Рішення

від 20.01.2025 по справі 183/12447/23

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/12447/23

№ 2/183/693/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Болкарьової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області державний нотаріус Островерхова О.А. про визнання права та обов`язки забудовника на гараж в порядку спадкування за законом, суд -

в с т а н о в и в :

06 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області державний нотаріус Островерхова О.А., в якому просила визнати за нею право власності на 1/4 частину гаражу АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на частину гаражу АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті сина - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина на об`єкт незавершеного будівництва - гараж АДРЕСА_1 в автогаражному кооперативі «ІНФОРМАЦІЯ_4». На підставі рішення виконавчого комітету Новомосковської міської ради № 232 від 11 травня 1990 року було прийнято рішення про дозвіл ОСОБА_2 будівництво гаражу по АДРЕСА_2 . Будівництво гаражу було узгоджено з головним архітектором м. Новомосковська та була складена схема викопійовки з генерального плану та завірено печаткою. Позивач разом з чоловіком ОСОБА_2 збудували гараж без отримання всіх відповідних дозволів та розробки проектно-кошторисної документації. 29.10.2002 року був укладений договір №264/25 про постачання електричної енергії з ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго» для споживачів гаражів по АДРЕСА_1 . При житті ОСОБА_2 авто гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_4» не був зареєстрований. Після смерті ОСОБА_2 позивачка звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщин. Окрім неї з заявою звернувся їх син - ОСОБА_3 . Однак свідоцтво про право на спадщину вона та син не отримали. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її син - ОСОБА_3 . 26 травня 2023 року державний нотаріус першої новомосковської державної нотаріальної контори винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дійв зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів після смерті ОСОБА_2 . У зв`язку з тим, що іншим чином ніж рішенням суду позивач не може захистити свої права та права дітей, вимушена звернутися до суду з позовом, в якому просить з урахуванням уточнень своїх позовних вимог просить визнати права та обов`язки забудовника на гараж в порядку спадкування за законом.

Відповідачем по справі - виконавчим комітетом Новомосковської міської ради Дніпропетровської області поданий відзив на позов про визнання права власності на гараж, в якому просять відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що у відповідності до ст.. 331 ЦК України право власності на збудований гараж не було зареєстровано належним чином, не прийнято до експлуатації та не проведено державну реєстрацію. Тому вважає, що позивачем не вжиті всі заходи досудового врегулювання даного спору.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2023 року у цивільній справі відкрито провадження та призначено справу в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25 березня 2024 року за клопотанням позивача витребувані додаткові докази.

Ухвалою суду від 20 травня 2024 року за клопотанням позивача витребувані додаткові докази.

11 червня 2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року закрите підготовче провадження та справу призначено до розгляду.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явились, подали заяви про розгляд справи за його відсутності, уточнив вимоги та просили суд визнати за позивачем права та обов`язки забудовника на гараж АДРЕСА_1 . Просили суд розглянути справу у їх відсутність.

Представник відповідача - Новомосковської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явився, подавши заяву в якій просить розглянути справу за відсутності їхнього представника.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позову, докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом по справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , про що Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Новомосковську міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області складено відповідний актовий запис № 85 від 20 січня 2010 року.

Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу від 16 серпня 1974 року, видане Новомосковським міським відділом РАЦС Дніпропетровської області серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) одружились 16 серпня 1974 року, актовий запис № 486.

Рішенням виконавчого комітету № 232 від 11 травня 1990 року ОСОБА_2 дозволено будівництво гаражу по АДРЕСА_1 .

З відповіді КП «Новомосковське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» за № 1808/23 від 28 липня 2023 року вбачається, що станом на 29 грудня 2012 року технічна та правова документація на гараж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , гаражний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_4», гараж № НОМЕР_2 не виготовлялась, право власності на вищевказаний гараж в БТІ не зареєстроване.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивача та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого 23 травня 2022 року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного регіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за актовим записом №1097.

З копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 вбачається, що:

- 01 червня 2010 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернулась дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ;

- згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 23824170 від 01 червня 2010 року - інформація щодо заповітів складений ОСОБА_2 відсутня.

- з довідки за № 3953 від 01 вересня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ним були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 - дружина та ОСОБА_3 - син;

- 02 вересня 2010 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернувся син померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ;

- 02 вересня 2010 року з заявою про прийняття спадщини за законом звернулась дружина померлого ОСОБА_2 - ОСОБА_1 ;

- 02 вересня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 були видані свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на грошові внески, прості іменні акції, автомобіль.

- 26 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину на гараж;

- постановою державного нотаріуса Прудкій Н.О. відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на гараж, який знаходиться в АДРЕСА_1 ..

Як вбачається з інформаційної довідки зі спадкового реєстру від 02 квітня 2024 року №76441602, спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилась.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як встановлено вимогами ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України). Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, що діяла на момент звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини) передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. ст.1261, 1262 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ст. ст. 1268, 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини.

Статтею 1274 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги. Спадкоємець має право відмовитися від частки у спадщині спадкоємця, який відмовився від спадщини на його користь.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до частин другої, третьої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 встановлено що, якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки входять до складу спадщини.

Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме: право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва; право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця - замінений у порядку спадкування забудовник); право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 4 травня 2022 року у справі № 372/4235/19 (провадження № 61-655св21).

Згідно п. 3.2. інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 визнання права власності в порядку спадкування на недобудований будинок відповідно до чинного законодавства України неможливе. Потрібно визнати правильною практику судів щодо визнання за спадкоємцем майнових прав забудовника, як таких, що входять до складу спадщини.

Згідно правової позиції Верховного Суду (постанова від 28 квітня 2022 року справа № 359/9695/17, провадження № 61-18743св20) якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки, як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України. Верховний Суд зазначає, що системний аналіз норм статті 376, 1218 ЦК України дає підстави дійти висновку, що якщо будівництво здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

У листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що якщо будівництво відбулося на відведеній для цього земельній ділянці на законних підставах, але після закінчення будівництва житловий будинок не було здано в експлуатацію, до спадкоємців переходить право забудовників на оформлення зазначеного жилого будинку та господарських будівель і споруд у встановленому законом порядку, а сам житловий будинок слід вважати до здачі його в експлуатацію незавершеним будівництвом.

Відповідно до роз`яснення Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року №19-32/319 в разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Фактично єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Згідно п. 4.16 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/54.16. Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Зазначене підтверджує ту обставину, що потенційні спадкоємці не мають змоги оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

Разом з тим, відсутність правовстановлювальних документів на спірне нерухоме майно не є підставою для відмови у задоволенні позову (правова позиція Верховного Суду згідно Постанови від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, провадження № 61-19875св18).

Адже позов про превентивний захист права власності (попереджувальний) спосіб захисту права власності, який на відміну від інших способів передбачає захист права власності у випадку, коли порушення права ще не відбулося, але є підстави вважати, що воно має статися) може бути пред`явлений власником, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою (правова позиція Верховного Суду згідно постанови від 11 квітня 2018 року у справі №910/5630/17).

Відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право) (постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 червня 2018 року по справі №597/1070/15-ц).

Таким чином, якщо будівництво об`єкта нерухомого майна здійснювалося згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини на підставі статті 1216 ЦК України.

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено термін замовник будівництва - це фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об`єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку (п.4 ч. 1 ст. 1 Закону).

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_2 здійснював будівництво на підставі наданого йому дозволу (рішення виконкому Новомосковської міської ради від 11 травня 1990 року про дозвіл ОСОБА_2 на будівництво гаражів по АДРЕСА_1 ), проте будівництво не завершив, право власності на нерухоме майно не зареєстрував та не здав об`єкт нерухомого майна в експлуатацію у встановленому законом порядку, до його спадкоємців переходить право забудовника на завершення будівництва (як правонаступники спадкодавця - замінені у порядку спадкування забудовники), право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт; одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності й зареєструвати право власності.

Слід зазначити, що права та обов`язки спадкодавця - фізичної особи-підприємця як забудовника входять до складу спадщини. Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, в якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю та за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус фізичної особи - підприємця сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст.320 ЦК України). Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Водночас законодавство не виділяє такого суб`єкта права власності як фізична особа-підприємець, а лише встановлює, що фізична особа відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суб`єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи. При цьому правовий статус підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у власності фізичної особи (зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №920/50/19).

