Ухвала

від 12.02.2025 по справі 907/617/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"12" лютого 2025 р. м. УжгородСправа № 907/617/24

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області, м. Миргород в інтересах держави в особі

позивач 1 Північно-східний офіс Держаудитслужби, м. Харків, в особі Управління Північно-Східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області, м. Полтава

позивач 2 Миргородська районна рада Полтавської області, м. Миргород

до відповідача 1 Комунального підприємства «Сервіс» Петрівсько Роменської сільської ради, с. Петрівка Роменська, Миргородського району, Полтавської області

до відповідача 2 Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Строй Сервіс», м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України, м. Київ

про визнання недійсним договору, як такого, що суперечить інтересам держави й суспільства з умислу однієї сторони, та застосування наслідків недійсності

Секретар судового засідання Райніш М.І.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до омунального підприємства «Сервіс» Петрівсько Роменської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Строй Сервіс», яким просить:

- постановити рішення про визнання недійсним договору від 23.05.2019 №50/05/2019-ПЗ про закупівлю послуг по об`єкту «поточний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Гадяцького району Полтавської області» та додаткової угоди №1 від 23.05.2019, укладених між Комунальним підприємством «Сервіс» Гадяцької районної ради» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд - Строй - Сервіс».

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд - Строй - Сервіс» (ЕДРПОУ 41339726, вул. Володимирська, 90/18, м. Ужгород, 88015) на користь Комунального підприємства «Сервіс» Петрівсько - Роменської сільської ради (ЕДРПОУ 41219870, вул. Соборна, 35, с. Петрівка - Роменська, Миргородського району, Полтавської області, 37333) 5 294 000,00 гривень, а з Комунального підприємства «Сервіс» Петрівсько - Роменської сільської ради (ЕДРПОУ 41219870, вул. Соборна, 35, с. Петрівка - Роменська, Миргородського району, Полтавської області, 37333) одержані ним за рішенням суду 5 294 000,00 гривень стягнути в дохід держави.

Позов заявлено з посиланням на статті ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. ст. 4, 20, 27, 53, 75, 81, 129, 162, 164 ГПК України.

Ухвалою суду від 13.01.25 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Антимонопольний комітет України (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45; код ЕДРПОУ 00032767)

16.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшли додаткові пояснення у справі від позивача 1.

17.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання про заміну третьої особи у справі від Антимонопольного комітету України.

27.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1.

28.01.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшло клопотання про долучення доказів від відповідача 1.

04.02.2025 до Господарського суду Закарпатської області надійшов відповідь на відзив від Миргородської окружної прокуратури Полтавської області.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі, з огляду на таке.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 справа № 922/3456/23 за касаційними скаргами Спеціалізованого комунального підприємства «Харківзеленбуд» Харківської міської ради та Приватного підприємства «ЛСВ Моноліт» на рішення Господарського суду Харківської області від 22.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Водночас, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 передав справу №922/3456/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Об`єднана палата) для відступу від висновків щодо застосування норм права у спірних в даній справі правовідносинах (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України Про захист економічної конкуренції), викладених в раніше ухваленій постанові Верховного Суду від 17.10.2024 у справі №914/1507/23 (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов`язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством).

Водночас суд встановив, що колегія суддів у справі №922/3456/24 здійснивши аналіз даних з бази Єдиного державного реєстру судових рішень, встановила, що на цей час існує велика кількість господарських спорів у провадженні місцевих господарських судів у подібних спорах з аналогічно сформованими позовними вимогами. При цьому, подібні справи перебувають на розгляді також у судах апеляційної інстанція та Касаційному господарському суді та можуть виникнути і в майбутньому. Тому судове рішення об`єднаної палати необхідне для подальшого розвитку права та забезпечення єдності судової практики.

Суд наголошує, що як у справі № 907/617/24 так і у справі № 922/3456/23 основним моментом є питання порушення законодавства про захист економічної конкуренції та суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору між суб`єктами господарювання на підставі відкритих торгів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Лейла Шахін проти Туреччини" від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають обирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справі "Кантоні проти Франції" від 11.11.1996; рішення у справі "Вєренцов проти України" від 11.04.2013).

Крім того, Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що одним із елементів передбаченого пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на справедливий розгляд справи судом є змістовне, а не формальне тлумачення правової норми (рішення у справі "Бентем проти Нідерландів" від 23.10.1985), при цьому очевидні суперечності у прецедентній практиці вищого суду та невиконання механізму, спрямованого на забезпечення гармонізації судової практики, виступають причиною порушення прав громадян на справедливий судовий розгляд (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Аксіс та інші проти Туреччини").

Пунктом 4 частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

В силу частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац 3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 та абзац 1 підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 31.03.2015 №1-рп/2015).

Юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин передбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях, зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване (Рішення Конституційного Суду України від 05.06.2019 № 3-р(І)/2019).

Так, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, що знаходяться в загальному доступі, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 13.11.2024 справу № 922/3456/23 за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі1) Харківської міської ради та 2) Північно-Східного офісу Держаудитслужби до відповідачів: 1) Спеціалізованого комунального підприємства "Харківзеленбуд" Харківської міської ради, 2) Приватного підприємства "ЛСВ Моноліт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним рішення тендерного комітету, договору про закупівлю товарів та стягнення коштів передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Обґрунтовуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд об`єднаної палати Касаційний господарський суд вказав, що фактично як у справі № 922/3456/23, що переглядається, так і у справі № 914/1507/23, від правових висновків у якій прагне відступити колегія суддів, єдиним доказом того, що оспорюваний договір завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є рішення Антимонопольного комітету України в антимонопольній справі, яким встановлений факт порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 4 частини 2 статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосується спотворення результатів торгів. Проте, сам лише факт вчинення учасниками порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій під час участі у спірній закупівлі, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним як такого, що вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Для визнання недійсним правочину на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 і частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено, що зміст правочину та мета його вчинення завідомо суперечать інтересам держави і суспільства.

Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу на те, що положення Закону України "Про захист економічної конкуренції" є спеціальними у випадку порушення його норм, зокрема, шляхом узгодженої поведінки на торгах. Цей закон також визначає можливість заявлення вимог про стягнення шкоди, завданої таким порушенням. Відтак, прокурор, у разі завдання, на його думку, шкоди інтересам держави і суспільства внаслідок укладення і виконання договору, не позбавлений можливості розрахувати завдані таким порушенням збитки та пред`явити вимогу про їх стягнення з винної особи, як це передбачено статтею 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Колегія суддів у справі № 922/3456/23 пропонує відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.10.2024 у cправі № 914/1507/23, про те, що встановлене в установленому порядку порушення законодавства про захист економічної конкуренції є підставою для визнання недійсним договору, укладеного з переможцем закупівлі, відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також про наявність підстав для застосування правових наслідків, передбачених частиною 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі визнання недійсним правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду ухвалою від 20.12.2024 прийняв до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 922/3456/23.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8358/19 наголосив, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У той же час, обґрунтовуючи подання до суду позовної заяви у даній справі прокурор, з посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного України зазначає, що укладання оспорюваного договору про закупівлю супроводжувалося грубим порушенням принципів добросовісної конкуренції внаслідок вчинення учасниками відкритих торгів антиконкурентних узгоджених дій, що призвело до спотворення результатів торгів, внаслідок чого рішенням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.10.2022 №63/38-р/к у справі № 63/1-01-11-2021 були притягнуті до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, характер спірних правовідносин у справах №922/3456/23 і №907/617/24 в контексті застосування положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, статей 6, 50, 51, 52, 55 Закону України Про захист економічної конкуренції є подібними.

Суд враховує також, що відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України підставами для передачі справи на розгляд об`єднаної палати є забезпечення єдності судової практики у справах суду касаційної інстанції господарської спеціалізації у випадку наявності різних висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах або необхідності відступу від означених висновків.

Відтак, враховуючи підстави даного позову, висновки об`єднаної палати у справі №922/3456/23 будуть мати значення при вирішенні справи №907/617/24 і також підлягають застосуванню у даному спорі, який виник із подібних правовідносин.

Станом на 12.02.2025 у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості про результати розгляду справи № 922/3456/23 об`єднаною палатою Верховного Суду не розглянута.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини 1 статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

З врахуванням викладеного, беручи до уваги наявність правової проблеми та різної практики застосування ч. 3 ст. 228 ЦК України, з урахуванням статей 203, 215 ЦК України, статті 208 ГК України судом касаційної інстанції, з огляду на ту обставину, що на даний час в провадженні об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №922/3456/23, висновок в якій сприятиме забезпеченню єдності судової практики, дотриманню принципу верховенства права, складовою якої є юридична визначеність, та принципу пропорційності, з урахуванням того, що постанова Верховного Суду є остаточною і виступає джерелом формування судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі №907/617/24 до закінчення перегляду судового рішення у касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/3456/23.

Керуючись ст. 2, 13, 183, 228, 233, 234, 235 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Зупинити провадження у справі № 907/617/24 до розгляду Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи №922/3456/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому розділом IV Господарського процесуального кодексу України до Західного апеляційного господарського суду.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Андрейчук