Постанова

від 12.02.2025 по справі 745/47/25

СОСНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 745/47/25

Провадження №2-а/745/7/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025 рокуСосницький районнийсуд Чернігівськоїобласті в складіголовуючого суддіДанькова О.М.,за участісекретаря судовогозасідання ПетрикійІ.Ю.,представника позивачаЖурби В.С.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні врежимі відеоконференціїу смт.Сосниця адміністративнусправу запозовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постановипро накладенняадміністративного стягненняв справіпро адміністративнеправопорушення, В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_2 звернулася до суду з вище вказаним позовом, в якому просить скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 за №2 від 03.01.2024 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позов мотивований тим, що 02.01.2025 року провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 складений протокол про адміністративне правопорушення №2/2025 щодо ОСОБА_1 , відповідно до якого останній не прибув для звірки даних 10.12.2024 року о 09:00 по повістці №1524544 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення, Постановою №2 від 03.01.2024 року ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_3 , ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вважає, що вище зазначена постанова ТВО начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_5 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне. В оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 під час проведення загальної мобілізації (згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022 (зі змінами), затверджений Законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ), не прибув по повістці № 4524544 для уточнення облікових даних згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 310 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Сосниця) на 10.12.2024 року, чим порушив вимоги у. З ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період (воєнний стан) (згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 (зі змінами), затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ та абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. З ст.210-1 КУпАП. Однак, вказане не відповідає дійсності. На той час, ОСОБА_1 працював у ФОП ОСОБА_6 на посаді водія автотранспортних засобів, що підтверджується трудовим договором від 19.06.2023 року. 14.12.2024 року ФОП ОСОБА_6 отримав розпорядження №310 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_7 про здійснення оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 з`явитися до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. 10.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . 09.12.2024 року ОСОБА_1 був направлений у відрядження для здійснення вантажного перевезення за межі України в Республіку Молдову, у зв`язку з чим, 10.12.2024 року - перетнув кордон України. Вказане підтверджується копією транспортної накладної CMR (ЦМР) №019 та витягом з інформаційної системи Шлях, адміністратором якої є Укртрансбезпека №3813073, а також відміткою у закордонному паспорті Позивача. Про вказані обставини ФОП ОСОБА_6 повідомив Відповідача, про що свідчить Повідомлення про неможливість виконати розпорядження №310 з поважної причини, що не залежать від роботодавця від 16.12.2024 року. А таким чином, оскільки Позивач перебував за кордоном, він не мав змоги у визначений час з`явитися по повістці до ТЦК та СП. Повернувшись до України з відрядження, Позивач негайно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де на нього і було складено протокол про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних онганів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У оскаржуваній постанові зазначено, що Позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 по повістці №4524544 для уточнення облікових даних.

Разом з тим, Позивач вчасно оновив свої персональні дані через додаток Резерв+. а саме 19.05.2024 року, про що свідчить витяг з Резерв+, таким чином відповідачем не було конкретизовано, які саме дані мав уточнити Позивач. Окрім того, дані у протоколі про адміністративне правопорушення №2/2025 та Постанові №2, що були складені відносно ОСОБА_1 , різняться та містять ряд помилок. Протокол про адміністративне правопорушення від 02.01.2025 щодо Позивача, складений провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Проте, доказів того, що остання визначена наказом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2 уповноваженою особою, та має право складати протоколи про адміністративні правопорушення, метаріали справи не містять.

Оскаржувана постанова була винесена за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 02.01.2025 №2/2025 щодо ОСОБА_1 .

Згідно протоколу №2/2025 про адміністративне правопорушення від 02 січня 2025 року, складеного провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , вбачається, що Позивач не прибув для звірки даних 10.12.2024 року по повістці №1524544, одночасно у Постанові №2, вказано, що Позивач не прибув для уточнення даних 10.12.2024 року по повістці №4524544. Постанова №2 не містить жодної інформації про обставини вчиненого правопорушення, відсутні зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

В оскаржуваній постанові не зазначено будь-яких доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не проаналізовано обставин щодо уточнення облікових даних, а точніше, які саме мав позивач уточнити дані, оскільки позивачем дані було оновлено вчасно через додаток Резерв + та надано актуальні дані про себе, як то вимагає ПКМУ № 560.

Також невірно вказана дата постанови, зазначено що постанова складена 03.01.2024 року за правопорушення, яке нібито вчинив Позивач у 2025 році. Невірно зазначено дату народження ОСОБА_1 , а саме, ІНФОРМАЦІЯ_3 замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_4 , що унеможливлює ідентифікувати особу, відносно якої складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

Місце роботи і посада зазначено безробітний, що також не відповідає дійсності, оскільки Позивач офіційно працевлаштований на криточно важливому підприємстві та на підставі цього має відстрочку від призову на військову службу по мобілізації та Відповідач, маючи доступ до системи Оберіг володіє інформацією, щодо місця роботи ОСОБА_1 .