Статтею 1219 ЦК України визначено перелік прав та обов`язків особи, які не входять до складу спадщини. В цей перелік не входять права забудовника, таким чином належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки можуть успадковуватись незалежно від наявності у спадкоємця правового статусу підприємця.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. За ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного. Згідно зі ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Виходячи з передбаченого ст. 8 Конституції України принципу верховенства права, наведені норми Конституції України надають людині можливість будь-якими незабороненими законом засобами самому захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Ст. 15 ЦК України також передбачає право кожної особи на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання, а ст. 16 цього ж кодексу право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, вказуючи в якості одного зі способів захисту цивільних прав та інтересів визнання права.

У зв`язку із зазначеним підлягають судовому захисту законні права позивача шляхом визнання за нею прав та обов`язків забудовника (замовника будівництва) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем прав та обов`язків забудовника (замовника будівництва) на 1/2 частку у спільному майні подружжя об`єкта незавершеного будівництва, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 22 КпШС України - майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. За правилами статті 60 СК України - майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у справі №279/6459/14-ц , постанова від 19 лютого 2020 року.

З аналізу зазначених норм вбачається, що спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об`єктом права приватної власності. При цьому не мають значення підстави, на яких майно придбане: куплене, одержане в результаті обміну чи у вигляді винагороди за працю. Не має значення також і те, на чиє ім`я виданий правовстановлюючий документ на майно.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Згідно з частиною третьою статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, про що зазначив у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, у постанові від 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18.

Так, відповідно до позиції Верховного суду що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. За змістом статті 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право (постанова від 28 липня 2021 року у справі № 346/5216/18).

Крім того, суд в означеній вище постанові, вказав, що наступне визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Закону України «Про нотаріат» у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. На підставі письмової заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, за згодою другого з подружжя, що є живим, у свідоцтві про право власності може бути визначена і частка померлого у спільній власності.

Згідно з підпунктом 4.22 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказ Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із документа, що посвідчує право власності, вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. За наявності другого з подружжя нотаріус видає йому свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя. Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, строком не обмежена. Якщо спадкоємців декілька, то кожному із них видається окреме свідоцтво про право на спадщину із зазначенням його частки. Свідоцтво про право на спадщину оформляється в двох примірниках, один з яких залишається в матеріалах спадкової справи.

Таким чином, 1/2 частки об`єкта незавершеного будівництва, будівництво якого здійснювалося в період шлюбу є власністю позивачки у спільному майні подружжя, оскільки право власності на об`єкт незавершеного будівництва неможливо оформити, то правильним способом захисту є позов про визнання прав та обов`язків забудовника (замовника будівництва) позивачки, в тому числі завершити будівництво і право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт, що складає 1/2 частки об`єкту незавершеного будівництва.

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина на права та обов`язки забудовника (замовника будівництва) на об`єкт незавершеного будівництва - гараж № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 .

При цьому, при визначенні частки на спадкове майно, необхідно врахувати, що майно (об`єкт незавершеного будівництва) є спільною власністю подружжя, отже 1/2 частки належить дружині спадкодавця - ОСОБА_1 , також вона є спадкоємцем за законом на частину вказаного гаражу після смерті ОСОБА_2 ..

Крім того, спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 є син спадкоємця - ОСОБА_3 , який не оформив своїх спадкових прав на частину майна та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

А тому позовні вимоги позивача про визнання за позивачем прав та обов`язків забудовника (замовника будівництва) на 1/2 частку об`єкта незавершеного будівництва - гаражу АДРЕСА_1 , як спільну сумісну власність; на частину гаражу в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та на частину гаражу в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 89, 258-259, 263-268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, третя особа - Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області державний нотаріус Островерхова О.А. про визнання права та обов`язки забудовника на гараж в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , права та обов`язки забудовника (замовника будівництва) на об`єкт незавершеного будівництва - гараж АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 )

Відповідач: виконавчий комітет Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 04052206, адреса місцезнаходження: вул. Гетьманська, будинок 14 м. Новомосковськ Дніпропетровської області, 51270, електронна пошта info@nmvyk.dp.ua)

Третя особа: Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області державний нотаріус Островерхова О.А. (код ЄДРПОУ 02891109, адреса місцезнаходження: вулиця Гетьманська, будинок 22 м. Новомосковськ Дніпропетровської області, 51200; електронна адреса: невідома).

Рішення суду складено і підписано 20 січня 2025 року.

Суддя І.Г.Дубовенко