Рішення

від 13.02.2025 по справі 366/3411/24

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/3411/24

Провадження № 2/366/157/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

13.02.2025 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П., за участю секретаря судового засідання Німченко Н.Ю., представника позивача Євтушенко В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування, виконавчого комітету Іванківської селищної ради, в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог.

Позивач, як орган опіки і піклування, звернувся суду з позовом до відповідача про позбавлення його батьківських прав відносно його двох малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що матір дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 внаслідок ускладнення тяжкої хвороби. Відтоді діти проживали з бабусею (по материнській лінії), ОСОБА_5 . Відповідач, батько дітей, після смерті їх матері не виявив бажання виховувати та утримувати своїх дітей, тобто діти залишилися без батьківського піклування. 12.11.2024 дітей взято на облік Службою у справах дітей та сім`ї. Відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків тому, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав відносно його синів та стягнути аліменти на їх утримання у розмірі 1/3 частини його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку.

ІІ. Рух справи

18.11.2024 позов надійшов до суду та переданий на розгляд судді.

19.11.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 11.12.2024.

28.11.2024 позивач подав до суду висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача та відповідне рішення виконкому селищної ради.

11.12.2024 підготовче судове засідання призначене на 25.12.2024, яке, у зв`язку з неявкою сторін, відкладено на 21.01.2025, на 13.02.2025.

ІIІ. Позиції сторін

Представник позивача, яка є також представником третьої особи, у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, посилаючи на обставини викладені у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про місце та час проведення повідомлено належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції на зареєстровану адресу місця проживання, а також шляхом публікації відповідних оголошень про виклик до суду на сайті судової влади, так як направлені кореспонденція повернулась з відміткою про відсутність адресата за зазначеною адресою.

ІV. Встановлені судом обставини та визначені відповідно до них правовідносини

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та в повному обсязі проаналізувавши всі обставини справи, належність та допустимість доказів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження (а.с.6,7).

Матір дітей, ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . ( а.с.5)

З дослідженого судом висновку служби у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради «Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 » вбачається, що відповідач після смерті матері дітей не виявив бажання їх утримувати та виховувати. У листопаді 2024 діти були за направленням сімейного лікаря доставлені до Київської обласної дитячої лікарні ( м. Боярка). Батько дітей злісно самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, до дітей виявляє байдужість та безвідповідальність, участі у їх вихованні не бере, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не забезпечує відповідними речами. Оскільки така поведінка відповідача є свідомою, служба прийшла до висновку про вагомість причин для позбавлення його батьківських права.

Опитані у судовому засіданні в режимі відео конференції діти ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) повідомили, що батько їх не відвідує, не спілкується з ними, не надає матеріальної допомоги, а тому вони вважають, що його треба позбавити батьківських прав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У Постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року у справ № 459/3411/18, зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 12 зазначеного закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», № 10383/09, § 100, від 16 липня 2015 року).

Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до пунктів 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що відповідач не виконує покладені на нього законом обов`язки щодо виховання своїх дітей, а саме: безвідповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків, не піклується та не цікавиться життям дітей, що свідчить про дійсне ухилення (свідоме самоусунення) його від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Вирішуючи даний спір, суд враховує висновок служби у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача відносно його малолітнього сина та приходить до висновку, що позов слід задовольнити: судом достовірно встановлений той факт, що діти позбавлені належного батьківського піклування зі сторони батька, що підтверджує, що така поведінка з його боку є свідомою.

Відповідно до ч.2 ст.166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини.

Частиною 3 ст.166 СК України встановлено, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Пунктами 1-3 ч.1 ст.182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи відсутність інформації щодо майнового стану відповідача та те, що позбавлені батьківських прав особи не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а також те, що при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину, слід вирішити питання щодо стягнення з відповідач аліментів щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, 18.11.2024.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати слід, з урахуванням положень ст. 141 ЦПК України стягнути з відповідача ( 1211,20 грн. на користь держави за кожну позовну вимогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно його малолітніх синів, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку, щомісячно, з дня подачі позову 18.11.2024 до досягнення кожною дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за 1(один) місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту (13.02.2025).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повне найменування сторін

Позивач: Орган опіки та піклування, виконавчий комітет Іванківської селищної ради (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 7. Код ЄДРПОУ:04358000)

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Іванківської селищної ради (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Поліська, 1)

Суддя Н.П. Слободян