Рішення

від 27.01.2025 по справі 908/2710/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/143/24-24/233/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.2025 Справа № 908/2710/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2710/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будмікс" (вул. Дивногорська, буд. 9, м. Запоріжжя, 69001)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "РДД" (вул. Шкільна, буд.1Б, приміщення 29, село Петропіль, Запорізький район, Запорізька область, 70405)

про стягнення 1926696,42 грн.

за участю представників:

від позивачів: Кузнєцов Д.О. - ордер АР № 1200972 від 07.10.2024

від відповідача: Варбанська-Козирь М.І. - ордер АР № 1205889 від 01.11.2024

Швець Д.І. - ордер АР № 1114539 від 02.01.2024

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будмікс" через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "РДД" про стягнення 1926696,42 грн. основного боргу по оплаті виконаних робіт за договором підряду № 10/02 від 10.02.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2024 справу № 908/2710/24 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 14.10.2024 позовну заяву залишено без руху; позивачу наданий строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали.

Ухвалою суду від 16.10.2024, після усунення недоліків, які зумовили залишення позову без руху, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2710/24, присвоєно справі номер провадження 18/143/24, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 05.11.2024.

Станом на 22.10.2024 відповідачем в системі "Електронний суд" сформований відзив на позовну заяву у справі № 908/2710/24.

Позивачем 28.10.2024 в системі "Електронний суд" сформована відповідь на відзив.

Відповідачем 04.11.2024 в системі "Електронний суд" сформовані заперечення на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.11.2024 суд оголосив протокольну перерву у підготовчому засіданні до 10.12.2024 об 12:30.

Від позивача 22.11.2024 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення.

Враховуючи знаходження судді Левкут В.В. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2024 справу №908/2710/24 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 10.12.2024 справу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 10.12.2024 о 12 год. 30 хв.

10.12.2024 представники сторін в судове засідання не з`явились.

Ухвалою від 10.12.2024 відкладено підготовче засідання на 27.12.2024 о 10 год. 20 хв.

Ухвалою від 27.12.2024 відкладено підготовче засідання у зв`язку з відключенням світла на 14.01.25 о 14 год. 00 хв.

Ухвалою від 14.01.2024 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.01.2025 о 10 год. 30 хв.

В судовому засіданні 27.01.2025 розпочато розгляд справи по суті, уповноважені представники сторін оголосили вступне слово та суд перейшов до з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами; завершено з`ясування обставин та дослідження доказів, суд перейшов до судових дебатів, в межах яких сторони оголосили заключне слово; в судовому засіданні повідомлено про завершення розгляду справи по суті та вихід до нарадчої кімнати з метою постановлення вступної і резолютивної частини судового рішення.

По виходу з нарадчої кімнати 27.01.2025 судом оголошено вступну і резолютивну частини судового рішення, позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду № 10/02 від 10.02.2023 щодо оплати вартості виконаних робіт. За поясненнями позивача, в ході виконання умов договору сторони складали детальні акти, де визначались назви об`єктів, назва (вид) робіт, їх перелік, вартість та перелік використаних для виконання цих робіт матеріалів, і відповідно до яких позивачем виконувались роботи, а відповідачем перевірялась їх якість. Після фактичного приймання виконаної роботи по детальному акту та на його основі позивачем складались акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувались сторонами. За період з лютого 2023 року по 21 червня 2024 року акти здачі-приймання підписані відповідача та оплачені в повному обсязі. Частина актів, без пояснення причин та зауважень до виконаних робіт відповідачем не підписана, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) №44 від 02.09.2024, №46 від 02.09.2024, №47 від 02.09.2024, №55 від 02.09.2024, №56 від 02.09.2024, №60 від 02.09.2024, №62 від 02.09.2024, №64 від 02.09.2024, №65 від 02.09.2024, №70 від 02.09.2024, №77 від 02.09.2024. Відповідачем частково оплачені роботи, виконані по актам №44, №46, №47, №55, №56, №60, №62 від 02.09.2024, роботи, які виконані по актам №64, №65, №70, №77 від 02.09.2024 не оплачені. За доводами позивача, невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за цими актами є підставою для стягнення 1926696,42 грн. основного боргу за договором підряду у судовому порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625, 629, 837 ЦК України та ст. 216 ГК України, позивач просив позов задовольнити. У прохальній частині позову позивач просив стягнути з відповідача 92000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу

Відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що умовами договору передбачений певний алгоритм погодження вартості тих чи інших робіт, зокрема, отримання від позивача рахунку, за яким в порядку п. 2.6 договору відповідачем сплачувалось не менше 30% вартості робіт, що було підтвердженням для позивача факту домовленостей стосовно необхідності виконувати вказані роботи і в порядку п. 3.1 договору слугувало підставою для початку виконання робіт відповідно до умов договору. Після підписання акту приймання - передачі робіт відповідач сплачував їх вартість, виходячи з їх фактичного виконання та обумовленої ціни. Інколи, на прохання позивача, йому могла бути сплачена частина погодженої суми до підписання акту приймання-передачі робіт з подальшою сплатою усієї суми акту після його підписання. Відповідач звертає увагу на те, що всі не підписані акти, стягнення за якими є предметом спору у даній справі, датовані позивачем 02.09.2024, відправлені відповідачу цінним листом з описом вкладення 03.09.2024 (вручене відправнику 23.09.2024). Тобто, враховуючи дату отримання спірних актів виконаних робіт - 23.09.2024 та термін, зазначений в договорі - 5 робочих днів, у випадку не підписання актів виконаних робіт відповідач повинен був надати обґрунтовану відмову від підписання актів виконаних робіт до 30.09.2024 включно. Про початок перевірки актів виконаних робіт на предмет їх відповідності умовам договору позивач був повідомлений телефоном, разом з тим останній не став чекати результатів процедури і вже через тиждень - 08.10.2024 подав позовну заяву до Господарського суду Запорізької області. З приводу зазначених актів виконаних робіт відповідач зазначив, що позивачем порушені вимоги п. 2.9 договору відносно того, що останнім спочатку роботи повинні бути здані відповідачу, а після, протягом 3 робочих днів з дати приймання робіт - передані відповідні акти на підпис. Вказаного зроблено не було, через що відповідач був позбавлений можливості встигнути виконати власний обов`язок, передбачений п.2.9-2.10 договору. Відносно наданих позивачем «детальних актів» відповідач відзначив, що вказані документи підписані в односторонньому порядку позивачем, не містять підпису та печатки відповідача і не є кошторисами або актами фактичного прийняття робіт у розумінні ЦК України. Відповідач вважає, що роботи на загальну суму 954224,27 грн. не погоджувалися та не виконувалися взагалі, оскільки авансування 30% вартості відповідачем не здійснювалось, кошторис не погоджувався. Роботи на решту суми було виконано частково, при цьому до моменту виконання позивачем умов договору в частині попередньої здачі робіт, надання розшифрування ціни, зазначеної в актах, зазначення кількості виконаних робіт, виконання умов договору в частині надання Виконавцем документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт та іншої документації, визначення ступеню виконання робіт, зазначених в актах та їх якості є неможливим. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Щодо заявленої позивачем суми витрат на професійну правничу допомогу відповідач визнав її значно завищеною, просить зменшити їх розмір до 3957,00 грн., які розподілити між сторонами пропорційно сумі задоволених вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будмікс" (Виконавцем, позивачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "РДД" (Замовником відповідачем у справі) 1002.2023 укладений договір підряду № 10/02 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Замовника власними та залученими силами і засобами на свій ризик виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, надалі - Роботи, а Замовник зобов`язується прийняти виконані Роботи в узгоджені сторонами строки і сплатити їхню вартість на умовах даного договору.

За умовами п. 1.2 Договору фактом узгодження сторонами складу, кількості та вартості робіт є письмове підтвердження з боку відповідальної особи Замовника наданого виконавцем кошторисного розрахунку, отримане за допомогою засобів електронного зв`язку.

Згідно із п. 2.5 Договору оплата виконаних Робіт (наданих послуг) проводиться:

- за фактично виконані Роботи (надані послуги), обсяг яких визначається в актах приймання-передачі виконаних робіт;

- за місяць, в якому послуги надавались Замовнику;

- на підставі рахунків, які складаються Виконавцем відповідно до належно оформлених актів приймання-передачі виконаних робіт;

- протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Замовником рахунку на оплату наданих послуг;

- шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Відповідно до п. 2.6 Договору порядок оплати:

- Замовник перераховує на поточний рахунок Виконавця аванс (здійснює попередню оплату) в розмірі 30% від загальної вартості робіт, визначених у відповідному погодженому сторонами кошторисі на підставі рахунку, отриманого від Виконавця.

- Остаточний розрахунок здійснюється Замовником на підставі затвердженого та підписаного сторонами Акту приймання передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з дати його підписання та за умови отримання від Виконавця відповідного рахунку.

Відповідно до ст. 2.9 Договору належне виконання Виконавцем Робіт по даному договору оформлюється підписанням сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Виконавець зобов`язаний скласти, підписати та передати замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не пізніше 3 робочих днів з дати приймання робіт, а Замовник зобов`язаний прийняти та підписати акт зі свого боку у термін не пізніше 5 робочих днів з дати його отримання.

За визначенням п. 2.10 Договору, у разі, якщо Замовник відмовиться підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) у вище зазначений термін, він зобов`язаний надати Виконавцю в той же термін обґрунтовану письмову відмову від підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) з обов`язковим зазначенням причин відмови.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Виконавець зобов`язаний розпочати виконання робіт протягом 3-х днів з моменту отримання попередньої оплати та за умови отримання матеріалів, необхідних для виконання робіт, передбачених кошторисом.

Відповідно до п. 9.2 Договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт.

Протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання Актів Замовник зобов`язаний розглянути та підписати їх в разі відсутності зауважень, або в такий саме строк направити Виконавцю мотивовану відмову від їх підписання (п.9.3 Договору).

Відповідно до п. 9.4 Договору прийняття виконаних робіт здійснюється Замовником за умови належного виконання робіт та надання Виконавцем документів, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, використаних при виконанні робіт (якщо наявність сертифікатів, протоколів є обов`язковою згідно з чинним законодавством України) та іншої документації щодо таких робіт, передбаченої проектною документацією, договором та/або законодавством.

Згідно із п. 9.5 Договору, у разі виявлення неналежного виконання робіт, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на вартість виконаних робіт, ненадання подібних документів, Замовник має право відмовитись від підписання наданих документів.

Відповідно до п. 15.1 Договору договір вступає в силу з моменту його підписання Сторонами і діє д 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов`язань - до повного їх виконання Сторонами.

У разі, якщо від жодної із сторін за два тижні до закінчення терміну дії цього договору не поступить письмове повідомлення про розірвання договору, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 15.3 Договору).

За поясненнями позивача, в ході виконання Договору сторони складали детальні акти, де визначались назви об`єктів, назва (вид) робіт, їх перелік, вартість та перелік використаних для виконання цих робіт матеріалів. Відповідно до умов цих актів Виконавець виконував роботи, а Замовник приймав та перевіряв їх якість. За результатом перевірки виконаних робіт відповідальна особа ТОВ «РДД» ставила свій підпис. Після фактичного приймання виконаної роботи по детальному акту та на його основі Виконавцем складались акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписувались сторонами.

На виконання умов Договору позивачем в період з 17 лютого 2023 року по 21 червня 2024 року направлялись відповідачу рахунки, в яких зазначалось найменування робіт/послуг, об`єкт/місце виконання та вартість робіт/послуг.

За наведений період сторонами складено та підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) - №3 від 21.02.2023 на суму 10281,00 грн. з ПДВ, №6 від 17.04.2023 на суму 84724,55 грн. з ПДВ, №10 від 22.05.2023 на суму 79287,90 грн. з ПДВ, №29 від 04.10.2023 на суму 77922,40 грн. з ПДВ, №23 від 30.08.2023 на суму 79643,94 грн. З ПДВ, №25 від 18.07.2023 на суму 208496,40 грн. з ПДВ, №8 від 19.05.2023 на суму 32657,02 грн. з ПДВ, №22 від 11.07.2023 на суму 101 303,11 грн. з ПДВ, №24 від 11.07.2023 на суму 127923,70 грн. з ПДВ, №28 від 20.09.2023 на суму 7314,00 грн. з ПДВ, №30 від 20.10.2023 на суму 119482,13 грн. з ПДВ, №31 від 20.10.2023 на суму 27239,54 грн. з ПДВ, №32 від 20.10.2023 на суму 33948,00 грн. з ПДВ, №33 від 20.10.2023 на суму 45484,80 грн. з ПДВ, №34 від 06.11.2023 на суму 70033,62 грн. з ПДВ, №5 від 31.001.2024 на суму 70733,28 грн. з ПДВ, №7 від 20.03.2024 на суму 293039,92 грн. з ПДВ, №8 від 21.03.2024 на суму 327816,23 грн. з ПДВ, №11 від 05.04.2024 на суму 67498,10 грн. з ПДВ, №19 від 19.04.2024 на суму 25634,51 грн. з ПДВ, №25 від 01.05.2024 на суму 78988,76 грн., №26 від 06.05.2024 на суму 593245,56 грн. з ПДВ, №30 від 11.06.2024 на суму 140801,93 грн. з ПДВ, №35 від 25.06.2024 на суму 9720,00 грн. з ПДВ, №36 від 25.06.2024 на суму 1047962,86 грн., №37 від 25.06.2024 на суму 59080,19 грн. з ПДВ, №38 від 25.06.2024 на суму 35376,30 грн. з ПДВ, №39 від 25.06.2024 на суму 46512,90 грн. з ПДВ.

Вартість виконаних позивачем робіт по наведеним актам відповідачем оплачені у повному обсязі.

Частина наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) з боку відповідача не підписана, а саме: № 42 від 16.07.2024 на суму 131447,76 грн., № 44 від 02.09.2024 на суму 998087,84 грн. з ПДВ, №46 від 02.09.2024 на суму 113502,96 грн. з ПДВ, №47 від 02.09.2024 на суму 388820,06 грн. з ПДВ, №55 від 02.09.2024 на суму 150456,14 грн. з ПДВ, №56 від 02.09.2024 на суму 156431,00 грн. з ПДВ, №60 від 02.09.2024 на суму 87652,68 грн. з ПДВ, №62 від 02.09.2024 на суму 35964,62 грн. з ПДВ, №64 від 02.09.2024 на суму 378527,09 грн. з ПДВ, №65 від 02.09.2024 на суму 448883,46 грн. з ПДВ, №70 від 02.09.2024 на суму 125709,72 грн., №77 від 02.09.2024 на суму 1104,00 грн. з ПДВ.

Вартість робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №42 від 16.07.2024 відповідачем оплачено у повному обсязі.

Вартість виконаних робіт по актам здачі-приймання робіт (надання послуг) №44, №46, №47, №55, №56, №60, №62 від 02.09.2024 оплачено відповідачем частково.

Вартість виконаних робіт за актами №64, №65, №70, №77 від 02.09.2024 не оплачено відповідачем повністю.

На підтвердження виконання робіт за не підписаними відповідачем актами здачі-приймання робіт (надання послуг) позивач посилається на наявність детальних актів, що містять підписи відповідальних осіб відповідача, які слідкували за ходом виконання робіт та приймали їх:

- акт на суму 998087,85 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3. Дарнель. Зовнішні роботи (рахунок №49 від 25.09.2023, акт №44 від 02.09.2024, сплачено 515955,27 грн., залишок заборгованості 482132,57 грн.);

- акт на суму 113502,95 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, РДД Рампа. Майданчик (рахунок №58 від 24.10.2023, акт №46 від 02.09.2024, сплачено 32017,93 грн., залишок заборгованості 81485,03 грн.);

- акт на суму 241184,90 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, Дарнель. Електромонтажні роботи та акт на суму 147653,16 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, Дарнель. Електромонтажні роботи (додаткові роботи) (рахунок №60 від 01.11.2023, акт №47 від 02.09.2024, сплачено 255898,00 грн., залишок заборгованості 132922,06 грн.);

- акт на суму 150456,14 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3. Дарнель. Додаткові роботи (рахунок №13 від 14.02.2024, акт №55 від 02.09.2024, сплачено 44561,00 грн., залишок заборгованості 105895,14 грн.);

- акт на суму 156431,00 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3. Рампа РДД завантаження товару, склад з хімією, навіс (рахунок №14 від 22.02.2024 року, акт №56 від 02.09.2024 року, сплачено 64023,00 грн., залишок заборгованості 92408,00 грн.);

- акт на суму 87652,68 грн. по об`єкту: виконання ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, Дарнель. Сантехнічні роботи опалення осмос (рахунок №19 від 02.03.2024, акт №60 від 02.09.2024, сплачено 25353,40 грн., залишок заборгованості 62299,28 грн.);

- акт на суму 35964,62 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3. Перенесення високовольтного кабелю (рахунок №27 від 03.04.2024, акт №62 від 02.09.2024, сплачено 20634,55 грн., залишок заборгованості 15330,07 грн.);

- акт на суму 378527,09 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова,3. Розширення складу та переміщення офісу РЦ (рахунок №35 від 22.04.2024, акт №64 від 02.09.2024, оплат не надходило);

- акт на суму 448883,46 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова,3. Дарнель. Оздоблювальні роботи приміщення прийомки (рахунок №36 від 22.04.2024, акт №65 від 02.09.2024, оплат не надходило);

- акт на суму 125709,72 грн. по об`єкту: м. Запоріжжя, вул. Кольорова, 3, РДД. 1 поверх (рахунок №46 від 04.05.2024, акт №70 від 02.09.2024, оплати не надходило);

- акт на суму 1104,00 грн. по об`єкту: м. Запоріжжі, вул. Кольорова, 3. Підключення силових ліній (рахунок №52 від 21.06.2024, акт №77 від 02.09.2024, оплат не надходило).

Листом № 02/09-3 від 02.09.2024 позивач звернувся до відповідача з повідомлення про наявність заборгованості за договором № 10/02 від 01.02.2023 в сумі 2028541,25 грн. та направив для підпису два примірника акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.02.2023 по 02.09.2024. Направлення листа підтверджується поштовою накладною, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 03.09.2024.

