Постанова

від 12.02.2025 по справі 766/10633/23

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи: 766/10633/23

Номер провадження: 22-ц/819/113/25

Головуючий у першій інстанції Скрипнік Л.А.

Доповідач Пузанова Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (суддя-доповідач) Пузанової Л.В.

суддів: Базіль Л.В.

Склярської І.В.

секретар Андреєва В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» на заочне рішенняХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від30вересня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги обґрунтувало тим, що 22 червня 2021 року сторони уклали договір позики, в тому числі на умовах фінансового кредиту, за умовами якого товариство як кредитодавець зобов`язалося надати ОСОБА_1 як позичальнику грошові кошти у сумі 140000грн, які остання зобов`язалася повернути до 22 грудня 2021року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 43,8 відсотків річних (тип процентної ставки -фіксована).

Сторонами погоджено механізм зміни розміру нарахування відсотків за користування кредитом, який викладено в пунктах 7.1 та 7.2 договору та який застосовується автоматично при наявності передбачених договором підстав для його застосування, є виключним наслідком неналежного виконання позичальником умов договору та діє до повного усунення порушень у виконанні зобов`язань.

16 вересня 2021 року між ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за ініціативою останньої, було укладено договір №1 про внесення змін та доповнень до договору про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого товариство додатково надало відповідачці кредит в сумі 67000грн. Сторони визнали, що загальна сума кредиту за укладеною сторонами угодою становить 207000грн, а загальна сума неповернутої позики складає 205187грн 52коп.

Процентна ставка за користування кредитом залишилася незмінною, а пункти 3.3 та 7.1 договору викладені в новій редакції, а саме: сторони домовилися, що погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюватиметься згідно із графіком розрахунків, яким регламентовано періодичність, строки та розміри платежів за договором, який не підлягає коригуванню за умови його дотримання позичальником. У випадку порушення позичальником графіка розрахунків (ненадходження щомісячного планового платежу в повному обсязі та у строки, передбачені графіком розрахунків) наступного дня кредит автоматично визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 720 відсотків річних за користування кредитом.

Посилаючись нате,що своїзобов`язання задоговором товариствовиконало,надавши відповідачцігрошові коштиу визначеномуугодою розмірі,а відповідачкана виконанняумов договоруу періодз липня2021року погрудень 2021року здійснювалаплатежі,однак у визначенийдоговором строккредит неповернула,позивач просивстягнути знеї грошовусуму врозмірі 422017,50грн,що складаєтьсяіз заборгованостіза кредитом - 199106,98 грн (тіло кредиту) та відсотків за неправомірне користування кредитом - 242910,52 грн.

Позивач вважає, що він не позбавлений права на отримання належних йому відсотків за неправомірне користування кредитом, нарахованих у розмірі 720 % річних за користування кредитом на підставі пунктів 1.5, 7.1 договору №22-06-21-01-І у зв`язку з простроченням позивальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією частини другої статті 625 ЦК України.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір в сумі 6630,26 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2024 року позов ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» заборгованість за договором №22-06-21-01-І надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22.06.2021 року в сумі 199 106,98 грн та судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 986,60 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішеннямХерсонського міськогосуду Херсонськоїобласті від31жовтня 2024року стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 866,48 грн.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині, якою відмовлено у стягненні відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 242 910,52 грн, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» заборгованість за договором №22-06-21-01-І надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, від 22 червня 2021 року у сумі 442017,50 грн, що складається із 199106,98 грн (тіло кредиту), відсотків за неправомірне користування кредитом у розмірі 242 910,52 грн, а також стягнути понесені товариством судові витрати.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що відмовляючи у стягненні відсотків за неправомірне користування кредитом, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права до неповно встановлених обставин.

Згідно з пунктом 7.1 договору №22-06-21-01-І надання коштів у позику сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення позичальником графіку розрахунків (додатку №2 до даного договору), а саме: ненадходження планового щомісячного платежу в повному обсязі та в строки передбачені графіком розрахунків, з наступного дня кредит за договором автоматично визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту з підвищеним ризиком відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 720 % річних за користування кредитом.

