Ухвала

від 11.02.2025 по справі 522/10513/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, заяву прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №12019160500006428 від 04.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, -

встановив:

Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 звернувся до суду із заявою про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 від розгляду кримінального провадження №12019160500006428 від 04.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України.

Обґрунтовуючи подану заяву прокурор ОСОБА_13 послався на те, що в ході судових засідань всупереч встановленим положень ст.ст. 9, 10, 22 КПК України, суддя не дає можливість прокурору оголосити клопотання та перелік доказів та документів прокурор переривається суддею безпідставними зауваженнями, висловлюваннями невдоволення щодо обсягу та виду документів і доказів, які прокурор просить доучити до матеріалів кримінального провадження. В результаті оголошення одного клопотання на 3 аркушах затягується на два судових засідання. Окрім того, після отримання від прокурора клопотання та долучених документів суддя замість з`ясування думки учасників щодо можливості долучення документів та доказів надає їм свою оцінку, повідомляючи, наприклад, що посвідчена копія медичної документації потерпілих не є доказом чи документами у справі, оскільки не відповідають поняттю «процесуальних документів» та не може бути долучена до матеріалів справи. Також, після оголошення клопотання прокурора про долучення до матеріалів кримінальної справи посвідченої копії реєстраційної справи Коледжу підприємництва та права, суддя замість дослідження думки учасників, повідомила що з реєстраційної справи треба вибрати лише певні документи, при цьому позиція прокурора про те, що всі копії реєстраційної справи прошити між собою та скріплені на останньому аркуші печаткою державного реєстратора, який посвідчив справжність копій до уваги суддею не прийняті та документи повернуті прокурору без їх долучення та з`ясування думки учасників. Окрім того, на судових засіданнях суддя намагається психологічно тиснути на прокурора, інших учасників безпідставними неприязними висловлюваннями, роблячи постійні зауваження у випадку розбіжності правової позиції учасника з позицією судді, мають місце на постійній основі: «у прокурора магнітні бурі», «прокурор повинен підкоритись судді», «прокурор не готовий до засідання», «прокурор відмовляється від обвинувачення», тощо.

За таких обставин, прокурор вважає, що подальше здійснення правосуддя у вказаному кримінальному провадженні суддею Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 є неможливим, позаяк її дії у справі викликають сумнів у її неупередженості.

Обвинувачені ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 в судове засідання не з`явились, проте їх участь забезпечена їх захисниками. Інші учасники судового провадження (потерпілі, їх представники), а також головуюча, якій заявлено відвід, неодноразово повідомлялись судом про дату, час та місце судового розгляду заяви прокурора, проте в судове засідання не з`явились, про причини неявки не повідомляли. Тому суд, з урахуванням думки учасників цього судового провадження, присутніх у суді, дотримуючись положень ст.28 КПК України щодо розумності строків розгляду кримінальних проваджень, враховуючи також відсутність вимог кримінального процесуального закону про обов`язковість участі всіх учасників кримінального провадження в судовому засіданні з розгляду такої категорії справ, вважав за можливе провести судовий розгляд заяви прокурора про відвід головуючого судді без участі учасників кримінального провадження, які не прибули до суду.

В судовому засіданні прокурор підтримав подану заяву та просив її задовольнити.

Захисник ОСОБА_4 підтримала подану прокурором заяву про відвід судді та зазначила, що суддя кожного судового засідання порушує КПК України. Головуючою у неналежний спосіб виконані вимоги положень ст.319 КПК, зокрема письмові докази, долучені стороною обвинувачення під час розгляду справи попереднім складом суду, довго не повертались прокурору. Не викликаються у належний спосіб потерпілі у справі. Тому з урахування чисельних процесуальних порушень під час розгляду справи головуючим суддею, склалось враження про її упередженість.

Захисник ОСОБА_7 підтримала подану прокурором заяву, зазначивши, що суддя вже не перше судове засідання не дає прокурору долучити докази до матеріалів та вказує які докази долучати, а які не долучати. При цьому, після виконання положень ст.319 КПК у судді тривалий час зберігались матеріали справи та вона мала час ознайомитись з ними і скласти думку, в подальшому суддя повернула докази і вже в змагальному процесі вказує прокурору які докази долучати. Також, суддя дозволяє собі висловлювати думку щодо поведінки прокурора. Окрім того, головуюча суддя повністю ігнорує сторону захисту, не надає можливості здійснювати захист та реалізовувати права у змагальному процесі.

Захисник ОСОБА_5 підтримав заяву прокурора та зазначив, що виходячи з поданої заяви вбачається, що поведінка судді складає об`єктивне враження щодо її упередженості. Всі доводи, викладені прокурором об`єктивно підтверджуються негативним ставленням судді до прокурора. Це стосується також і сторони захисту. Головуюча своїм психологічним тиском не надає можливості реалізувати сторонам свої права. При цьому, її ставлення до сторін кримінального провадження призводить до обмеження їх прав, зокрема суддя постійно їх перебиває та не дає заявляти клопотання, на судових засіданнях замість того щоб вести процес головуюча постійно вчиняє тиск на прокурора та інших учасників. Більш того, ті процесуальні порушення, які вже допущені головуючим стануть безумовною підставою для скасування судового рішення, прийнятого за результатами розгляду справи по суті, за для запобігання чого головуючу слід відвести.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволення заяви прокурора, зазначивши, що в заяві не наведено наявність обставин, які викликають думку про упередженість головуючого судді, а на процесуальні порушення, які мають місце прокурор має реагувати у інший спосіб, оскільки для цього передбачені інші процесуальні важелі.

Заслухавши заявника, інших учасників судового провадження, дослідивши доводи заяви про відвід, оцінивши на предмет їх обґрунтованості, суд приходить висновку, що відвід є необґрунтованим, а аргументи заявника не мають зв`язку з підставами для відводу, з огляду на наступне.

Пункт 4 частини 1 статті 75 КПК України передбачає, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

З метою дотримання загальновизнаних інституційних гарантій правосуддя таких як незалежність і безсторонність суду, усунення судді відбувається через самовідвід (самоусунення) або на підставі заяви про відвід, поданої особою, що бере участь у кримінальному провадженні.

Відповідно до частин 3-5 статті 80 КПК України, заява про відвід може бути заявлена як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження; заява про відвід під час судового провадження подається до початку судового розгляду; відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду.

Кримінальне процесуальне законодавство висуває загальні вимоги до вмотивованості відводу, тому суд також застосовує практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд керується сталою практикою ЄСПЛ в оцінці вмотивованості відводу, зокрема критеріями, що були чітко висвітлені у справі Mironenko та Martenko проти України (Рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року, заява № 4785/02, параграфи 66-71) та в основоположних справах Wettstein проти Швейцарії (Рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року, заява № 33958/96, параграфи 42-44) та Kyprianou проти Кіпру (Рішення ЄСПЛ від 15 грудня 2005 року, заява № 73797, параграфи 119, 121). ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Існування неупередженості повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку самого судді, що означає необхідність встановити, чи мав останній у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суддя достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його неупередженості, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»).

Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є в цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Білуха проти України», № 33949/02, § 49-52, від 09.11.2006).

Під час розгляду заяви прокурора ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_8 , судом не встановлено існування будь-яких сумнівів в об`єктивності судді та її неупередженості, що було б підставою для її відводу на підставі положень кримінального процесуального закону, які регламентують підстави для відводу судді. Таких доказів прокурором не надано. Отже, відсутні підстави вважати, що побоювання прокурора в неупередженості судді ОСОБА_8 та її необ`єктивності, є об`єктивно виправданими.

Навпаки, судовим розглядом заяви про відвід судді, встановлено, що побоювання прокурора у недостатній неупередженості та об`єктивності судді ОСОБА_8 ґрунтуються та фактично зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями прийнятими суддею та вчиненими процесуальними діями в ході розгляду кримінального провадження №12019160500006428 від 04.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, що в свою чергу не є підставами для заявлення відводу судді, тому доводи прокурора ОСОБА_3 суд визнає необґрунтованими та безпідставними.

За встановлених в судовому засіданні підстав заявлення відводу судді ОСОБА_8 , суд вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє суд першої інстанції повноваженнями здійснювати перевірку та оцінку процесуального порядку розгляду кримінальних проваджень, а інші обставини, які б викликали сумнів в неупередженості судді ОСОБА_8 або її об`єктивності, прокурором не наведені.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на положення ст.321 КПК, якою чітко регламентовано, що саме головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, послідовністю вчинення процесуальних дій, а в разі незгоди з процесуальними рішеннями суду, який розглядає справу, прокурор вправі оскаржити такі рішення в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом, а в разі неможливості їх оскарження під час судового розгляду, включити заперечення проти таких рішень та дій до апеляційної скарги на судове рішення, прийняте за результатами розгляду справи по суті (ч.2 ст.392 КПК), а не заявляти про недовіру суду.

Таким чином, приймаючи до уваги відсутність підстав, визначених ст.ст. 75, 76 КПК України для задоволення відводу судді ОСОБА_8 , суд визнає доводи прокурора, викладені у заяві про відвід безпідставними, та які не свідчать про можливу упередженість та необ`єктивність судді ОСОБА_8 під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, а тому заява про відвід судді задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 369 372, 376 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_15 про відвід судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_8 відмовити.

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя

Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер справи: №522/10513/20

Номер провадження № 1-кс/522/392/25

Головуючий суддя ОСОБА_1