Ухвала

від 23.01.2025 по справі 910/3012/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"23" січня 2025 р. Справа№ 910/3012/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Козир Т.П.

Коробенка Г.П.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Зелена Н.Ю., адвокат;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від скаржника ОСОБА_1 : Логойда Я.В. адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 (повний текст складено 21.06.2024)

у справі № 910/3012/24 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА"

про стягнення 2 543 217,29 грн,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк", Банк, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" (далі - ТОВ "САК "ПівденьінвестЛенд", позичальник, відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА" (ТОВ "СІНА", поручитель, відповідач 2) про стягнення заборгованості в загальній сумі 2 543 217,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 грошових зобов`язань за Кредитним договором № 21-1KV0170 від 3 червня 2021 року, у зв`язку з чим позивач просив солідарно стягнути з відповідача 1, як боржника, та відповідача 2, як його поручителя, заборгованість за цим Договором у розмірі 2 543 217,49 грн, з яких: 1 244 407,66 грн - сума заборгованості за кредитом (основним боргом), 1 244 407,67 грн - сума заборгованості перед бюджетом, 53 152,16 грн - проценти за користування кредитом, 1 250,00 грн - комісія за управління кредитом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/3012/24 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарська аграрна компанія "ПівденьінвестЛенд" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНА" на користь Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 1 244 407,66 грн заборгованості за кредитом, 1 244 407,67 грн заборгованості перед бюджетом, 53 152,16 грн процентів за користування кредитом, 1 250,00 грн комісії за управління кредитом, 38 148,26 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачами кредитних зобов`язань, забезпечених порукою, та наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про солідарне стягнення з відповідачів на його користь заборгованості в загальному розмірі 2 543 217,49 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, особа, яка не брала участі у розгляді справи - ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник), 29.11.2024 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити йому процесуальний строк для звернення до суду з даною апеляційною скаргою та відкрити апеляційне провадження у справі, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/3012/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, скаржник мотивував тим, шо він не був учасником справи та йому не було відомо про наявність оскаржуваного рішення, про існування такого рішення скаржнику стало відомо від контрагентів ТОВ "СІНА" лише 20.11.2024.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції за неповного з`ясування обставин даної справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Так, за твердженням ОСОБА_1 , в оскаржуваному рішенні судом першої інстанції не наведено мотивів відхилення аргументів відповідача 2 (ТОВ "СІНа") щодо перевищення при підписанні Договору поруки діючим, на момент його підписання, директором своїх повноважень, не з`ясовано обставин чи мало місце подальше схвалення зазначеного Договору в порядку, встановленому статтею 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та чи виникли у ТОВ "СІНА" зобов`язання за цим Договором перед Банком і, як наслідок, підставність задоволення позовних вимог про солідарне стягнення коштів, зокрема, з ТОВ "СІНА", як з поручителя за Кредитним договором.

Крім того, скаржник наголосив на тому, що предметом спору у даній справі є солідарне стягнення з ТОВ "СІНа" коштів за Кредитним договором, Договір поруки в забезпечення якого укладено з перевищенням своїх повноважень директором ТОВ "СІНА" Назарчуком А.А. , тобто всупереч інтересам ТОВ "СІНА" та скаржника, який є одним із засновників цього Товариства. При цьому ухвалення оскаржуваного рішення та його виконання об`єктивно матиме наслідком суттєве погіршання майнового стану ТОВ "СІНА", а це, відповідно, впливає на права скаржника, як учасника даного Товариства, якому належить частка у статутному капіталі в розмірі 50%, зокрема, у разі розподілу прибутку Товариства (з одержанням своєї частки) від його господарської діяльності.

