Рішення

від 06.02.2025 по справі 142/206/24

ПІЩАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 142/206/24

Номер провадження 2/142/70/25

РІШЕННЯ

іменем України

06 лютого 2025 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Нестерука В.В.,

з участю

секретаря судового засідання Яворської О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в смт. Піщанка Вінницької області

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батьком, -

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, в якій позивач просить суд визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , витребувати у органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Піщанської селищної ради висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи, судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, шлюб між ним та відповідачем було розірвано за рішенням Піщанського районного суду Вінницької області 21 вересня 2023 року. Від цього шлюбу у них з відповідачем є двоє спільних дітей - донька ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , та син ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач вказує, що на даний час їхня сім`я розпалася, спільно з відповідачем вони не проживають більше одного року, відповідач переїхала до смт. Піщанка, де проживає на даний час за вищевказаною адресою. Позивач зазначає, що їхні спільні діти переїхали разом з нею, про те через нетривалий час син ОСОБА_3 повернувся до його місця проживання через непорозуміння з матір`ю, надання нею переваги старшій дитині, нехтування його інтересами. З того часу між ними існує спір щодо місця проживання сина, відповідач наполягає, що він має проживати з нею та донькою, позивач вважає, що син сам здатен обрати місце проживання, яке його влаштовує. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 160 Сімейного Кодексу України, де вказано, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини, та норми ч. 1 ст. 161 Сімейного Кодексу України, які передбачають, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом, позивач вказує, що на даний час між ним та відповідачем виник спір щодо майбутнього дитини в частині його місця проживання та перебування. Вважає, що їхня неповнолітня дитина ОСОБА_3 має проживати з ним. Зазначає, що він має самостійний заробіток, що підтвержується відповідними довідками, забезпечений житлом, створив всі належні умови для проживання та розвитку дитини, що відповідатиме якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку у звичному для неї середовищі. Крім того, визначення місця проживання сина з ним є виправданим через те, що між ним та сином сформувались тісні взаємини, спільні інтереси, вони контактують практично з усіх проблемних питань, як то навчання, розвиток, тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 28 березня 2024 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 29 березня 2024 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2 .

08 квітня 2024 року на електронну адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 546 від 03 квітня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована в АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 09 квітня 2024 року було відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження з дня постановлення цієї ухвали, проведення підготовчого засідання призначено на 15 годину 00 хвилин 07 травня 2024 року, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

14 серпня 2024 року на адресу суду від Служби у справах дітей Піщанської селищної ради Вінницької області надано рішення виконавчого комітету Піщанської селищної ради Вінницької області від 05 серпня 2024 року № 801 із додатком який містить Висновок щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19 серпня 2024 року було закрито підготовче провадження по цивільній справіза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батькомта призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Близнюк В.В. в судовому засіданні 06 лютого 2025 року позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній справі не з`явилась, подавши заяву про розгляд справи без участі відповідача, в якій також вказала, що позов не визнає та просить відмовити в його задоволенні через безпідставність позовних вимог.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області в судове засідання 06 лютого 2025 року повноважного представника не направила, проте від селищного голови О.Крижанівського надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника служби у справах дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Опитаний в судовому засіданні 03 січня 2025 року в присутності психолога Центру професійного розвитку педагогічних працівників Піщанської селищної ради Шуліки Т.І. малолітній ОСОБА_3 вказав, що проживає з батьком, дідом та бабою в с. Ставки, проте навчається в Піщанській школі, куди його возять дід та тато, його сестра живе з мамою та другою бабою в смт.Піщанка, з матір`ю спілкується, в останнє був в мами вчора, проте ночував в батька, бажає жити з батьком, бо з татом краще та весело.

Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, заслухавши думку дитини, дослідивши матеріали даної цивільної справи, оцінивши докази в їх сукупності приходить до переконання, що в задоволені позовних вимог слід відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 27 Постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» передбачено, що, виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін, та, враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 10 жовтня 2010 року, який було розірвано рішенням Піщанського районного суду Вінницької області 21 вересня 2023 року (а.с.11-12).

