Рішення

від 22.01.2025 по справі 570/5628/24

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 570/5628/24

провадження № 2/570/330/2025

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2025 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представника позивача адвоката Янчука В.В.,

секретаря судового засідання Полюхович М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай),

у с т а н о в и в:

покликаючись на те, що відсутність сертифікату на право на земельну частку (пай) перешкоджає позивачу оформити у встановленому законом порядку спадщину, представник позивача адвокат Володимир Янчук у поданій до суду 30 жовтня 2024 року позовній заяві просить визнати за позивачем право на земельну частку (пай), розміром 2,60 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало спадкодавцю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії РВ №0058782 від 30.05.1997 за реєстраційним №260, в порядку спадкування за заповітом.

У долученій допозову заяві позивач просить справу слухати у його відсутність, позов підтримує повністю.

Відповідач відзив не подав.

У долученій допозову заяві позивач просить справу слухати у його відсутність.

Представник відповідача селищний голова Галина Кидун у поданій до суду через систему "Електронний суд" заяві просить справу слухати у її відсутність, користуючись своїм правом, передбаченим ч.1 ст.206 ЦПК України, Клеванська селищна рада не заперечує проти позовних вимог.

Враховуючи, що їх з`явлення не визнане обов`язковим, достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, вважає, що можливо розглянути справу у їх відсутність.

Вказаний представник позивача у судовому засіданні позов підтримує повністю. Вказує, що позивач проживав без реєстрації зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент її смерті і остання вважала його своїм внуком, хоча між ними відсутні родинні відносини.

У підготовчому засіданні на питання суду зазначив про відсутність клопотання про витребування спадкової справи та відсутність необхідності такого витребування, у судовому засіданні на питання суду в порядку доповнення судового розгляду також вважав, що витребувати спадкову справу немає потреби.

Стверджував, що згідно з матеріалами спадкової справи спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом, посвідченим Новіцькою Н.М., секретарем Жобринської сільської ради Рівненського району, від 31.07.1995 за №74, на все майно є позивач, котрий вчасно прийняв спадщину, подавши до нотаріальної контори заяву від 24 травня 2005 року №468.

Суд встановив такі обставини.

30 травня 1997 року на підставі рішення голови Рівненської районної державної адміністрації від 05.05.1997 за №314 ОСОБА_2 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії PB №0058782 за реєстраційним №260. Розмір земельної частки (паю) - 2,60 умовних кадастрових гектарів.

31липня 1995року ОСОБА_2 склала заповіт,посвідчений секретаремЖобринської сільськоїради Рівненськогорайону Рівненськоїобласті НовіцькоюН.М. за №74, в якому заповіла свій житловий будинок, надвірні будівлі і все те, що буде належати їй на день смерті своєму внукові ОСОБА_1 .

03 квітня 2000 року на підставі рішення голови Рівненської районної державної адміністрації Самкевич Антоніні Леонтіївні виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ №0246740 за реєстраційним №260.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла /свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 15 лютого 2005 року Жобринською сільською радою Рівненського району/.

04 жовтня 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 /батька/ задоволений повністю. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - двокімнатний жилий будинок загальною площею 57,8 м.кв., який знаходиться по АДРЕСА_1 /рішення Постійно діючого Третейського суду при асоціації "Діловий Захід"/.

29 березня 2010 року Рівненська районна державна нотаріальна контора завела та відкрила спадкову справу №199/205 до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 /постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії вих.№1426/02-31 від 23 вересня 2024 року/.

ОСОБА_5 , яка діє як представник від імені та в інтересах ОСОБА_1 , на підставі довіреності, посвідченої Павлюк Т.С., приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області, 22 червня 2024 року за реєстровим №1627 звернулася із заявою на оформлення свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприемства "Полісся", Жобринської сільської ради Рівненського району, що належить ОСОБА_2 .

23 вересня 2024 року винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватного нотаріуса Світлани Дацюк вих.№1426/02-31, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з тим, що :

- відсутній документ, що посвідчує право власності на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства "Полісся", Жобринської сільської ради, Рівненського району, що належить ОСОБА_2 ;

- в заповіті, посвідченому Новіцькою Н.М., секретарем Жобринської сільської ради Рівненського району, від 31.07.1995 року за №74, на користь онука ОСОБА_1 , котрий не являється онуком ОСОБА_2 , відповідно неможливо встановити родинні відносини.

Відповідно до довідки відділу "Центру надання адміністративних послуг" Клеванської селищної ради №2438/09-01-24 від 08 жовтня 2024 року ОСОБА_2 до дня смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Разом з померлою за вказаною вище адресою постійно проживав (без реєстрації) ОСОБА_1 , 1978 р.н.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачає, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

П.17 розділу 10 «Перехідних положень» ЗК України передбачає, що сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Суд дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог.

Розглядаючи справу,суд визначивюридичну природуспірних правовідносині закон,який їхрегулює,дослідив поданіписьмові докази,оцінивши їхза своїмвнутрішнім переконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному іоб`єктивномурозгляді усудовому процесівсіх обставинсправи вїх сукупності, забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.

Згідно з п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту на право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Відповідно до роз`яснень, наданих в п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76,77 ЦПК України). Згідно вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги та заперечення, на підтвердження яких сторони у справі подають докази або факти, які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Для встановлення в судовому засіданні фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається на учасників справи. Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що відповідатиме встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на те, що матеріали цивільної справи не містять доказів того, що позивач розміщував оголошення в ЗМІ про втрату сертифікату на земельну частку (пай) серії РВ №0058782 від 30.05.1997 за реєстраційним №260 на ім`я ОСОБА_2 , тобто позивач не надав доказів втрати ним документа, що засвідчує право на земельну частку (пай) спадкодавця.

Одночасно зцим,позивач ненадав судудоказів,що йогоправо оспорюєтьсяі хтоце правооспорює,зокрема ненадав доказіинаявності абовідсутності іншихспадкоємців післясмерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ,що,зокрема,позбавляє судможливості визначитиколо спадкоємцівпісля їїсмерті,а відповідноі визначитисклад учасниківцієї справи,при цьому,що прирозгляді справитретейським судомщодо частиниспадкового майнавідповідачем вказанийбатько позивача,який такожне перебуваєу родиннихвідносинах зіспадкоємцем.

Водночас суд зауважує, що будь-яких клопотань про витребування доказів у порядку та на підставах, визначених ст.83, 84 ЦПК України, ні позивач, ні його представник адвокат Володимир Янчук, не подавали, а відповідно до ч.2 ст.13 ЦПК України збирання доказів не є обов`язком суду, з роз`ясненням наслідків неподання доказів, які підтверджують всі істотні обставини справи.

Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Тобто позивачем у позовах про визнання права власності може бути лише особа, яка вже є власником. Разом з тим у судовій практиці поширеними є випадки, коли позов про визнання права власності в порядку ст.392 ЦК подається особою, яка не є власником, але бажає ним стати. Такий позов заявляється формально не для визнання, а для набуття права власності і він не може бути задоволений.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

Набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти. При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п.6 ст.3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

При вирішенні питання про розподіл судовихвитрат між сторонами суд виходить із положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою в позові судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Клопотання про компенсацію судових витрат, а також доказів про такі витрати відповідач не подавав, тому такі відшкодуванню не підлягають.

З огляду на викладене, керуючись ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у цивільному позові ОСОБА_1 до Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області про визнання права на земельну частку (пай).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області, ЄДРПОУ 04387094, місцезнаходження: вул.І.Франка,20 с-ще.Клевань Рівненського району Рівненської області.

Суддя: Кушнір Н.В.

Повне судове рішення виготовлене 31 січня 2025 року.