Рішення

від 12.02.2025 по справі 473/6881/24

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/6881/24

РІШЕННЯ

іменем України

"12" лютого 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі: головуючої судді Ротар М.М., при секретарі Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності

встановив

23 грудня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області про визнання права власності, в якому зазначив, що 15.03.1983 року його батько ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу житловою будинку в с. Новосілка Вознесенського району Миколаївської області. Договір було нотаріально посвідчено секретарем Новосілківської сільської ради Рябою Г.Д. та зареєстровано в погосподарській книзі Новосілківської сільської ради за №183 на ім`я ОСОБА_2 .

В подальшому, ОСОБА_2 подарував даний будинок своєму синові ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20.02.1985 року. Договір дарування між ними було нотаріально посвідчено секретарем Новосілківської сільської ради Рябою Г.Д. та зареєстрованого в погосподарській книзі за №83 на ім`я ОСОБА_1 .

18.09.1988 року за замовленням ОСОБА_1 було проведено технічну інвентаризацію житлового будинку та видано йому технічний паспорт, в якому номер будинку вказувався АДРЕСА_1 .

Влітку 2024 позивач ОСОБА_1 вирішив зареєструвати своє право власності на даний житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно для чого було виготовлено за його замовленням оновлений технічний паспорт на будинок.

Проте державним реєстратором було відмовлено в здійсненні державної реєстрації права власності позивача на житловий будинок АДРЕСА_1 . Як зазначено в рішенні реєстратора від 30.08.2024 року , в довідці КП «Вознесенське МБТІ» право власності на житловий будинок не зареєстроване, у зв`язку з чим неможливо встановити, чи належав будинок дарувальнику ОСОБА_2 та чи перейшло право власності до обдаровуваного ОСОБА_1 .. Крім того, державний реєстратор не зміг встановити, чи присвоєно адресу житловому будинку як такому, що належить ОСОБА_1 .. В зв`язку з чим позивач вимушений звертатися до суду з позовом про визнання права власності.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 26 грудня 2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник Вуїв О.В. не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без її участі та без участі позивача, заявлені позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, від нього на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, матеріали інвентарної справи №63, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що 15.03.1983 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житловою будинку в с. Новосілка Вознесенського району Миколаївської області. Договір було нотаріально посвідчено секретарем Новосілківської сільської ради Рябою Г.Д. та зареєстровано в погосподареькій книзі Новосілківської сільської ради за №183 на ім`я ОСОБА_2 .

На підставі договору дарування від 20.02.1985 року ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 будинок в с. Новосілка Вознесенського району Миколаївської області, який йому належав на підставі запису в погосподарській книзі за №183. Договір дарування було нотаріально посвідчено секретарем Новосілківської сільської ради Рябою Г.Д..

Рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій №74815817 від 30 серпня 2024 року державним реєстратором було відмовлено в здійсненні державної реєстрації права власності позивача на житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, так як відповідно до довідки КП «Вознесенське МБТІ» право власності на заявлений об`єкт нерухомого майна не зареєстровано, у зв`язку з чим неможливо встановити чи належить заявлений об`єкт нерухомого майна дарувальнику, відчужувати, та як наслідок чи перейшло заявлене право до обдарованого. Крім того, згідно поданого витягу з рішення Новосілківської сільської Ради неможливо встановити чи присвоєно адресу саме заявленому об`єкту нерухомого майна як такому, що належить заявнику.

Так в судовому засіданні було встановлено, що відповідно до витягу з рішення №115, підписаного старостою Прибужанівської сільської ради, рішенням Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 30 січня 2001 року присвоєно адресу житлового будинку, який належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20 лютого 1985 року - АДРЕСА_1 .

Відповідно до архівного витягу з рішення Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області від 30.01.2021 р. №115 про уточнення найменування вулиць та нумерації будинків в селах сільської ради вирішено з 1 лютого 2001 року провести уточнення нумерації будинків в селах сільської ради і присвоїти такі назви вулиць (список додається) в тому числі в АДРЕСА_1 . Також вказаним рішенням вирішено, що всім жителям сільської ради провести нумерацію своїх будинків згідно рішення.

Відповідно до довідки про склад сім`ї та зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб та землекористування №733 від 14.07.2015 р., яка видана ОСОБА_1 , який проживає по АДРЕСА_1 , до складу сім`ї (зареєстрованих) за даною адресою входять ОСОБА_1 голова д/г та ОСОБА_4 дружина.

Відповідно до паспорту громадянина України ОСОБА_1 місце проживання зазначено АДРЕСА_1 з відміткою доповнено назву вулиці та № будинку.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Першого протоколу та протоколів № 2, 4. 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч.1 ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частиною 1 статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» до правовідносин, що виникли до прийняття 15.04.1991 року Закону України «Про власність» застосовується чинне на той час законодавство.