За час перебування у шлюбі у сторін народились діти - дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копієями їх свідоцтв про народження (а.с. 8,9)

З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2023/007185774 вбачається, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 7)

З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2023/010050677 вбачається, що зареєстрованим місцем проживання сина позивача ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 (а.с. 10)

Відповідно до довідки Піщанської селищної ради № 532 від 14 березня 2024 року ОСОБА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , за вказаною адресою зареєстровані мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 13)

Згідно відомостей зазначених в характеристиці на ОСОБА_1 , батька учня 4-Б класу ОСОБА_3 наданої класним керівником ОСОБА_8 та директором школи ОСОБА_9 . ОСОБА_1 є відповідальним люблячим батьком, який виховує гідного сина, приймає активну участь в шкільному житті сина, відвідує батьківські збори, долучається до всіх організаційних питань, реагує на прохання та зауваження вчителів, забезпечує сина всіма необхідними речами, допомагає з навчанням, систематично водить та забирає сина зі школи, є прикладом для інших батьків у вихованні дитини. (а.с.14)

Відповідно до копії акту обстеження фактичного місця проживання та матеріально-побутових умов проживання громадян від 18 березня 2024 року, комісією Піщанської селищної ради проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , та встановлено, що за цією адресою проживають ОСОБА_1 , його батько ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.16)

З копії витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 315609036 від 21.11.2022 року слідує, що житловий будинок загальною площею 132,9 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_7 . (а.с. 17)

Відповідно до копії довідки військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , займає посаду інспектора прикордонної служби ІІ категорії - водій та загальна сума його доходу за період січень - грудень 2023 року становить 709764 грн. 57 коп. (а.с. 15)

Відповідно до висновку органу опіки і піклування Піщанської селищної ради щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Піщанської селищної ради від 05 серпня 2024 року № 801 ОСОБА_1 спроможний самостійно виховувати дитину, однак потребує значної підтримки батьків через режим роботи, на засіданні комісії малолітній ОСОБА_3 виявив бажання проживати з батьком, присутня на засіданні комісії матір дитини ОСОБА_2 не заперечує щоб син проживав з батьком, відтак комісія з питань захисту прав дітей не вбачає перешкод для проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 57-58).

Відповідно до абзацу четвертого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Статтею 160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

За загальними правилами доказування, визначеними статями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту потрібно встановити, які саме права (правомірні інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного права чи неправомірність або неефективність вибраного позивачем способу захисту прав, які суд за результатами вирішення спору вважатиме порушеними, невизнаними або оспорюваними, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в позові.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Жодних доказів існування спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з приводу місця проживання їх малолітнього сина суду не надано.

Більш того, встановивши дійсні обставини справи, а саме, що син сторін ОСОБА_3 постійно проживає з батьком, є зареєстрований за місцем реєстрації свого батька в будинку діда, батько належним чином здійснює свої батьківські обов`язки, відповідач - мати дитини, не перешкоджає в цьому та не заперечує проти цього, оскільки вони обоє, як батьки, погоджуються на проживання дитини саме з батьком, ні позивач, ні відповідачка не заперечують проти того, щоб їх дитина і надалі залишалися проживати з батьком ОСОБА_1 судом не встановлено порушеного права позивача відповідачем, яке потребувало би судового захисту.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що між сторонами відсутній спір щодо визначення місця проживання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , сторони узгодили його місце проживання з батьком, матір погоджується щоб її син проживав разом з своїм батьком за адресою АДРЕСА_2 , у зв`язку з їх постійним місцем проживання за вказаною адресою, тобто, такі відносини відповідають нормам, передбаченим у ст. 160 СК.

Крім того, ст. 161 СК передбачає можливість визначення судом місця проживання дитини тільки у разі, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина. Тому, виходячи із встановлених обставин справи, де вбачається відсутність спору про місце проживання дитини, суд не має правових підстав для задоволення позову про визначення місця проживання дитини, а тому позов має бути відхилений.

Схожих висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23 (провадження № 61-1964св24), від 10 грудня 2024 року у справі №299/8679/23 (провадження № 61-14033св24).

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №18 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживає і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Позивачем не надано суду доказів на підтвердження наявності спору між сторонами, порушення чи оспорювання його прав відповідачем щодо визначення місця проживання їх спільної дитини разом з ним.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що позивачем при зверненні з позовом до суду сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн., проте у відповідності до ст.141 ЦПК України, враховуючи відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст. 129 Конституції України, ст. 7, 141, 142, 150, 157, 160, 161, 171 Сімейного Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, про визначення місця проживання дитини з батьком- відмовити.

Скорочене рішення проголошено 06 лютого 2025 року, що є датою ухвалення судового рішення.

Повне рішення складено 12 лютого 2025 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

відповідач: ОСОБА_2 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - невідомий;

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: служба у справах дітей Піщанської селищної ради, знаходиться в смт. Піщанка Тульчинського району Вінницької області, вул. Центральна, 36.

Суддя: