Рішення

від 13.02.2025 по справі 165/2350/24

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 165/2350/24

Провадження № 2/165/112/25

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді Василюка А.В.,

за участю секретарів Навроцької М.Р., Лубаєвської Л.В.,

позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника позивачів ОСОБА_3 ,

представника відповідача Думич І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Нововолинську, в залі суду цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради як органу опіки та піклування, про повернення дитини на виховання батькам та зустрічним позовом Виконавчого комітету Нововолинської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав

встановив:

22 травня 2024 року адвокат Свередюк Ю.А. звернулася до суду, в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Нововолинської міської ради як орган опіки і піклування, про повернення дитини на виховання.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що рішенням Нововолинського міського суду від 23 листопада 2022 року відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від батька ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 не позбавляючи їх батьківських прав відносно дитини. Однак на даний час відпали причини, що перешкоджали належному виконанню позивачами батьківських обов`язків. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змінили спосіб життя, алкогольними напоями не зловживають, постійно відвідують школу та цікавляться навчальними досягненнями свого сина. Малолітній ОСОБА_5 проводить багато часу з батьками, які опікуються ним, а тому хоче проживати разом з ними. Оскільки обставини, які слугували підставою для відібрання дитини та перешкоджали належному вихованню позивачами сина відпали, просила суд повернути батькові ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 малолітнього ОСОБА_4 , який був відібраний від батьків без позбавлення їх батьківських прав на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2022 року.

12 червня 2024 року Виконавчий комітет Нововолинської міської ради Волинської області звернувся до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. Позов обґрунтовує тим, що за рішенням суду у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було відібрано сина ОСОБА_4 , без позбавлення їх батьківських прав щодо останнього та попереджено про необхідність змінити ставлення до виховання дитини. Крім того, за рішенням суду від 23 листопада 2022 року з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_4 на користь особи або на рахунок закладу де буде утримуватися дитина. Малолітньому ОСОБА_5 було надано статус дитини позбавленої батьківського піклування, а рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 17 березня 2023 року №136, його влаштовано у сім`ю опікуна ОСОБА_6 . Згідно з інформацією Нововолинського міського центру соціальних служб від 19 березня 2024 року за №119/01-10 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися до Центру соціальних служб з наданням їм послуг з метою повернення дитини на виховання. Виходячи з інтересів дитини, з врахуванням того, що після відібрання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 сина вони ухиляються від сплати аліментів та не зверталися у період з січня 2023 року по час подачі позову до суду до центру зайнятості з метою отримання послуг із сприяння у працевлаштуванні, а рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради затверджено висновок про доцільність позбавлення їх батьківських прав, просить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно їх сина ОСОБА_4 .

Ухвалою від 27 вересня 2024 року, суд об`єднав в одне провадження зазначені позови. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтримали первісний позов з підстав викладених у ньому, а у задоволені зустрічного позову просили відмовити. ОСОБА_1 зазначив, що працює на будівництві, його дохід в середньому складає 200-500 доларів США на місяць. Проживає разом з ОСОБА_2 , в належній їй квартирі та справно сплачує аліменти, частково надає кошти опікуну готівкою, а частково в безготівковій формі. Позивач ОСОБА_2 зазначила, що часто зустрічається з сином, вчить з ним уроки. З ОСОБА_5 в неї хороші стосунки, син хоче проживати з ними. Офіційно в шлюбі з ОСОБА_1 не перебуває, однак вони співмешкають у її двокімнатній квартирі. У цьому житлі зареєстровані вона та молодший син ОСОБА_5 , її старший син ОСОБА_7 виписався і проживає у м. Львові. У квартирі створені належні умови для проживання малолітньої дитини, облаштоване місце для навчання сина.

Представник позивачів ОСОБА_3 первісний позов підтримала, просила врахувати, що її довірителі змінили спосіб життя і на обліку лікаря нарколога не перебувають, син ОСОБА_4 прихильний до батьків та хоче проживати разом з ними.

Представник відповідача ОСОБА_8 вказала на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід позбавити батьківських прав, оскільки відсутня будь-яка інформація про їх дохід та вони не надали жодних підтверджень того, що ними усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, відтак просить задоволити зустрічний позов та відмовити у задоволенні позовних вимог за первісним позовом.

Свідок ОСОБА_9 показав, що є братом позивача ОСОБА_1 , його племінник ОСОБА_5 проживає у його матері, яка ним опікується. Позивачі приходять до сина, забирають зі школи та вчать з ним уроки. Також купують речі, шкільне приладдя, фрукти та овочі. Нормальними є умови проживання брата, для ОСОБА_5 облаштована окрема кімната. ОСОБА_1 спиртними напоями не зловживає, неофіційно працює на будівництві в с. Литовежі, ОСОБА_2 отримує пенсію по інвалідності, а тому, на його думку, батьки можуть забезпечити дитину усім необхідним. Щодо офіційного працевлаштування ОСОБА_1 знає, що той звертався в пошуках роботи в ЖЕК №1, де йому пояснили, що у разі відкриття вакантної посади приймуть його на роботу через центр зайнятості.

Суд, заслухавши пояснення позивачів, представника позивача та представника відповідача, покази свідка, дослідивши письмові докази у їх сукупності, приходить до висновку, що первісний позов підлягає задоволенню, а задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.10) ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

Рішенням Нововолинського міського суду від 23 листопада 2022 року, що набрало законної сили 07 лютого 2023 року відібрано малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від батька ОСОБА_1 та від матері ОСОБА_2 , не позбавляючи їх батьківських прав відносно дитини. Судом попереджено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини, а на орган опіки і піклування Виконавчого комітету Нововолинської міської ради Волинської області покладено контроль за виконанням батьками своїх батьківських обов`язків щодо малолітньої дитини. Також, цим рішенням ухвалено стягувати з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь особи або на рахунок закладу де буде утримуватись дитина аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі з кожного по 1100 грн. щомісяця, починаючи з 23 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.11-14).

У судовому засіданні встановлено, що малолітньому ОСОБА_5 було надано статус дитини позбавленої батьківського піклування (а.с.45), а рішенням Виконавчого комітету Нововолинської міської ради від 17 березня 2023 року №136 (а.с.46), призначено ОСОБА_6 опікуном над дитиною, з покладенням на неї обов`язків з виховання дитини.

Позивач ОСОБА_2 була визнана особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії 12 ААГ №344857 (а.с.9) та отримує пенсію по інвалідності.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на обліку у лікаря-нарколога чи лікаря-психіатра не перебувають, що підтверджується долученими довідками відповідних лікарів КНП «Нововолинської ЦМЛ» (а.с.15-16).

Відповідно до довідки директора Нововолинського ліцею №3 Нововолинської міської ради Волинської області №147/01-18 від 17 квітня 2024 року батьки цікавляться навчальними досягненнями свого сина ОСОБА_4 , відвідують батьківські збори, спілкуються з класним керівником. Матір неодноразово зустрічала сина після занять (а.с.17).

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 проживає разом зі співмешканцем ОСОБА_1 у належному їй житлі.

Згідно з актом обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні, наявні усі комунікації, кімната та кухня облаштовані необхідними меблями. Є окреме спальне місце для дитини, шафа для одягу та його особистих речей, наявний запас продуктів харчування, а також приготована їжа, яка зберігається у холодильнику. Комісія у складі начальника ССД та спеціалістів Сащишин О., ОСОБА_10 встановила, що за вказаною адресою створені всі необхідні умови для проживання дитини (а.с.101).

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, та згідно з ч.1, ч.5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗУ «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ч.1 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони: не забрали дитину з пологового будинку чи з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; зокрема; ухиляються від виконання обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.3 ст.170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Згідно з Положеннями ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР № 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року - під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ №866 від 24.09.2008, якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України в постанові №3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» в редакції постанови №20 від 19.12.2008 позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006).

У судовому засіданні, не було здобуто достатньо доказів, які беззаперечно вказують на ухилення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських прав.

Виконавчий комітет Нововолинської міської ради у висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 батьківських прав зазначає, що дане питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 10 травня 2024 року за участі обох батьків та опікуна дитини ОСОБА_6 . ОСОБА_11 повідомила, що батьки цікавляться сином та вона вважає можливим повернення дитини на виховання батькам, оскільки сама похилого віку і ОСОБА_5 краще проживати з батьками. Громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали жодних підтверджень того, що ними усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини, і з огляду на вищевикладене комісія прийшла до висновку, що батьки й надалі не виконують належним чином своїх батьківських обов`язків (а.с.50-51).

Самі лише твердження начальника ССД ОСОБА_8 щодо наявної у батьків заборгованості по аліментам та підтверджуючі тому докази (а.с.54-55) суд не може покласти в основу рішення і цих підстав позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 батьківських прав щодо дитини, яка прихильна до них та прагне проводити більше часу з своїми батьками і проживати з ними, що встановлено діагностичним обстеженням ОСОБА_4 та підтверджується у листі в.о. директор ліцею Сервачинської Ю. за №155/01-18 від 23.04.2024 (а.с.18).

Враховуючи встановлені обставини і досліджені докази, суд приймає рішення про відмову у задоволенні зустрічноого позову.

Даючи оцінку вищезазначеним доказам в їх сукупності та те, що, після відібрання дитини батьки відвідують сина, змінили спосіб життя та створили належні умови для проживання сина ОСОБА_4 , мають матеріальні можливості для утримання сина, суд вважає, що немає жодних протипоказань щодо виховання, спілкування та проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з сином, а тому суд повертає їм малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.12, ст.13, ст.81, ст.89, ст.141, ст.142, ст.259, ст.263, ст.264, ст.265, ст.268, ст.430 ЦПК України, на підставі: ст.163, ст.170 СК України, ЗУ "Про охорону дитинства", суд

ухвалив:

Первісний позов задоволити.

Повернути батькові ОСОБА_1 та матері ОСОБА_2 малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого на підставі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 23 листопада 2022 року, було відібрано у батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Допустити негайне виконання рішення, відповідно до п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України.

У задоволенні зустрічного позову Виконавчого комітету Нововолинської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторін:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 );

відповідач Виконавчий комітет Нововолинської міської ради як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04051342, юридична адреса: проспект Дружби, буд.27, м. Нововолинськ, Володимирський район, Волинська область.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 року.

Головуючий суддя підпис А.В. Василюк