За доводами скаржника, внаслідок військової агресії російської федерації проти України ТОВ "СІНА" зазнало істотних майнових втрат, а оскаржуваним судовим рішенням з нього стягнуто ще й значну суму заборгованості за Кредитним договором на підставі Договору поруки, укладення якого здійснено директором з перевищенням повноважень без належного погодження, з чого вбачається, що ТОВ "СІНА" загрожує неплатоспроможність. У разі банкрутства боржника з вини керівника боржника (що має місце, за твердженням скаржника, у даній справі), скаржник, як учасник Товариства, буде позбавлений не лише можливості отримання очікуваного прибутку (дивідентів), а й на нього у відповідності до частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутсва у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 09.12.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/3012/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Козир Т.П., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2024 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/3012/24 задоволено, поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/3012/24, справу призначено до розгляду на 23.01.2025 о 14 год 40 хв, запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

22.01.2025 від АТ "Укрексімбанк" через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла заява про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3012/24 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Заява позивача обгрунтована тим, що скаржник зловживає процесуальними правами та шляхом подання цієї апеляційної скарги намагається переглянути судове рішення, яке не зачіпає його прав, інтересів та (або) обов`язків. На думку позивача, скаржник в апеляційній скарзі не зазначив в якій частині оскаржуваного ним судового рішення прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (пояснень) щодо поданої апеляційної скарги в установленому порядку та строк.

У судове засідання 23.01.2025 з`явилися представники скаржника та позивача.

Відповідачі не забезпечили участь у судовому засіданні своїх представників, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представників у судове засідання не зверталися.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України, а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів.

Присутній у судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача просить задовольнити подану позивачем заяву про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . У випадку відмови у задоволенні вказаної заяви, просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги скаржника, рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, з огляду на обставини даної справи, встановлені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні та доводи, викладені в апеляційній скарзі особи, яка не є учасником справи, вважає за необхідне до початку здійснення апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі № 910/3012/24, з`ясувати наявність чи відсутність підстав для такого перегляду, тобто встановити наявність або відсутність обставин, які б вказували на вирішення судовим рішенням питання про порушення прав, інтересів та обов`язків зазначеного скаржника.

Дослідивши підстави, з яких подана апеляційна скарга скаржником, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 4 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зважаючи на вищенаведений припис, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

У відповідності до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (частина 1). Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2). До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина 3).

Частина 2 статті 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що чинним процесуальним законодавством передбачений виключний перелік суб`єктів, які вправі оскаржити в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду у випадку наявності підстав для цього. Визначаючи коло вказаних суб`єктів, законодавець передбачив попередню участь апелянта у справі з певним процесуальним статусом, за винятком випадків, коли рішення стосується прав та обов`язків скаржника, який не брав участь у справі.

Так, відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини 1 статті 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Таким чином, вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов`язки, та про які саме (правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 21.09.2020 у справі № 910/13119/17).

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13-г/3, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі №904/897/19, Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.05.2020 у справі №910/9016/16, від 21.07.2020 у справі №914/1971/18, від 22.03.2023 у справі №905/1397/21.

При розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності статтям 258, 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі №911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 14.08.2019 у справі №62/112, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16 та від 16.01.2020 у справі № 925/1600/16.

Якщо скаржник лише робить припущення, що оскаржуване рішення може вплинути на його права, інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що оскаржуваним рішенням вирішено питання про його права, інтереси та/або обов`язки, то такі посилання не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги (пункт 20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року по справі № 921/730/13-г/3).

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 убачається, що серед підстав оскарження судового рішення у даній справі скаржник вказує на ненаведення судом першої інстанції у ньому мотивів відхилення аргуменів ТОВ "СіНа", який приймав участь у справі (відповідач 2), щодо відсутності належного погодження та схвалення укладеного керівником Товариства Договору поруки, а отже не з`ясування питання виникнення у відповідача 2 солідарного обов`язку з повернення кредитних коштів. Тобто скаржник, з огляду на вказані доводи, посилається на порушення не власних прав та інтересів, а прав Товариства, учасником якого він є.

