Постанова

від 11.02.2025 по справі 910/16799/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м.Київ Справа№ 910/16799/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Сибіги О.М.

за участю секретаря судового засідання Зінченко А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.02.2024

у справі № 910/16799/23 (суддя Маринченко Я.В.)

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Інтертрейд"

про стягнення 64 341,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі: Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Інтертрейд" про стягнення 64341,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу необробленої деревини №350 від 30.11.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 43800,75 грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача. Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 2% штрафу у розмірі 876,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 16294,41 грн та 3% річних у розмірі 3370 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23 у задоволенні позову Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Інтертрейд" про стягнення 64 341,31 грн. відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено суду наявності заборгованості відповідача у заявленому розмірі, у зв`язку з чим, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог, як щодо стягнення суми основного боргу, так і відносно нарахувань, здійснених позивачем (2% штрафу, інфляційних втрат та 3% річних), які є похідними від суми основного боргу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (14.03.2024 згідно штемпеля поштової установи на конверті, в якому направлена апеляційна скарга до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просив скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що:

- відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, що свідчить фактично про визнання позову;

- товарно - транспортна накладна № 152498 від 04.01.2021 на суму 15 054,86 грн. містить підпис одержувача, а тому в цій частині вимоги є обгрунтованими;

- всі докази у своїй сукупності зокрема: підписаний обома сторонами Договір купівлі-продажу необробленої деревини №350 від 30.11.2020, товаро-транспортні накладні, отримана відповідачем претензія, акти звірки в розумінні ст.ст.13,73,74,76-79 Господарського процесуального кодексу України, є належним письмовими доказами, якими підтверджуються обставини, на які позивач посилається у позові.

Також, позивачем через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції було подано заяву про визнання поважними причин пропуску процесуального строку та поновлення процесуального строку для долучення додаткових доказів по справи:

- податкову накладну від 04.01.2021 №5 на суму 15 054,86 грн. з квитанцією-1 про прийняття звіту , що відповідає товарно-транспортній накладній КВБ152498 від 04.01.2021 на суму з ПДВ 15 054,86 грн.;

- податкову накладну від 05.01.2021 №16 на суму 30 235,38 грн., з квитанцією-1 про прийняття звіту, що відповідає двом ТТН за 05.01.2021 зокрема: товарно-транспортній накладній КВБ152510 від 05.01.2021 на суму з ПДВ 15 087, 95 грн.та товарно-транспортній накладній КВБ152513 від 05.01.2021 на суму з ПДВ 15 147, 43 грн.;

- податкову накладну від 11.01.2021 №40 на суму загальну 30 235,38 грн., з квитанцією-1 про прийняття звіту, у складі загальної суми якої було зареєстровано товарно -транспортну накладну КВВ072824 від 11.01.2021 на суму з ПДВ 3899,62 грн., що вбачається з рядка 1 розділу Б;

- податкову накладну від 12.01.2021 № 50 на суму 29 713,46 з квитанцією-1 про прийняття звіту, що відповідає двом ТТН за 12.01.2021 зокрема: товарно-транспортній накладній КВВ059386 від 12.01.2021 на суму з ПДВ 15 737,89 грн. та товарно-транспортній накладній КВВ059387 від 12.01.2021 на суму з ПДВ 13 975,58 грн.

Скаржник наголошував, що оскільки в основу рішення суду першої інстанції покладено фактичну відсутність належних доказів щодо поставки товару, то він просить суд апеляційної інстанції про долучення додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, адже це має суттєве значення для вирішення даної справи.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, проте, неподання відзиву на апеляційну скаргу не є перешкодою для її розгляду у відповідності до приписів ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024, апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 витребувано у Господарського суду м. Києва матеріали справи № 910/16799/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23.

28.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/16799/23.

У зв`язку з вирішенням питання щодо апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23, на підставі службової записки головуючого судді та розпорядження керівника апарату суду, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 910/16799/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2024, справу № 910/16799/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів: Тарасенко К.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23 залишено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду:

- докази сплати судового збору в сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. за оскарження рішення суду першої інстанції в повному обсязі.

06.05.2024 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій останній просив суд відкрити провадження у справі № 910/16799/23 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23.

Крім того, до даної заяви долучено оригінал платіжної інструкції № 20659 від 26.04.2024 про сплату судового збору у розмір 4 026 грн. 00 коп. за оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/23; відкрито апеляційне провадження у справі №910/16799/23 за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024; судом вирішено, розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі № 910/16799/23 здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, зупинено дію оскаржуваного рішення.

У зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя від 10.09.2024 про звільнення у відставку судді Шаптали Є.Ю., та перебування судді Тарасенко у відрядженні з 23.10.2024 по 26.10.2024, у відпустці з 28.10.2024 по 01.11.2024; 04.11.2024 по 08.11.2024, які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024, справу № 910/16799/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 прийнято справу №910/16799/23 за апеляційною скаргою скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Яковлєв М.Л., розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. на лікарняному з 22.01.2025, який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання щодо подальшого руху справи у визначеному складі суду - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.02.2025, справу № 910/16799/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 прийнято справу №910/16799/23 за апеляційною скаргою скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", до провадження у складі колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Сибіга О.М., Гончаров С.А., розгляд апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/23 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 64 Конституції України, права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 30.11.2020 між Державним підприємством "Макарівське лісове господарство" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа - Інтертрейд" (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу необробленої деревини №350 (далі - Договір) відповідно до умов якого, за результатами проведення аукціону із продажу необробленої деревини заготівлі І кварталу 2021 року, який відбувся 30.11.2020, Продавець зобов`язується передати, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах та способом, вказаними в цьому Договорі. (п.1.1. Договору)

Згідно п.1.3. Договору Товар по цьому Договору є необроблена деревина, стандартизована в лоти, та реалізована під час аукціону, а саме - деревина дров`яна ПВ на суму 78780 грн.

Загальна вартість товару, що є предметом цього Договору складає 78780 грн. (п.2.1. Договору)

По факту готовності партії товару, Продавець надає Покупцеві повідомлення про готовність товарної партії та запрошення на відбір товару (до відвантаження). (п.2.2. Договору)

Згідно з п.2.8. Договору повідомлення про готовність партії товару та запрошення на відбір товару здійснюється Продавцем шляхом направлення Покупцю телефонограми, факсу, електронного листа, поштового листа тощо. В разі відсутності підтвердження щодо одержання даного повідомлення зацікавлена сторона інформує про це біржу, яка зі свого боку сприяє своєчасному обміну інформацією між сторонами.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що Покупець протягом 3 робочих днів з моменту отримання запрошення, при необхідності, проводить відбір товару. В разі, якщо відбір товару Покупцем не проводиться, рахунок виставляється Продавцем через три дні з моменту направлення запрошення.

Відповідно до п.2.4. Договору Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) кожної партії товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця в сумі, що зазначається в рахунку (рахунка) протягом 3 банківських днів після дня отримання рахунку (рахунків).

Продавець зобов`язаний протягом 5 робочих днів передати Покупцеві товар після отримання на свій рахунок 100% переоплати за партію товару. Під час передачі товару Продавець надає покупцеві наступні документи: товарно-транспортну (залізничну) накладну та рахунок-фактуру. (п.3.3. Договору)

Згідно з п.3.4. Договору датою передачі товару Продавцем та прийому його Покупцем, тобто датою поставки вважається дата товарно-транспортної накладної.

Перехід права власності на товар відбувається з моменту відвантаження придбаного товару відповідно до умов цього Договору. (п.3.5. Договору)

Відвантаження придбаного товару відбувається після передачі Покупцем належним чином оформленого та засвідченого Доручення на отримання товару за Договором. Інформація з Доручення повинна бути занесена в ТТН та відповідати даним, зазначених в цьому Дорученні на отримання товару. Доручення на отримання товару може бути довільної форми, але з обов`язковим зазначенням назви організації, яка видає доручення; номер договору відповідно до якого здійснюється відпуск товару; номер доручення й дати видання; посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, якій видано доручення, назви організації чи підприємства, від якого повинні бути отримані матеріальні цінності; перелік товару із вказівкою на їх об`єм; строк дії доручення; зразок підпису особи, якій видано доручення; назви документа, що посвідчує особу отримувача цінностей (паспорт, посвідчення); підписи службових осіб, які видали доручення; печатки організації, що видала доручення (п.3.6. Договору).

Пунктом 3.7 Договору визначено, що у випадку отримання товару покупцем за допомогою послуг логістичної компанії, у дорученні вказується посилання на договір купівлі - продажу необробленої деревини та з обов?язковими реквізитами доручення, зазначених у пункті 3.6 Договору.

Даний Договір діє з 01.01.2021 по 31.03.2021. (п.7.2. Договору).

На підтвердження поставки позивачем товару на суму 78903,33 грн та отримання його відповідачем, позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №152498 від 04.01.2021 на суму 15054,86 грн; №152513 від 05.01.2021 на суму 15147,43 грн; №152510 від 05.01.2021 на суму 15087,95 грн; №072824 від 11.01.2021 на суму 3899,62 грн; №059387 від 12.01.2021 на суму 13975,58 грн; №059386 від 12.01.2021 на суму 15737,89 грн.

В той же час, вказані товарно-транспортні накладні №152513 від 05.01.2021; №152510 від 05.01.2021; №072824 від 11.01.2021; №059387 від 12.01.2021; №059386 від 12.01.2021 не підписані зі сторони одержувача, а товарно-транспортна накладна №152498 від 04.01.2021 не містить обов`язкових відомостей передбачених п.3.6. Договору, зокрема, вказана накладна не містить реквізитів доручення на отримання товару, прізвища та ініціалів особи, яка отримує товар та назви документа, що посвідчує особу отримувача.

Також, позивачем надано суду Акти звірки взаємних розрахунків за період 2021 року станом на 31.12.2021 та за період з 01.01.2021 по 05.12.2022 станом на 05.12.2022, які відповідачем не підписані і печаткою останнього - не посвідчені.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Як зазначено у ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з положень ст.664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

В свою чергу, на позивача та на відповідача покладено обов`язок доказування тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи з положень частин 1, 3, 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, на підтвердження поставки позивачем товару на суму 78903,33 грн та отримання його відповідачем, позивачем додано до матеріалів справи товарно-транспортні накладні №152498 від 04.01.2021 на суму 15054,86 грн; №152513 від 05.01.2021 на суму 15147,43 грн; №152510 від 05.01.2021 на суму 15087,95 грн; №072824 від 11.01.2021 на суму 3899,62 грн; №059387 від 12.01.2021 на суму 13975,58 грн; №059386 від 12.01.2021 на суму 15737,89 грн.

В той же час, вказані товарно-транспортні накладні №152513 від 05.01.2021; №152510 від 05.01.2021; №072824 від 11.01.2021; №059387 від 12.01.2021; №059386 від 12.01.2021 не підписані зі сторони одержувача, а товарно-транспортна накладна №152498 від 04.01.2021 не містить обов`язкових відомостей передбачених п.3.6. Договору, зокрема, вказана накладна не містить реквізитів доручення на отримання товару, прізвища та ініціалів особи, яка отримує товар та назви документа, що посвідчує особу отримувача.

Доводи скаржника про те, що товарно - транспортна накладна № 152498 від 04.01.2021 на суму 15 054,86 грн. містить підпис одержувача, що свідчить про наявність підстав для стягнення вказаної суми - судом апеляційної інстанції відхиляються як необгрунтовані, оскільки у вказаній товарно - транспортній накладній у графі «Деревину одержав» дійсно міститься вчинений підпис, проте, не міститься жодних відомостей як про особу, яка його вчинила, так наявність у неї повноважень від імені відповідача вчиняти дії по прийняттю товару за вказаною накладною, адже відповідні графи накладної, всупереч умов п. 3.6, п. 3.7 Договору - не заповнені, і відповідні доручення позивачем до матеріалів справи - не долучено.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивачем не надано суду доказів повідомлення про готовність товарної партії та запрошення відповідача на відбір товару (до відвантаження), що передбачено п.2.2. Договору.

Також, на підтвердження наявності за відповідачем заборгованості у розмірі 43800,75 грн та на підтвердження здійснення відповідачем часткової оплати товару, позивачем надано суду Акти звірки взаємних розрахунків за період 2021 року станом на 31.12.2021 та за період з 01.01.2021 по 05.12.2022 станом на 05.12.2022.

Суд першої інстанції вірно встановив, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, що акт звірки не є первинним документом та беззаперечним доказом у підтвердження заборгованості. Також, наявні у справі Акти звірки взаємних розрахунків не підписані зі сторони відповідача. Крім того, у вказаних Актах звірки, окрім відомостей про поставку товару за ТТН №152498 від 04.01.2021; №152513 від 05.01.2021; №152510 від 05.01.2021; №072824 від 11.01.2021; №059387 від 12.01.2021; №059386 від 12.01.2021 містяться відомості й про інші поставки.

З Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 вбачається, що позивачем поставлено відповідачу товар на суму 90428,05 грн, а відповідачем здійснено оплату на суму 46427,30 грн.

З Акту звірки взаємних розрахунків станом на 05.12.2022 вбачається, що загальна вартість поставленого товару становить 305021,34 грн, загальна сума здійснених оплат становить 353591,12 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи № 916/499/20 досліджував питання щодо використання акту звірки взаєморозрахунків, як доказу господарської операції. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018р. у справі № 905/1198/17; від 24.10.2018р. у справі № 905/3062/17; від 05.03.2019р. у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Разом із тим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату.

Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатися формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, в якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції вище, наявні у справі Акти звірки взаємних розрахунків не підписані зі сторони відповідача, а отже, вони не є належними доказами в підтвердження факту наявності у відповідача перед позивачем спірної суми боргу.

