Рішення

від 28.11.2024 по справі 910/6342/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.11.2024Справа № 910/6342/24

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Надлан" (02002, місто Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 1А, офіс 309)до1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (01001, місто Київ, вулиця Малопідвальна, будинок 8) 2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 17) простягнення 7 241 426 грн 30 коп. та зобов`язати вчинити діїПредставники сторін:від позивачаСєрова О.О., Мисенко К.В.від відповідача-1Суденко Р.В., Загрійчук С.П.від відповідача-2Цуканова С.Г.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

23.05.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Надлан" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 7 241 426 грн 30 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України не виконав взяті на себе зобов`язання з реєстрації податкової накладної на купівлю продаж нерухомого майна за договором купівлі-продажу (нерухомого майна) від 20.09.2022, у зв`язку з чим позивач був позбавлений можливості включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання, у зв`язку з чим позиву завдано збитків на суму 6 268 668 грн 61 коп. Крім того, у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з реєстрації податкової накладної позивачем нараховано 972 757 грн 69 коп. 3 % річних та 660 715 грн 11 коп. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2024 відкрито провадження у справі № 910/6342/24, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2024, а також залучено до участі в розгляді справи Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

14.06.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

21.06.2024 до Господарського суду міста Києва від третьої особи надійшли пояснення щодо позову та відзиву.

В підготовчому засіданні 24.06.2024 прокольною ухвалою, суд оголосив перерву до 29.07.2024.

04.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли клопотання про зміну процесуального статусу третьої особи та залучення її в якості співвідповідача, та заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд додати до позовних вимог позивача вимогу про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Надлан" у розмірі 7 241 426 грн 30 коп. до переліку витрат Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

05.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли доповнення до відповіді на відзив.

12.07.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

17.07.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.

В підготовчому засіданні 29.07.2024 суд протокольною ухвалою прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та задоволено клопотання про заміну процесуального статусу третьої особи та залучення її в якості співвідповідача, а також оголошено перерву у підготовчому засіданні до 02.09.2024 .

09.08.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідач-2 надійшов відзив на позовну заяву.

19.08.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.

В підготовчому засіданні 02.09.2024 суд, керуючись пунктом 3 частиною 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 19.09.2024.

19.09.2024 до Господарського суду міста Києва від відповідача-1 надійшло клопотання про залучення документа до матеріалів справи.

В судовому засіданні 19.09.2024, до початку розгляду справи по суті, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 24.10.2024.

В судовому засіданні 24.10.2024 на стадії відкриття судового засідання з розгляду справи по суті, суд постановив протокольну ухвалу про відкладення на 28.11.2024.

26.11.2024 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

В судове засідання 28.11.2024 з`явились представники сторін та надали пояснення по суті спору.

Представники позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну предмету позову, та просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача надали пояснення, відповідно до яких заперечують проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву, та просять суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

У судовому засіданні 28.11.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін та розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На підставі рішення Правління Національного банку України від 25.02.2022 № 90-рш/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.02.2022 № 130 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - Банк) строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно. Вказана інформаціє розміщена на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в мережі Інтернет за посиланням https://www.fg.gov.ua/articles/51119-rozpochato-likvidaciyu-pat-akcionerniy-komerciyniy-promislovo-investiciyniy-bank-ta-delegovano-povnovazhennya-likvidatora-banku.html.

01.08.2022 в межах процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - відповідач-1, банк) відбувся електронний аукціон, на якому були виставлені такі лоти:

- нежитловий будинок (літ. А) загальною площею 989,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софїївська, будинок 7, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 889344580000;

- земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:76:083:0009), площею: 0,1163 га, з цільовим призначенням - реконструкція, експлуатація та обслуговування будівель та споруд, за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 7-а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 8885784800;

- основні засоби у кількості 600 одиниць.

За результатом аукціону, Товариство з обмеженою відповідальністю "Надлан" було визнано переможцем електронного аукціону.

2 та 3 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надлан" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було підписано протокол електронного аукціону № GFE001-UA-20220720-69219. Відповідно до змісту Протоколу аукціону: "Сума, яка підлягає сплаті переможцем електронного аукціону /учасником, що подав єдину заяву (у випадку продажу) банку: 63 056 750 грн 00 коп. з ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції від 23.08.2022 № 2 позивачем на рахунок банку перераховано кошти в розмірі 63 056 750 грн 00 коп. з призначенням платежу: "оплата за лот № G22N021157, протокол електронного аукціону № GFE001-UA-20220720-69219 від 01.08.2022, в т.ч. ПДВ: 6 268 668 грн 61 коп.".

20.09.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Надлан" (покупець за договором) та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" укладено договір купівлі-продажу (нерухоме майно) (продавець за договором), відповідно до якого продавець передає, а покупець приймає нерухоме майно: нежитловий будинок (літ. А) загальною площею 989,9 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Софїївська, будинок 7, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 889344580000; земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:76:083:0009), площею: 0,1163 га, з цільовим призначенням - реконструкція, експлуатація та обслуговування будівель та споруд, за адресою: м. Київ, вул. Софіївська, 7-а, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 8885784800.

Згідно з пунктом 2.1 договору купівлі-продажу продаж нерухомого майна вчиняється за 62 509 057 грн 38 коп. з ПДВ, в тому числі: нежилого будинку за 37 612 011 грн 69 коп. з ПДВ, земельної ділянки за 24 897 045 грн 69 коп. без ПДВ, які були сплачені покупцем продавцю у повному обсязі до моменту укладення цього договору на підставі протоколу електронного аукціону № GFE001-UA-20220720-69219 від 01.08.2022, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став покупець.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог податкового законодавства відповідач не зареєстрував податкову накладну на продаж нерухомого майна у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 6 268 668 грн. 61 коп. до складу податкового кредиту, що призвело до понесення позивачем збитків у вказаній сумі. Також позивач просив суд стягнути з відповідача-1 312 042 грн 58 коп. 3 % річних та 972 757 грн 69 коп. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з простроченням реєстрації відповідачем-1 податкової накладної, за період з 16.09.2022 по 13.05.2024.

Окрім того, позивачем заявлено вимоги щодо зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити збитки, завдані Товариству з обмеженою відповідальністю "Надлан" у розмірі 7 241 426 грн 30 коп. до переліку витрат Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, в обґрунтування чого зазначає, що продаж нерухомого майна було проведено в порядку здійснення ліквідаційної процедури відповідача-1 в результаті чого збитки були завдані відповідачем-1 позивачу під час ліквідаційної процедури банку та як наслідок це вказує на те, що відшкодування таких збитків буде для відповідача-1 витратою пов`язаною з ліквідаційною процедурою в розумінні закону.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог банк зазначає, що банк, який перебуває на стадії ліквідації, позбавлений можливості здійснити поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом перерахування на нього грошових коштів, оскільки положеннями законодавства не передбачена можливість включення відповідних витрат до кошторису витрат, пов`язаних із ліквідацією банку, з огляду на що відповідач вказує на відсутність вини останнього у не реєстрації податкової накладної.

Банк в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб також зазначав, що задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідач наголошував, що на позивача поширюються обмеження щодо задоволення майнових вимог, впроваджені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його вимоги не можуть бути задоволені поза межами ліквідаційної процедури банку в окремому позовному провадженні. При цьому, вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, не залежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього. Таким чином, вимога позивача щодо позачергового відшкодування збитків у розмірі суми ПДВ 6 268 668 грн 61 коп. не може бути задоволена, виходячи із вищевказаних положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.

У межах даного позову позивач зазначає, що відсутність факту реєстрації платником податку банком податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права позивачу на включення сум податку на додану вартість у розмірі 6 268 668 грн 61 коп. до податкового кредиту, що є протиправними діями відповідача у сфері господарювання, які завдали позивачу збитків у вигляді зайво сплаченої суми ПДВ.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кредиту України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних. Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.7.13. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що на виконання норм Податкового кодексу України Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" 18.10.2022 (датою виникнення податкових зобов`язань) було складено в електронній формі податкову накладну № 816 на загальну суму 6 268 668 грн 61 коп., отримувач (покупець) товару Товариство з обмеженою відповідальністю "Надлан", код ЄДР 42143415, та подано на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строк визначений Податковим кодексом України.

Проте, Державною податковою службою України в реєстрації податкової накладної № 816 відмовлено, про що відповідачем отримано квитанцію. Причиною відмови в реєстрації податкової накладної № 816, оскільки сума ПДВ в документі (12050016.67) не може перевищувати суму ПДВ, на яку продавець має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування (-34739188.29)

Система електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) - сукупність організаційних та технічних засобів, що спрямована на забезпечення обліку адміністрування податку на додану вартість в Україні в електронному вигляді.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків регламентується Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок, у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Пунктом 4 Порядку визначено, що рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 9 Порядку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл= ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ??Перевищ.

Пунктом 13 Порядку встановлено, що ДПС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі

Пунктом 22 вказаного порядку передбачено, що у разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань: 1) платник податку у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка; 2) Казначейство перераховує кошти в межах їх залишку на такому рахунку. При цьому залишок узгоджених податкових зобов`язань платника податку, не сплачений до бюджету, обліковується Казначейством до виконання в повному обсязі шляхом перерахування до бюджету коштів, що перераховуються на електронний рахунок.

Разом з тим, як вказано судом вище 25.02.2022 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого 2025 року включно.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Приписами частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, наглядової ради і правління) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав; 41) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансовий стан банку, боржників, які прострочили виконання зобов`язань (за основною сумою та процентами) перед таким банком, а також про вимоги банку до таких боржників перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) Фонд здійснює заходи із виконання плану врегулювання, що передбачає виведення банку з ринку у спосіб, передбачений пунктом 2 частини другої статті 39 цього Закону, та відчужує майно (активи) та зобов`язання відповідно до статті 40 цього Закону на користь приймаючого банку протягом 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Вчинення правочинів, пов`язаних з відчуженням майна (активів) банку чи передачею його майна третім особам (крім приймаючого банку), допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов`язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на правочини, зобов`язання за якими припиняються у процедурі ліквідаційного неттінгу, що здійснюється в порядку, встановленому статтею 54-1 цього Закону, та припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується. Зарахування зустрічних однорідних вимог боржника, який одночасно є кредитором банку, що ліквідується, здійснюється під час задоволення Фондом відповідної черги акцептованих вимог кредиторів, до якої віднесені вимоги такого кредитора, за заявою кредитора банку і в сумі, що не перевищує суму акцептованих вимог за заявою банку; 9) заміна кредитора у зобов`язанні банку не змінює черговості задоволення акцептованих вимог кредиторів, визначених статтею 52 цього Закону.

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, пред`являються тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону (частина 3 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 2 статті 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюється, що після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд гарантування розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк.

Отже, під час здійснення однієї зі своїх основних функцій під час ліквідаційної процедури, а саме, реалізації активів для задоволення вимог кредиторів, у банку виникає обов`язок нарахування витрат зі сплати податку на додану вартість, які полягають у збільшенні зобов`язань такого банку.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оплата витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрат Фонду, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводиться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані з здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку.

Аналізуючи питання щодо можливості виконання неплатоспроможним банком свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, слід враховувати, що на момент операцій останній перебував на стадії ліквідації, яка здійснювалась, в тому числі у відповідності до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 №2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1581/21893.

За змістом пунктів 3.2-3.4 глави 3 розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку після початку процедури ліквідації, уповноваженою особою Фонду здійснюється відкриття накопичувального рахунку на який перераховуються залишки коштів банку із його кореспондентських рахунків, які, в свою чергу, підлягають закриттю. На накопичувальний рахунок банку зараховуються кошти такого банку і надходження на його користь, а також з нього проводяться розрахунки з кредиторами й оплата витрат на здійснення процедури ліквідації.

Фінансування витрат неплатоспроможного банку, згідно пункту 1.1 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, здійснюється відповідно до кошторису витрат, пов`язаних із здійсненням тимчасової адміністрації або ліквідації банку. При цьому, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VI Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку зобов`язана використовувати кошти виключно на потреби та в межах, передбачених відповідним кошторисом. Із форми кошторису вбачається, що вона містить таку статтю витрат як "Витрати на податки та збори, обов`язкові платежі", однак згідно наявної примітки вона заповнюється при формуванні кошторису витрат на здійснення тимчасової адміністрації, а при здійсненні процедури ліквідації заповнюється лише в частині судового збору. Окрема стаття витрат на поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ у кошторисі відсутня.

Зазначене свідчить, що банк, який перебуває на стадії ліквідації, позбавлений можливості здійснити поповнення рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ шляхом перерахування на нього грошових коштів, оскільки положеннями законодавства не передбачена можливість включення відповідних витрат до кошторису витрат, пов`язаних із ліквідацією банку.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу ІІІ "Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються" № 3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07.09.2017 за №1104/30972, встановлено, що: до сьомої черги відносяться вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації.

З викладеного слідує, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ не відноситься до витрат банку, пов`язаних із здійсненням процедури ліквідації, а є зобов`язаннями банку зі сплати податків.

Крім того, керуючись наведеними нормами матеріального права, суд дійшов висновку про те, що поповнення електронного рахунку у СЕА ПДВ Банком, що перебуває в ліквідаційній процедурі, може мати наслідком задоволення вимог окремого кредитора-юридичної особи банку поза межами ліквідаційної процедури банку та фактичним виведенням активів банку, що є недопустимим та порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, які гарантовані Фондом гарантування.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Системно проаналізувавши наведене, беручи до уваги факт подачі Банком податкової накладної № 816 від 23.08.2022 для реєстрації, причину відмови податкового органу в реєстрації вказаної податкової накладної та наявність законодавчих обмежень щодо зміни балансу рахунку у СЕА ПДВ шляхом його поповнення Банком, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відсутність реєстрації податкової накладної не можна кваліфікувати, як протиправну поведінку або бездіяльність Банку в даному випадку. Отже відсутність елементу складу господарського правопорушення - протиправної поведінки Банку, свідчить про відсутність підстав застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Крім того, за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5)).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18 та від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (пункт 14).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту.

Звертаючись із позовом до суду, Товариство, маючи на меті захистити свій майновий інтерес - отримання грошових коштів у розмірі 6 268 668 грн 61 коп., просив суд зобов`язати Уповноважену особу Фонду включити суму збитків до кошторису "поточних витрат», пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури та зобов`язати здійснити позачергове відшкодування.

Суд відзначає, що обраний позивачем спосіб захисту майнового інтересу фактично спрямований на порушення, визначеної Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" черговості погашення кредиторських вимог до Банку, що може бути наслідком порушення прав певного кола фізичних та юридичних осіб, вимоги яких акцептовані Уповноваженою особою Фонду. На переконання суду, такий спосіб захисту не відповідає принципу диспозитивності, який передбачає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та порушує принцип пропорційності, який вимагає розумного поєднання законної та необхідної мети та засобів, що повинні відповідати конкретній ситуації і не носити дискримінаційного характеру.

З системного аналізу наведеного, беручи до уваги відсутність підстав застосування відповідальності до Банку у вигляді відшкодування збитків та обраний позивачем спосіб захисту, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення заявлених позовних вимог.

Крім того, суд критично оцінює посилання позивача на судову практику, зокрема, постанову Верховного Суду у справі № 908/1568/18, в якій зазначено, що покупець не є стороною публічно-правових відносин між продавцем і контролюючим органом щодо реєстрації податкових накладних. До моменту виникнення права на включення суми податку на додану вартість за операцію з придбання товарів/послуг до складу податкового кредиту взаємодія держави і покупця зводиться лише до можливості покупця подати на продавця скаргу, що в силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України зумовлює лише обов`язок контролюючого органу провести документальну перевірку продавця, спонукати виконати який покупець не може. Оскільки саме від продавця, який має законом визначений обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем означеного вище майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з податку на додану вартість за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Так суд вважає, що наведені у вказаній постанові обставини та факти не є релевантними для цього спору з огляду на те, що з боку Банку вчинялись дії спрямовані на реєстрацію податкової накладної № 513 від 11.10.2022, як це встановлено судом вище.

Разом з тим, у межах цієї справи Фондом було повідомлено, що Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" акцептованог вимоги ДПС зі сплати податку на додану вартість в сумі 238 333 975 грн 60 коп. за період з лютого 2022 року по березень 2023 року, в тому числі включено та акцептовано зобов`язання з ПДВ згідно податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2022 і зобов`язання з ПДВ, яке виникло згідно договору купівлі-продажу від 20.09.2022. Станом на 01.02.2024 на підставі заяв ДПС про задоволення додаткових кредиторських вимог на суму податкового боргу, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" включено в сьому чергу реєстру кредиторів вимоги з податку на додану вартість в період ліквідації банку з лютого 2022 по серпень 2023 року на загальну суму 330 534 433 грн 60 коп.

Тобто фактично, податковими органами без реєстрації податкової накладної було визнано наявність зобов`язань банку щодо сплати ПДВ за спірною господарською операцією, що у свою чергу, згідно приписів Податкового кодексу України, кореспондується із правом позивача на отримання податкового кредиту за такою господарською операцією.

У відповідності до частина 1 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Надлан" не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено: 13.02.2025

Суддя Н.Плотницька