Також цінним листом № 02/09-4 від 02.09.2024 відповідачем на адресу відповідача направлені рахунки та примірники залишених без підпису актів здачі-приймання робіт (наданих послуг) з проханням їх підписати та сплатити заборгованість. Направлення вказаного листа підтверджується поштовою накладною, фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа від 03.09.2024.

За поясненнями позивача, всупереч тому, що фактично роботи прийнято, відповідач відповіді стосовно підстав не підписання актів здачі-приймання робіт (надання послуг) не надав, оплату залишку вартості виконаних робіт не здійснив. Направлені адресу відповідача листи від 02.09.2024 повернулись без вручення за закінченням терміну зберігання.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання оплати вартості виконаних робіт у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Оцінивши надані сторонами документальні докази, заслухавши пояснення уповноважених представників, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав.

Як зазначено в п. 6.4.2 ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (примірна форма № КБ-2в) і "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т або У.

Зазначені типові форми підлягають обов`язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності (лист Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 16.03.2010 № 12/19-3-9-14-295 "Щодо застосування типових форм первинних облікових документів у будівництві").

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, акти виконаних робіт форми КБ-2в і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3 є первинними звітними документами бухгалтерського обліку, які відображають вартість, види та обсяги виконаних будівельних робіт.

Згідно п. 89 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 (далі - Загальні умови), після одержання повідомлення підрядника про готовність до передачі закінчених робіт (об`єкта будівництва) замовник зобов`язаний негайно розпочати їх приймання.

Відповідно до п. 91 Загальних умов передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

Як встановлено п. п. 99, 100 Загальних умов, розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

У разі виявлення невідповідності робіт, пред`явлених до оплати, встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт, замовник має право за участю підрядника скоригувати суму, що підлягає сплаті.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України).

За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Підставою виникнення у сторін певних прав та обов`язків є укладений між позивачем та відповідачем договір підряду № 10/02 від 10.02.2023.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Статтею 854 ЦК України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 ст. 882 ЦК України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 917/1489/18, від 18.07.2019 у справі №910/6491/18.

Обставини справи свідчать, що за умов Договору сторони домовились про виконання позивачем за завданням відповідача комплексу будівельно-монтажних робіт на об`єкті відповідача.

Частина наданих позивачем на виконання Договору актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з лютого 2023 року по вересень 2024 року підписані відповідачем, вартість робіт за ними сплачено в повному обсязі. Решта актів здачі-приймання робіт (надання послуг) залишились з боку відповідача без підпису та оплачені частково.

Позивач зазначив, що наведені у спірних актах роботи виконані і відповідачем прийняті, про що свідчать підписи відповідальних осіб ТОВ «РДД» на детальних актах, однак відповідач від підпису актів приймання-здачі виконаних робіт (надання послуг) встановленого зразка відмовився, тому рахунки та акти направлялись на його адресу цінним листом. Лист відповідачем не отриманий, направлення повернулось на адресу позивача за закінченням терміну зберігання.

Щодо не підписання частини наданих позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідач вказав, зокрема, на відсутність оплати 30% авансу за виставленими позивачем рахунками та відповідного кошторису, що мало бути підтвердженням узгодження виконання певних робіт та їх вартості.

Обов`язок відповідача прийняти виконані роботи та підписати акти визначений як умовами договору, так і нормами ст.ст. 853, 882 ЦК України.

Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків.

Тобто, з укладенням такого договору підрядник бере на себе обов`язок виконати певну роботу, і водночас замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Умови вказаного договору за наведений період позивачем виконано належним чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будмікс" виконало відповідні роботи. В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю "РДД" (Замовник) прийняло виконані роботи та в не повному обсязі сплатило їх вартість.

Разом з тим, виконання позивачем робіт за відсутності заперечень відповідача щодо якості таких робіт, надає позивачу "законне очікування", що виконані ним роботи за цим договором будуть оплачені.

Невиплата замовником таких коштів виконавцю прирівнюється до порушення права останнього на "мирне володіння майном" (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Пономарьов проти України", "Агрокомплекс проти України").

Таким чином, відповідачем належним чином не виконано зобов`язання за договором підряду № 10/02 від 10.02.2023 в частині своєчасної та повної оплати робіт згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 42 від 16.07.2024 на суму 131447,76 грн., № 44 від 02.09.2024 на суму 998087,84 грн. з ПДВ, №46 від 02.09.2024 на суму 113502,96 грн. з ПДВ, №47 від 02.09.2024 на суму 388820,06 грн. з ПДВ, №55 від 02.09.2024 на суму 150456,14 грн. з ПДВ, №56 від 02.09.2024 на суму 156431,00 грн. з ПДВ, №60 від 02.09.2024 на суму 87652,68 грн. з ПДВ, №62 від 02.09.2024 на суму 35964,62 грн. з ПДВ, №64 від 02.09.2024 на суму 378527,09 грн. з ПДВ, №65 від 02.09.2024 на суму 448883,46 грн. з ПДВ, №70 від 02.09.2024 на суму 125709,72 грн., №77 від 02.09.2024 на суму 1104,00 грн. з ПДВ.

Не надавши позивачу обґрунтовану відмову від підписання наведених актів, відповідач фактично погодив виконання позивачем робіт за цими актами.

Суд звертає увагу, що ані після направлення йому спірних актів засобами поштового зв`язку, ані після звернення позивача до суду відповідач по суті виконаних позивачем за цими актами заперечень не надав і доказів невиконання позивачем робіт, наведених у відповідних детальних актах суду не пред`явив.

Таким чином, з урахуванням приписів статті 882 ЦК України, у відповідача виникло прострочення виконання обов`язку за Договором підряду № 10/02 від 10.02.2023, а саме не було сплачено позивачу вартість виконаних робіт у розмірі 1926696,42 грн.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.6 Договору остаточний розрахунок здійснюється Замовником на підставі затвердженого та підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт протягом 5 робочих днів з дати його підписання та за умови отримання від Виконавця відповідного рахунку.

У зв`язку з тим, що відповідач відмовився від підписання спірних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), а направлене на його адресу поштове відправлення з актами повернуто відділенням поштового зв`язку 23.10.2024, датою прострочення виконання зобов`язання за спірними актами є 01.10.2024.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Відповідач, в порушення вимог ст.ст. 853, 882 ЦК України, без зазначення жодних причин ухилився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки, що в свою чергу є підставою для покладення на нього обов`язку оплатити роботи, виконані позивачем за договором.

Доводи відповідача про відсутність оплати 30% авансу за виставленими позивачем рахунками та відповідного кошторису, що передбачено умовами договору, суд визнав необґрунтованими.

Дострокове виконання відповідачем зобов`язання, не очікуючи внесення позивачем авансу за виставленими рахунками, не суперечить чинному законодавству (ст. 531 ЦК України) та не впливає на обов`язок оплати фактично виконаних робіт.

Суд звертає увагу, що наданими позивачем до матеріалів справи «детальним актами» узгоджується місце виконання робіт (об`єкт), найменування робіт та їх вартість, що по суті є кошторисом для відповідних робіт.

Підпис уповноваженого представника відповідача на цих актах є підтвердженням узгодження робіт за об`єктом відповідача та їх вартості, а також фактичного виконання робіт та прийняття їх відповідачем.

Акти містять підписи уповноважених представників відповідача (за поясненнями позивача, працівників відділу розвитку ТОВ «РДД»). Зміст виставлених позивачем рахунків та складаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) повністю узгоджується із змістом відповідних детальних актів.

Заперечення відповідача також спростовуються тим, що за непідписаними актами та рахунками, які відповідають детальним актам, відповідачем проведено часткову оплату (515955,27 грн., 32017,93 грн., 255898,00 грн., 44561,00 грн., 64023,00 грн., 25353,40 грн., 20634,55 грн.)

Зауваження відповідача щодо неточних даних у преамбулі є незмістовними, оскільки вони повинні були висловлюватись у момент підписання його відповідальними особами.

Відносно заперечень відповідача, що у трудових відносинах з ТОВ «РДД» Олійник Олександр та Андрій Кікоть, підпис яких міститься на спірних детальних актах, не перебувають спростовується матеріалами справи.

В пункті 14.7 договору №10/02 від 10.02.2023 вказано, що для комунікації в рамках виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони використовують наступні електронні адреси: з боку замовника: rdd@apelmon.ua; …O.Oliinyk@apelmon.ua… З боку виконавця: shmarov@ukr.net. Отже, в договорі відповідач сам визначив для комунікації Олійника Олександра та надав його електронну адресу: O.Oliinyk@apelmon.ua. Також, на електронну адресу позивача - shmarov@ukr.net від Олійника О. з електронної адреси O.Oliinyk@apelmon.ua надходили електронні листи.

Господарські операції між сторонами мають значні об`єми та є тривалими. Слід враховувати той факт, що за наданими до матеріалів справи актами, які підписані з боку відповідача тими самими особами і у аналогічний спосіб, були прийняті та оплачені у повному обсязі.

Те, що на вказаних детальних актах не міститься печатки відповідача, не може бути перешкодою для прийняття вказаних актів у якості доказів.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 визначено, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

У ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права закріплено, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Одним із способів захисту добросовісної сторони є принцип естопелю: особа втрачає право посилатися на будь-які факти на обґрунтування своїх домагань, якщо його попередня поведінка свідчила про те, що вона дотримується протилежної позиції.

Обов`язкові умови для застосування естопелю: (a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель; (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони; (c) очевидна несправедливість підриву довіри.

- a) виникнення довіри в іншої сторони має стосуватися особи, якій протиставляється естопель. Довіра добросовісної сторони має стати результатом попередньої поведінки недобросовісної сторони, здатної сформувати таку довіру (наприклад, будь-яких заяв, обіцянок, фактичної поведінки, що формує в іншої сторони обґрунтовані очікування, у тому числі й бездіяльності).

- (b) виникнення обґрунтованої довіри у добросовісної сторони. У добросовісної сторони мають виникнути певні очікування щодо подальшої поведінки іншої особи. Сторона має розумні підстави для того, щоб покладатися на поведінку контрагента.

- (с) очевидна несправедливість підриву довіри. Сама собою суперечлива поведінка не заборонена. Заборона суперечливої поведінки не покликана покарати особу, яка діє суперечливо. Право блокується через очевидну несправедливість, що в конкретних ситуаціях може виникати в результаті суперечливої поведінки.

(Добросовісність поведінки у практиці ЄСПЛ 1) рішення у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року, заява № 9815/82, п. 46; 2) рішення у справі «Фрессо і Руар проти Франції» від 21 січня 1999 року, заява № 29183/95, п. 55; 3) рішення у справі «Карабет та інші проти України» від 17 січня 2013 року, заяви №№ 38906/07 і 52025/07, п. 276).

Поведінка є недобросовісною, якщо одна сторона договору прийняла виконання від іншої сторони, а після цього посилається на недійсність такого договору або його неукладеність. Якщо поведінка сторони давала іншій стороні підстави вважати, що договір є дійсним (виконувався належним чином сторонами протягом тривалого часу), то наступне висунення вимог про його недійсність або неукладеність є зловживанням правом (Ухвала КЦС ВС про передання до ВП ВС у справі № 513/879/19).

Відповідно до висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, добросовісність - це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (пункт 55 постанови). Принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації їхніх прав і передбаченого договором та/або законом виконання їхніх обов`язків (пункт 60 постанови). Введення у цивільне законодавство принципу добросовісності є заходом, спрямованим на зміцнення моральних засад цивільно-правового регулювання. Саме з позиції моральності слід підходити до оцінки поведінки суб`єкта права як добросовісного або недобросовісного (пункт 61 постанови).

Згідно з висновком Верховного Суду, сформульованим у постанові від 16.02.2022 у справі № 914/1954/20, суди мають враховувати принцип добросовісності - стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина заборони суперечливої поведінки, в основі якої лежить принцип добросовісності, базується на римській максимі: ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, та, що не відповідає попереднім заявам або поведінці однієї сторони, за умови, що інша розумно на них покладається.

За змістом частини другої статті 13 Цивільного кодексу України недобросовісна поведінка однієї особи, яка полягає у вчиненні дій, що можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Сутність зловживання правом полягає у недобросовісному вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, зокрема всупереч меті останнього. Заборона зловживання правом по суті випливає з властивості рівнозваженості, закладеної у принципі юридичної рівності учасників цивільних правовідносин. За змістом приписів Цивільного кодексу України поняття "добросовісність" ототожнюється з поняттям "безвинність", а "недобросовісність" - з виною. За діяння, якими завдано шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, на підставі частини третьої статті 39 Цивільного кодексу України). Оскільки настання відповідальності, за загальним правилом, пов`язується з виною, то такі діяння є винними (див. висновок сформульований Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 04.09.2020 у справі № 311/2145/19).

У постанові від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17 Верховний Суд вказав, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Таким чином, поведінка та дії управнених та зобов`язаних сторін (позивача та відповідача) повинні відповідати принципу добросовісності та сутності чесної ділової практики, будуватися на взаємоповазі та дотриманні інтересів усіх учасників цих відносин.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов`язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.

Слід відзначити, що між сторонами склався певний порядок взаємодії при виконанні договору підряду №10/02 від 10.02.2023. Зокрема, сторонами обумовлювався об`єм робіт, позивачем виставлялись рахунки, а відповідачем в більшості випадків вносилась передплата. В ході виконання робіт позивачем складались детальні акти, які надавались на підпис відповідачу. Акти перевірялись відповідачем і відповідальними особами підписувались, після чого вони передавались до бухгалтерії і оплачувались. У більшості випадків вже після надходження фактичної оплати між сторонами складався акт здачі-приймання робіт (надання послуг) встановленого зразка. Отже, у своїх запереченнях відповідач наводить суперечливі доводи, які є протилежними його поведінці, яка мала місто на протязі виконання умов договору підряду №10/02 від 10.02.2013 щодо інших актів.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі №924/233/18). Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Таку правову позицію висловив і Верховний Суду у постанові від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами доводів позивача.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 1926696,42 грн., заборгованості за договором підряду № 10/02 від 10.02.2023 обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 23120,36 грн. покладаються на відповідача.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в розмірі 23120,36 грн. покладається на відповідача.

Також, суд констатує наявність підстав для повернення з Державного бюджету суми зайво сплаченого судового збору.

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Будівельна компанія "Будмікс" сплачений судовий збір у розмірі 28900,45 грн. (платіжна інструкція № 279 від 04.10.2024).

Частиною 1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п.п. 1-2 п. 2 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Одночасно, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Беручи до уваги викладене, враховуючи, що заявлено вимоги майнового характеру, у розумінні Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 23120,36 грн. (28900,45 грн. х 0,8).

З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 5780,09 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, сума зайво сплаченого ТОВ "Будівельна компанія "Будмікс" судового збору в розмірі 5780,09 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету - за наявності відповідного клопотання позивача.

Позиція суду щодо необхідності розрахунку судового збору із застосуванням пониженого коефіцієнту узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №916/228/22.

Стосовно розподілу інших судових витрат господарський суд зазначає наступне.

До попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат позивачем включено 92000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які він просив стягнути з відповідача.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Відшкодування витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, за умовами укладеного ТОВ "Будівельна компанія "Будмікс" (замовником) та адвокатом Кузнєцовим Дмитром Олександровичем (виконавець) договору № 16-08-24/2 про надання юридичної допомоги від 16.08.2024, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати юридичну (правничу) допомогу замовнику в обсягах та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 1.2 цього договору виконавець, зокрема, бере на себе виконання робіт в рамках позовного провадження відносно стягнення заборгованості на користь ТОВ "Будівельна компанія "Будмікс" з ТОВ "РДД" в рамках договору підряду № 10/02 від 10.02.2023.

В пункті 3.1 договору №16-08-24/2 погоджена фіксована сума гонорару адвоката за вартість юридичної допомоги, передбаченої в п. 1.1 цього договору, у розмірі 92000,00 грн., а отже він не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

На виконання договору про надання юридичної допомоги №16-08-24/2 від 16.08.2024 сторонами 08.10.2024 підписаний акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору на суму 92000,00 грн., який містить детальний перелік наданих послуг (виконаних робіт) та кількість витрачених годин.

Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Отже, суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Кузнєцова Дмитра Олександровича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ "Будівельна компанія "Будмікс" є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв`язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відзиві на позов відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 3957,00 грн. посилаючись на те, що із змісту акта від 08.10.2024 не зрозумілий статус особи, яка надавала юридичні послуги: адвокат є само зайнятою особою і не є фізичною особою-підприємцем. Виходячи зі змісту акту послуги надаються громадянином, який є адвокатом, та діє на підставі свідоцтва ФОП, що на думку відповідача не можливо. Також відповідач вважає, що справа є незначної складності і наведена у акті кількість годин, витрачених на консультації, ознайомлення, складання позовної заяви є значно завищеною.

Суд враховує, що договором № 16-08-24/2 про надання юридичної допомоги від 16.08.2024 сторони узгодили порядок оплати наданих послуг у фіксованому розмірі.

За правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 та від 20.01.2021 у справі № 357/11023/18, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України. Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд відзначає, що виходячи із положень пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу). Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Розмір наведених витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним заявленим у позові вимогам.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, суд визнає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 92000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язаних з розглядом справи № 908/2710/24.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "РДД" (вул. Шкільна, буд.1Б, приміщення 29, село Петропіль, Запорізький район, Запорізька область, 70405; ідентифікаційний код 41532436) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Будмікс" (вул. Дивногорська, буд. 9, м. Запоріжжя, 69001; ідентифікаційний код 44980156) 1926696,42 грн. (один мільйон дев`ятсот двадцять шість тисяч шістсот дев`яносто шість грн. 42 коп.) основного боргу, 23120,36 грн. (двадцять шість тисяч сто двадцять грн. 36 коп.) судового збору та 92000,00 грн. (дев`яносто дві тисячі грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.02.2025.

Суддя Т.А. Азізбекян