Ухвала

від 12.02.2025 по справі 587/2693/24

БІЛОПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/2693/24

Номер провадження 2-о/573/3/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді: Черкашиної М.С.

за участю секретаря: Терещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Річківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

До Білопільського районного суду Сумської області за підсудністю із Сумського районного суду Сумської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Річківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, подана представником ОСОБА_3 .

Заява обгрунтована тим, що з 2011 року ОСОБА_4 спільно проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 . Під час спільного проживання народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком якого у свідоцтві про народження дитини записаний заявник у порядку положень ст. 135 СК України. У перший клас ОСОБА_6 пішов навчатись у ЗОШ м. Суми № 2, а влітку 2019 року батьки прийняли рішення про окреме проживання, син ОСОБА_6 залишився проживати із заявником у с. Барило та ходив до школи в селі Річки Білопільського району Сумської області. Таким чином ОСОБА_5 із 2019 року проживала окремо в м. Суми, іноді відвідувала сина, купувала йому речі, але бажання жити разом з позивачем та сином не виявляла. Навесні 2023 року ОСОБА_5 переїхала жити у м. Дніпро, та повідомила заявнику, що не збирається до них із сином повертатись, оскільки має нові стосунки з іншим чоловіком. Останні 4 роки син проживає тільки з батьком без матері. Весь час з народження заявник любить, виховує та утримує сина, має з ним психологічний зв`язок, і той відповідає йому взаємністю, піклується про сина, відвідує школу, займається розвитком дитини. Хлопчик за місцем мешкання з татом має друзів, відвідує і спілкується зі своїми бабусею та дідусем (батьками заявника), має певне оточення, в кругу сім`ї батька відчуває себе безпечно і захищено. Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 06.06.2024 р. у справі № 573/73/24, яке вступило в законну силу, суд визначив місце проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком.

Заявник, як громадянин України, військовозобов`язаний підпадає під дії Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» і тому, отримавши повістку, звернувся до районного ТЦК та СП за місцем проживання, де став на облік, пройшов ВЛК, але в зв`язку з тим, що самостійно виховує та утримує малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , він звернувся до ТЦК та СП з заявою про відстрочку на підставі п.4 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як чоловік, який має дитину віком до 18 років та самостійно її виховує та утримує, але в ТЦК та СП в усній формі йому повідомили про необхідність надання судового рішення про самостійне виховання та утримання малолітнього сина, якого батько самостійно виховує та утримує. На момент звернення до ТЦК та СП з заявою про відстрочку відповіді про відмову заявник ще не отримав, але у випадку відмови заявник підлягає мобілізації, а син фактично залишається сам на сам.

Посилаючись на викладені вище обставини, представник заявника просить ухвалити рішення, яким встановити факт самостійного виховання та утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 2019 року заявником ОСОБА_4

22.01.2025 та 12.02.2025 року до суду від представника заявника - адвоката Бондаря В.М. надійшли додаткові пояснення у справі, які обгрунтовані тим, що ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про встановлення юридичного факту, а саме: самостійного виховання неповнолітньої сина під час дії воєнного стану, який у нас діє на території України до 09.05.2025 року, для отриманий відстрочки від мобілізації на підставі ч.1 п.4 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", де зазначено, що відстрочка від мобілізації надається батькам лише за рішенням суду про встановлення самостійного виховання дитини.

В постанові КМУ №560 від 16.05.2024 р. зазначений вичерпаний порядок документів, які підтверджують наявність підстав для відстрочки, зокрема рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини.

Відповідно до положень ст. 315 ЦПК України зазначено, що встановлення юридично факту через суд не є вичерпаним.

Законодавець, враховуючи наявність життєвих обставин в умовах воєнного часу, розширив перелік підстав за якими особа, яка самостійно виховує та утримує дитину може отримати відстрочку під час мобілізації, так як існують ряд життєвих обставин коли один з батьків зник безвісті але не визнаний судом безвісти відсутній, коли один з батьків перебуває на окупованій території рф, перебуває в полоні, за кордоном і не може фактично виховувати та утримувати дитину.

Велика Палата ВС від 18.01.2024 р. у справі №560/17953/21 зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України, оскільки чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження. Існує лише два способи встановлення юридичного факту самостійного виховання дитини, це позасудовий та судовий. В позасудовий спосіб встановити факт само тійного виховання дитини батьком не можливо, так як це не може встановити ні служба в справах дітей, ні місцеве самоврядування.

Суд має досліджувати доводи та докази, які підтверджують факт самостійного виховання дитини та обставини, які є виключними, винятковими, неординарними у конкретних життєвих ситуаціях, як у даному випадку: мати малолітньої дитини перебуває за кордоном, не бере участі у вихованні дитини, заявник не перебуває у шлюбі з матір`ю малолітньої дитини та самостійно виховує дитину.

Доказами того, що відсутній будь-який спір про право між батьками стосовно виховання дитини та відносин заявника з ТЦК та СП, є відсутність заперечень від матері ОСОБА_5 щодо самостійного виховання дитини заявником та докази, що підтверджують факт перебування її за кордоном в період воєнного стану, що унеможливлює виховання нею неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Також в даній справі не існує спору про право на отримання відстрочки між заявником та ТЦК та СП, оскільки ТЦК не є суб`єктом отримання такої відстрочки, а лише на виконання своїх повноважень, приймає рішення стосовно надання або відмову від відстрочки відповідно до наданих документів заявником.

Заяви (клопотання) учасників справи.

У судове засідання 12.02.2025 позивач ОСОБА_4 та його представник адвокат Бондар В.М. не з"явилися, раніше заяву підтримали, посилаючись на обставини зазначені у заяві. Представник 12.02.2025 направив до суду заяву про закінчення розгляду справи без їх участі у зв"язку із зайнятістю в іншій справі, просив врахувати додаткові пояснення ( а.с. 93).

Заінтересована особа - ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась повторно, раніше направила клопотання про визнання заяви ОСОБА_4 , просить розглянути справу у її відсутність у зв"язку із виїздом за кордон (а. с. 43 ).

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Річківської сільської ради Сумського району Сумської області у судове засідання 12.02.2025 не з`явилася, направив клопотання про розгляд справи без їх участі на розсуд суду ( а.с. 99, 103).

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду не з"явився, направив клопотання про розгляд заяви ОСОБА_4 без їх участі на розсуд суду ( а.с. 104).

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Інші клопотання та заяви, пов`язані з розглядом справи, від учасників судового процесу не надходили.

Процесуальні дії в справі.

03.09.2024 ухвалою суду заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків ( а.с. 26)

12.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_4 з викликом заявника та заінтересованих осіб ( а.с 35).

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про його народження серія НОМЕР_1 (а. с. 14).

За даними Річківської гімназії Річківської сільської ради Сумського району Сумської області - ОСОБА_7 , 2012 р.н. дійсно навчається у 6 класі гімназії на змішаній формі навчання. Батько ОСОБА_4 здійснював відвіз дитини до навчального закладу, допомагає сину у підготовці і виконанні домашніх робіт, батько самостійно займається вихованням дитини, підтримує постійний зв`язок з навчальним закладом. Мама не бере участі у навчанні та вихованні дитини (а. с. 16 зворотня сторона ).

З довідки-характеристики вбачається, що ОСОБА_4 , 1989 р.н. проживає в АДРЕСА_1 , характеризується позитивно, скарг з боку сусідів та односельців на його поведінку не надходило, компрометуючих даних відносно нього також не має. Довідкою депутата сільської ради підтверджено фактичне проживання ОСОБА_4 разом з сином ОСОБА_6 , 2012 р.н., за вказаною адресою (а. с. 13,16).

У заяві до суду мати дитини ОСОБА_5 повідомляє суд про намір виїхати за кордон на тимчасове місце проживання (а. с. 43).

Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.

Відповідно достатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першоюстатті 315 ЦПК України, який не є вичерпним.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

У даній справі заявник просить встановити факт самостійного виховання та утриманння малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину та отримання відстрочки від мобілізації на підставі ч.1 п.4 ст. 23 ЗУ "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку".

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені у статтях150, 151 СК України.

За приписами частини другоїстатті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до частин першої - четвертоїстатті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.

Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом.

У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.

Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України).

Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.

Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У справі, яка розглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.

Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята cтатті 19 СК України) .

Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.

Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини.

Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_4 не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першоюстатті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, тофакт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

Таким чином суд звертає увагу на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні дитини.

З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні.

Зазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22 (провадження № 14-132цс23).

Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_4 слід залишити без розгляду.

Керуючись ст.ст. 294, 315, 367, 374, 377, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , служба у справах дітей Річківської сільської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя