Постанова

від 30.01.2025 по справі 927/84/16

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р. Справа№ 927/84/16 (910/5668/20)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Отрюха Б.В.

Доманської М.Л.

за участю секретаря судового засідання Карпової М.О.

у присутності представників сторін в режимі відеоконференції

від позивача: Костенко М.І. на підставі ордера

від відповідача-1: Рейдель Р.В. за довіреністю

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року

у справі №927/84/16(910/5668/20) (суддя Сидоренко А.С.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості"

2. Публічного акціонерного товариства Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

про визнання недійсним договору, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності

в межах справи

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стефан" ЛТД

до Публічного акціонерного товариства "Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього

про визнання боржника банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року у справі №927/84/16(910/5668/20) позов ОСББ "Воздвиженська ратуша" задоволено повністю; визнано недійсним договір №K18-HEЖ-2, укладений 17 березня 2008 року між ВАТ "Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний 31479730 від 20.09.2016 16:04:52, приватний нотаріус Бойко О.В., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яким було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості", на об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (літ. А), загальна площа 45,00 м2, за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000; припинено право власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на об`єкт нерухомого майна: група приміщень 21 (в літ. А), загальна площа 45,00 м2, за адресою: м. Київ, вул. Кожум' яцька, 18; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000; стягнуто з ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на користь ОСББ "Воздвиженська ратуша" 3237,00 грн. судового збору та 5750,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи; стягнуто з ПАТ "Трест "Київміськбуд - 1" імені М.П.Загороднього на користь ОСББ "Воздвиженська ратуша" 3237,00 грн. судового збору та 5750,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року у справі №927/84/16(910/5668/20) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді: Остапенко О.М., Отрюх Б.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 у справі №927/84/16(910/5668/20); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Ухвалою суду від 17.08.2021 року колегією суддів у складі: головуючий суддя - ОСОБА_1 , судді: Поляков Б.В., Копитова О.С., зокрема, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; зупинено апеляційне провадження у справі 927/84/16(910/5668/20) до закінчення проведення судової будівельно-технічної експертизи та повернення матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.08.2023 року для розгляду справи №927/84/16 (910/5668/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Копитова О.С. судді: Остапенко О.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою суду від 15.08.2023 року справу №927/84/16(910/5668/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року прийнято до провадження у визначеному складі; поновлено провадження у справі №927/84/16(910/5668/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року; запропоновано учасникам провадження надати суду письмові пояснення з урахуванням висновку експерта від 02.08.2023 року №26902/21-44/29817/22-44/14266/23-44 та призначено справу до розгляду за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

Розгляд справи №927/84/16(910/5668/20) неодноразово відкладався.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 рішенням Вищої ради правосуддя від 13.08.2024 року витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 для розгляду справи №927/84/16(910/5668/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Поліщук В.Ю.

Слід зазначити, що головуючий суддя Остапенко О.М. 26.08.2024 року перебував у відпустці.

Ухвалою суду від 27.08.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/84/16(910/5668/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року та призначено справу до розгляду на 10.10.2024 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

10.09.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 10.10.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 30.09.2024 вказане клопотання задоволено та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

04.10.2024 через систему "Електронний суд" від представника апелянта надійшла заява про проведення судового засідання 10.10.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 08.10.2024 року у задоволенні вищевказаної заяви відмовлено.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 у відставку витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2024 року для розгляду справи №927/84/16(910/5668/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 09.10.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/84/16(910/5668/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року.

Ухвалою суду від 10.10.2024 розгляд справи відкладено на 28.11.2024 в режимі відеоконференції на підставі положень ст. 216 ГПК України.

11.10.2024 року через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання 28.11.2024 року та всіх наступних судових засідань в режимі відеоконференції, проведення яких просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Дане клопотання судом не розглядалось, з огляду на задоволення аналогічного клопотання ухвалою суду від 30.09.2024 року.

04.11.2024 року через систему "Електронний суд" від представника апелянта надійшла заява про проведення судового засідання 28.11.2024 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 12.11.2024 року вказану заяву задоволено.

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.11.2024 року для розгляду справи №927/84/16(910/5668/20) сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Доманська М.Л., Отрюх Б.В.

Ухвалою суду від 27.11.2024 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №927/84/16(910/5668/20) за апеляційною скаргою ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року.

Ухвалою суду 28.11.2024 відкладено розгляд справи на 30.01.2025 в режимі відеоконференції, викликано в судове засідання судового експерта Лисака О.С. у зв`язку з проведенням ним судової експертизи у справі та поставлено йому питання, які надані ТОВ "Бутік Київської Нерухомості".

10.01.2025 року через систему "Електронний суд" від представника апелянта надійшла заява про проведення судового засідання 30.01.2025 року в режимі відеоконференції, проведення якого просить забезпечити поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів, за наслідками розгляду якої ухвалою суду від 16.01.2025 вказану заяву задоволено та призначено проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

До початку судового засідання від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист-відповідь на ухвалу суду від 28.11.2024 року, згідно якого КНДІСЕ повідомило про відсутність можливості забезпечити прибуття судового експерта Лисака О.С. в судове засідання, оскільки останній не працює у КНДІСЕ.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 30.01.2025 року в режимі відеоконференції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 у справі №927/84/16(910/5668/20) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники відповідача-2 в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом доставлення ухвали суду в електронний кабінет ліквідатора. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

30.01.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року у даній справі - залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи у провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа №927/84/16 про банкрутство ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього, провадження в якій порушено ухвалою суду від 25.02.2016 року за заявою ТОВ "Стефан" ЛТД.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2018 припинено процедуру розпорядження майном ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" ім.М.П. Загороднього, боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ронського Р.М.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.07.2019 звільнено арбітражного керуючого Ронського Р.М. від виконання повноважень ліквідатора банкрута з покладенням обов`язків останнього на арбітражного керуючого Демчана О.І.

У квітні 2020 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСББ "Воздвиженська ратуша" до ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" та ПАТ "Трест "Київміськбуд- 1" імені М.П.Загороднього про визнання недійсним договору, визнання протиправним та скасування запису про право власності, згідно якої позивач, зокрема, просив:

- визнати недійсним договір №К18-НЕЖ-2 від 17.03.2008, укладений між ВАТ Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості";

визнати протиправним та скасувати запис про право власності №16485901, власник ТОВ "Бутік Київської Нерухомості", об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер 1031956880000.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на незаконне набуття відповідачем-1 права власності на спірне допоміжне приміщення, оскільки воно є спільною сумісною власністю всіх співвласників багатоквартирного будинку, отже відповідач-2 не мав повноважень передавати право власності на відповідне приміщення відповідачу-1, а останній не міг набути право власності на такий вид майна.

Також, позивач зазначає, що договір, на підставі якого було набуто право власності, є інвестиційним договором, який укладений у простій письмовій формі. Тому, при його укладенні не було дотримано форму правочину, оскільки у 2008 році така форма інвестування як підписання договору із забудовником у простій письмовій формі була прямо заборонена законодавством, а інвестування в будівництво могло здійснюватися лише через спеціальні фонди або через випуск безпроцентних (цільових) облігацій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 року прийнято дану позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі №910/5668/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 року справу №910/5668/20 передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області для розгляду в межах справи №927/84/16 про банкрутство ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього, за результатами чого даній справі присвоєно судовий номер №927/84/16(910/5668/20) та призначено підготовче засідання.

01.02.2021 року позивачем до Господарського суду Чернігівської області подано заяву про зміну предмета позову, згідно якої позивач просить змінити предмет позову в частині заявленої позовної вимоги: "Визнати протиправним та скасувати запис про право власності №16485901, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості" (код 34679708), об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер 1031956880000" на наступну позовну вимогу: "Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №31479730 від 20.09.2016 16:04:52, приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яким було здійснено державну реєстрацію права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості", код ЄДРПОУ 34679708, на об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А), загальна площа 45,00 кв.м., за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000.".

В обґрунтування даної заяви позивач послався на висновки Верховного Cуду, викладені у постанові від 28 жовтня 2020 року по справі №910/10963/19, щодо належного способу захисту при оскарженні договорів, за якими перейшло право власності, оскарженні державної реєстрації такого права власності.

11.03.2021 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла заява позивача про зміну предмета позову, згідно якої позивач змінює предмет даного позову шляхом додавання ще однієї позовної вимоги немайнового характеру, а саме: припинити право власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" (код 34679708) на об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А), загальна площа 45,00 м2, за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на приписи чинного законодавства України, а саме ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції з 16.01.2020 року).

Таким чином, враховуючи дану заяву, предметом даного позову є:

- визнання недійсним договору №К18-НЕЖ-2 від 17.03.2008, укладеного між ВАТ Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості";

- визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №31479730 від 20.09.2016 16:04:52, приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ, яким було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості", код ЄДРПОУ 34679708, на об`єкт нерухомого майна: групу приміщень №21 (в літ. А), загальною площею 45,00 м2, за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000;

- припинення права власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" (код 34679708) на об`єкт нерухомого майна: групу приміщень №21 (в літ.А), загальною площею 45,00 м2, за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1031956880000.

За наслідками розгляду заявлених позовних вимог, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, рішенням Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року у справі №927/84/16(910/5668/20) позов ОСББ "Воздвиженська ратуша" задоволено повністю, а також стягнуто з ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на користь ОСББ "Воздвиженська ратуша" 3237,00 грн. судового збору та 5750,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи; стягнуто з ПАТ "Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього на користь ОСББ "Воздвиженська ратуша" 3237,00 грн. судового збору та 5750,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Прийняте судове рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог належними та допустимими доказами.

ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" з даним рішенням суду першої інстанції не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням позивача спірний договір є договором купівлі-продажу майнових прав на нерухомість (нежитлове приміщення) та його нотаріальне посвідчення законодавством прямо не вимагається, а тому доводи позивача про недотримання форми договору є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Крім того, відповідач вважає, що група приміщень №21 загальною площею 45м2 є нежилим приміщенням як самостійний об`єкт цивільно-правових відносин і не відноситься до категорії "допоміжне приміщення".

На думку скаржника, державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності на спірне нежитлове приміщення в чіткій відповідності з положеннями законодавства України, чинного на момент проведення відповідних реєстраційних дій.

Апелянтом також наголошено на неналежності доказів по справі, а саме:

висновку експерта №14978 "По результатам проведення судової будівельно-технічної експертизи" від 19.11.2020 року та акту обстеження технічного стану групи приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, на 7 поверсі від 21.10.2020 року, оскільки по-перше, спеціальність громадянина Прядка В.О., яким було проведено обстеження технічного стану групи приміщень №21 та складений відповідний акт, не має жодного відношення до будівництва, тобто останній не має профільної освіти, а тому не може бути фахівцем в галузі будівництва з відповідним рівнем спеціальних знань та кваліфікацією для встановлення функціонального призначення спірного приміщення, а по-друге, зі змісту вказаного вище висновку експерта Комашка Р.В. вбачається, що експертне дослідження було проведено за наявності лише частини проектної документації на житловий будинок по вул. Кожум`яцька, 18 в м. Києві, а тому такий висновок не може дати чіткої відповіді на питання функціонального призначення спірного майна.

Оскільки висновок експерта №14978 від 19.11.2020 року не може вважатись належним та допустимим доказом по справі, відсутні підстави для покладення на відповідачів витрат, пов`язаних з проведенням даної експертизи.

Поряд з викладеним, скаржником було зазначено про те, що позовна заява підписана особою (адвокатом), яка не має на те повноважень, а в додаткових поясненнях також наголошено на необхідності закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, оскільки рішення загальних зборів ОСББ, яке за твердженням відповідача-1 стало підставою для звернення до суду з даним позовом, було визнано недійсним у судовому порядку.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення оскаржуваного судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду і не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування такого рішення з огляду на наступне.

ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 30.10.2006, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №10691020000008921.

За змістом ч. 1 ст. 385 Цивільного кодексу України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Таке об`єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша" зареєстроване 26.09.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №1 071 102 0000 039025.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2008 року між ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (Сторона 1) в особі голови правління Білокура О.В. та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" (Сторона 2) в особі директора Дзюбак Інни Миколаївни був укладений договір №К18- НЕЖ-2 (надалі - Договір).

За умовами Договору (п. 1.1, 1.2, 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 4.1, 4.3, 4.5), Сторона 1 зобов`язалась Стороні 2 передати збудовані своїми силами і засобами обумовлені нежитлові приміщення (офіс) (надалі - об`єкт будівництва) згідно з проектною документацією на день укладення Договору, а Сторона 2 зобов`язалась забезпечити перерахування коштів на будівництво обумовлених нежитлових приміщень та прийняти їх у свою власність на умовах цього Договору.

Назва та характеристика об`єкту будівництва:

Вбудовані офісні (нежитлові) приміщення.

Адреса: вулиця Кожум`яцька в м. Києві.

будинок №20А/А-Б (будівельний), №18 (поштова адреса)

Поверх: 7-й поверх;

Загальна площа за проектом 55 м2 /підлягає уточненню за актом інвентаризації БТІ м. Києва/.

Орієнтовний термін здачі об`єкту будівництва в експлуатацію за актом приймальної комісії III квартал 2009 року.

В об`єкті будівництва виконуються: загальнобудівельні роботи, встановлюються вхідні двері та вікна, система опалення, надаються точки підключення до систем водопостачання, каналізації та електрозабезпечення.

Сторона 2 має право здійснювати проплату по узгодженим зі Стороною 1 строкам.

Сторона 2 зобов`язалась сплатити Стороні 1, зокрема грошові кошти на будівництво Об`єкту будівництва в терміни, передбачені розділом 3 Договору.

Сторона 2 зобов`язалась, зокрема згідно з Рішенням Київської міської ради від 02.12.1999 №129/631 забезпечити погодження функціонального призначення приміщень з контролюючими державними установами, та провести разом зі Стороною 1 здачу цих приміщень в експлуатацію.

Сторона 1 надає Стороні 2 документи, необхідні для оформлення права власності на об`єкт будівництва в державних органах у встановленому порядку:

акт прийому-передачі об`єкту будівництва Стороні 2;

довідку про сплату повної вартості об`єкту будівництва.

Поточна вартість 1 м2 загальної площі, вказаної в п. 1.2 цього Договору, складає на день заключення Договору 12000,00 (дванадцять тисяч) гривень, в т.ч. ПДВ (20 %).

Графік внесення платежів Стороною 2 на будівництво об`єкту будівництва:

кількість вимірних одиниць площі (м2), за які здійснюється платіж: 55;

термін надходження коштів: до 01.05.2009.

Цей Договір набуває юридичної сили з моменту підписання Стороною 1 та Стороною 2 та діє до виконання сторонами прийнятих зобов`язань.

Будь-які доповнення до цього Договору мають юридичну силу, якщо вони мають письмову форму та підписані двома сторонами.

Договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін.

29.10.2015 року між ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (Сторона 1) в особі голови правління Поліщука Г.М. та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" (Сторона 2) в особі директора Дзюбак І.М. була укладена Додаткова угода №1 до Договору №К18- НЕЖ-2 від 17.03.2008, якою, в зв`язку зі здачею в експлуатацію VIII пускового комплексу I черги забудови урочища Гончарі-Кожум`яки та після уточнення адреси та площі нежитлового приміщення згідно технічного паспорта БТІ, частину другу п. 1.2 викладено в наступній редакції:

"Вбудовані офісні (нежитлові) приміщення.

Адреса: м. Київ, вул. Кожум`яцька

Будинок №18 (поштова адреса)

Поверх: 7-й поверх

Приміщення №: 21

Загальна площа за технічною документацією БТІ 45,0 м2"

Термін здачі об`єкту будівництва в експлуатацію за актом приймальної комісії I квартал 2009 року".

Інші пункти Договору залишені без змін.

Угода є невід`ємною частиною Договору.

За своєю правовою природою Договір є інвестиційним договором.

Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України визначені Законом України "Про інвестиційну діяльність"; він спрямований на забезпечення рівного захисту прав, інтересів і майна суб`єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування економіки України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції.

За змістом ст. 1, 2, 4, 5, 7, 9, 10 Закону України "Про інвестиційну діяльність" (в редакції, чинній на день укладення Договору), інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Такими цінностями можуть бути, зокрема кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери.

Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Інвестиційна діяльність здійснюється на основі, зокрема інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.

Об`єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об`єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об`єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.

Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування.

Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Інвестор має право на придбання необхідного йому майна у громадян і юридичних осіб безпосередньо або через посередників за цінами і на умовах, що визначаються за домовленістю сторін, якщо це не суперечить законодавству України, без обмеження за обсягом і номенклатурою.

Основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок, зокрема власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо).

Згідно довідки від 22.04.2008 №301 відповідача-2 ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" в повному обсязі сплатило вартість нежитлового приміщення в будинку №18 по вул. Кожум`яцька в місті Києві (№прим. 21; поверх - мезонін; загальна площа - 45,0 м2; сума, що сплачена - 540 000,00 грн.).

09.12.2015 між ПАТ Трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього (Організація) в особі виконуючого обов`язки голови правління Шевченка О.Є. та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" (Інвестор) в особі директора Дзюбак І.М. був складений, підписаний та скріплений печатками товариств акт прийому-передачі нежитлового приміщення інвестору, згідно якого згідно з договором від 17.03.2008 року №К-18НЕЖ-2 Організація передала, а Інвестор прийняв нежитлове приміщення, що знаходиться в житловому будинку №18 по вул. Кожум`яцька в Подільському районі м. Києва, а саме: мезонін, номер нежитлового приміщення - 21, загальна площа - 45 м2, примітка - офіс.

Вартість, сплачена Інвестором згідно з Договором складає 540000,00 (п`ятсот сорок тисяч гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ, що відповідає 100% вартості нежитлового приміщення.

Нежитлове приміщення побудоване згідно з існуючими будівельними нормами і укомплектована необхідним технічним обладнанням.

Сторони підтвердили, що претензій до виконання умов Договору не мають.

Інвестор набуває право власності на нежитлове приміщення з моменту державної реєстрації в органах Державної реєстраційної служби України.

Згідно списку інвесторів, за кошти яких ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П. Загороднього побудовано нежитлові приміщення в житловому будинку №18 по вул. Кожум`яцька в Подільському районі м. Києва (від 29.10.2015 №379/1), зокрема:

№пр. - 21;

Поверх - мезонін;

П.І.Б. або назва організації - ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"

Загальна пл., м2 - 45;

№та дата договору - №К18-НЕЖ-2 від 17.03.2008;

Примітка - офіс.

Як вбачається додатків до виготовленого ТОВ "АКРОПРОМ" 02.11.2015 технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок (№18, вулиця Кожум`яцька, місто Київ; замовник технічної інвентаризації: ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; місцезнаходження: м. Київ, вул. Лебединська, 6; код 34679708 (інвентаризаційна справа №275)):

згідно плану приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок (вулиця Кожум`яцька, буд. 18, місто Київ):

мезонін, площа 45,0;

згідно експлікації підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями 18 літер "А" вулиця Кожум`яцька, місто Київ:

Літера за планом: А;

Поверхи: мезон;

Номери групи приміщень: 21;

Номери приміщень: 1;

Призначення приміщень: основне;

Загальна площа приміщень підрахована за формулою гр. 5 (м2): 45,0;

Площа нежитлових вбудованих приміщень (м2): 45,0;

Всього по групі приміщень №21: загальна площа приміщень підрахована за формулою гр. 5 (м2) - 45,0, основна - 45,0;

згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд: літер - А, назва об`єкту - група приміщень №21, фундамент - з/б, стіни - цегла, покрівля - біт/череп, перекриття - з/б, підлога - цемент, електрика - так, висота (м) - 4,70, площа основи (забудови) (м2) - 58,5, об`єм (м3) - 275, інвентаризаційна вартість балансова (грн.) - не визначалась.

Як зазначалося вище, сторони належним чином виконали взяті на себе договірні зобов`язання: відповідач-2 - шляхом передачі у власність відповідача-1 об`єкт будівництва, останній - шляхом сплати грошових коштів.