Таким чином, сторони при укладенні договору обумовили розмір відсоткової ставки у разі прострочення виконання зобов`язання, даний пункт договору не визнавався сторонами недійсним та не оспорювався, а тому висновок суду першої інстанції про те, що положення пункту 7.1 передбачає його застосування лише під час дії строку кредитування не відповідає обставинам справи.

Скаржник вважає, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» від 17 березня 2020 року №533-IX (із змінами), яким керувався суд першої інстанції при ухваленні рішення та яким передбачено, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у цей період виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зазначив, що суд першої інстанції помилково не зважив на ту обставину, що ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» не застосовує до ОСОБА_1 санкції, що передбачені умовами договору №22-06-21-01-І у вигляді нарахування неустойки (штрафу, пені) як відповідальності позичальника перед кредитодавцем за таке прострочення, а нарахував проценти за неправомірне користування кредитом, що є, за умовами укладеного сторонами договору, платою, яка встановлюється за користування кредитом після настання строку його погашення.

ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» не позбавляється права на отримання належних йому процентів за неправомірне користування кредитом, нарахованих в розмірі 720 відсотків річних за користування кредитом на підставі пунктів 1.5, 7.1 договору до 24 лютого 2024 року у зв`язку з простроченням виконання позичальником грошового зобов`язання, оскільки ці проценти охоплюються диспозицією норми частини другої статті 625 ЦК України.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Рішення суду мотивовано тим, що заборгованість ОСОБА_1 передТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» за укладеним договором №22-06-21-01-І про надання коштів у позику у розмірі 199106,98грн єдоведеною таобґрунтованою.Відмовляючи узадоволенні вимогпро стягненняпроцентів занеправомірне користуваннякредитом,суд першоїінстанції виходивіз того,що умовамидоговору,зокрема пунктами1.5та 7.1,сторони чітковизначили,що позамежами строкукредитування позичальникомсплачуються проценти,які прицьому неє процентамиза користуваннякредитом,а євідповідальністю запорушення зобов`язання,тому враховуючиприписи закону,викладені впунктах 6,6-1розділу IV«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про споживчекредитування» від17березня 2020року №533-IX,правові підставидля стягненняз відповідачкина користьпозивача процентівза неправомірнекористування кредитомв сумі242910,52грн відсутні.

Предметом апеляційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за неправомірне користування кредитом, тому законність та обґрунтованість висновків суду в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту в силу вимог статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевіряється та відповідне обґрунтування щодо них у постанові не наводиться.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що 22.06.2021 року між ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір №22-06-21-01-І надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, за умовами якого товариство як кредитодавець зобов`язалося надати позичальникові грошові кошти у сумі 140 000 грн на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 43,8 відсотків річних та інші нараховані суми (за наявності підстав для їх нарахування) на умовах та в строки, встановлених цим договором. Тип процентної ставки - фіксована.

16.09.2021 року між сторонами було підписано договір №1 про внесення змін та доповнень до договору №22-06-21-01-І надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни, зокрема у пункт 1.1 про те, що сума, що надається кредитодавцем позичальнику становить 67000 грн, а загальна сума неповернутої позики складає 205187 грн; пункт 1.8. викладено наступним чином: 1.8 Орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту та додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту складають: 1.8.1. Орієнтовна реальна річна процента ставка складає 48,23 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту складає 120,92% від суми кредиту (у процентному виразі) або 250 306 грн (у грошовому виразі) та включає в себе: 1.8.1.1. проценти (відсотки) за користування кредитом 18,41 % від суми кредиту (у процентному виразі) або 38 106 грн (у грошовому виразі). 1.8.2. Додаткові та супутні послуги третіх осіб, обов`язкові для отримання кредиту: 1.8.2.1. Вартість послуг за вчинення нотаріальних дій при укладенні договору №22-06-21-01-І надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 22.06.2021 року - 5200 грн (а.с.37-38).

Згідно з пунктом 1.5 договору кредит надається строком на шість місяців від дати отримання позичальником кредиту, тобто з 22 червня 2021 року по 22 грудня 2021 року. Договір набуває чинності з моменту його укладання (підписання сторонами). У разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, сплати пені, штрафів та інших нарахувань, передбачених договором, дія даного договору продовжується до повного виконання позичальником зобов`язань, включаючи день фактичного та повного розрахунку. Після закінчення строку, на який надано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі, визначеному в пункті 7.1 договору, пеня за неналежне виконання позичальником зобов`язань нараховується в розмірі, визначеному пунктом 8.3 договору, до повного розрахунку за договором.

Відповідно до пункту 7.1 договору №22-06-21-01-І (зі змінами згідно з договором №1 про внесення змін та доповнень до договору №22-06-21-01-І) сторони дійшли згоди про те, що у випадку порушення позичальником графіку розрахунків, а саме: ненадходження планового щомісячного платежу в повному обсязі та в строки, передбачені графіком розрахунків, з наступного дня кредит за договором автоматично визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком, відсотки за користування кредитом нараховуються в розмірі 720 % річних за користування кредитом.

Додатком №1 до договору встановлено графік розрахунків із зазначенням періодичності та розмірів платежів позичальника з повернення споживчого кредиту та сплати процентів.

За змістом наведеного графіку, у період з 22.07.2021року по 22.11.2021року відповідачка зобов`язана була сплачувати кредитодавцеві лише проценти, нараховані відповідно до додатку №1 до договору, а 22.12.2021 року повернути всю суму кредиту (а.с.24, 38).

22.06.2021 рокуТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача 134 800 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4985 від 22.06.2021 року,та перерахувало ОСОБА_1 5200 грн в якості оплати за вчинення нотаріальних послуг, що підтверджується платіжним дорученням №4986 від 22.06.2021 року (а.с.46, 47).

Відповідно до видаткових касових ордерів від 16.09.2021 року та 17.09.2021 року ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» видало ОСОБА_1 49 900 грн та 17100 грн (а.с.44-45).

На виконання умов договору №22-06-21-01-І ОСОБА_1 здійснювала платежі, загальний розмір яких становить 46000грн. При цьому графік погашення заборгованості нею не порушувався аж до 22 грудня 2021року, коли настав час повернення кредиту у повному обсязі (а.с.48-53).

Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» просило стягнути з ОСОБА_1 , у тому числі відповідно до пунктів 1.5, 7.1 кредитного договору, проценти за неправомірне користування кредитом у період з 23.12.2021року по 23.02.2022року в сумі 242910,52 грн (720 процентів річних).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Питання щодо застосування статей 1048 та 625 ЦК України у кредитних правовідносинах неодноразово були предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, висновки якої, викладені у відповідних постановах, мають застосовуватися судами при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок є актуальним на час вирішення судом спору, що виник між сторонами, а в постанові, ухваленій 05.04.2023 року у справі №910/4518/16, Велика Палата Верховного Суду навела висновки щодо змісту поняття «користування кредитом», щодо нарахування відсотків на підставі статей 1048, 625 ЦК України у кредитних відносинах, щодо можливості нарахування відсотків поза межами строку кредитування.

Зокрема,у пункті 80 постанови Велика Палата виснувала про те, що «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно достатті 1048 ЦК Українисплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина другастатті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно достатті 1048ЦК України (пункти 81,82 постанови).

Якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання (пункт 94постанови).

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно достатті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленомузакономабо договором.

Компенсаторний характер процентів, передбаченихстаттею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18), (пункти 97, 106, 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16).

У пунктах 122, 123 постанови Велика Палата Верховного Суду навела висновок про те, що для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати якстаттю 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), (пункт 128 постанови).

Судом встановлено та позивачем підтверджено, що заборгованість за відсотками, що підлягали нарахуванню до сплати відповідачкою в період з 22.07.2021 року по 22.12.2021року (закінчення строку кредитування), відсутня. Проценти за користування кредитом протягом строку кредитування нею погашено в повному обсязі в сумі 38106,98грн.

Порушення умов кредитного договору полягає в тому, що у визначений умовами укладеної сторонами угоди строк кредитування, ОСОБА_1 не повернула отримані кредитні кошти у розмірі 199106, 98грн.

