Рішення

від 13.02.2025 по справі 905/1656/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.02.2025 Справа №905/1656/24

Господарський суд Донецької області у складі судді Аксьонової К.І., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м.Київ,

до відповідача Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Миколаївська парафія Донецької єпархії Української православної церкви міста Маріуполя Донецької області», м. Маріуполь, Донецька область,

про стягнення заборгованості у сумі 57051,79грн, пені у сумі 11462,29грн, 3% річних у сумі 3989,04грн, інфляційних втрат у сумі 15261,06грн, всього 87764,18грн,

без виклику учасників

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ, звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Миколаївська парафія Донецької єпархії Української православної церкви міста Маріуполя Донецької області», м. Маріуполь, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 57051,79грн, пені у сумі 11462,29грн, 3% річних у сумі 3989,04грн, інфляційних втрат у сумі 15261,06грн, всього 87764,18грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №5702/21-РО-Т постачання природного газу від 16.11.2021 в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ за період січень - лютий 2022.

Провадження у справі відкрито ухвалою суду від 30.12.2024, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін в порядку ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі №905/1656/24 суд здійснив шляхом розміщення оголошення на офіційному вебсайті судової влади України в порядку ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Крім того, суд здійснив направлення ухвали від 30.12.2024 на електронну адресу відповідача medok2013@gmail.com, зазначену в договорі №5702/21-РО-Т від 16.11.2021.

Ухвала доставлена до електронної скриньки відповідача 30.12.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Отже суд вчинив всі можливі дії з метою повідомлення відповідача про судове провадження у справі.

Учасники також мали можливість ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua), який є відкритим для доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом було створено необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст.ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

Враховуючи ненадання відповідачем відзиву у встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк, суд згідно з положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальній послуг (НКРЕКП), від 04.09.2018 №962 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

16.11.2021 між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (постачальник), та відповідачем, Релігійною організацією «Релігійна православна громада «Свято-Миколаївська парафія Донецької єпархії Української православної церкви міста Маріуполя Донецької області» (споживач), був укладений договір №5702/21-РО-Т постачання природного газу.

Договором встановлено, що постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору ( п.1.1 договору).

Природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем для власних потреб (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.4 договору споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - Оператор ГРМ) та наданий оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - Оператор ГТС) та наданий оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об`єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.

У разі, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: ПАТ «Маріупольгаз», з яким споживач уклав відповідний договір (договори) (п. 1.5 договору).

Відповідно до п.2.1 договору сторони погодили, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природною газу у період з грудня 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 20,500тис.куб.метрів, у тому числі по місяцях: грудень 2021 - 3,200 тис. куб.м, січень 2022 - 3,200 тис. куб.м, лютий 2022 - 2,800 тис. куб.м, березень 2022 - 2,600 тис. куб.м, квітень 2022 - 1,500 тис. куб.м, травень 2022, вересень 2022, жовтень 2022 - 0,300 тис. куб.м, червень, липень, серпень 2022 - 0,200 тис. куб.м, листопад 2022 - 2,500 тис. куб.м, грудень 2022 - 3,200 тис. куб.м (п.2.1 договору).

Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).

Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).

У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (пп.3.5.1 п.3.5 Договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 п.3.5 договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 п.3.5 договору).

Згідно з пп. 3.5.4 п.3.5 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступною за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ITC обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п.3.6 договору).

Згідно з п.4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м. газу без ПДВ - 13658,42грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89грн за 1000 куб. м.

Всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00грн.

Відповідно до п.4.3 договору загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природнього газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.

Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в такому порядку. 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду (п. 5.1 договору).

Згідно з п.7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.13.1 договору).

За наслідком постачання природного газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 за період січень - лютий 2022 на загальну суму 80051,79грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022 про передачу 2,86500тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 47427,19грн, у тому числі ПДВ 7904,53грн; від 28.02.2022 про передачу 1,97080тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 32624,60грн, у тому числі ПДВ 5437,43грн.

Обсяги споживання позивач доводить роздруківками з інформаційної платформи оператора ГТС, а саме інформацією щодо закріплення споживача з EIC-кодом 56XS0000PJL6T00R в реєстрі споживачів постачальників та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживачf з EIC-кодом 56XS0000PJL6T00R в період січень - лютий 2022.

Позивач пояснює, що акти направлялись на електронну адресу відповідача, вказану в договорі №5702/21-РО-Т від 16.11.2021, що відповідачем не спростовано. Разом з тим відомостей щодо підписання актів з боку відповідача або його обґрунтованої відмови від підписання матеріали справи не містять.

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату вартості поставленого природного газу та наданих послуг з його транспортування за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 на суму 23000,00грн, що підтверджується банківською випискою. Несплаченими залишилась решта вартості поставленого газу та наданих послуг з його транспортування на суму 57051,79грн.

Отже з огляду на несплату відповідачем остаточної вартості отриманого природного газу та послуг з транспортування за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 на суму 57051,79грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Розглядаючи спір по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

Згідно з ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

Відповідно до ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Частиною другою цієї статті встановлено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З огляду на вимоги ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, cплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Відповідно до приписів ч.1 ст.626, ст.11 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Як визначено ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.1 ст.174 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Правове регулювання взаємовідносин суб`єктів ринку природного газу, а також визначення правових, технічних, організаційних та економічних засад функціонування газотранспортної та газорозподільних систем здійснюється Кодексом газотранспортної системи, Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496, а також положеннями Закону України «Про ринок природного газу», Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов`язків споживач несе відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

У виконання умов договору №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 з постачання за період січень - лютий 2022 відповідачу природного газу та надання послуг з його транспортування на загальну суму 80051,79грн позивачем складено та підписано зі свого боку акти приймання-передачі природнього газу: від 31.01.2022 про передачу 2,86500тис. куб.м природного газу у січні 2022 на суму 47427,19грн, у тому числі ПДВ 7904,53грн; від 28.02.2022 про передачу 1,97080тис. куб.м природного газу у лютому 2022 на суму 32624,60грн, у тому числі ПДВ 5437,43грн.

За твердженням позивача вказані акти приймання-передачі природнього газу були направлені відповідачу на електронну адресу, визначену в договорі. Отримання актів відповідач не спростував.

Згідно з ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про доведеність обставин відправлення направлення актів відповідачу та отримання їх відповідачем.

Відсутність мотивованої відмови відповідача від підписання актів за договором зумовлює висновок суду про їх прийняття, отже постачання позивачем природнього газу та надання послуг з його транспортування відповідачу за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 надає позивачу законне очікування, що вартість поставленого газу за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.

Відповідачем також не надано обґрунтованих заперечень та належних та допустимих доказів, які б спростовували факт споживання природнього газу за спірні періоди в обсягах, які визначені позивачем.

Разом з цим, відповідач частково сплатив за поставлений природній газ та надані послуги з його транспортування за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 на загальну суму 23000,00грн.

Між тим обставини справи свідчать, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений позивачем у січні та лютому 2022 природний газ та надані послуги з його транспортування у загальній сумі 57051,79грн у визначений п.5.1 договору строк - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, тобто за актом від 31.01.2022 за поставлений природній газ у січні 2022 до 15.03.2022 включно, за актом від 28.02.2022 за поставлений природній газ у лютому 2022 до 15.04.2022 включно, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 у сумі 57051,79грн.

Невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати вартості поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, з огляду на що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості у розмірі 57051,79грн, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 у розмірі 57051,79грн, отже, позов в цій частині підлягає задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення пені у сумі 11462,29грн за періоди з 16.03.2022 по 15.09.2022 (за зобов`язаннями за січень 2022) та з 16.04.2022 по 15.10.2022 (за зобов`язаннями за лютий 2022), суд виходить з такого.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку за поставлений природній газ у встановлений договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021 строк, а саме: за актом від 31.01.2022 - до 15.03.2022, за актом від 28.02.2022 - до 15.04.2022 включно, у зв`язку з чим за вимогами ст.253 Цивільного кодексу України першим днем порушення строків оплати, з якого можливо нарахування штрафних санкцій, є 16.03.2022 та 16.04.2022 відповідно.

Несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого газу є порушенням зобов`язання (неналежним виконанням) в розумінні ст.610 Цивільного кодексу України.

З огляду на невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з оплати поставленого газу та послуг з його транспортування у строк, встановлений договором №5702/21-РО-Т від 16.11.2021, суд дійшов висновку, що відповідач згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України є боржником, який прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно з ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 Господарського кодексу України за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарського кодексу України, іншими законами та договором.

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України є штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня).

За змістом положень ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Заявлену до стягнення пеню у сумі 11462,29грн позивачем нараховано на підставі п.7.2 договору №5702/21-РО-Т від 16.11.2021, за умовами якого у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Встановивши порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природній газ у встановлений договором строк та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку, що розрахунок відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично та методологічно правильним, тобто позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 11462,29грн є обґрунтованими, отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи позов в частині стягнення з відповідача на підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат у сумі 15261,06грн та 3% річних у сумі 3989,04грн, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за періоди визначені позивачем, суд встановив, що розрахунок позивача є методологічно та арифметично правильним та відповідає фактичним обставинам справи, отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 15261,06грн та 3% річних у сумі 3989,04грн підлягають задоволенню як правомірні та доведені матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 2422,40грн з огляду на задоволення позовних вимог, покладається на відповідача. Інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, до розподілу між сторонами учасниками справи заявлено не було.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 210, 233, 236-237, 239-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Релігійної організації «Релігійна православна громада «Свято-Миколаївська парафія Донецької єпархії Української православної церкви міста Маріуполя Донецької області» (87517, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Нахімова, б. 37-А, код ЄДРПОУ 25705245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у сумі 57051,79грн, 3% річних у сумі 3989,04грн, інфляційні втрати у сумі 15261,06грн, пеню у сумі 11462,29грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суд склав та підписав 13.02.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суд підписав без його проголошення.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було підписано лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя К.І. Аксьонова