Постанова

від 11.02.2025 по справі 127/40485/24

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/40485/24

Провадження № 22-ц/801/444/2025

Категорія: 30

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.

з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кундеус Станіслава Ігоровича

на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Дернової В.В.,

у справі № 127/40485/24

за позовом Благодійної організації «Благодійний фонд «Час жити зараз» (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про стягнення збитків,

встановив:

Короткий зміст вимог заяви

У грудні 2024 року Благодійна організація«Благодійний фонд«Час житизараз» звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків, яким просила стягнути на свою користь 1867235,78 грн.

Крім того, позивачем подано заяву про забезпечення його позову шляхом накладення арешту на майно, а саме на об`єкти речових прав: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку 0510137000:03:058:0062, площею 0,1 га, в м. Вінниця, тупик Тихий; житловий будинок, за адресою АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0510100000:01:010:0271, площею 0,0669 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), заборонивши вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Вінницького міського суду від 17 грудня 2024 року заяву задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 ; земельну ділянку 0510137000:03:058:0062, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), АДРЕСА_2 ; житловий будинок, літ. "А", криниця l, вигрібна яма 2, цокольний поверх літ. "п\А", мансарда літ. "мА", АДРЕСА_2 ; земельну ділянку 0510100000:01:010:0271, площею 0,0669 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

06 січня 2025 року відповідач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кундеус С.І., подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції безпідставно обмежено суб`єктивні права відповідача й забезпечено позов за відсутності передбачених законом підстав для цього. Зокрема, стверджує про те, що по справі відсутні будь-які дані про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду, а забезпечуючи позов в спосіб, про який просив позивач, суд першої інстанції не перевірив співмірність вжитих заходів з заявленими вимогами.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду 10 січня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 20 січня 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

В судовому засіданні представники відповідача адвокат Кундеус С.І. і ОСОБА_2 вимоги апеляційної скарги підтримали на умовах, викладених у ній, і просили її задовольнити.

Представник позивача адвокат Мишковська Т.М. просить залишити в силі ухвалу суду першої інстанції як законну і обґрунтовану. Пояснила, що позивачем заявлено позов про стягнення значної суми збитків, а перебування відповідних об`єктів нерухомого майна у власності відповідача саме по собі свідчить про його можливість вільно розпорядитися ними і в такий спосіб уникнути виконання рішення суду.

Встановлені судом першої інстанції обставини

Задовольняючи заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, суд першої інстанції виходив з того, що наведені у заяві про забезпечення позову доводи дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду (відповідач може відчужити майно, на яке може бути звернуте стягнення).

Позиція апеляційного суду

Відповідно дочастин першої,другої тап`ятоїстатті 263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Частиною першою та другою статті 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.

Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений частиною першою статті 150 цього Кодексу, а також іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

За своєю правовою природою забезпечення позову є гарантією належного виконання рішення суду про задоволення позову та ефективного відновлення порушених прав позивача. Вжиття судом цих заходів встановлює до прийняття рішення по справі певні обмеження здійснення учасниками справи, зокрема відповідачами, цивільних прав.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпеченняпозову являєсобою сукупністьвстановлених закономзаходів,що вживаютьсясудом заклопотанням осіб,які берутьучасть усправі,якщо уних існуютьпобоювання,що виконанняухваленого усправі рішеннявиявиться умайбутньому утрудненимчи неможливим. Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20).

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Суд зазначає, що обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що, зрештою, дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Отже при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Однак, крім з`ясування факту існування спору між сторонами, необхідним для з`ясування є і сутність (характер) спірних правовідносин.

В постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 липня 2022 року в справі № 910/8482/18 (910/4866/21) зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі №911/527/19).

Із матеріалів справи вбачається, що у провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справаза позовомБлагодійної організації «Благодійний фонд «Час жити зараз» до ОСОБА_1 про стягнення збитків.

Зокрема, позивач просить про стягнення на його збитків у розмірі 1867235, 78 грн, які на його думку, завдані ОСОБА_1 .

Тобто предметом спірних правовідносин є дійсно майнові вимоги Благодійної організації «Благодійний фонд «Час жити зараз», які мають грошовий вираз і сума стягнення є доволі значною.

Таким чином, між сторонами дійсно виник спір щодо грошових коштів, проте обґрунтованість позову під час вирішення заяви про його забезпечення не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження суду під час розгляду спору по суті.

Крім цього, перевіряючи оскаржуване судове рішення в цій частині колегія суддів звертає увагу на правові висновки суду касаційної інстанції у схожих правовідносинах, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2020 року у справі№ 904/2357/20 зазначено, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами,аарештмайна маєстосуватисямайна,належного допредмета спору(подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 915/870/18 та від 05 вересня 2019 року у справі № 911/527/19).

Разом з тим, позивач у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на цілий ряд об`єктів нерухомого майна (земельні ділянки, будинок, квартиру), без вказівки на хоча б приблизну їх вартість, та без будь-якого обмеження вартості майна, на яке слід накласти арешт.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції також не обмежив арешт будь-якою сумою.

Крім того, згідно із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20), умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Дійсно відповідно до статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Крім того, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (ст. 319 ЦК України).

З наявної у виділених матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта вбачається, що відповідачу ОСОБА_3 належать відповідні об`єкти нерухомості.

Поряд з цим, такий стан речей не є безумовним свідченням того, що відповідач у відповідний спосіб має намір відчужити належне йому майно чи про те, що останній намагається внести зміни у свій майновий стан та здатність виконання своїхможливих зобов`язаньу майбутньому.

Також, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що "…повинен бути наявним зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу".

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Всупереч встановленим обставинам справи і вимогам процесуального закону суд першої інстанції не з`ясував співмірність між інтересами сторін, не встановив як забезпечення позову вплине на можливість здійснення прав та обов`язків БО «Благодійний фонд «Час жити зараз» чи адекватним є дане забезпечення позову щодо інтересів сьогоднішнього власника майна, зокрема, не вжив заходів до встановлення вартості майна, на яке просив накласти арешт позивач.

Доказів вчинення відповідачем дій, які б давали підстави для висновку про можливість ухилення ним від виконання рішення у разі задоволення позову матеріали справи не містять.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить переконання про необґрунтованість вимог заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 .

Обраний судом першої інстанції вид забезпечення позову не відповідає ціні позову тане є співмірниміз вимогами, які заявлені. Забезпечення позову шляхом накладення арештуна все рухоме та нерухоме майно, земельні ділянки, квартиру та житловий будинок , що належать на праві власності ОСОБА_1 , а також заборони вчиняти будь-які дії з арештованим майном є втручанням у мирне володіння особи своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частини або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що постановлена ухвала суду першої інстанції постановлена внаслідок неповного дослідження обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для її скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного суду в постанові від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) дійшла висновку про те, що оскільки наведені в процесуальному законі критерії щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої за наслідками перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, не є чіткими та зрозумілими, при тому, що процесуальний інститут забезпечення позову має істотне значення для забезпечення можливості судового захисту та виконання судового рішення, то положення процесуального закону слід тлумачити так, що постанова суду апеляційної інстанції, яка за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви містить висновок про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Тим самимВП ВСвідступила відсвоєї жправової позиції,висловленої впостанові від15вересня 2020року всправі №753/22860/17про те,що «зогляду навідсутність упункті 2частини першоїстатті 389ЦПК Українисеред ухвалсуду першоїінстанції,які підлягаютькасаційному оскарженню,ухвали цьогосуду провідмову узабезпеченні позову(пункт4частини першоїстатті 353ЦПК України),неможливим єяк касаційнеоскарження такоїухвали,так ікасаційне оскарженняпостанови апеляційногосуду,згідно зякою такаухвала залишенабез змін. Це обмеження права на оскарження не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав».

Тому апеляційний суд зазначає як про можливість касаційного оскарження даної постанови, так і можливість повторного звернення із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 376 ЦПК України, Суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кундеус Станіслава Ігоровича задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні заяви Благодійної організації «Благодійний фонд «Час жити зараз» про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 13.02.2025

Головуючий І.М. Стадник

Судді М.В. Матківська

В.В. Сопрун