Ухвала

від 03.02.2025 по справі 335/8990/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 03.02.2025 Справа № 335/8990/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/8990/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/807/117/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

Категорія ст. 199 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

захисника - адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційними скаргами підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 січня 2025 року, якою відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Тростянець Сумської області, не працевлаштованого, не одруженого, не маючого на утриманні дітей, маючого середню освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України,

продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 9 лютого 2025 року включно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Старший слідчий в ОВС слідчого управління ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з керівником Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 звернувся до суду з клопотанням про продовження застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За матеріалами провадження, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

1 червня 2023 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023080000000244 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

10 жовтня 2024 року ОСОБА_7 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

10 жовтня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

Постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 від 4 грудня 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 9 січня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 6 грудня 2024 року продовжено ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 4 січня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 3 січня 2025 року продовжено ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 9 січня 2025 року.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 8 січня 2025 року строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 9 лютого 2025 року.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, доведеність прокурором обставин, які свідчать про те, що ризики, які були підставою для обрання останньому запобіжного заходу не зменшились та обставин, які дійсно перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування своєї скарги вказує, що прокурором не доведено фактів існування ризиків, порушено строки досудового розслідування та сама по собі тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для тримання його під вартою.

Зазначає, що він має постійне місце проживання, має хронічні захворювання, у зв`язку із чим потребує постійного медичного нагляду.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_3 .

В обґрунтування своєї скарги вказує, що стороною обвинувачення жодним чином не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодних доказів для продовження найсуворішого запобіжного заходу надано не було.

Зазначає про недоведеність ризику переховування, оскільки в умовах воєнного стану ОСОБА_7 не може покинути території України.

Вказує, що свідки у даному кримінальному провадженні були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві покази та вже допитані, у зв`язку із чим відсутній ризик незаконного впливу.

Крім того зазначає, що у володінні ОСОБА_7 перебуває квартира за адресою: АДРЕСА_3 , яка має усі необхідні умови для того, щоб у ній підозрюваний проживав під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

У судовому засіданні апеляційного суду підозрюваний ОСОБА_7 підтримав апеляційні скарги та вказав про закінчення строків досудового розслідування.

Захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційні скарги.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг та зазначив про безпідставність тверджень сторони захисту щодо закінчення строків досудового розслідування. Судове рішення вважав законним, обґрунтованим та просив залишити його без змін.

Заслухавши доповідь судді, підозрюваного ОСОБА_7 , його захисника та прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційних скаргах та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, і яке може бути задоволено при умові, що заявлений ризик, який став обґрунтуванням обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшився або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є вагомі обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

З огляду на ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання особи під вартою, і існують об`єктивні перешкоди для завершення досудового розслідування.

Таким чином, у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України, розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування такого запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.

Так, слідчий суддя, розглядаючи вказане клопотання, у відповідності до вимог ст.ст. 177, 178, 199 КПК України, встановив, що підозра ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою, заявлені слідчим ризики продовжують існувати та не зменшилися до закінчення дії попередньої ухвали про обрання запобіжного заходу і в сукупності з даними про особу підозрюваного вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного відносно нього запобіжного заходу.

З вказаними висновками слідчого судді, колегія суддів повністю погоджується, оскільки перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів провадження встановлено, що необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 підтверджена.

Так, строк дії запобіжного заходу закінчується 9 січня 2025 року, проте у кримінальному провадженні не були виконані всі необхідні слідчі дії.

Із наведеного убачається, що сторона обвинувачення навела факти, які вказують на неможливість на момент продовження тримання під вартою завершення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, що у сукупності з іншими доказами виправдовує подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.

Крім того, в ході апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено нових обставин, які не були відомі під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 слідчому судді, котрі б дозволяли на цій стадії дійти висновку щодо відсутності обґрунтованої підозри.

Наявні в матеріалах кримінального провадження факти свідчать про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, що в апеляційній скарзі не оспорюється.

Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то із оскаржуваного рішення убачається, що слідчий суддя дійшов висновку про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів, встановлені при застосуванні запобіжного заходу ризики продовжували існувати на момент постановлення оскаржуваної ухвали.

Надаючи саме таку оцінку, суд апеляційної інстанції ураховує те, що обов`язковою умовою, за наявності якої до особи може бути застосовано запобіжний захід, у тому числі продовжено його застосування, є існування хоча б одного з ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання про продовження застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний установити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що продовжує існувати хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор (п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК).

Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК України ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України» /Makarenko v. Ukraine, заява №622/11).

Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказані кримінальні правопорушення є тяжкими злочинами, санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв`язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, продовжує існувати ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, на переконання колегії суддів і ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України також не зменшився та обумовлюється тим, що будучі на свободі, підозрюваний може вчинити дії, направлені на знищення інформації, яка має істотне значення для кримінального провадження.

Також і ризик незаконного впливу на свідків продовжує існувати, з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК), а тому будучі обізнаним про анкетні дані свідків, підозрюваний ОСОБА_7 може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.

Колегія суддів вважає, що і ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України продовжує існувати, оскільки із фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_7 убачається, що злочинна діяльність підозрюваного носить систематичний характер, метою якої було власне збагачення, отримання матеріальних благ та наживи, що в сукупності з тим, що підозрюваний не працює, суспільно-корисною працею не займається, дає підстави вважати, що будучі на волі, підозрюваний може продовжити вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення.

Таким чином, оскільки заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, клопотання старшого слідчого задоволено слідчим суддею обґрунтовано та продовжено строк тримання під вартою відносно останнього.

Також, при розгляді клопотання відповідно до вимог ч. 3 ст.199 КПК України досліджені обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання старшого слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою.

З урахуванням особи підозрюваного, стану його здоров`я, наявності обґрунтованої підозри, продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились з часу застосування запобіжного заходу, беручи до уваги те, що на даний час у вищезазначеному кримінальному провадженні продовжують проводитися слідчі (розшукові) дії, направлені на забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, колегія суддів, не знайшла підстав для зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу.

Щодо доводів про порушення строків досудового розслідування, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 219 КПК України, строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотанням про закриття кримінального провадження або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження. З дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 цього Кодексу. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Так, із матеріалів клопотання убачається, що ОСОБА_7 10 жовтня 2024 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України.

Крім того, колегією суддів встановлено, що постановою керівника Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_10 від 4 грудня 2024 року продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до 9 січня 2025 року, а ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя до 9 лютого 2025 року.

Із наведеного випливає, що загальний строк досудового розслідування із дня повідомлення ОСОБА_7 про підозру не перевищує, передбачений ст. 219 КПК України строк, а отже доводи в цій частині є необґрунтованими.

Доводи апеляційних скарг про те, що підозрюваний має постійне місце проживання та має у власності нерухоме майно, не спростовують висновки слідчого судді та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

З приводу зазначення підозрюваним щодо наявності в нього хронічних захворювань, то слід зазначити, що дані, які б вказували на неможливість застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через стан його здоров`я, у матеріалах провадження відсутні.

При цьому, колегія суддів вказує, що Порядком взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України №239/5/104 від 10 лютого 2012 року передбачено, що особа, узята під варту має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини (СІЗО) готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.

Відтак, підозрюваний ОСОБА_7 , з огляду на зазначене ним в апеляційній скарзі щодо його потреби у постійному медичному догляді, може звернутися до медичної частини слідчого ізолятору з проханням про допуск обраного ним лікаря-фахівця.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, у зв`язку з чим, апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Орджонікідзевськогорайонного судум.Запоріжжя від8січня 2025року,якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 317 КК України, продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 9 лютого 2025 року включно, залишити без змін.

Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4