Ухвала

від 12.02.2025 по справі 2-747/11

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 2-747/11

Провадження № 8/638/2/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Аркатова К.В., за участю секретаря судового засідання Шевченко Т.В., розглянувши заяву позивача по справі про відвід головуючого судді по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 9 жовтня 2013 року,

в с т а н о в и в :

В провадженні судді Дзержинського районного суду м. Харкова Аркатової К.В. перебувала цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

7.12.2023 року на адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 9 жовтня 2013 року.

Цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитними договорами повернута з касаційної інстанції до Дзержинського районного суду м. Харкова 31.01.2025 року.

Постановою Верховного Суду України від 11 грудня 2024 року касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволені частково. Ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року; рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року; постанову Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасовано, та справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_3 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

28 листопада 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» подано заяву про відвід судді Аркатової К.В. від розгляду зазначеної вище заяви.

Заяву про відвід судді ТОВ «ФК Форінт» обґрунтовує наступним.

Суддею Дзержинського районного суду від 9.10.2013 року винесено рішення по справі №2-747/11 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суму заборгованості за генеральною кредитною угодою №07-01-90-08 від 12.05.2008 року.

18.11.2021 року ухвалою того ж суду поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами та відкрито провадження у справі.

16.12.2021 ухвалою того ж суду заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 9.10.2013 року за нововиявленими обставинами задоволено частково. Скасоване рішення від 9.10.2013 року по вищезазначеній справі за нововиявленими обставинами. Призначено справу до розгляду за правилами, встановленими ЦПК України.

26.01.2023 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ФК Форінт» задоволено частково, ухвалу Дзержинського райсуду м. Харкова від 16.12.2021 року скасовано, справу направлено для проводження розгляду до суду першої інстанції.

28.04.2023 року ухвалою Дзержинського райсуду м. Харкова в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення суду відмовлено.

28.04.2023 року рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення суду від 9.10.2013 року за нововиявленими обставинами задоволено. Скасоване зазначене рішення відповідною ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 червня 2023 року, та постановлено нове судове рішення.

Заявник вважає що суддя Аркатова К.В. не може брати участь у справі №2-747/11 з розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, в тому числі в повторному вирішенні питання про відкриття провадження по справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.10.2013 року за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.1 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Згідно з ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд, задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

За положеннями ч.7 ст.40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Частина 8 ст. 40 ЦПК України передбачає вирішення питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Вивчивши заяву про відвід судді, та матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Постановою Верховного Суду України від 11 грудня 2024 року ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2021 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2023 року, постанова Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року скасовано, справу передано до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі за заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення Дзержинського райсуду м. Харкова від 9 жовтня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.01.2025 року, вищезгадана справа передана для продовження розгляду Аркатовій К.В., та отримана останньою 03.02.2025 року.

Статтями 36, 37 ЦПК України встановлений вичерпний перелік підстав для відводу судді.

Відповідно практики Європейського суду з прав людини, викладеної в рішенні у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії», існування безсторонності для цілей п.1 ст.6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії або виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Білуха проти України», особиста безсторонність суду резюмується, поки не надано доказів протилежного (про що зазначено пунктом 43 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Окрім того, у висновку №3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів і правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку з добросовісним здійсненням ними своїх функцій. Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Зазначені позивачем відомості про упередженість та необ`єктивність судді не містять під собою правового підґрунтя, оскільки аргументуються виключно на припущеннях щодо кореляції між зверненням позивача по справі до Вищої Ради правосуддя з дисциплінарною скаргою, та ймовірною упередженістю головуючого в розгляді зазначеної вище справи по суті.

Перевіривши наведені підстави для відводу головуючого у справі, суд доходить до висновку про відсутність беззаперечних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді цивільної справи. Разом з тим, сумнів є легітимним, навіть якщо він не призводить до суттєвих наслідків: так, в Delcourt ЄСПЛ не знайшов порушення 6-1 (оскільки прокурор здійснює виключно функції радника суду). Отже, суд може бути справедливим, проте породжувати легітимні сумніви в своєї безсторонності. «Будь-який суддя, у відношенні якого існує легітимний привід боятися відсутності безсторонності, має вийти зі справи» (Micallef 98). Слово «боятися (побоюватися)» підкреслює допустиму ірраціональність сумніву. Обставини prima facie вбачаються інтуїтивно, вони не передбачають раціонального аналізу. Вони можуть бути, при раціональному аналізу, визнані помилковими. Ця раціональна відсутність підстав боятися не заважає насправді боятися. Сумніви можуть бути фактично необґрунтованими; достатньо того, що у розумної людини, на її перший погляд, вони викликають побоювання упередженості суду.

ЄСПЛ встановлює два виключення із належних сумнівів.Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустими гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

«Необхідно враховувати не тільки особисту переконаність і поведінку конкретного судді в даному випадку - суб`єктивний підхід - але також те, чи він надав достатні гарантії для виключення будь-яких легітимних сумнівів в цьому відношенні» (Thomann 30). Сумніви можуть бути «будь-якими». Це відповідає на питання, чи потрібний для відводу судді сумнів (побоювання в неупередженості) «поза розумним сумнівом» чи 50/50. За практикою ЄСПЛ, достатньо мінімального - будь-якого - сумніву. Вказана теза є концептуально тотожною на вимогу бездоганності в ст. 3 Кодексу суддівської етики.

Презумпції суб`єктивної безсторонності судді, тобто, безсторонність судді резюмується, проте, у випадку побоювання учаснику справи щодо упередженості, саме суддя несе тягар доказування своєї безсторонності. В практиці ЄСПЛ, це відомо як «об`єктивний тест» (Langborger 32): докази неупередженості, надані суддею у відповідь на сумніві учасника справи, мають переконати сторонню, раціональну людину.

У відповідності до сталої практики ЄСПЛ суддя повинен переконати учасника справи або розумного спостерігача в своєї об`єктивності.

За об`єктивним тестом (буквальним тлумаченням вказаної вище тези), необхідно визначити, чи існують перевіряємі факти, які, тим не менш, можуть викликати сумніви щодо неупередженості судів (Бочан 66). Тим не менш, суддя має переконати раціональну людину поза розумним сумнівом. Тобто, учаснику справи достатньо сумнівів «на перший погляд», тоді як суд має доказати неупередженість «поза розумним сумнівом».

У відповідності до зазначеного вище, враховуючи, що справа № 2-747/11, зокрема, постановлені Дзержинським районним судом м. Харкова ухвали від 18 листопада 2021 року, 16 грудня 2021 року, та рішення від 28 квітня 2023 року були предметом неодноразового апеляційного та касаційного оскаржень, а також предметом розгляду Другої дисциплінарної палати Вищої Ради Правосуддя, суд зазначає про неможливість констатування доведення дотримання принципу неупередженості «поза розумним сумнівом», а тому заява представника ТОВ «ФК «Форінт» Філатової Н.А. визнана частково обґрунтованою.

Заява позивача про відвід головуючого по справі про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по справі необхідно задовольнити та передати до канцелярії суду для визначення судді в порядку, встановленому ст. 33 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 33, 81 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про відвід головуючого судді по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 9 жовтня 2013 року по справі №2-747/11 визнати частково обґрунтованою, та передати справу до канцелярії суду для вирішення питання про відвід іншим суддею, визначеному в порядку ст. 33 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя