Рішення

від 03.02.2025 по справі 946/9346/24

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 946/9346/24

Провадження № 2-а/946/22/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бурнусуса О.О.,

за участю: секретаря судового засідання Коробко О.Д.,

розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №1/4647 від 23.05.2024 року,-

В С Т А Н О В И В:

20.11.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/4647 від 23.05.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правопорушення, яке зафіксоване в оскаржуваній постанові, а саме порушення пп. 10 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме, несвоєчасне оновлення військово-облікових даних, вчиненого під час дії особливого періоду в України, не може бути кваліфіковане за ч. 2 ст. 210 КУпАП. Відповідальність за вчинення порушення призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку в особливий період передбачає ч. 3 ст. 210 КУпАП. Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, визначені у Додатку N?2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» затверджених Постановою КМУ № 1487 від 30 грудня 2022 р. Так, пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено звіряння не рідше одного разу на п`ять років власних персональних даних з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів. Також позивач зазначає, що оскільки його було зараховано в запас 19.01.2024 року відповідно до пп.2 п. 1 ст.18 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» про що наявна відповідна відмітка на сторінці 2 військового квитка, він не міг порушити пп.10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Тобто ним було надано до ТЦК та СП свої персональні дані, а 30.01.2024 року його було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджує відповідний штамп на сторінці 22 військового квитка. В оскаржуваній постанові по батькові зазначено « ОСОБА_2 », а в паспорті « ОСОБА_3 ». З урахуванням викладеного просив задовольнити позов.

22.11.2024 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 надав відзив, у якому зазначив, що з вимогами позовної заяви не згодні та зазначив, що 23 травня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції доставлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . При з`ясуванні всіх обставин щодо доставленого працівниками поліції ОСОБА_1 було встановлено, що відповідно витягу з протоколів засідань призовної комісії N? l від 19 січня 2024 року ОСОБА_1 у зв`язку з досягненням 27 річного віку взято на військовий облік військовозобов`язаних, як такого, що ухилявся від призову (копія витягу з протоколу додається). Згідно з рапортом командира роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_4 капітаном ОСОБА_4 23.05.2024 року було встановлено, що в порушення вимог п.п. 10 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ N?1487 від 30 грудня 2022 року (з наступними змінами) військовозобов`язаний ОСОБА_1 не звіряв власні персональні дані, а саме не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 про місце проживання, місце роботи, сімейний стан. На підставі цього 23.05.2024 року відносно військовозобов`язаного ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол N?195 від 23.05.2024 за вчинення адміністративного правопорушення в умовах особливого періоду передбачене ст. 210 КУпАП. Під час складення протоколу про адміністративне правопорушення N?195 від 23.05.2024 року позивач не виявив бажання надати пояснення та зауваження. Тобто відсутність претензій, зауважень та бажання надати якісь пояснення з його боку свідчить лише про те, що гр. ОСОБА_1 повністю визнав свою провину. Під час складення протоколу позивачу було доведено під особистий підпис про дату та час розгляду справи. 23.05.2024 року о 12.00 відбувся розгляд адміністративної справи та ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 винесено постанову про адміністративне правопорушення N?1/4647 від 23.05.2024 за ч.3 ст.210 КУПАП та накладено штраф на позивача в розмірі 17 000 грн. Другий примірник постанови N?1/4647 від 23.05.2024 року відповідно до вимог ст.285 КУпАП було вручено позивачу під особистий підпис одразу після її оголошення 23.05.2024 року. Тобто твердження позивача в позовній заяві про те, що позивач дізнався про винесену постанову в жовтні 2024 року не є дійсним, оскільки підпис ОСОБА_1 в постанові про її отримання особисто позивачем, свідчить про те, що він отримав документ який оскаржує 23.05.2024 року, тобто в день її винесення. Стосовно кваліфікації правопорушення зазначено, що Указом Президента України N?69/2022 від 24.02.2022 року в Україні оголошено загальну мобілізацію, Указом Президента України N?64/2022 введено військовий стан. Строк мобілізації та військового стану неодноразово продовжувався та наразі вказаний стан діє і понині. Отже на момент складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, розгляду адміністративної справи та винесення постанови N?1/4647 від 23.05.2024 військовий стан в Україні та особливий період не скасовано. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію. Тобто, не надання власних персональних даних ОСОБА_1 , а саме не повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_2 про місце проживання, місце роботи, сімейний стан скоєно в особливий період та правопорушення слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Отже, зазначена ч. 2 ст. 210 КУпАП в постанові є механічною опечаткою. Постанова N?1/4647 від 23.05.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 винесена з урахуванням вищевикладеного та штраф накладено в межах санкції, передбаченої ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки іншої кваліфікації за правопорушення, скоєне в умовах особливого періоду, не передбачено. Таким чином, вважає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення N?1/4647 від 23.05.2024 року винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно ОСОБА_1 в межах повноважень, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, враховуючи право особи на участь у процесі. З урахуванням викладеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 просить відмовити в повному обсязі.

В судове засідання позивач не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позову наполягає.

В судове засідання представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив, надав відзив на адміністративний позов.

Представник третьої особи Ізмаїльського відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Відповідно до частини першої статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини першої статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі показань свідків, письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів.

У силу приписів ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуваною постановою від 23.05.2024 № 1/4647 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 210 КУпАП відповідальність настає за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідальність за ч. 2 ст. 210 КУпАП настає за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.

З оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 210 КУпАП та у фабулі правопорушення зазначено «23 травня 2024 року о 01 год. 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_4 працівниками поліції доставлено громадянина ОСОБА_1 як такого що не оновив своєчасно військово-облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а саме п. 1 пп. 10.».

Суть адміністративного правопорушення має містити зазначення, в тому числі, ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дадуть змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який передбачає відповідальність за порушення (кваліфікувати діяння за певною статтею (частиною статті) КУпАП).

Аналізуючи зміст постанови, суддею встановлено, що суть адміністративного правопорушення не містить ознак суб`єктивної та об`єктивної сторін правопорушення, які дають змогу співвіднести вчинене діяння з диспозицією нормативного акту, який зазначено у постанові.

Суд наголошуєна тому,що спірніправовідносини виниклиу зв`язкуз неоновленням своєчасновійськово-обліковихданих призовників,військовозобов`язаних тарезервістів,що,на думкусуду свідчитьпро наявністьскладу адміністративногоправопорушення,передбаченого ч.3ст. 210 КУпАП.

Втім, дії щодо оновлення своєчасно військово-облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем кваліфіковані за ч. 2 ст. 210 КУпАП.

Несвоєчасне оновлення військово-облікових даних саме по собі не утворює склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, з урахуванням чого суд дійшов висновку, що несвоєчасне оновлення військово-облікових даних не створює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказаною нормою є неправомірним.

Посилання представника позивача на допущення описки під час винесення постанови в частині зазначення ч. 2, замість вірної ч. 3 ст. 210 КУпАП, суд не бере до уваги та зазначає, що відповідач, як орган, уповноважений при винесенні постав у справах про адміністративні правопорушення за ст. 210 КУпАП зобов`язаний неухильно дотримуватися положень чинного КУпАП та правильно зазначати кваліфікацію діянь особи. Допущенням ним помилок, у тому числі, пов`язаних з правовою кваліфікацією правопорушення, свідчить про недотримання положень КУпАП та вказує на неправомірність прийнятого рішення.

Крім того, зазначення правової кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 210 КУпАП вказано не лише в оскаржуваній постанові, а й в протоколі про адміністративне правопорушення № 195 від 23.05.2024 року.

Крім іншого суд вважає слушними доводи позивача щодо невірного зазначення його по батькові як « ОСОБА_3 », замість вірного « ОСОБА_3 », правильність якого підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 14.02.2013 року.

Разом з тим, суд зауважує, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, та диспозиції частин цієї статті є бланкетними і потребують застосування норм чинного законодавства, яке регулює дотримання правил військового обліку.

Втім відповідач у своїй постанові не зазначає пряме посилання на норму чинного законодавства, якою регулюється дотримання правил військового обліку, а саме щодо оновлення військово-облікових даних, а лише зазначає порушення п. 1 пп. 10 без зазначення повної назви нормативно-правового документу, на який він посилається.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, викладене суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/4647 від 23.05.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 72, 75, 76, 77, 241, 268, 269, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Ізмаїльським РВ ГУДМС України в Одеській області від 14.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце знаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), третя особа Ізмаїльський відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місце знаходження: Одеська область, м. Ізмаїл, пр. Миру, 23, код ЄДРПОУ 35067687) про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №1/4647 від 23.05.2024 року задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 1/4647 від 23.05.2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП і провадження по справі закрити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.02.2025 року.

Суддя: О.О.Бурнусус