Решта підстав, викладених в апеляційній скарзі, стосуються прав та інтересів скаржника, як учасника ТОВ "СІНА", порушення яких полягає у тому, що ухвалення оскаржуваного рішення без врахування і оцінки законності вчиненого директором Товариства Договору поруки та виконання в подальшому такого рішення може позбавити скаржника можливості отримати очікуваний прибуток (дивіденти), а також у відповідності до частини 2 статті 61 Кодексу України з процедур банкрутсва у разі недостатності майна ТОВ "СІНА" на скаржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його (ТОВ "СІНА") зобов`язаннями.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та слідує з матеріалів даної справи, предметом позову в ній є солідарне стягнення з позичальника та поручителя на користь АТ "Укрексімбанк" заборгованості за Кредитним договором.

Тобто позовні вимоги безпосередньо не стосуються прав чи обов`язків учасників поручителя, одним із яких є скаржник.

Колегія суддів апеляційного господарського суду у даному випадку звертається до правових висновків сформульованих Великою Палатою Верховного Суду щодо можливості учасника товариства від свого імені звертатися до суду з позовами з підстави вчинення товариством правочинів або інших дій чи бездіяльності, які полягають у такому.

За змістом статей 92, 97 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Відповідно до частини 1 статті 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, зокрема, брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).

За змістом частин 1, 3, 4 статті 92 ЦК України, частини 1 статті 89 Господарського кодексу України, пункту 13 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юридичної особи має повноваження щодо представництва юридичної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України (пункт 6.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17).

Повноваження діяти від імені юридичної особи є можливістю створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов`язки юридичної особи (стаття 239 ЦК України). Таке повноваження не належить до корпоративних прав учасника юридичної особи. Отже, підписання від імені товариства договору чи іншого правочину без передбаченого статутом попереднього погодження загальними зборами цього товариства або з порушенням порядку прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства, а не корпоративних прав його учасника, оскільки виконавчий орган діє саме від імені товариства, а не його учасників.

Згода загальних зборів товариства на укладення договору є згодою органу управління товариства, який діє від імені товариства (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №916/2084/17).

Повноваження органу управління товариства (на надання зазначеної згоди), який діє від імені товариства, не можна ототожнювати з корпоративними правами його учасників, які за загальним правилом діяти від імені товариства не мають права.

Укладення виконавчим органом товариства договору з іншою особою без передбаченої статутом згоди вищого органу цього товариства може свідчити про порушення прав та інтересів самого товариства у його відносинах з іншою особою - стороною договору, а не корпоративних прав його учасника.

Колегія суддів апеляційного господарського суду також бере до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої акціонер (учасник) юридичної особи, навіть мажоритарний, не може розглядатись як належний заявник, якщо йдеться про порушення прав юридичної особи (див., зокрема, рішення від 20 травня 1998 року у справі "Кредитний та індустріальний банк проти Чеської Республіки" (Credit and Industrial Bank v. the Czech Republic), заява № 29010/95, пункти 46-52; рішення від 18 жовтня 2005 року у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (Terem LTD, Chechetkin and Olius v. Ukraine), заява № 70297/01, пункти 28 - 30; рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05, пункт 30). При цьому навіть у разі, якщо юридичну особу було ліквідовано, ЄСПЛ розглядає справи за заявою саме такої юридичної особи, допускаючи її представництво в особі акціонера (учасника), якщо юридична особа не може брати участі у справі в особі своїх органів (рішення від 21 грудня 2017 року у справі "Фельдман та банк "Слов`янський" проти України", заява № 42758/05).

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, від 15.10.2019 у справі № 905/2559/17, від 03.12.2019 у справі № 904/10956/16, від 07.04.2020 у справі № 904/3657/18, від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Таким чином, належним заявником (у даному випадку скаржником) є той, хто звертається за захистом саме свого права.

Зазначений висновок також кореспондується з нормами статті 16 ЦК України, якою, зокрема, передбачено право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та частини 2 статті 4 ГПК України, яка містить положення, відповідно до яких юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, право на звернення до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів (в тому числі поданням апеляційних та касаційних скарг) у спірних правовідносинах має юридична особа, права якої порушено, а не її учасник.

