Рішення

від 13.02.2025 по справі 696/154/25

КАМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.02.2025

Справа № 696/154/25

Провадження № 2-о/696/26/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі

головуючої судді - Ніколенко О.Є.

за участю секретаря - Старущенко Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Кам`янського районного суду Черкаської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Кам`янський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Горобця Сергія Олександровича, звернулася у Кам`янський районний суд Черкаської області із заявою, в якій просить встановити факт смерті її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бердянськ Запорізької області, яке перебуває у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як зазначено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у місті Бердянськ Запорізької області, яке на теперішній час є окупованою територією Російською Федерацією. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , помер за місцем свого проживання, а саме у місті Бердянськ Запорізької області. Документами які підтверджують смерть ОСОБА_2 є свідоцтво про смерть, довідка про причини смерті.

При цьому, отримати свідоцтво про смерть у відділі реєстрації актів цивільного стану на території України не можливо, оскільки факт смерті відбувся на окупованій території Російською Федерацією, документи якої на теперішній час не приймаються та не мають юридичної сили.

Заявник вказує, що звертаючись до нотаріусів для відкриття спадщини за померлим братом, вона отримувала усні відмови у відкритті такої спадкової справи, в зв`язку з відсутністю у неї свідоцтва про смерть особи, виданого на території України.

Таким чином факт, який вона просить встановити, має для неї юридичне значення, оскільки встановлення факту смерті померлого є підставою для державної реєстрації смерті та не суперечить вимогам законодавства і відповідає її законним інтересам.

На підставі наведеного вище, заявник просить встановити факт смерті її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Бердянськ Запорізької області, яке перебуває у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

Ухвалою суду від 12.02.2025 заяву прийнято, відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявник та її представник не з`явилися. До суду надійшла заява з проханням слухати справу без їх участі, заявлені вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Представник заінтересованої особи - Кам`янського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явися, хоча повідомлявся судом про час, дату та місце проведення розгляду справи у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомлено.

Суд всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане, як зазначено - так звана «Справка о смерти от ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також так зване «Свидетельство о смерти серии НОМЕР_1 от 05.11.2024» і, як зазначено - так званим «Териториальным отделом ЗАГС города Бердянск и Бердянского района Управления ЗАГС Запорожской области», 05.11.2024 складено запис акту про смерть № 170249900000201900006.

Заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є сестрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаний факт підтверджується:

- свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_2 від 12.11.1970, у якому зазначено батьками: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_4 ;

- свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 11.08.1990, з якого вбачається, що 11.08.1990 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уклали шлюб, про що зроблено запис № 118. Після укладення шлюбу присвоєні прізвища: чоловікові - ОСОБА_7 , дружині - ОСОБА_7 .

На теперішній час для проведення державної реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно встановити сам факт його смерті, оскільки він помер на території Запорізької області, яка є тимчасово окупованою територією України і документи, видані органами та установами, створеними у порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявник, як заінтересована особа, звернулася до суду із зазначеною заявою задля можливості у встановленому законодавством України порядку зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною другою статті 319 ЦПК України, визначено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Як встановлено судом, подія смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулась 25 жовтня 2024 року на території міста Бердянськ Запорізької області, тобто частині території України, яка є тимчасово окупованою Російською Федерацією, з 07.04.2014, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004 (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій).

При розгляді цієї справи суд також приймає до уваги загальновідомі факти про те, що місто Бердянськ, є тимчасово окупованим Російською Федерацією.

Відповідно до ст. 1 Конституції України - Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною (ст. 2 Конституції України).

Статтею 133 Конституції України визначено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. До складу України входить зокрема і Запорізька область.

Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Даючи оцінку допустимості у цій справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані органами, їх посадовими особами на тимчасово окупованій території України і, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, а саме: так звана «Справка о смерти от ІНФОРМАЦІЯ_3 », а також так зване «Свидетельство о смерти серии НОМЕР_1 от 05.11.2024».

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи.

При цьому, суд враховує, що відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

У цьому випадку заява до суду подана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто сестрою померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що відповідає вимогам ЦПК України. Слід зазначити, що судом враховані норми ст. 317 та ч. 9 ст. 10 ЦПК України.

З урахуванням наведеного вище, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є особою, яка має право на звернення до Кам`янського районного суду Черкаської області із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки є заінтересованою особою (встановлення факту смерті особи впливає на її права та законні інтереси).

Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно помер на території міста Бердянськ Запорізької області, Україна, а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення заявлених вимог у повному обсязі.

Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і у п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

На підставі наведеного вище, керуючись Конституцією України, ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України суд, -

вирішив:

Заяву задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_5 ; місце народження - місто Бердянськ Запорізької області), помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на території міста Бердянськ Запорізької області, Україна, яке перебуває у тимчасовій окупації Російською Федерацією.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 13.02.2025.

Суддя: О.Є. Ніколенко