На час укладання батьком позивача ОСОБА_2 (попереднім власником будинку) договору купівлі- продажу житлового будинку, а саме, на 15.03.1983 року, так само як і на час укладення ним договору дарування будинку позивачу ОСОБА_1 (20.02.1985). діяли норми ЦК УPCP 1963 року.

Згідно ст.4 ЦК Української PCP (чинного на момент виникнення правовідносин), цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу PCP і Української PCP, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки. Відповідно до цього цивільні права і обов`язки виникають, зокрема з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.41 ЦК Української PCP угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- або багатосторонніми (договори).

Згідно ч.1 ст.42 ЦК Української РСР угоди можуть укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

Згідно ст. 153 ЦК Української PCP договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно ст.224 ЦК Української PCP, за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.128 ЦК Української PCP право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ч.1 ст.227 ЦК Української PCP договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

При цьому ч. 2 ст. 227 УРСР передбачала реєстрацію жилого будинку у виконавчому комітеті місцевої ради, але не визначала, що власник набуває право власності виключно після реєстрації договору в виконавчому комітеті сільської ради.

Згідно ст.47 ЦК Української PCP нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу. Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Згідно ч.1, 2 ст. 154 ЦК Української PCP. коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, гак і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін.. підписаними стороною, яка їх надсилає.

Згідно п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України ( 2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 15.03.1983 року право власності на вищезазначений житловий будинок з господарськими спорудами набуто попереднім власником ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого секретарем Новосілківської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області договору купівлі-продажу, який зареєстрований в книзі записів нотаріальних дій за №183, що відповідає вимогам ст. 227 ЦК УРСР (1963 р.).

Даний договір складено згідно п. 62 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами УРСР» від 31.10.1975 року і п. 45 Інструкції «Про порядок вчинення нотаріальних дій виконкомами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих» від 09.01.1976 року, ст.4 Інструкції «Про порядок реєстрації будинків і домоволодінь в містах і селищах міського типу УРСР» від 31.01.1966 року.

У відповідності до п. 5 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року, право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 18 названого Закону перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року № 703.

Згідно п.9 Порядку ... разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав, та документ, що підтверджує сплату адміністративного збору за державну реєстрацію прав.

Згідно п.42 Порядку ... для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р.. подаються: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

Разом з цим, п.43 Порядку ... визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них. що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення по господарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані: документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (падання) земельної ділянки в користування або власність з по господарської книги; виписка з по господарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки та споруди до 01 липня 2004 року регулювалася Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP. затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP. затверджена заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966 року. яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13.12.1995 року №56. передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п.20 Інструкції).

З огляду на зазначені нормативно-правові акти право власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Як вбачається з відповіді Прибужанівської сільської ради Вознесенського району Миколаївської області на адвокатський запит, при об`єднанні територіальної громади (Новосілківська територіальна громада була об`єднана з ІІрибужанівською територіальною громадою) документи з нотаріальних дій (тобто з посвідчення договору купівлі-продажу від 15.03.1983р та договору дарування від 20.02.1985р) не передавалися до Прибужанівської сільської ради. Разом з тим у погосподарських книгах колишньої Новосілківської сільської ради здійснювалися записи щодо власників житлового будинку, розташованого і АДРЕСА_1 .

Згідно п. 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться Постановою KM України від 22.06.2011 року №703. реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Згідно пп.3, 4, 5 ч.1 ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема: свобода договору, судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що попереднім власником будинку ОСОБА_2 , який набув право власності на нього на законних підставах - на підставі договору купівлі-продажу, який було нотаріально посвідчено та зареєстровано в Новосілківській сільській раді - було прийнято рішення про відчуження житлового будинку - його дарування позивачу та вжито заходів щодо визначення оцінки житлового будинку з метою його відчуження та здійснено нотаріальне посвідчення договору дарування, записи про який було внесено до погосподарської книги за №183. Після отримання в дар житлового будинку, позивач ОСОБА_1 постійно проживав та користувався даним житловим будинком.

Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання права.

З урахуванням положень статей 15, 16 та 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо іншими особами не визнається, заперечується або оспорюється наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Таким чином, так як на сьогоднішній день позивач не може здійснити реєстрацію свого права власності, в тому числі через відсутність в договорі дарування нумерації отриманого в дар житлового будинку, то єдиним способом захисту набутого ним права власності є визнання права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в судовому порядку.

Оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований тапідлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, щовідновлення порушених прав позивача можливе лише в судовому порядку шляхом визнання за ним права власності на житловий будинок.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив

позов - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.М. Ротар