Рішення

від 30.01.2025 по справі 759/13842/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/13842/24

пр. № 2/759/547/25

30 січня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Петренко Н.О.

за участю секретаря судових засідань Ганнисика А.А.

позивача ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422) про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ :

І. Зміст позовних вимог.

У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовну заяву мотивує тим, що сторони є батьками ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина до 2 років проживала разом з матір`ю та батьком на утриманні батька. Згідно до договору утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання, неповнолітня дитина з 2010 року та по сьогоднішній день проживає разом з батьком, який її утримує та займається вихованням доньки. Наразі мати дитини перебуває за кордоном , долею доньки не цікавиться, не приділяє уваги та нехтує вихованням дитини з 2019 року Просить позов задовольнити.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11 липня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

24 листопада 2024 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні підтримали позовну заяву та просили її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явивилася про місце, час та дату розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник Служби у справах дітей Святошинської РДА в судове засідання не з`явився про місце, час та дату розгляду справи повідомлений належним чином. Просить розглядати справу без їх участі.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 . У зареєстрованому шлюбі сторони не перебували.

Відповідно до договору утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини укладеного 06 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 сторони домовились про місце проживання та утримання дитини та про порядок здійснення батьківських прав матір`ю та батьком.

У договорі визначено, що місце проживання дитини батьки визначили місцем проживання батька за адресою АДРЕСА_3 . Мати стверджує, що дитина проживає з батьком з 2010 року.

Відповідно до психолого-педагогічної характеристики учениці 10-А класу школи № 131 виданої класним керівником ОСОБА_8 ОСОБА_4 характеризується позитивно, батько приділяє належну увагу вихованню доньки.

Згідно акту начальника ЖЕД №3 від 30.07.2019 року ОСОБА_4 проживає за адресою АДРЕСА_3 .

Згідно висновку Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської РДА рішенням комісії вирішено про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до частин 5, 6 СК України, орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Статтею 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із статтею12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Отже, визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України), стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).

У преамбулі до Конвенції ООН про права дитини (995_021) зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні. Згідно зі статтею 9 Конвенції (995_004) Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї. При цьому всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у вирішенні такого питання та викладати свою позицію.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (Постанова Верховного Суду від 29 вересня 2021 року справа №459/3411/18).

Законом визначено, що позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

У Постанові від 23 листопада 2021 року справа № 592/17972/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду виклав наступне.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Отже, батько (мати) може бути позбавлений батьківських прав, лише у разі, встановлення наявності фактів злісного нехтування ним (ними) своїми батьківськими обов`язками щодо дитини, зокрема врахувавши бажання батьків не спілкуватись з дитиною, й не бажання приймати участь у вихованні дитини.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20)та інші).

У рішенні від 30 червня 2020року (заява (№ 70879/11) ЄСПЛ також наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз`єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв`язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання. Попри це в першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц та Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 19 лютого 2024 року у справі № 159/2012/23, від 17 січня 2024 року у справі № 735/308/21, від 22 листопада 2023 рокуу справі № 320/4384/18, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21 та інших.

Верховний Суд наголошує, що особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 320/5094/19, від 21 квітня 2022 року у справі № 756/15048/20, від 22 листопада 2023 року у справі № 320/4384/18).

Встановлено, що ОСОБА_4 27.02.2008 року проживає разом з батьком та знаходиться на повному його утриманні.

Відповідно висновку прийнято рішення про недоцільність позбавлення батьківських прав громадянку ОСОБА_3 стосовно неповнолітньої дочки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний висновок суд вважає обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що вона сусідка позивача, проживає поряд, ходить в гості. Багато років не бачила матір дівчинки. Зазначила, що вихованням дитини займається батько та його батьки.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що проживає поряд, знає матір дитини. Зазначила, що батько та матір давно не спілкуються.

Обставин, які б характеризували відповідачку як таку, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, у справі не встановлено.

Тобто у справі не встановлено ні винної поведінки матері, ні свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що свідчить про відсутність підстав для позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини.

Фактично між батьками укладена домовленість щодо виховання та утримання дитини. Сторони домовились про місце проживання та утримання дитини та про порядок здійснення батьківських прав матір`ю та батьком - відповідно до договору утримання неповнолітньої дитини та визначення місця проживання дитини, укладеного 06 червня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

У спірних правовідносинах, які стосуються вкрай чутливої сфери та долі дитини, інтереси якої превалюють над формальним тлумаченням норм права, питання про застосування крайнього заходу впливу на батьків - позбавлення батьківських прав - слід вирішувати у контексті кожної конкретної справи без формального та уніфікованого підходу лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення спору, та вивчення і дослідження усіх доказів як у сукупності, так і кожного доказу окремо.

Враховуючи вищевикладене та те, що між батьками існує угода щодо участі батьків у вихованні, дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір`ю, крім тих випадків, коли є виключні обставини, з огляду на те, що позивач не довів навмисного ухилення відповідачки від виконання своїх обов`язків та її винної поведінки, суд приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України, для застосування до відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення її батьківських прав.

Керуючись ст.150, ч.1 ст.152, ч.1 ст.164, 166 Сімейного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 18, 81, 200, 206, 259, 263-268, Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Святошинської районної в м. Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кім. 422) про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя Н.О. Петренко