Рішення

від 07.02.2025 по справі 291/532/24

РУЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 291/532/24

Провадження №2/291/43/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 лютого 2025 року селище Ружин

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кащук Л.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружині цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про визнання права власності на спадкове майно,-

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день своєї смерті ОСОБА_4 була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_1 . Разом з нею на день смерті за цією адресою був зареєстрований, але не проживав її син - відповідач ОСОБА_3 . Фактично до дня смерті матери з нею проживала позивач, в той час як відповідач уже давно не проживає за зареєстрованим місцем проживання. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне їй майно. За заявою позивача 23.04.2024 року приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Пашинським О.М., який здійснює свою діяльність за адресою: м.Бердичів, вул.Володимирська, 1-А заведено спадкову справу №40, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі. До спадкового майна померлої належить земельна ділянка (пай) площею 2.96 га., кадастровий номер 1825286300:03:000:0134, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що на даний час, входить до складу Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області. Земельна ділянка належить померлій відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №124881 виданого 15.06.2004 року Ружинською районною державною адміністрацією.

23.04.2024 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Пашинським О.М. позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку (пай) у зв`язку з тим, що «за даною адресою був зареєстрований син померлої - ОСОБА_3 ».

Водночас, відповідач уже більше десяти років і на день смерті спадкодавця постійно проживав поза межами свого місця реєстрації, заяву про прийняття спадщини не подавав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину після смерті матери.

Зазначені обставини свідчать, що позивач не має можливості одержати свідоцтво про право на спадщину за законом на цілу земельну ділянку у порядку спадкування після смерті матери без встановлення судом факту, що він є єдиним спадкоємцем за законом, який прийняв спадщину після смерті матери.

Позивачка та її представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав викладених в позові, просили суд їх задовольнити. Позивачка суду пояснила, що її брат, відповідач по справі ОСОБА_3 більше десяти років і на день смерті матері проживав поза межами свого місця реєстрації. На похоронах матері та поминках не був. Скинув гроші на поховання. На той час вони спілкувалися в телефонному режимі, він казав щоб вона оформляла спадщину всю на себе. На даний час не підтримує з братом відносин, його місце знаходження їй невідоме. Відомо лише те, що відповідач тривалий час проживає в м.Києві і працював на будівництві, але останні телефонні дзвінки від брата надходили із-за кордону. Позивачка на день смерті матері, ОСОБА_4 та і на даний час проживає в будинку матері, хоча зареєстрована за адресою АДРЕСА_2

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений. Відзив на позов до суду не подав.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Судом встановлено, що позивачка, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна по закону своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Топори Бердичівського ( до об`єднання Ружинського) району, що стверджується:

-паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 29.10.2001 року Ружинським РВ УМВС України в Житомирській області (а.с.6);

-свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданого 23.03.1971 року Топорівською сільською радою, Ружинського району Житомирської області, згідно якого ОСОБА_5 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками є: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , актовий запис №5 (а.с.8);

-свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 виданого 24.03.1996 року Топорівською сільською радою, Ружинського району Житомирської області, згідно якого, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 , зареєстрували шлюб 24.03.1996 року, актовий запис №4, прізвище після реєстрації шлюбу позивачки змінено на ОСОБА_8 (а.с.8);

- свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_4 , виданого 12.10.2020 року Ружинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Бердичівському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (а.с.5).

Згідно довідки Виконавчого комітету Ружинської селищної ради від 29.03.2024р. № 98, вбачається, що згідно записів по господарській книзі №9 за 2016-2023р.р. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті була зареєстрована в АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який фактично за вказаною адресою не проживає За вказано адресою разом із померлою проживала та доглядала за померлою її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . На протязі шести місяців після смерті ОСОБА_4 , за даною адресою, проживає по даний час її дочка ОСОБА_1 (а.с.9).

До спадкового майна померлої ОСОБА_4 належить земельна ділянка (пай) площею 2.96 га., кадастровий номер 1825286300:03:000:0134, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, що на даний час, входить до складу Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області. Земельна ділянка належить померлій відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №124881 виданого 15.06.2004 року Ружинською районною державною адміністрацією (а.с.12).

