Ухвала

від 13.02.2025 по справі 482/316/25

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13.02.2025

Справа № 482/316/25

Номер провадження 2-з/482/3/2025

УХВАЛА

про забезпечення позову

13 лютого 2025 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Кічули В.М., розглянувши в порядку ч. 1 ст. 153ЦПК України заявуМиколаївської окружноїпрокуратури прозабезпечення позовуу цивільнійсправі запозовом Миколаївської окружної прокуратури, в інтересах Держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Баловне», про конфіскацію у власність держави земельних ділянок, -

встановив:

Позивач Миколаївська окружна прокуратура звернулася до суду з вказаним позовом.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на:

-на земельну ділянку площею 3,0530 га з кадастровим номером 4824880400:01:001:0013 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками;

-на земельну ділянку площею 0,509 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:0282 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову, заявник посилається на те, що відповідачка по справі ОСОБА_1 , яка є громадянкою російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1-687, виданого 14.05.2021 Новоодеською державною нотаріальною конторою, набула у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) площею 3,0530 га кадастровий номер 4824880400:01:001:0013, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Баловненська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області).

Окрім того, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-690, виданого 14.05.2021 Новоодеською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 набула у власність земельну ділянку площею 0,5009 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:0282, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Костянтинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області (колишня Баловненська сільська рада Новоодеського району Миколаївської області).

Також установлено, що між заповідачем ( ОСОБА_2 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баловне» у 2008 укладено договори оренди вказаних вище земельних ділянок про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2014 вчинено записи №6884024 та № 6884643. Згідно з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строк дії договорів становить до 04.09.2024, з правом пролонгації. Право власності за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 4824880400:01:001:0013, 4824880400:03:000:0282 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано 14.05.2021, реєстраційні номери 41933821 та 41932834 відповідно.

Вказує, що ОСОБА_1 громадянство України в установленому законодавством порядку ніколи не набувала, документи, що посвідчують таке громадянство компетентними органами їй ніколи не видавались, натомість дана особа є громадянкою російської федерації та документована національним паспортом іноземця (паспортом громадянина рф).

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (з 14.05.2021 по даний час) не відчужила їх, є підстави для конфіскації цих земельних ділянок у власність держави.

Враховуючи те, що отримані відповідачем у власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення ним добровільно не відчужено упродовж встановленого законодавством України річного строку, то вони підлягають конфіскації за рішенням суду.

Таким чином, існує очевидна небезпека укладення відповідачем цивільно-правових угод щодо спірних земельних ділянок, зміни конфігурації (об`єднання, поділу), вчинення інших дій, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду про повернення земельних ділянок державі.

Дослідивши заяву про забезпечення позову з доданими до неї документами, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у цивільні справі № 482/316/25, яка надійшла в провадження Новоодеського районного суду Миколаївської області, є конфіскація земельних ділянок.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 статті 150ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст.150ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконання рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїхвимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно доп.6 ПостановиПленуму ВСУ№ 9від 22грудня 2006року «Пропрактику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

При розгляді заяви про забезпечення позову, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, згідно п. 43 рішення по справі «Шмалько проти України» право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспектіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільногосудочинства слугуєзокрема те, що відповідно до ст.124Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до ч. 1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З`ясувавши обсяг позовних вимог Миколаївської окружної прокуратури, оцінивши спосіб і обсяг забезпечення позову, про яке просить заявник, враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду у випадку його ухвалення на користь позивача, а відтак, порушить його права на судовий захист, суд приходить до висновку, що вид та об`єм забезпечення позову, про яке просить заявник, відповідає позовним вимогам, не порушує права інших осіб, а відтак підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 149-157 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 3,0530 га з кадастровим номером 4824880400:01:001:0013 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками;

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,509 га з кадастровим номером 4824880400:03:000:0282 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки, у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками;

Стягувач: Миколаївська окружна прокуратура, код ЄДРПОУ 0291004821, адреса: 54006, м. Миколаїв, вул. Бузький бульвар, 15.

Боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП відсутній, адреса проживання та реєстрації на території України відсутня, інша адреса: АДРЕСА_1 .

Строк пред`явлення даної ухвали до виконання - 3 роки.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом і виконується негайно, в порядку встановленому для виконання судових рішень.

Примірник ухвали направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя: В.М. Кічула