Також, доводи скаржника про те, що відповідачем не було подано відзиву на позовну заяву, що свідчить фактично про визнання позову - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки право особи на вчинення чи невчинення певних процесуальних дій, жодним чином не ставиться в залежність від наявності/відсутності саме господарського зобов?язання, наявність та документальне підтвердження якого досліджується виключно на підставі певних доказів, які подаються учасниками процесу.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України наявності заборгованості відповідача у заявленому до стягнення розмірі, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про стягнення 43800,75 грн основного боргу - не є законними, обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, атому задоволенню не підлягають.

Також, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджується наявність у відповідача грошового зобов?язання в сумі 43800,75 грн, як не підтверджується і обставина прострочення виконання такого, а тому відсутні підстави для стягнення нарахувань, здійснених позивачем, у вигляді 2% штрафу у розмірі 876,15 грн, інфляційні втрати у розмірі 16294,41 грн та 3% річних у розмірі 3370 грн., які є похідними від суми основного боргу.

Крім того, позивачем через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції було подано заяву про визнання поважними причин пропуску процесуального строку та поновлення процесуального строку для долучення додаткових доказів по справі:

- податкову накладну від 04.01.2021 №5 на суму 15 054,86 грн. з квитанцією-1 про прийняття звіту , що відповідає товарно-транспортній накладній КВБ152498 від 04.01.2021 на суму з ПДВ 15 054,86 грн.;

- податкову накладну від 05.01.2021 №16 на суму 30 235,38 грн., з квитанцією-1 про прийняття звіту, що відповідає двом ТТН за 05.01.2021 зокрема: товарно-транспортній накладній КВБ152510 від 05.01.2021 на суму з ПДВ 15 087, 95 грн. та товарно-транспортній накладній КВБ152513 від 05.01.2021 на суму з ПДВ 15 147, 43 грн.;

- податкову накладну від 11.01.2021 №40 на суму загальну 30 235,38 грн., з квитанцією-1 про прийняття звіту, у складі загальної суми якої було зареєстровано товарно -транспортну накладну КВВ072824 від 11.01.2021 на суму з ПДВ 3899,62 грн., що вбачається з рядка 1 розділу Б;

- податкову накладну від 12.01.2021 № 50 на суму 29 713,46 з квитанцією-1 про прийняття звіту, що відповідає двом ТТН за 12.01.2021 зокрема: товарно-транспортній накладній КВВ059386 від 12.01.2021 на суму з ПДВ 15 737,89 грн. та товарно-транспортній накладній КВВ059387 від 12.01.2021 на суму з ПДВ 13 975,58 грн.

Скаржник наголошував, що оскільки в основу рішення суду першої інстанції покладено фактичну відсутність належних доказів щодо поставки товару, то він просить суд апеляційної інстанції про долучення додаткових доказів на спростування висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні, адже це має суттєве значення для вирішення даної справи.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов наступних висновків щодо поданої скаржником заяви.

Так, за приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч. 1- 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах, зокрема, змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище стосовно другої сторони.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Водночас, за змістом ч. 2 8 ст. 80 та ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України позивач, як учасник справи, повинен подати суду відповідні докази разом з поданням позову. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

У розумінні наведених процесуальних норм суд апеляційної інстанції має оцінити "винятковість випадку" та дослідити "причини, що об`єктивно не залежать від особи" задля можливості прийняття додаткових доказів на стадії апеляційного провадження.

Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування критеріїв "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи" і надання оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції є порушенням вимог ст. 80 та ст. 269 Господарського процесуального кодексу України та принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

У постановах від 12.09.2024 у справі № 910/11903/23, від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23 та у справі № 923/1188/21 Верховний Суд навів сталий правовий висновок щодо питання застосування ст. 118, 119 ГПК України (продовження / поновлення судами процесуальних строків, наслідків пропущення учасником справи цих строків) та вказав наступне.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, позивачем при зверненні до суду першої інстанції не було подано разом з позовом відповідні податкові накладні та докази їх реєстрації, а відповідні докази подано вже на стадії апеляційного розгляду справи з пропуском відповідного процесуального строку на їх подання. У заяві, в якій позивач просив долучити вказані докази та поновити процесуальний строк на їх подання, підстави пропуску відповідного процесуального строку - не наведено, і заявник жодним чином не обгрунтував та не довів як винятковість випадку, так і причини, що об`єктивно не залежали від позивача, щодо можливості подання таких доказів. Крім того, скаржник не надав доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява позивача про визнання поважними причин пропуску процесуального строку та поновлення процесуального строку для долучення додаткових доказів по справи - є необгрунтованою та задоволенню не підлягає.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Також, оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи, рішення суду першої інстанції залишено без змін, а тому його дія, зупинена ухвалою від 13.05.2024, підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Макарівське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.02.2024 у справі №910/16799/24 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи №910/16799/24 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

О.М. Сибіга