Ухвала

від 05.02.2025 по справі 761/4066/25

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/4066/25

Провадження № 1-кс/761/3330/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року, слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотанняпрокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42022070000000115, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

29 січня 2025 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42022070000000115, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України, а саме: нерухоме майно належне ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом позбавлення права користування, відчуження, володіння та розпорядження а саме: земельні ділянки з наступним кадастровими номерами: 2110100000:48:001:0210, 2110100000:68:001:0217, 2110100000:68:001:0214, 2110100000:68:001:0215, 2110100000:68:001:0211, 2110100000:68:001:0204.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022070000000115 від 07.07.2022 за ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що протягом 2015-2021 років розпочато та завершено будівництво об`єктів нерухомого майна - багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за наступними адресами: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_3 . У подальшому, право власності на 62 об`єкти нерухомого майна (41 квартира та 21 нежитлове приміщення-паркомісце) зареєстровано на фізичних осіб шляхом їх відчудження на підставі договорів та додаткових угод про спільне будівництво об`єктів нерухомого майна - багатоквартирних житлових будинків з вбудованими приміщеннями комерційного призначення за вказаними вище адресами. Також, встановлено, що у період 2018-2022 року ОСОБА_4 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ), укладено нотаріально посвідчені попередні договори, які містять конкретні відомості про житлові приміщення та визначену і передану від майбутніх власників нежитлових приміщень особисто ОСОБА_4 сум грошових коштів, які являлись оплатою за конкретно визначені об`єкти нерухомості. У подальшому ОСОБА_4 , з метою приховування отриманих доходів, вказані договори з власниками об`єктів нерухомого майна розірвано з нотаріальним посвідченням безпосередньо перед реєстрацією права власності на вказані в них житлові приміщення на підставі договорів та додаткових угод про спільне будівництво об`єктів нерухомого майна, згідно яких право власності оформлялось за значно нижчими цінами, за рахунок нібито витрачених коштів на будівництво, що не відповідало дійсності, а отримані раніше ОСОБА_4 грошові кошти фактично не поверталися Стороні. Однак, ОСОБА_4 протягом 2018-2022 років не подано до органів ДПС відповідні декларації про отримані доходи від продажу вказаних об`єктів нерухомості, що призвело до приховування об`єктів оподаткування та не нарахування відповідних податків і зборів.

06.01.2025 року постановою старшого детектива ГПД БЕБ ОСОБА_5 майно, що є предметом розгляду вказаного клопотання було визнано речовим доказом.

Враховуючи вищевикладене, прокурор просить просить накласти арешт на земельні ділянки та заборонивши право користування, відчуження, володіння та розпорядження вказаним майном.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про арешт майна підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучено, а розгляд справи без повідомлення власника є необхідним з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність здійснення розгляду вищевказаного клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна про час та місце судового засідання.

Заслухавши клопотання прокурора, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно з ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч.2 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, судом встановлено, що Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42022070000000115 від 07.07.2022 за ч. 3 ст.212, ч. 3 ст. 209 КК України.

06.01.2025 року постановою старшого детектива ГПД БЕБ ОСОБА_5 майно, що є предметом розгляду вказаного клопотання було визнано речовим доказом.

20.01.2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ОСОБА_4 у останнього у власності перебуває 194 об`єкти нерухомого майна, з них 26 земельних ділянок та 168 об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у тому числі: земельні ділянки з наступним кадастровими номерами: 2110100000:48:001:0210, 2110100000:68:001:0217, 2110100000:68:001:0214, 2110100000:68:001:0215, 2110100000:68:001:0211, 2110100000:68:001:0204.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, слідчий суддя, дослідивши копії матеріалів кримінального провадження, долучені до клопотання у копіях, вважає встановленою наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого правопорушення.

Разом із цим, слід зауважити, що на даному етапі провадження слідчий суддя не має процесуальних повноважень вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст.12 КК України, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України у якому підозрюється ОСОБА_6 є нетяжким злочином за яке передбачено покарання у виді штрафу від п`ятнадцяти тисяч до двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Між тим, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, враховуючи, що санкція ч.3 ст.212 КК України, за якою ОСОБА_6 повідомлений про підозру, передбачає додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, має на меті забезпечення виконання вироку суду в частині можливої конфіскації майна, а також з метою забезпечення збереження майна, яке відповідає ознакам речових доказів згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на земельні ділянки, позбавивши власника майна права відчудження та розпорядження вказаним майном.

Разом з тим, слідчий суддя вважає необґрунтованим необхідність обмеження права особи у користуванні та володінні вказаним майном, оскільки на думку слідчого судді, вказані обмеження є надмірним втручанням у право особи, що порушує основоположні принципи права власності, а тому клопотання у цій частині задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора відділу організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення в обласних прокуратурах управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні №42022070000000115, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.07.2022 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212, ч.3 ст.209 КК України - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно належне ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом позбавлення права відчуження та розпорядження а саме: земельні ділянки з наступним кадастровими номерами: 2110100000:48:001:0210, 2110100000:68:001:0217, 2110100000:68:001:0214, 2110100000:68:001:0215, 2110100000:68:001:0211, 2110100000:68:001:0204.

В іншій частині вимог клопотання - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя ОСОБА_7