Зі змісту Договору поруки, укладеного ТОВ "СІНА", убачається, що права та обов`язки за ним набуває саме Товариство, як сторона цього договору. При цьому правовий стан (сукупність прав та обов`язків) безпосередньо учасників цього Товариства жодним чином не змінюється.

У постанові від 01.03.2023 у справі N 522/22473/15-ц Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи практику ЄСПЛ та національне законодавства, зазначила, що допускається проникнення за "корпоративну завісу" та звернення учасників товариства з позовом в інтересах самого товариства, але за виняткових обставин. Такими обставинами, за позицією Великої Палати Верховного Суду, можуть бути, наприклад, відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника банкрутом, наслідком чого є припинення повноважень органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також припинення повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута, або запровадження тимчасової адміністрації, або оголошення про ліквідацію банку, в результаті чого припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (внутрішнього аудиту).

Матеріали даної справи не містять доказів того, що відносно ТОВ "СІНА" була відкрита ліквідаційна процедура та його було визнано банкрутом, а ліквідатор неналежним чином вчиняє дії на захист прав банкрута.

Оскільки зі змісту апеляційної скарги не вбачається наявність тих виняткових випадків, коли учасник має право діяти в інтересах Товариства, а скаржник не був учасником цієї справи, тому колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення безпосередньо не стосується прав, інтересів та обов`язків скаржника, в мотивувальній та резолютивній частинах рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки цієї особи.

Апелянт, в свою чергу, не обґрунтував власного юридичного інтересу у даній справі щодо предмета спору, не надав жодних доказів в підтвердження порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції його прав та обов`язків.

Обставини укладення директором ТОВ "СІНА" Договору поруки без попереднього погодження чи подальшого схвалення загальними зборами цього Товариства, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, можуть підверджувати факт порушення прав чи інтересів ТОВ "СІНА", а не корпоративних прав скаржника.

Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що ТОВ "СІНА" самостійно скористалось правом на оскарження в апеляційному порядку ухваленого судом першої інстанції у цій справі рішення, однак предметом позову у даній справі не були вимоги про визнання Договору поруки недійсним. Зустрічна позовна заява ТОВ "СІНА" про визнання цього Договору недійсним з доданими до неї документами повернута заявнику ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 у справі 910/3012/24, яка набрала законної сили і не була оскаржена заявником в установленому процесуальним законодавством порядку і строк. Тобто, обставини на які посилається скаржник в апеляційній скарзі не стосуються предмета позову та, відповідно, не входили в предмет доказування у даній справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що скаржник не лише не був учасником у справі №910/3012/24, а і судом першої інстанції не вирішувалося питання про його залучення до участі у цій справі, у тому числі за ініціативою поручителя - ТОВ "СІНА".

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.10.2020 у справі №920/691/18, оскільки зі змісту мотивувальної та резолютивної частин оскаржуваного рішення не вбачається висновків суду про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, відповідно відсутні правові підстави вважати оскаржуване рішення таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, що тим самим не наділяє останнього правом оскаржувати вказане рішення суду в апеляційному порядку.

Посилання скаржника на те, що ухвалене судом першої інстанції у даній справі рішення у разі його виконання в подальшому може позбавити скаржника дивідентів, а також на скаржника може бути покладена субсидірна відповідальність за забов`язаннями Товариства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає припущеннями, які не можуть бути належною та достатньою підставою для розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, зважаючи на встановлення обставин щодо подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, питання про права, інтереси та (або) обов`язки якої не вирішувались судом першої інстанції у справі №910/3012/24, оскільки такі обставини встановлено після відкриття апеляційного провадження, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/3012/24.

Керуючись ст. ст. 234, 264, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 у справі №910/3012/24.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Коробенка Г.П. з 28.01.2025 по 07.02.2025, повний текст ухвали складено 10.02.2025.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Т.П. Козир

Г.П. Коробенко