Рішення

від 04.02.2025 по справі 562/671/24

ЗДОЛБУНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 562/671/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2025 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Денисюк А.С.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача-адвокат Жилінська Т.П.,

представник відповідача-адвокат Гладуненко Ю.В.,

представник третьої особи-адвокат Мокрицька Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

У поданій в березні 2024 року в суд заяві позивач ОСОБА_1 просить:

- визнати недійсним свідоцтво про право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35956009 від 03 липня 2017 року, вчинене державним реєстратором КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» Семенюком М.М. на будівлю хімскладу, розташовану по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 19417142 від 17 лютого 2015 року, вчинене державним реєстратором КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» Слободенюк Р.П. на будівлю телятника для утримання племінних молочних телят і отелених корів, розташовану по АДРЕСА_2 , свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер НОМЕР_1 , видане 17 лютого 2015 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20381221 від 30 березня 2015 року, вчинене державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішурою В.В. на будівлю заправки, розташовану по АДРЕСА_3 , свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер НОМЕР_2 , виданий 30 березня 2015 року;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 20380567 від 30 березня 2015 року, вчинене державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішурою В.В. на будівлю заправки, розташовану по АДРЕСА_3 , свідоцтво про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер НОМЕР_3 , виданий 30 березня 2015 року.

На обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що після реформування КСП «Агроспілка Україна» розпайоване майно передано колективу співвласників майна. Однак частина високоліквідного майна КСП «Агроспілка Україна» незаконним шляхом перейшло до колишнього голови КСП «Агроспілка Україна» та засновника ПСП «Україна» ОСОБА_5 , чим були порушені права колишніх членів колективного сільськогосподарського підприємства. Зокрема, будівлю хімскладу по АДРЕСА_1 ОСОБА_3 набула за договором купівлі-продажу від ОСОБА_2 , якій в свою чергу вказану будівлю передано по акту прийому-передачі нерухомого майна головою комісії з вирішення майнових питань КСП «Україна», однак остання не була членом КСП «Агроспілка Україна» та відповідно свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства не отримувала. Інше спірне майно виділено для ПСП «Україна» в рахунок майнових сертифікатів, однак рішення комісії з організації вирішення майнових питань КСП «Україна» загальними зборам співвласників не затверджувалося. Тому набуття відповідачами права власності на вказане майно є незаконним.

У відзиві на позов представник ПСП «Україна» просить відмовити та закрити провадження у справі, мотивуючи тим, що у 2016 році ОСОБА_1 вже звертався до суду з вимогами про визнання недійсним свідоцтво про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на будівлю телятника по АДРЕСА_2 . Ухвалою суду в справі №562/154/16-ц було прийнято відмову ОСОБА_1 від позову, проте останній повторно звернувся до суду в цій справі з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав,що не допускається. Указана будівля телятника, а також дві будівлі заправки по вул.Шосова №303 та АДРЕСА_3 виділені ПСП «Україна» в рахунок майнових сертифікатів на підставі протоколу засідання комісії з організації вирішення майнових питань КСП «Україна» від 12 лютого 2015 року. Звертаючись з позовом у 2016 році щодо будівлі телятника ОСОБА_1 був ознайомлений з цим протоколом, знав про виділення ще двох будівель заправки і міг про нібито порушення його прав щодо будівель заправки ще на початку 2016 року, а тому ним порушено строки позовної давності, яку відповідач просить застосувати.

У відповіді на відзив позивач з доводами представника ПСП «Україна» не погодився, мотивуючи тим, що обставин поданого на розгляд суду позову свідчать про відсутність підстав для застосування ч.2 ст.256 ЦПК України та закриття справи відсутні.

У запереченнях представник ПСП «Україна» не погодилася з доводами позивача.

Відповідач ОСОБА_2 відзив на позов не подавала.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали повністю.

Представник ПСП «Україна» просить у задоволені позову відмовити з наведених у відзиві підстав.

Представник третьої особи-адвокат Мокрицька Л.Я. просить в задоволені позову в частині вимог до ОСОБА_2 відмовити, мотивуючи тим, що свідоцтво про право власності остання не отримувала, оскільки з 2017 року не видавалися, тому позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав. Крім того, на час передачі ОСОБА_2 майна КСП «Україна» позивач не довів тих обставин, що він був співвласником розпайованого майна та володів майновими сертифікатами, а відповідно і порушення його прав на це майно.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю прибуття з поважних причин не надходило.

Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Установлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з набуттям ОСОБА_2 прававласності наоб`єктнерухомого майна на будівлю хімскладу по АДРЕСА_1 , зареєстроване 03 липня 2017 року державним реєстратором КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» Семенюком М.М., а ПСП «Україна» право власності на будівлю телятника для утримання племінних молочних телят і отелених корів по АДРЕСА_2 , зареєстроване 17 лютого 2015 року державним реєстратором КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» Слободенюк Р.П., та на будівлі заправок по АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 зареєстровані 30 березня 2015 року державним реєстратором Здолбунівського районного управління юстиції Рівненської області Мішурою В.В.

З наданої Рівненською районною військовою адміністрацією Рівненської області за ухвалою суду від 27 травня 2024 року реєстраційною справою №576971956226 на телятника для утримання племінних молочних телят і отелених корів по АДРЕСА_2 вбачається видане ПСП «Україна» свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 19417142 від 17 лютого 2015 року на будівлю телятника по вул.Шосова, 293 в с.Здовбиця Рівненської області вчинене державним реєстратором КП «Здолбунівське реєстраційне бюро» Слободенюк Р.П. на підставі заяви представника ПСП «Україна» Шесталюка В.Ю., протоколу засідання комісії з організації вирішення майнових питань КСП «Україна» від 12 лютого 2015 року, свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП серії РВ №0100691та №0100713, акту приймання-передачі майна від 14 серпня 2011 року.

Реєстраційні справи на інші спірні об`єкти не надано з причин їх відсутності на зберіганні в Рівненській районній військовій адміністрації Рівненської області.

Спірний об`єкт нерухомості входив до цілісного майнового комплексу КСП «Агроспілка-Україна», який в результаті приватизації був розпайований та переданий в оренду ПСП «Україна» відповідно до договору №3 від 24 квітня 2000 року «Оренди майна», що знаходиться в цілісному майновому комплексі і є спільною частковою власністю громадян-співвласників.

У відповідності до абз.1. п.13. та абз.1. п.14 «Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» від 28 лютого 2001 року №177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком.

Частиною ч.1ст.7Закону України«Про колективнесільськогосподарське підприємство»визначено,що об`єктамиправа колективноївласності підприємстває земля,інші основніта оборотнізасоби виробництва,грошові тамайнові внескийого членів,вироблена нимипродукція,одержані доходи,майно,придбане назаконних підставах.Об`єктамиправа власностіпідприємства єтакож часткиу майніта прибуткахміжгосподарських підприємствта об`єднань,учасником якихє підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України

У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі (ч.3 ст.9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Пунктом 1 частини 1 ст.8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції, передбачено, що орган державної реєстрації прав проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації.

Державна реєстрація прав та їх обтяжень згідно ст.15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» проводиться у такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру прав; видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених ст.18 цього Закону; надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяжень.

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Згідно ч.3 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

В якості документа, що встановлює виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором серед інших документів було отримано від заявника протокол засідання комісії з організації вирішення майнових питань КСП «Україна» від 12 лютого 2015 року, яким за наслідками розгляд заяви ПСП «Україна» виділено для ПСП України зі складу пайового фонду КСП «Агроспілка Україна», яке перебуває у користуванні ПСП «Україна» в рахунок майнових сертифікатів серії РВ №0100691 від 25 жовтня 2011 року на суму 24847 грн. та серії РВ №0100713 від 12 лютого 2015 року на суму на суму 10784 грн. наступне майно, а саме: будівлю телятника, дві будівлі заправки та будівлю котельні ферми №1, що знаходяться в с.Здовбиця Рівненської області

Проте, відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Проколективне сільськогосподарськепідприємство» право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Належних та допустимих у розумінні ст.ст.77-78 ЦПК України доказів прийняття загальними зборами членів підприємства, зборами уповноважених або створеним ними органом управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном, рішення про виділення ПСП «Україна» в натурі спірного майна, останнім суду не надано, а позивач наявність таких рішень заперечує.

Крім того, порядок розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств був врегульований наказом Міністерства аграрної політики від 14 березня 2001 №62 «Про затвердження порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств».

Вказаним порядком передбачалось що виділення майнових паїв у натурі окремим особам, які виявили бажання отримати свої майнові паї в індивідуальну власність, проводилося підприємством користувачем майна із переліку майна, виділеного на ці цілі.

При виділенні майна в натурі конкретному власнику підприємство правонаступник (користувач) одночасно з підписанням акта приймання-передавання майна робило відмітку про виділення майна в натурі у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Саме вказане свідоцтво з відміткою про виділення майна в натурі індивідуально та акт прийому передавання майна були підставою для оформлення права власності на зазначене майно в установленому порядку.

Не дивлячись на те, що наказ Міністерствааграрної політикивід 14березня 2001№62 втратив чинність на підставі наказу Міністерства аграрної політики та продовольства від 11 квітня 2013 №235 «Про визнання такими, що втратили чинність деяких наказів», враховуючи те, що на даний час практично відсутній інший спеціальний нормативно-правовий акт, направлений на врегулювання порядку виділення членам реорганізованого сільськогосподарського підприємства майна в натурі, суд приходить до висновку, що положення Порядку №62 підлягають до застосування в частині визначення документів на підставі яких відбувається реєстрація права власності на майновий пай виділений в натурі індивідуально.

Аналогічна позиція також викладена в Роз`ясненні щодо порядку оформлення права власності на майно, виділене в натурі власникам майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств Державної реєстраційної служби України від 06 червня 2014 №9299/05-15-14.

Разом з тим, 29 січня 2016 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 лютого 2015 року індексний номер 33772850, видане реєстраційною службою Здолбунівського РУЮ Рівненської області ПСП «Україна» на будівлю телятника площею 1069,6 кв.м., яке знаходиться по АДРЕСА_2 , а також просив скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №19417142 від 17 лютого 2015 року, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Слободенюк Р.П., мотивуючи порушенням його прав (справа №562/154/16-ц).

За наслідками розгляду вказаної справи ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 07 жовтня 2016 року цивільну справу №562/154/16-цза позовом ОСОБА_1 до ПСП «Україна» про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень провадженням закрити та роз`яснено сторонам положення ч.3 ст.206 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Згідно ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Про порушення свого права щодо будівлі телятникапо АДРЕСА_2 ОСОБА_1 був обізнаний в січні 2016 року, звертаючись до суду з позовом з покликанням та протокол засідання комісії з організації вирішення майнових питань КСП «Україна» від 12 лютого 2015 року, за яким ПСП «Україна» виділено крім будівлі телятника, ще й дві спірні будівлі заправки та будівлю котельні ферми №1, що свідчить про те, що позивач міг бути обізнаний щодо всіх цих спірних об`єктів.

Проте,з позовом позивач звернувся до суду в березні 2024 року після спливу трирічного строку позовної давності, клопотань про поновлення йому пропущеного з поважних причин строку звернення до суду не подавав, а тому суд погоджується з доводами представника СП «України» про наявність підстав для відмови в позові в цій частині саме з цих мотивів.

З витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 липня 2017 року вбачається, що ОСОБА_2 набула право власності на склад міндобрив по АДРЕСА_1 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, виданого головою комісії з вирішення майнових питань КСП «Україна» 09 вересня 2015 року.

13 жовтня 2017 року вказаний склад міндобрив ОСОБА_2 відчужила за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , що підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 травня 2023 року.

Акт приймання-передачі майна від 09 вересня 2015 року та реєстраційна справа на склад міндобрив по АДРЕСА_1 позивачем не надавалися та судом не досліджувалися.

А відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Обставин видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на склад міндобрив по АДРЕСА_1 позивач не довів та вимог про визнання недійсним правочину, оформленого актом приймання-передачі майна від 09 вересня 2015 року, не заявляв.

А відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вимоги позивача про скасування записів про державну реєстрацію права власності є похідними від вимог про визнання недійсними актів приймання-передачі майна (постанова Верхового Суду від 14 грудня 2022 року в справі №594/548/19).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що в задоволені позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

На підставінаведеного такеруючись ст.ст.258-273, 280-284, 351 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволені позову ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання недійсними свідоцтв про право власності та рішень про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скаргибезпосередньо досуду апеляційноїінстанціїпротягом30/тридцяти/днів здня йогопроголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Текст повного рішення виготовлено 13 лютого 2025 року.

Суддя: