Ухвала

від 12.02.2025 по справі 910/13229/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.02.2025Справа № 910/13229/24

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" (м. Київ)

про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/13229/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" (м. Київ)

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" (м. Київ)

про визнання недійсним договору,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-Комерційне Підприємство "Автофургон" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Патріот" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги № б/н від 05.10.2024, укладеного між відповідачами, з підстав його невідповідності вимогам чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.12.2024.

26.11.2024 та 29.11.2024 від відповідачів надійшли пояснення по справі.

03.12.2024 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 17.12.2024.

05.12.2024 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву.

05.12.2024 від відповідача-1 надійшли відповіді на питання позивача.

17.12.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив.

17.12.2024 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвали про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 04.02.2025.

03.02.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

03.02.2025 від відповідача-2 надійшли заперечення проти означеного клопотання позивача.

04.02.2025 від відповідача-1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

У підготовче засідання 04.02.2025 представники позивача та відповідача-2 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином. Представник відповідача-1 подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2025 у зв`язку з неявкою повноважного представника позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене підготовче засідання, ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення останнім причин такої неявки, позов залишено без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.

10.02.2025 від відповідача-1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу.

Розглянувши означену заяву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та у тому самому порядку, що й судове рішення.

Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

В силу приписів частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Так, відповідно до частин 5 та 6 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Системний аналіз норм Господарського процесуального кодексу України, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17.

У разі залишення позову в справі без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача, що і зумовили відповідні витрати відповідача під час розгляду справи та пов`язані з цим розглядом.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача. Разом із тим, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Так, обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідно до приписів частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

При цьому, суд зазначає, що не можна виходити лише з буквального розуміння терміну "необґрунтовані", тобто такі, для яких не має достатньо фактів чи доказів. Необґрунтованими можуть бути визнані такі дії, які свідомо спрямовані на перешкоджання нормальному перебігу судового провадження та явно свідчать про зловживання правами.

Дослідивши заяву відповідача-1, суд встановив, що заявником не зазначено, у чому саме полягає необґрунтованість дій позивача, у той час як саме лише подання позову (у даній справі чи в інших справах) не може бути розцінене судом як таке, що свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки останній має право на звернення до суду та реалізував таке право на свій розсуд.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та диспозитивність.

При цьому, суд наголошує, що в силу положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги недоведеність заявником обставин необґрунтованості дій позивача в ході розгляду даної справи, суд не вбачає підстав для висновку про необґрунтованість дій позивача та стягнення з нього понесених відповідачем-1 витрат, зокрема, витрат на правничу допомогу, у зв`язку із залишення позову без розгляду.

За таких обставин, у задоволенні цієї заяви відповідача-1 слід відмовити.

Керуючись статтями 130, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Нерон і Партнери" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі № 910/13229/24, - відмовити повністю.

Ухвала набрала законної сили 12.02.2025 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.М. Ващенко