Згідно спадкової справи №40/2024, заведеної 23.04.2024 року приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Пашинським О.М., щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , позивачка зверталась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.51-114).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Пашинським О.М., від 23.04.2024 року, позивачці ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 2,96 га,, що розташована на території Топорівської сільської ради Ружинського (нині Бердичівського) району Житомирської області, посилаючись на те, що позивачка у шестимісячний строк не подала заяву про прийняття спадщини, та у зв`язку з тим, що за даною адресою був зареєстрований син померлої ОСОБА_3 (а.с.11).

Свідок ОСОБА_9 , суду пояснила, що вона знає сторін по справі, в позивачки ОСОБА_1 хворіли батьки, тому вона проживала з ними в їх будинку, що за адресою АДРЕСА_1 , де і на даний час проживає після смерті матері, хоча зареєстрована була за іншою адресою в квартирі. Брата Ваню, відповідача по справі, не бачила багато років, зі слів відомо, що він за кордоном, де саме не знає. Сім`ї він не має. На похованні батька та матері його не було. В сім`ї їх було троє, був ще один брат, але він помер. Позивачка була з братом в гарних відносинах, він їй допомагав матеріально.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона знає сторін по справі. Їй відомо, що позивачка проживає по АДРЕСА_1 в батьківському будинку, хоча зареєстрована за іншою адресою, по АДРЕСА_3 . Весь час доглядала батьків до смерті, та поховала їх. Спочатку помер батько, потім мати в жовтні 2021 року. Доглядає будинок. Крім позивачки, є ще брат ОСОБА_11 . Якого давно не було в селі, не було також на похованні матері, він знаходиться десь за кордоном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті і лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ст.1261 ЦК України).

Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини ( ст.1269 ЦК України).

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.

Частиною першою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення статті 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Право на вибір місця проживання закріплено у статті 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

За змістом пунктів 3.21 та 3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18) вказав, що частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Отже, оскільки відповідач в житловому будинку АДРЕСА_1 був зареєстрований, проте не проживав, а сама по собі реєстрація місця проживання не може вважатися саме місцем проживання та свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, тому ОСОБА_3 як спадкоємець не прийняв своєчасно спадщину, що відкрилася після смерті матері, а отже, не набув права на спадкове майно.

Такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року у справі № 471/601/17-ц (провадження № 61-38452ск18), від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19) та від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19-ц (провадження № 61-3620св210).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В той же час звернення до суду з позовом про встановлення факту не проживання ОСОБА_3 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини не ґрунтується на положеннях статті 16 ЦК України, оскільки Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Пунктами 1.2, 3.21, 3.22, 4.14 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Виходячи з правової позиції, викладеної, зокрема, в постанові Верховного Суду від 21.10.2020р. по справі № 569/15147/17, вимога позову про встановлення факту постійного не проживання зі спадкодавцем не є належним способом судового захисту позивача у розумінні статті 16 ЦК України. Вказаний юридичний факт підлягає встановленню при вирішенні спадкового спору, а не як окрема позовна вимога.

Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 16.07.2023р. по справі № 641/3893/20.

З врахуванням вказаного, позивачка змушена була звертатись до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на майно ОСОБА_4 , а не про встановлення факту не проживання відповідачки разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи, що відповідачка позовні вимоги визнала, суд приходить до переконання що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України, ст..ст.1216, 1217, 1223, 1261, 1267 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_5 , в порядку спадкування за законом майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на:

-Земельну ділянці, площею 2,96 га, кадастровий номер 1825286300:03:000:0134, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована та території Топорівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, що на даний час входить до складу Ружинської селищної ради Бердичівського району Житомирської області та належав померлій відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №124881, виданого 15.06.2004 року Ружинською районною державною адміністрацією.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони по справі:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНКОПП НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНКОПП НОМЕР_6 , житель АДРЕСА_5 ;

Повний текст рішення виготовлено 13.02.2025 року.

Суддя Ружинського районного суду

Житомирської області О. В. Митюк