Проаналізувавши умови укладеного сторонами кредитного договору, суд правильно встановив, що його умовами було передбачено, що після закінчення строку, на який видано кредит, відсотки за користування кредитом нараховуються у розмірі, визначеному пунктом 7.1 договору, тобто у розмірі 720 відсотків річних. При цьому, хоча у тексті договору відсутнє посилання на те, що в цьому випадку йдеться про нарахування відсотків саме за неправомірне користування кредитом поза межами строку кредитування як міра відповідальності позичальника, однак із змісту пункту 1.5 угоди, який регулює питання щодо предмета договору, неоднозначно вбачається, що нарахування процентів у розмірі 720 відсотків річних здійснюється кредитодавцем у разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов`язань з повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, в тому числі після закінчення строку, на який надано кредит.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає встановленим обставинам справи, нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та висновкам Верховного Суду щодо застосування цих норм права.

Разом з тим, пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ«Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року, внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено його пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Законом України№533-ІХвід 17.03.2020року«Про внесеннязмін до Податковогокодексу Українита іншихзаконів Українищодо підтримкиплатників податківна періодздійснення заходів,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19)розділ ІУ«Прикінцеві таперехідні положення»Закону України«Про споживчекредитування» доповненопунктом 6, відповідно до якого, в редакції, що діяла на час нарахування позивачем до сплати відповідачкою процентів за неправомірне користування кредитом (з 22.12.2021року по 23.02.2022року), у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбаченічастиною четвертоюстатті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначенічастиною другоюстатті 3 цього Закону.

Отже, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

При цьому,якщо простроченнядопустив споживачпри виконаннізобов`язань задоговором споживчогокредиту,він звільняєтьсявід обов`язківсплачувати кредитодавцюнеустойку (штраф,пеню)та іншіплатежі,сплата якихпередбачена договоромпро споживчийкредит запрострочення виконання(невиконання,часткове виконання)споживачем зобов`язаньза такимдоговором (пункт6 розділу ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») .

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України навів Верховний Суд, зокрема у постановах від 14.08.2023року у справі №709/1320/21, від 05.04.2023 року у справі №756/7895/21, від 06.11.2024року у справі №201/9121/22), який з0робив висновок про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки.

Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акта цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання .

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на усій території України було установлено карантин, який неодноразово продовжувався та діяв у спірний період.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що відповідно до пункту 1.3 укладеного сторонами кредитного договору грошові кошти надані відповідачці як споживачу (позичальникові) на споживчі цілі, тобто цей кредит є споживчим, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції обґрунтовано згідно з положеннями Закону України «Про споживче кредитування» відмовив позивачеві у застосуванні до ОСОБА_1 відповідальності за порушення грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, від якого остання звільнена законом.

З огляду на викладене, твердження скаржника про наявність підстав для стягнення з відповідачки процентів за неправомірне користування кредитом на підставі пунктів 1.5, 7.1 кредитного договору незалежно від закінчення строку дії кредитування, не ґрунтуються на нормі закону, оскільки за своєю правовою природою ці проценти не є процентами за користування кредитом, а належать до нарахування (стягнення) як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання. Їх розмір може бути зменшено судом та від сплати цих процентів у спірний період відповідач як споживач звільнена законом.

Та обставина, що як стверджує скаржник, витребувані ним як кредитодавцем виплати не є неустойкою (пенею, штрафом), на думку колегії, не має правового значення при вирішенні справи, оскільки Законом України «Про споживче кредитування», який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, споживач в разі допущення прострочення за договором споживчого кредиту звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю не лише неустойку (штраф, пеню), а й інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Таким чином,суд апеляційноїінстанції дійшоввисновку, що повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд першої інстанції ухвалив рішення в оскарженій частині з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування рішення суду в цій частині та ухвалення нового судового рішення про задоволення вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів у розмірі 242 910,52 грн відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги позивача були предметом розгляду суду та додаткового правового аналізу не потребують, на законність оскарженого судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди скаржника із висновками суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, передбачені статтею 141 ЦПК України підстави для перерозподілу судових витрат та покладення на відповідачку понесених позивачем на стадії апеляційного розгляду справи судових витрат відсутні.

Керуючись статтями367,374,375 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЕЛЕКСІ ФІНАНС» залишити без задоволення, а заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 30 вересня 2024 року в оскарженій частині - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.В.Пузанова

Судді: Л.В.Базіль

І.В.Склярська

Повний текст постанови складено 12 лютого 2025 року

Суддя Л.В.Пузанова