Вирок

від 12.02.2025 по справі 935/257/25

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/257/25

Провадження № 1-кп/935/23/25

ВИРОК

Іменем України

12 лютого 2025 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні у приміщенні Коростишівського районного суду Житомирської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420230621900000 від 08.09.2023, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з вищою освітою, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приватний підприємець, депутатом та особою з обмеженими можливостями не є, не судимий, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,

встановив:

У відповідності до преамбули Водного кодексу України (далі ВК України) усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту. Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об`єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України (далі ЗК України) та ст. 4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Згідно ст. 60 ЗК України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як

3 гектари - 25 метрів;

б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

в) для великих річок, водосховищ на них та озер -100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Частиною першою статті 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови можуть передаватись лише для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (ч. 4 ст. 59

ЗК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України,статті 89-90

ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затвердженихнаказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року №173, і додаток 13 до цих правил).

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах, з поміж іншого забороняється, розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Під часздійснення господарськоїдіяльності, фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , відповідно укладених договору оренди від 14.02.2023 та обміну правами користування земельними ділянками від 03.04.2023, використовує земельні ділянки з кадастровими номерами 1822580900:06:000:0208 площею 4,4085 га, 1822580900:06:000:0195 площею 4,4251 га та 1822580900:06:000:0196 площею 4,4087 га, які на праві приватної власності належать ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відповідно.

У точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше вересня 2023 року, ОСОБА_5 , будучи фізичною особою-підприємцем та керуючи процесом обробітку земельних ділянок за межами с. Вільнянка Коростишівської міської об`єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області, в порушення вищевказаних вимог законодавства, діючи умисно у власних інтересах, самовільно зайняв земельні ділянки водного фонду прибережної захисної смуги річки Дубовець, шляхом їх розорювання, засівання та вирощування на них сільськогосподарської культури сої.

Зокрема, єдиним масивом із земельними ділянками сільськогосподарського призначення з кадастровими номерами 1822580900:06:000:0208, 1822580900:06:000:0195 та 1822580900:06:000:0196, ОСОБА_5 самовільно зайняв землі водного фонду частину прибережної захисної смуги річки Дубовець, загальною площею 2,1540 га, що перебувають в охоронній зоні.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми умисними діями, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.197-1 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у висунутому обвинуваченні за ч.2 ст.197-1 КК України визнав у повному обсязі, у вчиненому щиросердно розкаявся.

У судовому засіданні представник потерпілого- Коростишівської міської ради ОСОБА_4 проти укладеної угоди та призначення покарання, визначеною угодою, не заперечувала, ОСОБА_5 відшкодував у повному обсязі спричинену шкоду.

24 січня 2025 року між прокурором Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , яка на підставі ст. 37 КПК України здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника, укладена угода про визнання винуватості, відповідно до змісту якої ОСОБА_5 беззастережно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення в обсязі обвинувального акту в судовому провадженні, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення,особи ОСОБА_5 ,повного відшкодування шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок,звільнення зайнятих земель, наявності обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сторони погоджуються на застосування норм ст.69 КК України та узгоджують вид та міру покарання за ч.2 ст.197-1 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом під час судового засідання з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє:

- що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а також має право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення, мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно, допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь;

- наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України;

- характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим;

- вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У результаті вивчення документів досудового розслідування та опитування учасників кримінального провадження суд приходить до висновку, що угода про визнання винуватості, укладена 24 січня 2025 року між прокурором Коростишівської окружної прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_5 , відповідає положенням КПК України та КК України і підлягає затвердженню оскільки:

- умови угоди не суперечать вимогам КПК України та КК України, зокрема правильною є правова кваліфікація кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_5 за ч.2 ст.197-1 КК України, як умисні дії, які виразились у самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронній зоні;

- умови угоди відповідають інтересам суспільства;

- умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;

- відсутні обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним;

- відсутня очевидна неможливість виконання обвинуваченим зобов`язань, взятих на себе за угодою;

- наявні фактичні підстави для визнання винуватості.

Покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості відповідає положенням ст. 65, 69 КК України, зокрема таке покарання визначено в межах статті Кримінального кодексу України, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного: ОСОБА_5 - неодружений, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є приватним підприємцем, не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, обставини, що пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку), обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Суд приймає вказані обставини та дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та впливають на пом`якшення покарання, остаточна міра покарання повинна бути визначена з урахуванням вимог ст. 69 КК України у виді штрафу.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 січня 2025 року між ним та прокурором.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 січня 2025 року між ОСОБА_5 та прокурором, оскільки вона відповідає нормам кримінально-процесуального законодавства України, укладення якої було добровільним, наслідки укладення угоди, передбачені ст.473 КПК Україні ОСОБА_5 були роз`яснені.

Прокурор у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про винуватість дотримані вимоги КК та КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді покарання за ч.2 ст.197-1 КК України, з урахуванням ст.69 КК України у виді штрафу 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень.

Запобіжний захід у кримінальному провадженні ОСОБА_5 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні не накладався.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 65 КК України, ст. 373-376,100,124, 174, 395, 472-475 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 24 січня 2025 року між прокурором Коростишівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України та призначити узгоджене угодою про визнання винуватості покарання, з урахуванням вимог ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме у сумі 3400 (три тисячі чотиристта) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Коростишівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості, відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України може бути оскаржений обвинуваченим та його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому угода не може бути укладена.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1