В подальшому відповідач-1 вчинив дії, спрямовані на реєстрацію за собою права власності на спірний об`єкт нерухомості, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься наступна інформація (номер інформаційної довідки: 206936480, дата, час формування: 15.04.2020 17:49:14):

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1031956880000

Об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні

Опис об`єкта: загальна площа (м2): 45

Адреса: м. Київ, вулиця Кожум`яцька, будинок 18

Номер запису про право власності: 16485901

Дата, час державної реєстрації: 16.09.2016 18:04:28

Державний реєстратор: приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Підстава виникнення права власності: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: -, виданий 09.12.2015, видавник: складений між ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; Договір, серія та номер: К18-НЕЖ-2, виданий 17.03.2008, видавник: укладений між ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; Додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 29.10.2015, видавник: укладена між ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; Довідка, серія та номер: 301, виданий 22.04.2008, видавник ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31479730 від 20.09.2016 16:04:52, приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Форма власності: приватна

Розмір частки: 1

Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості", код ЄДРПОУ: 34679708.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначені та регулюються Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Згідно ст. 1, 5, 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку":

багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;

допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);

нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна;

спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Співвласники мають право, зокрема:

вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників;

безоплатно одержувати інформацію про суб`єктів права власності на всі квартири та нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку і площу таких квартир та приміщень у порядку і межах, визначених законом.

14.05.2018 року позивачем була отримана Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки: 123773600; дата, час формування: 14.05.2018 15:00:18; параметри запиту: пошук в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про: права власності, інші речові права, іпотеки, обтяження; тип особи: юридична особа; ЄДРПОУ: 34679708; пошук за: частковим співпадінням), з якої він дізнався про реєстрацію за відповідачем-1 права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме:

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1031956880000

Об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А), об`єкт житлової нерухомості: Ні

Опис об`єкта: загальна площа (м2): 45

Адреса: м. Київ, вулиця Кожум`яцька, будинок 18

Номер запису про право власності: 16485901

Дата, час державної реєстрації: 16.09.2016 18:04:28

Державний реєстратор: приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Підстава виникнення права власності: Довідка, серія та номер: 301, виданий 22.04.2008, видавник ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього; акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: -, виданий 09.12.2015, видавник: складений між ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; Договір, серія та номер: К18-НЕЖ-2, виданий 17.03.2008, видавник: укладений між ВАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості"; Додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 29.10.2015, видавник: укладена між ПАТ трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості";

Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 31479730 від 20.09.2016 16:04:52, приватний нотаріус Бойко Олег Володимирович, Київський міський нотаріальний округ, м. Київ

Форма власності: приватна

Розмір частки: 1

Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості", код ЄДРПОУ: 34679708.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним. Рішення зборів співвласників є обов`язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За змістом ст. 1, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання. Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників. Загальні збори скликаються не рідше одного разу на рік. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема питання про використання спільного майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.11.2018 року були проведені загальні збори Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша" з включенням до порядку денного питання повернення у власність співвласників місць загального користування та допоміжних приміщень будинку об`єднання (котельні, мезоніну, підвалу); як наслідок - загальними зборами вирішено повернути у власність співвласників місця загального користування та допоміжні приміщення будинку об`єднання (котельню, мезонін, підвал) (протокол №5 від 15.11.2018).

Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать про те, що позивач звертався до Господарського суду міста Києва з позовом, зокрема про:

- визнання недійсним договору №К18-НЕЖ-2 від 17.03.2008, укладеного між ВАТ Трест "Київміськбуд-1" імені М.П.Загороднього та ТОВ "Бутік Київської Нерухомості";

- визнання протиправним та скасування запису про право власності №16485901, власник Товариство з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості" (код 34679708), об`єкт нерухомого майна: група приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, реєстраційний номер 1031956880000;

- зобов`язання приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Бойка О.В. внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування запису про державну реєстрацію права власності ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" на групу приміщень №21 (в літ. А) за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 18, реєстраційний номер 1031956880000 від 16.09.2016, номер запису про право власності 164859901.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2019 року у справі №910/371/19) вказаний вище позов залишено без розгляду за заявою позивача у зв`язку із наміром вирішити відповідний спір в позасудовому порядку).

Проте, оскільки питання, вирішення якого було предметом відповідного позову в межах справи №910/371/19, зокрема щодо скасування запису про право власності, можливо вирішити лише на підставі судового рішення, склалась ситуація, коли позивач та відповідач-1 фактично домовились про абстрактне здійснення товариством дій, спрямованих на повернення у власність позивача спірного приміщення, і навіть за умови їх вчинення - вони не мали би своїм наслідком виконання таких домовленостей, оскільки суперечили би законодавчо визначеному порядку врегулювання відповідних питань.

Вказані вище обставини мали своїм наслідком звернення позивача до суду з даним позовом.

Посилання апелянта на необхідність закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, оскільки рішення загальних зборів ОСББ, яке за твердженням відповідача-1 стало підставою для звернення до суду з даним позовом, було визнано недійсним у судовому порядку, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як зазначає скаржник, рішенням Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 року у справі №910/16771/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2022 року позовні вимоги ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" задоволено повністю та визнано недійсним рішення загальних зборів ОСББ "Воздвиженська ратуша", оформлене протоколом загальних зборів від 15.11.2018 №5, в частині питання 7 порядку денного "Розгляд питання повернення у власність співвласників місць загального користування та допоміжних приміщень будинку об`єднання (котельні, мезоніну, підвалу) ", а тому вказане рішення загальних зборів ОСББ "Воздвиженська ратуша" не створило правових наслідків з моменту його прийняття, як наслідок станом на дату звернення позивача за даним позовом та на дату прийняття оскаржуваного рішення предмет спору був відсутній.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу скаржника, що відповідно до законодавства ОСББ створено для захисту прав власників квартир, у тому числі і для захисту права власності на спільне сумісне майно.

Так, 26.09.2017 році власниками житлових приміщень багатоквартирного будинку по вул. Кожум`яцькій, 18 у м. Києві було засновано об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша" у тому числі для належного утримання та використання спільного майна, захисту прав співвласників.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

За змістом ст. 1, 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Згідно ст. 16 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання має право захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання відповідно до цього Закону та статуту зобов`язане забезпечувати виконання вимог статуту об`єднання; припиняти дії третіх осіб, що утруднюють або перешкоджають реалізації прав володіння, користування і розпорядження спільним майном співвласниками.

Згідно п. 3.4. Статуту ОСББ об`єднання доручає Правлінню захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування.

Голова Правління Об`єднання представляє і захищає інтереси Об`єднання у відносинах з органами державної влади і управління (пп.10 п. 3.4. Статуту ОСББ).

Відповідно до вищевикладених положень законодавства, ОСББ має право відповідно до закону про ОСББ та статуту ОСББ звертатись до суду для захисту прав мешканців на підставі прямих положень законодавства та не потребує отримання окремого погодження/рішення для звернення до суду,

Таке право прямо випливає із закону, статуту та жодною нормою не передбачено надання ОСББ окремих повноважень саме для звернення до суду для захисту прав всіх власників.

При цьому, відповідачем-1 не наведено жодних норм, які б вимагали прийняття членами ОСББ окремого рішення про надання повноважень ОСББ на звернення до суду.

Відтак, посилання на відповідача-1 на недійсність Протоколу позивача від 15.11.2018 №5 в частині питання 7 порядку денного до уваги не береться, оскільки не впливає на предмет спору.

Більш того, на підтвердження наявності спору у даній справі та на спростування відповідних тверджень апелянта, позивачем додатково надано суду апеляційної інстанції відповідні докази, а саме: Протокол №18/03/2024 засідання правління ОСББ "Воздвиженська ратуша" від 18.03.2024 року, який підписано всіма членами Правління, та лист-підтвердження наявності спору, наданий Головою Правління ОСББ від 18.03.2024 року.

Поряд з наведеним, відповідно до частин 1, 2 статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч.3 ст. 56 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

В силу приписів пункту 4 статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно матеріалів справи, в тому числі виписки з ЄДР, Головою Правління ОСББ "Воздвиженська ратуша" є Клименко Катерина Олександрівна.

До позовної заяви ОСББ "Воздвиженська ратуша" додано ордер на надання правничої допомого серії АА №1025504, виданий на ім`я адвоката Костенко М.І. для представництва інтересів ОСББ "Воздвиженська ратуша" на підставі договору про надання правової допомоги №213/2019 від 12.08.2019.

Згідно даного ордера, права адвоката не обмежуються.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказаний вище договір про надання правової допомоги наразі є чинний і недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні, а отже даний правочин є правомірним, законним та таким, що породжує взаємні права та обов`язкові до виконання зобов`язання.

Таким чином, ОСББ "Воздвиженська ратуша" в особі представника адвоката Костенко М.І. вправі звертатись до суду з даним позовом, у зв`язку із чим, твердження скаржника про відсутність предмету спору є безпідставними, а відповідне клопотання відповідача-1 про витребування договору про надання правової допомоги №213/2019 від 12.08.2019, апеляційним судом відхиляється.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, згідно акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26.01.2009 пред`явлений до прийняття в експлуатацію житловий будинок має такі показники:

загальна площа квартир (м2): за проектом - 951, за архітектурно-технічним паспортом - 993;

кількість поверхів: за проектом - 6, за архітектурно-технічним паспортом - 6;

площа вбудованих, вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень (госп. приміщен. м2/шт): за проектом - 193,2, за архітектурно-технічним паспортом - 193,2.

Згідно виготовленого станом на 22.12.2017 КП Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" (інвентаризаційна справа №111729) на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок (призначення: нежиле) (№18, вулиця Кожум`яцька, місто Київ; замовник технічної інвентаризації: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша"; м. Київ, вул. Кожум`яцька, №18; код 41613352):

на плані приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок (нежиле), група приміщень №21 позначена як надбудова I рівень літ. "А", XXV, 48.1; при цьому, з вказаної групи приміщень існують 2 (два) виходи на горища та 2 (два) виходи на дах.

згідно експлікації підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями 18, літер "А", вулиця Кожум`яцька, місто Київ щодо групи приміщень №21 наявна наступна інформація:

літер за планом: А;

поверхи: надб. 1;

номер приміщень: XXV;

призначення приміщення: технічне приміщення;

загальна площа приміщень (підрахована за формулами розрахунку площі) (м2): 48,1;

площа приміщень загального користування (м2): 48,1;

всього по МЗК надбудова I рівень: загальна площа приміщень (підрахована за формулами розрахунку площі) (м2): 74,5; площа приміщень загального користування (м2): 74,5.

Згідно виготовленого станом на 10.01.2019 ТОВ "Всеукраїнське бюро технічної інвентаризації, реєстрації та оцінки нерухомого майна" (інвентаризаційна справа №748/2017) на нежитлові приміщення, вбудовані в житловий будинок (призначення: нежиле) (№18, вулиця Кожум`яцька, місто Київ; замовник технічної інвентаризації: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Воздвиженська ратуша"; м. Київ, вул. Кожум`яцька, №18; код 41613352):

на плані приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок, група приміщень №21 позначена як надбудова I рівень літер "А", XXVIII, 45.8;

згідно експлікації приміщень до плану приміщень громадського призначення, вбудованих в житловий будинок по вул. Кожум`яцька, №18 в м. Києві, щодо групи приміщень №21 наявна наступна інформація:

літер за планом: А;

поверхи: надб. 1;

номери групи приміщень: МЗК;

номер приміщень: XXVIII;

призначення приміщення: технічне приміщення;

загальна площа приміщень (підрахована за формулами розрахунку площі) (м2): 45,8;

площа приміщень загального користування (м2): 45,8;

всього по МЗК надбудови 1-го рівня: загальна площа приміщень (підрахована за формулами розрахунку площі) (м2): 74,5; площа приміщень загального користування (м2): 74,5.

В серпні 2020 року відповідач-1 звернувся з адвокатським запитом (від 25.08.2020) до ПП "Архітектурна майстерня Шкрогаль", як до розробника проектної документації на будинок №18 по вул. Кожум`яцька в м. Києві, щодо надання інформації стосовного належності спірного приміщення до допоміжних приміщень або до нежилих приміщень.

Листом від 16.09.2020 ПП "Архітектурна майстерня Шкрогаль" повідомило відповідача-1 про те, що спірне приміщення за проектною документацію є нежилим приміщенням.

Водночас, 21.10. 2020 року проведено обстеження технічного стану групи приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 18, на 7 поверсі; метою такого обстеження визначено з`ясування функціонального призначення вказаної групи приміщень - чи є вони допоміжними приміщеннями (акт від 21.10.2020).

Як вбачається з вищевказаного акту, "Під час обстеження встановлено наступне:

1. Згідно з технічними паспортами від 10.01.2019, 22.12.2017, експлікацією підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, проектною документацією на будинок вказана група приміщень визначена як технічні приміщення (приміщення №21), вказані приміщення визначені як місця загального користування (МЗК).

З акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 26.01.2009 року вбачається, що в будинку №18 по вул. Кожум`яцька в м. Києві як за проектом, так і за архітектурно-технічним паспортом наявні квартири та вбудовані приміщення. Наявності нежилих приміщень не передбачено. Отже, житловий будинок №18 по вул. Кожум`яцька в м. Києві був зданий в експлуатацію без нежилих приміщень (зокрема, без групи приміщень №21).

Відповідно до технічних паспортів від 10.01.2019, 22.12.2017 горище (група приміщень №21, "Мезонін") позначене як технічне приміщення для обслуговування покрівлі (вихід на горище, вихід на дах), вихід на горище передбачений лише та виключно через групу приміщень №21.

У технічному паспорті від 02.11.2015 вказану групу приміщень №21 за призначенням визначено як "основне".

2. Фактично виявлено: група приміщень №21, площею 45 м2, фактично є декоративною частиною покрівлі. З приміщення існують єдині виходи на скатну покрівлю (2 виходи, лівий та правий), під покрівлю (2 входи лівий та правий). Виходи на покрівлю в будинку крім як через вказану групу приміщень №21 ("Мезонін") немає, так само як і під покрівлю. Вихід на покрівлю з коридору (зі сходів) відсутній. У будинку покрівля є "шатровою", на стропильних елементах. Для її обслуговування та доступу до неї можливий прохід тільки з групи приміщень №21 ("Мезоніну"). Пожежна дробина теж відсутня.

Покрівельні та підпокрівельні входи/виходи використовуються для покрівельних робіт: обстеження покрівлі, обслуговування (чищення та ремонту дощових ринв, водостоків), очищення від снігу та бурульок. Також через ці виходи здійснюється доступ до отворів системи вентиляційних каналів, димоходів, вантусів, які є загально будинковими мережами та знаходяться на покрівлі. Доступ до покрівельної конструкції та інженерних покрівельних споруд іншими шляхами неможливий. Крім обслуговування безпосередньо покрівлі, є необхідність постійної перевірки димоходів і вентиляційних каналів (у будинку індивідуальне опалення, газові котли у кожній квартирі), доступ яких також можливий тільки через групу приміщень №21, "Мезонін". Покрівельна конструкція знаходиться на рівні 24-28 метрів від землі.

Приміщення не є відокремленим від будинку, не має ізольованого від житлової частини будинку входу в приміщення.

Відповідна група приміщень №21 відповідно до норм і правил в галузі будівництва відносить до допоміжних приміщень житлового багатоквартирного будинку з функціональним призначенням - для забезпечення експлуатації будинку; приміщення є невід`ємною частиною будинку, через яке забезпечується доступ до обслуговування будинку, користуватися приміщеннями як окремими ізольованими об`єктами неможливо та унеможливить обслуговування покрівлі будинку належним чином. За своїми характеристиками та державними будівельними нормами група приміщень №21 не відповідає статусу нежитлових та не є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Висновок за результатами обстеження: відокремити групу приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 18, на 7 поверсі від основної будівлі за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 18, неможливо.

Виключно через групу приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. 18, на 7 поверсі доступний вихід на скатну покрівлю (2 виходи, лівий та правий), під покрівлю (2 входи лівий та правий), для обслуговування покрівлі будинку можливий прохід тільки з "Мезоніну". Покрівельні та підпокрівельні входи/виходи використовуються для покрівельних робіт, через ці виходи здійснюється доступ до отворів системи вентиляційних каналів, димоходів, вантусів, які є загально будинковими мережами та знаходяться на покрівлі. Доступ до покрівельної конструкції та інженерних покрівельних споруд іншими шляхами неможливий. Відтак група приміщень №21 використовується для забезпечення належної експлуатації багатоквартирного будинку в цілому, спірні приміщення є допоміжними приміщеннями для обслуговування всього будинку. У разі їх вилучення власники квартир будинку будуть позбавлені можливості належного забезпечення санітарно-гігієнічних умов, санітарно-технічного стану будинку та безпечної експлуатації квартир.

У зв`язку з тим, що група приміщень №21 не є відокремленим від будинку, не має ізольованого від житлової частини будинку входу, група приміщень №21 по своїм характеристикам та нормам ДБН не відповідає статусу нежитлового приміщення.".

Вказаний вище акт складений за участю представників ОСББ "Воздвиженська ратуша" Лисенка Б.В., Гайдая В.М., Загрядського П.А. та фахівця у сфері будівництва, особи з відповідним рівнем спеціальних знань, кваліфікацією для встановлення мети призначення вказаної групи приміщень, інженера за спеціальністю Прядка В.О.

Обстеження групи приміщень №21 проводилось з відповідним відеофіксуванням даної події (відеофайл долучений до відповідного акту і є його невід`ємною частиною).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2020 року позивач звернувся до ТОВ "Київський експертно-дослідний центр" із заявою від 29.10.2020 щодо проведення будівельно-технічної судової експертизи та надання відповіді на питання щодо належності групи приміщень №21 (до допоміжних приміщень чи до нежитлових приміщень); виконання експертизи доручено судовому експерту Комашку Роману Вікторовичу, який має відповідну кваліфікацію і перебуває в Реєстрі атестованих судових експертів.

Зі змісту висновку експерта №14978 по результатам проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 19.11.2020 року, вбачається, що листом від 05.11.2020 №15139 сторонам по справі були направлені повідомлення про огляд 12.11.2020 з 11.00 години об`єкту дослідження за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18; обстеження об`єкту дослідження проводилось у зазначений час в присутності представника ОСББ "Воздвиженська ратуша" Прядки В.О.; інші сторони на вказану дату та час для проведення обстеження не з`явились.

Згідно вказаного вище висновку, судовим експертом зроблений висновок про те, що "Група приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2, яка зазначена в Технічному паспорті на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок №18 по вул. Кожум`яцька від 02.11.2015р., призначена для забезпечення експлуатації будинку, тому відноситься до допоміжних приміщень будинку".

Крім того, за результатами дослідження "встановлено, що з наданої частини проектної документації неможливо встановити функціональне призначення групи приміщень №21, площею 45 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18 від 02.11.2015р. тому питання щодо категорії даного приміщення вирішується відповідно до положень чинних нормативно-правових актів та Методичних рекомендацій. Згідно наданих технічних паспортів фактично дане приміщення є приміщенням XXV площею 48,1 м2 в Технічному паспорті на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18 від 22.12.2017р. Дане приміщення знаходиться в надбудові I-го рівня декоративної частини покрівлі.

Згідно технічної документації та обстеження на місці встановлено, що з приміщення існують наступні виходи:

- 2 виходи, лівий та правий, на скатну покрівлю, де розміщені виходи із вентиляційних шахт та димоходів квартир та будинку,

- 2 входи, лівий та правий, на горище під покрівлю,

- у технічне приміщення XXVI площею 0,8 м2,

- у технічне приміщення XXVII площею 21,4 м2 через люк в перекритті у декоративній надбудові II-го рівня.

Також встановлено, що вказані виходи у будинку є єдиними та крім них не існує сполучення будинку із вказаними приміщеннями, горищем та покрівлею. Відповідно доступ та обслуговування (поточні та планові ремонти, чищення дощових ринв, водостоків, очищення від снігу та бурульок) до інженерних систем на покрівлі, а саме: квартирних вентиляційних каналів, димоходів, вантузів, конструкцій на даху та покрівлі, а також декоративної надбудови I-го та II-го рівнів "Мезоніну" можливий тільки з групи приміщень №21. Тому в разі відокремлення вказаного приміщення в самостійний об`єкт цивільно-правових відносин втрачається можливість забезпечення експлуатації будинку в повному обсязі.

Виходячи із вищезазначеного зроблено висновок, що група приміщень №21 (в літ. А) площею 45 м2 згідно Технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок №18 по вул. Кожум`яцька від 02.11.2015р., призначена для забезпечення експлуатації будинку тому відноситься до допоміжних приміщень будинку.".

Відповідно до абзацу 10 частини 2 пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 N 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Отже законодавець визначає, що обов`язковою вимогою до висновку експерта є вказівка на те, що останній обізнаний про відповідальність.

Зазначення експертом при складанні висновку, що він попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України є його обов`язком.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2020 року у справі №904/684/18.

Враховуючи, що висновок експерта №14978 по результатам проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 19.11.2020 року, містить вказівку на те, що він підготовлений для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, такий висновок є висновком експерта в розумінні ст. 98 ГПК України і як наслідок враховано судом першої інстанції у якості належного та допустимого доказу у справі.

З відкритих відомостей з Реєстру атестованих судових експертів вбачається, що рішенням Центральної експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства юстиції України від 29.01.2010 №15 судовому експерту Комашку Р.В. видано свідоцтво №1407 (рішенням від 30.01.2019р. №22 продовжено термін дії до 30.01.2022р.) на право проведення інженерно - технічної судової експертизи, в т.ч.: будівельно-технічної експертизи (дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів).

Отже, доводи відповідача-1 про відсутність у судового експерта Комашка Р.В. необхідних знань правомірно відхилені місцевим господарським судом.

Разом з тим, вважаючи висновок експерта №14978 по результатам проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 19.11.2020, таким, що не дає відповіді на питання дійсного функціонального призначення спірних приміщень і ставлячи його під сумнів як належний та допустимий доказ, відповідач-1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи, за наслідками розгляду якого з метою встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для вирішення спору у даній справі, а також для роз`яснення питань, що виникли при вирішенні спору і потребують спеціальних знань, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 року, яка в установленому законом порядку не оскаржувалась та є чинною, призначено у справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз

На вирішення судової експертизи поставлено наступні питання:

"1. Чи відповідають об`єкти групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1031956880000 (будівельна адреса: м.Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №20А/А-Б (поштова адреса: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №18)) проектно-технічній документації на їх будівництво? Якщо не відповідають, то в чому полягають невідповідності?"

2. Яке функціональне призначення групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1031956880000 (будівельна адреса: м.Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №20А/А-Б (поштова адреса: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №18))?

3. Чи належать приміщення групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1031956880000 (будівельна адреса: м.Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №20А/А-Б (поштова адреса: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №18)) до нежитлових (допоміжних)?"

За результатами проведеної експертизи експертом Лисаком О.С. складено Висновок експерта №26902/21-44/21987/22-44/14266/23-44 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 02.08.2023 року, у якому експерт дійшов наступних висновків:

1. На час проведення обстеження вказати про відповідність установленого обладнання та виконаних електромонтажних робіт на об`єкті групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1031956880000, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №18 проектно-технічній документації на їх будівництво, не видається можливим.

2. Групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., що розташована на поверсі 1-го рівня надбудови (мезонін) на позначці +22,160м в житловому будинку по вул.. Кожум`яцька, 18 в м. Києві на час проведення обстеження не закінчена будівництвом, тому визначити їх функціональне призначення не видається можливим.

3. Приміщення групи приміщень №21 (в літ. А) загальною площею 45,00 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1031956880000 (будівельна адреса: м.Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №20А/А-Б (поштова адреса: м. Київ, вул. Кожум`яцька, буд. №18)) належать до допоміжних.

Оцінюючи вказаний висновок, колегією суддів встановлено, що його складено судовим експертом, який має вищу будівельно-технічну освіту другого рівня за ступенем магістра, перший кваліфікований клас судового експерта та право проведення експертиз за спеціальністю 10.6 "Дослідження об`єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій та відповідних документів" та 10.10. "Визначення оціночної вартості будівельних об`єктів та споруд", якого було попереджено про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Під час проведення дослідження та складення відповідного висновку експертом було проведено обстеження об`єкту дослідження, досліджено та проаналізовано всі матеріали господарської справи №927/84/16(910/5668/20), а також надані сторонам та наявні у ній докази.

Будь-яких істотних порушень положень законодавства, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, та методології при складенні такого висновку, які б вплинули на правильність, повноту та обґрунтованість висновку, судом не встановлено, належних доказів на підтвердження якихось порушень не надано.

Також судовому експерту не було заявлено відвід, що свідчить про відсутність у сторін сумнівів у кваліфікації вказаного експерту та його заінтересованість в результатах судової експертизи.

Крім того, з метою надання додаткових роз`яснень щодо поданого Висновку експерта №26902/21-44/21987/22-44/14266/23-44 від 02.08.2023 року за результатами судової будівельно-технічної експертизи у справі №927/84/16 (910/5668/20) ухвалами суду від 02.04.2024 року та від 28.11.2024 року за клопотанням відповідача-1 викликано в судове засідання судового експерта Лисака О.С., поставлено йому питання, перелічені в резолютивній частині ухвали, та зобов`язано судового експерта Лисака О.С., у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України, надати суду у строк до 31.12.2024 обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені питання.

Воднчоас, 19.12.2024 засобами електронного зв`язку та 30.12.2024 поштою від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов лист-відповідь на ухвалу суду від 28.11.2024 року, згідно якого КНДІСЕ повідомило про відсутність можливості забезпечити прибуття судового експерта Лисака О.С. в судове засідання, оскільки останній не працює у КНДІСЕ.

Разом з тим, неможливість у суду допитати судового експерта, який проводив відповідну судову експертизу, не свідчить, що така експертиза апріорі є неналежним доказом, та не позбавляє суду можливості надати такій експертизі відповідну правову оцінку, що спростовує відповідні твердження апелянта в судовому засідання про неможливість його прийняття у якості належного доказу.

Так, зазначений висновок, який складено кваліфікованим судовим експертом відповідно до вимог законодавства, є повним, вичерпним та обґрунтованим, відтак визнано апеляційним судом належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами, в тому числі з висновком експерта №14978 по результатам проведення судової будівельно-технічної експертизи, складений 19.11.2020, як наслідок в даному випадку відсутні підстави вважати Висновок експерта №26902/21-44/21987/22-44/14266/23-44 від 02.08.2023 необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи.

За вказаних вище обставин Висновок експерта №26902/21-44/21987/22-44/14266/23-44 від 02.08.2023 відповідає вимогам ГПК України, заслуговує на увагу суду і не викликає сумніву у його правильності, оскільки висновки надані в межах компетенції експерта, ґрунтуються на методичних рекомендаціях та результатах дослідження матеріалів справи, висновки чіткі, логічні, послідовні і відповідають фактичним даним справи, а також не були спростовані відповідачем-1 більш вірогідними, належними і допустимими доказами у справі, як наслідок підлягає врахуванню судом під час прийняття рішення по суті спору.

Натомість наявний в матеріалах справи звіт за результатами обстеження житлового будинку по вул. Кожум`яцька, будинок 18, сьомий поверх, група приміщень №21 в Подільському районі міста Києва, проведеного ТОВ "Діамант Проект" (в особі старшого наукового співробітника, к.т.н., експертом Бірюковим О.В.) на замовлення ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" правомірно не взято місцевим судом у якості висновку експерта в розумінні ст. 98 ГПК України, оскільки в ньому не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, як того вимагає ч. 5 ст. 101 ГПК України.

Крім того, судом обґрунтовано зауважено, що звертаючись із заявою про проведення такого обстеження, відповідачем-1 його метою вказано визначення технічного стану групи приміщень №21, а не їх функціонального призначення.

Під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").

У визначення справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Таку правову позицію висловив Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі №922/3928/20.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt").

Вищенаведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у своїй постанові від 30.11.2021 року по справі №910/21182/15 (910/16832/19).

За ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням вважає, що надані позивачем та наявні у справі докази у їх сукупності на підтвердження заявлених позовних вимог, що спірні приміщення є допоміжними, а саме: акт обстеження технічного стану групи приміщень №21 (в літ. А) площею 45,00 м2 за адресою м. Київ, вул. Кожум`яцька, 18, від 21.10.2020 року, висновок експерта №14978 від 19.11.2020, висновок експерта №26902/21-44/21987/22-44/14266/23-44 від 02.08.2023, є більш вірогідними, ніж докази на підтвердження протилежних доводів відповідача-1 щодо того, що такі приміщення є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Конституційний Суд України 02.03.2004 року по справі №1-2/2004 прийняв рішення, згідно якого в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" треба розуміти так:

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

При прийнятті даного рішення Конституційний Суд України зазначив, що аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і т.ін.), Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, має визначатися, відповідно до Конституції України (пункт 7 частини першої статті 92), виключно законами України.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Рішенням від 09.11.2011 року (справа №1-22/2011) Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19.06.1992 року №2482-XII зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

При прийнятті даного рішення Конституційний Суд України виходив з того, що відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Згідно зі статтею 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" від 29.11.2001 року №2866-III спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їхній спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Таким чином, на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру.

Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму і особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності.

За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення.

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

У житлових будинках можуть бути як допоможні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, слід виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №598/175/15-ц.

Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон) власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Офіційне тлумачення положень п. 2 ст. 10 вказаного Закону наведено у рішенні Конституційного Суду від 02.03.2004 №4-рп/2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду від 09.11.2011 №14-рп/2011.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 №4-рп/2004 визначено: "1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.".

Допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону, стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Аналогічні приписи містить частина 2 статті 382 ЦК України, згідно з якою власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, у тому числі і власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №552/7636/14-ц).

Верховний Суд зазначив, що при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення, а саме встановлення того, чи відноситься вказане приміщення до допоміжних чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17.

Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2021 року у справі №925/1222/19.

Відповідно до частини 1 статті 385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

За змістом статті 4 зазначеного Закону основною метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов`язаннями коштами і майном ОСББ, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов`язки, виступає позивачем та відповідачем у суді.

До спільного майна багатоквартирного будинку належать приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія (стаття 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку").

Допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку за цим Законом визнаються приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

За змістом статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники багатоквартирного будинку мають право зокрема, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2021 року у справі №913/175/20.

Таким чином, враховуючи відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, а також наявні в матеріалах справи письмові докази, господарський суд Чернігівської області дійшов заснованого на законі висновку про те, що на підставі вищевказаного рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бойка О.В. №31479730 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 16.09.2016 року за ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" зареєстровано право власності на спірні приміщення (група приміщень №21 ("Мезонін")), які фактично є місцем загального користування, є допоміжними приміщеннями, призначеними для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (власників квартир), підвищення їх життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням; з матеріалів справи вбачається, що спірні приміщення первинно планувалися як допоміжні, вони не є ізольованими, належать до житлового фонду і не є самостійними об`єктами нерухомого майна.

В силу вказаних вище приписів Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спірні приміщення є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, а тому не могли бути власністю відповідачів і як наслідок - предметом спірного договору.

Добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Сама по собі правова природа добросовісності означає, що особа придбаваючи той чи інший актив, не знала, і проявивши розумну обачність, не могла знати про те, що актив є проблемним та існують права та претензії третіх осіб на нього.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До способів захисту цивільних прав та інтересів належать, в тому числі, визнання права, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання правочину недійсним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

За положеннями частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні таких спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

Так, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

З огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, а також і відповідні положення ГПК України, що наводилися раніше кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, за висновками суду, набуття відповідачем-1 права власності на спірні об`єкти не можна вважати добросовісним, оскільки з моменту введення в експлуатацію багатоквартирного будинку по вул. Кожум`яцька, 18 в м. Києві останні є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку і не могли бути предметом спірного договору, як наслідок зміст останнього є таким, що суперечить Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", зокрема змісту ст. 4-6, а отже, даний факт є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Крім того, з урахуванням наведених вище обставин справи та приписів законодавства України судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, посилання позивача на недотримання відповідачами форми спірного договору правомірно відхилено судом, оскільки положення ч. 3 ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" стосуються питання інвестування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених, зокрема від фізичних осіб; натомість предметом спірного договору є нежитлове приміщення.

Згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Частиною 4 ст. 127 ГПК України передбачено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

За змістом ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про відшкодування понесених витрат на проведення експертного дослідження та дослідивши додані до нього докази, судова колегія погоджується з правильними висновками суду першої інстанції про визнання таких витрат обґрунтованими та такими, що пов`язані з розглядом даної справи, а тому правомірно покладено на відповідачів у вірних частинах, що в свою чергу спростовує відповідні твердження апелянта.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку всім наявним у справі доказам та обставинам справи, а доводи скаржника щодо неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права і неповноти з`ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Інші доводи скаржника судом апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не впливають на суть прийнятого судового рішення і не потребують детальної відповіді з огляду на прийняте судом рішення у справі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийнято відповідно до норм чинного законодавства, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними, недоведеними, спростовуються матеріалами справи та правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак правових підстав для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційним судом не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги ТОВ "Бутік Київської Нерухомості" і скасування рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 року у даній справі, така апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Судові витрати, пов`язані із розглядом справи в суді апеляційної інстанції, згідно ст.129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бутік Київської Нерухомості" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 у справі №927/84/16(910/5668/20) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 11.05.2021 у справі №927/84/16(910/5668/20) залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу повернути до господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 12.02.2025 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Б.В. Отрюх

М.Л. Доманська