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фотони відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. З ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить положенням КУпАП. В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача Журба В.С. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у позові та відповіді на відзив. Представник відповідача Горна С.А. в судове засідання не з`явилася, надала до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається відмова в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, надала копії матеріалів справи №2 про адміністративне правопорушення. Просила справу розглянути без участі представника ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, надала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідно до ч. 3ст. 268 КАС Українинеприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час та місце розгляду справи даної категорії, не перешкоджає розгляду справи у суді першої інстанції. Заслухавши представника позивача Журбу В.С. та дослідивши зібрані в справі письмові докази, суд приходить до наступних висновків. Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права ісвободи від порушень і протиправних посягань. Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідальність за ст. 210-1 КУпАП передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відповідальність настає в разі вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Згідно з ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційнупідготовку тамобілізацію» від 21 жовтня 1993року №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту. Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991року №1932-ХІІ визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до вимог п. 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізаці, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ 16.05.2024 №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку, 19.05.2024 року уточнив дані у мобільному застосунку Резерв+ та має бронювання, що підтверджується копією військового квитка НОМЕР_1 та копією військово-облікового документу Резерв+, (а.с 17-20). Згідно з відмітками у закордонному паспорті НОМЕР_2 ОСОБА_8 на протязі останніх місяців 2024 року неодноразово перетинав кордон України, останній раз 10.12.2024 року, (а.с. 21-23). Відповідно до копії трудового договору від 19.06.2023 року ОСОБА_1 із 19.06.2023 по 18.12.2023 року працював у ФОП ОСОБА_6 на посаді водія автотранспортних засобів, (а.с. 24). Із копії повідомлення про неможливість виконати розпорядження №310 з поважної причини, що не залежить від роботодавця від 16.12.2024 року, вбачається, що 14.12.2024 року ФОП ОСОБА_6 отримав розпорядження №310 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_7 про здійснення оповіщення військовозобов`язаного ОСОБА_1 , який працює на посаді водія делекобійника, з`явитися до збірного пункту ІНФОРМАЦІЯ_2 о 09:00 год. 10.12.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 . 09.12.2024 року ОСОБА_1 був направлений у відрядження для здійснення вантажного перевезення за межі України в Республіку Молдову, у зв`язку з чим, 10.12.2024 року - перетнув кордон України. Вказане підтверджується копією транспортної накладної CMR №019 та витягом з інформаційної системи "Шлях" адміністратором якої є Укртрансбезпека №3813073, (а.с 25-26). 02.01.2025 провідним спеціалістом відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №2/2025, з якого вбачається, що 02.01.2025 року о 11 год. 40 хв. не прибув для звірки даних на 09 год. 10.12.2024 року по повістці №1524544 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, (а.с. 28). Із постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №2 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 03.02.2024 року, вбачається, що ОСОБА_1 під час проведення загальної мобілізації (згідно Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 року № 65/2022 (зі змінами), затверджений Законом України від 03.03.2022 року № 2105-ІХ), не прибув по повістці № 4524544 для уточнення облікових даних згідно розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 310 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (Сосниця) на 10.12.2024 року, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в особливий період (воєнний стан) (згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022 (зі змінами), затверджений Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ та абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ч. 3 ст.210-1 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000,0 грн., (а.с. 27). Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП, яка прийнята згідно з законом №1952-УІІІ від 16.03.2017 року, і набрала чинності 15.04.2017 року, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.Згідно з ч. 1 с. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Частиною 2 ст. 277 КУпАП не передбачені спеціальні строки розгляду справ про правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП. Аналіз наведених правових норм дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами, передбаченими ст. 268 КУпАП. Відповідно до вимог ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. За правилами ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів, суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту. Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведенності вини особи тлумачаться на її користь. Вказані положення є гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення. Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачене право кожного обвинуваченого захищати себе особисто або використовувати правову допомогу захисника, вибраного ним на власний розсуд. У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 року, ратифікованому Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII, зазначено, що держава повинна гарантувати кожному, чиї права і свободи порушено, ефективний засіб правового захисту, і таке право повинно встановлюватись судовим або будь-яким іншим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, та можливість вільного вибору обвинуваченим захисника. Враховуючи викладене та те, що відповідач не довів обґрунтованість та відповідність діючому законодавству постанови про накладення адміністративного стягнення, не надав суду належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП зокрема, частини третьї ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а сама постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки само по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого адміністративного порушення. Така постановапо своїйправовій природіє рішеннямсуб`єктавладних повноважень. Суд приходить до висновку про наявність підставдля задоволення позову та скасування спірної постанови у справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судом встановлено, що позивач при подачі позовної заяви до суду сплатив судовий збір у розмірі 605,60 грн, а також ним понесені витрати по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 7000,00 грн. Відповідно до ст. 134 КАС витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Представник відповідача Горна С.А. надала до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, виходячи зі складності справи, витраченого часу та об`єму наданих послуг.

Повноваження адвоката Журби В.С. підтверджені договором про надання правової допомоги №22 від 07.01.2025 року та ордером серії СВ №1113007. Окрім того наданий акт виконаних робіт та квитанція до прибуткового касового ордера про сплату грошових коштів у сумі 7000,00 грн., (а.с. 29-32). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розміробґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Таким чином,суд приходитьдо висновку,що відшкодуванняпонесених адвокатськихвитрат усумі 7000,00грн.не відповідаєкритеріям розумностіта співмірності,а томупідлягають стягненнюу розмірі 5000,00грн.,що відповідає принципам співмірності зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та послуг.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, ст.ст. 210, 247, 251, 268, 280, 283, 287-289 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 72, 73, 77, 132, 134, 139, 241-246, 286, 295 КАС України, В И Р І Ш И В: Позовні вимоги ОСОБА_1 а задовольнити. Скасувати постанову тимчасово виконуючого обов`язки начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_3 за №2 від 03.01.2024 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_1 а судовий збір у розмірі 605,60 грн. та 5000,00 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 . Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце знаходження: АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .

Суддя О.М.Даньков