Постанова

від 13.02.2025 по справі 632/2043/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 лютого 2025 року

м. Харків

справа № 632/2043/23

провадження № 22-ц/818/1159/25

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі»

розглянувши у порядку ст.369ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» про захист прав споживачів та зобов`язання вчинити певні дії, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року, постановлене суддею Кочнєвим О.В.,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Первомайського комунального підприємства «Тепломережі», в якому просила визнати опалювальну площу, з якої повинно проводитися нарахування сплати за централізоване теплопостачання в квартири АДРЕСА_1 в розмірі 28,4 кв.м; визнати заборгованість позивача перед відповідачем за централізоване теплопостачання за опалювальний сезон 2022-2023 року станом на 13.06.2023 року у розмірі 2770,32 грн. та зобов`язати відповідача внести відповідні відомості в свій облік.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, в якому вони погодили, що площа опалювальної площі становить 28,40 кв.м. Суд безпідставно не взяв до уваги, що відповідач самостійно без наявності правових підстав змінив розміру опалювальної площі та всупереч вимог договору почав нараховувати заборгованість.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367ЦПКУкраїни - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи взадоволенні позовнихвимог,суд першоїінстанції виходивз того,що діївідповідача чітковідповідали вимогамдіючого законодавства,оскільки відключенняокремих кімнатвід опаленнянеможливо юридично,від опаленнявимикається усяквартира. Крім цього, відсутність батарей не є доказом відключення квартири від мережі централізованого теплопостачання, оскільки єдиним доказом такого відключення є встановлення індивідуального опалення у квартирі на підставі відповідного акту органу місцевого самоврядування або рішення загальних зборів мешканців будинку, як об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, про таке відключення.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та мешкає у квартирі АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки про реєстрацію місця проживання №843 від 06.02.2020 року (а.с.9).

Згідно акту КП «Теплопостачання» від 04.12.2006 року в квартирі АДРЕСА_2 відрізало опалювальні прибори у квартирі в кухні, спальні. Стіни в районі стояків заізольовані. Опалювальна площа яка залишилась становить 18,0 кв.м.

13.12.2013 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, яким визначено розмір опалювальної площі 28,40 кв.м (а.с.23).

22 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПКП «Тепломережі» укладено договір про надання послуг з з централізованого опалення, в пункті 2 якого зазначено, що сторони погодили, що опалювальна площа становить 28,40 кв.м. визначено вартість опалення кв.м. 7,40 грн, в тому числі в опалювальний період 5,80 грн за кв.м., неопалювальний період 1,60 за кв.м.

Строк дії договору 1 рік, договір вважається щороку продовженим, якщо за місць до закінчення строку однією із сторін не буде заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як убачається з квитанції на оплату теплової енергії, позивачці нараховувалась плата за централізоване опалення за нормою опалювальної площі 28,40 кв.м.

З липня 2022 року відповідач почав нараховувати плату за послуги, виходячі з опалювальної площі 44.30 кв.м без пояснення причин таких дій (а.с.26-32).

Позивачка звернулась до відповідача з листом, на якій отримала отримала відповідь від 29.12.2022 року №559, що нарахування було змінено відповідно до вимог законодавства.

Звертаючись до суду із позовом, позивач наголошувало, що у відповідача не було правових підстав для зміни площі житлової площі визначеної договором в односторонньому порядку, оскільки опалювальна площа не змінилась.

Згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановоюКабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідност.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Вовчанське підприємство теплових мереж надавало послуги з централізованого теплопостачання, а відповідач їх отримував.

Відповідно дост. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно з п.6 ч.1ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Відповідно до п.5 ч.2ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Частиною 6ст. 19 Закону України «Про теплопостачання»передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зст. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст.901, ч. 1 ст.903 ЦК Україниза договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як убачається з матеріалів справи,13.12.2013 року між Первомайським комунальне підприємство «Тепломережі» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого виконавець зобов`язується надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Сторони погодили, що опалювальна площа становить 28,40 кв.м. Строк дії договору 1 рік, договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідності перегляду.

22.06.2015 року між Первомайським комунальне підприємство «Тепломережі» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, за умовами якого виконавець зобов`язується надати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

В пункті 1 сторони погодили, що предметом договору є опалювальна площа 28,40 кв.м. Строк дії договору з 01.01.2015 по 31.12.2015. Якщо за місяць до закінчення строку договору від жодної із сторін не поступило письмової обмурованої пропозиції про зміни в договорі або його розірвання, договір вважається автоматично продовженим на наступні 12 місяців.

Як убачається з долучених до матеріалів справи квитанції, позивачка сплачувала за послуги з теплопостачання згідно умов договору відповідно до опалювальної площі 28,40 кв.м. по 31.07.2022 року включно.

Починаючи з серпня 2022 року відповідач самостійно без узгодження із позивачем змінив розмір опалювальної площі житлового приміщення, на які нараховується плата за теплопостачання.

Жодного доказу, що стало підставою для такої зміни, відповідач суду не надав.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про правомірність дії відповідача.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов згідно зіст.525ЦК Українине допускається, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що дії відповідача свідчать про порушення, не визнання або оспорювання охоронюваних законом його цивільних прав та інтересів.

Відповідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частина 2 статті 77 ЦПК України.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Матеріали свідчать про те, що відповідач договір, укладений з позивачкою не розривав, змін не вносив. доказів, що у позивачки змінилась опалювальна площа порівняно з 2015 роком, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови, про зобов`язання Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі» здійснити перерахунок заборгованості за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_3 з урахуванням опалювальної площі, визначеної в договорів в розмірі 28,40 кв.м.

Статтями12,81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням вказаного рішення суду першої інстанції слід скасувати, а позовні вимоги - задовольнити частково.

Частиною 13ст.141 ЦПК Українивизначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2ст.141 ЦПК Українипередбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

За подання позовної заяви ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, сплатила 2147,20 грн судового збору та за подання апеляційної скарги 3504,00 грн

Таким чином, з відповідача необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 2825,50 грн, пропорційно задоволеним вимогам.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, з урахуванням сплачених нею коштів їй підлягає поверненню судовий збір у розмірі 2825,50 грн, як помилково сплачений.

Керуючись ст.367,369,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Первомайське комунальне підприємство «Тепломережі» здійснити перерахунок заборгованості за послуги з теплопостачання за адресою АДРЕСА_3 з урахуванням опалювальної площі, визначеної в договорі, в розмірі 28,40 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути із Первомайського комунального підприємства «Тепломережі» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2825,50 грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги у розмірі 2825,50 грн., квитанцією № 2372-67546426-6193 від 27 листопада 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова