Рішення

від 06.02.2025 по справі 910/10103/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2025Справа № 910/10103/24

За позовом Фізичної особи-підприємця Фукса Ойгена (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр Нейрохірургії" (м. Київ)

про стягнення 1 444 665,42 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Фукс А.В.

Від відповідача: Алфімов В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Фукс Ойген (далі - позивач, Підприємець, Підрядник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр Нейрохірургії" (далі - відповідач, Товариство, Замовник) про стягнення 1 518 584,42 грн заборгованості за договором підряду №14/07/21-1 від 14.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство ухиляється від оплати виконаних підрядних робіт згідно з договором підряду № 14/07/21-1 від 14.07.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10103/24. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 01.10.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2024 у зв`язку з відрядженням та відпусткою судді Ващенко Т.М., підготовче засідання призначено на 17.10.2024.

24.09.2024 відповідачем в системі "Електронний суд" сформовано відзив на позовну заяву, в якому Товариство заперечувало проти пред`явлених позовних вимог з підстав того. що акти прийому-передачі виконаних робіт, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підписані в односторонньому порядку та не підтверджують факту наявності заборгованості ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" перед ФОП Фукс Ойген та правової підстави її виникнення. Крім того, Товариство зауважувало, що обсяги робіт та їх вартість були погоджені між сторонами в усній формі, а зі сторони позивача не заявлялося жодних претензій щодо розміру проведених оплат, посилання Фукс Ойгена, що Підрядником за 2021-2024 роки було виконано робіт на загальну суму 10 958 684,68 грн, а Замовником фактично оплачено - 9 440 100,26 грн, а тому за останнім наявна заборгованість, є безпідставними та необґрунтованими.

25.09.2024 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача до суду надійшов супровідний лист про долучення диску з відеоматеріалами. Оскільки відповідного диску виявлено не було у поштовому відправленні, відповідальними особами був складений акт № 368/24 від 27.09.2024.

27.09.2024 у системі "Електронний суд" позивачем була сформована відповідь на відзив, в якій на спростування доводів відповідача Підприємець зазначив, що співпраця між сторонами відбувалась по затверджених в попередніх актах та кошторисах розцінках, або по розцінках, які погоджувались до початку виконання певного виду робіт. Після завершення виконання робіт позивачем готувались акти виконаних робіт та в подальшому, хоча із великою затримкою, підписувались Замовником. Також позивач зазначив, щодо врахування всіх оплат, крім 14.07.2021 у розмір 73 919,00 грн та зауважив, що відповідач не використав своє право на мотивовану відмову від підписання актів, і відповідно вказані акти вважаються прийнятими. Більше того, платежі, які здійснені відповідачем із посиланням на певні види робіт або на номер акту виконаних робіт, свідчить про те, що Замовник був повністю обізнаний про наявність таких актів.

07.10.2024 відповідачем в системі "Електронний суд" (зареєстровано 08.10.2024) сформовані заперечення на відповідь на відзив, в яких Товариство зазначило, що акти прийому-передачі виконаних робіт, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, підписані в односторонньому порядку та не підтверджують факту наявності заборгованості ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" перед ФОП Фукс Ойген та правової підстави її виникнення.

14.10.2024 Підприємцем в системі "Електронний суд" була сформована заява щодо зменшення розміру позовних вимог, відповідно якої позивач просить суд стягнути з Товариства 1 444 665,42 грн заборгованості за виконані підрядні роботи.

У підготовчому засіданні 17.10.2024 судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням поданої заяви. Також протокольною ухвалою судом було витребувано у позивача оригінали доказів для огляду в засіданні та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.11.2024.

У підготовчому засіданні 12.11.2024 судом оглянуті оригінали документів позивача, копії яких долучені до матеріалів справи та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.12.2024.

02.12.2024 Товариством в системі "Електронний суд" (зареєстровано 03.12.2024) сформовані додаткові письмові пояснення, в яких зауважив, що позивачем на адресу відповідача було надіслано вимогу, з якої вбачається, що спочатку заборгованість становила 992 349,42 грн. Однак, звернувшись до суду з позовом Фукс Ойген вже просить стягнути з ТОВ "Міжнародний центр нейрохірургії" 1 518 584,42 грн. За твердженнями відповідача ФОП Фукс Ойген не надав конкретного розрахунку заборгованості по кожному спірному (непідписаному акту), які ним же і складені, а тому жодним чином не довів законність та обґрунтованість позовних вимог.

У зв`язку із відсутністю електропостачання в приміщеннях Господарського суду міста Києва 03.12.2024 підготовче засідання не відбулось.

Ухвалою суду від 04.12.2024 підготовче засідання було призначене на 19.12.2024.

За наслідками підготовчого засідання 19.12.2024 судом була постановлена протокольна ухвала про закриття підготовчого засідання та призначений розгляд справи по суті в судовому засіданні 30.01.2025.

30.01.2025 позивачем у судовому засіданні була подана заява про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, в якій зауважено, що в разі ухвалення рішення на користь позивача відповідні докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до суду протягом 5 днів.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи доказу, судом була оголошена перерва в судовому засіданні до 06.02.2025.

У судовому засіданні 06.02.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.02.2025 проти позову заперечував з підстав, наведених у письмовому відзиві.

06.02.2025 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2021 між Фізичною особою-підприємцем Фукс Ойгеном, як Підрядником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр Нейрохірургії", як Замовником, був укладений договір підряду № 14/07/21-1 (далі - договір підряду), за умовами пункту 1.1. якого Підрядник зобов`язався за завданням Замовника у встановлений цим договором строк виконати комплекс ремонтних робіт згідно кошторису в повному обсязі відповідно до умов цього договору (далі - роботи) на об`єкті, визначеному договором, а саме: приміщення, що знаходиться за адресою вулиця Обухівська, 120, місто Київ.

Замовник зобов`язався прийняти належним чином виконані роботи та оплатити договірну вартість виконаних робіт та використаних матеріалів в порядку та строки визначені договором (пункт 1.2 договору підряду).

Пунктом 1.3 договору підряду передбачено, що склад та обсяги робіт визначені в кошторисі, що наведений у додатку № 1 до цього договору та є його невід`ємною частиною (далі - кошторис).

Строк виконання робіт, визначених в кошторисі складає 40 (сорок) робочих днів (пункт 1.4 договору підряду).

Згідно з пунктом 2.1 договору підряду ціна договору складає суму коштів за роботи та матеріали, яку сторону визначили в додатку № 1 (кошторис).

Розрахунок кошторису здійснено Підрядником на підставі попередню ознайомлення з технічним завданням Замовника та відповідно погоджено Замовником (пункт 2.2 договору підряду).

У пункті 2.3 договору підряду сторони погодили що оплата робіт та матеріалів здійснюється замовником в 2 етапи - попередня оплата в розмірі 50 % від суми зазначеної в кошторисі, та 50 % від суму зазначеної в кошторисі після підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Пунктом 2.4 договору підряду сторони передбачили, що у разі виникнення необхідності виконання робіт, які не передбачені цим договором, Підрядник виконує їх після узгодження із Замовником будь-яким зручним для сторін способом, про що складається додаткова угода з обов`язковим складанням кошторису на виконання додаткових робіт, що є невід`ємною частиною договору. Термін оплати таких робіт регламентується додатково угодою до договору.

Пунктом 4.1 договору підряду обумовлено, що Замовник зобов`язаний:

- прийняти та оплатити роботи, виконані підрядником по цьому договору, в розмірі і строки визначені договором та додатками до нього на підставі Акту приймання передачі виконаних робіт (пункт 4.1.1. договору підряду);

- протягом 2 (двох) робочих днів розглядати і письмово відповідати на аргументовані звернення підрядника щодо будь-яких обставин що можуть вплинути на зміну вартості та строків виконання робіт за даним договором в тому числі погоджувати проектні рішення (пункт 4.1.2 договору підряду).

Сторону встановили що на підтвердження факту приймання передачі виконаних робіт етапів робіт вони складають акт приймання передачі виконаних робіт (пункт 5.2 договору підряду).

Згідно з пунктом 5.2.2. договору підряду Підрядник зобов`язаний скласти та направити Замовнику Акт приймання-передачі виконаних Робіт протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту завершення виконаних робіт. Підрядник складає та підписує Акти приймання-передачі виконаних Робіт в двох примірниках та направляє їх для підписання Замовнику у строки визначені п. 5.2.2. договору (пункт 5.2.5 договору підряду).

Відповідно до пункту 5.3. договору підряду Замовник протягом 2 (двох) робочих днів з моменту отримання від Підрядника двох примірників Акту приймання-передачі виконаних Робіт зобов`язаний їх підписати та передати один підписаний примірник підряднику, або надати Підряднику обґрунтовану відмову від підписання у письмовому вигляді з зазначенням причин. При цьому в разі відмови від підписання Акту приймання-передачі виконаних Робіт через виявлення недоліків у виконаних роботах, Замовник зобов`язаний у строки визначені для підписання Акту приймання-передачі виконаних Робіт скласти Дефектний акт і передати його Підряднику для узгодження строків та переліку робіт, які необхідно виконати.

Згідно з пунктом 5.4. договору підряду в разі, якщо протягом строку, встановленого пунктом 5.3. цього договору, Замовник не підписує акт приймання передачі виконаних робіт та не надає Підряднику обґрунтовано письмову відмову від його підписання зазначенням причин, акт приймання передачі виконаних робіт вважається підписаним Замовником, а роботи, відповідно, вважаються виконаними належним чином та прийнятими Замовником

У разі, якщо протягом строку, встановленого пунктом 5.3. цього договору Замовник надасть Підряднику обґрунтовану відмову у письмовому вигляді від підписання акту приймання передачі виконаних робіт, сторони домовились докласти всіх необхідних зусиль для встановлення об`єктивності причин такої відмови. В разі, якщо причини відмови будуть визначені як обґрунтовані, що підтверджується письмово сторонами, сторони домовились діяти відповідно до пунктів 5.6.-5.7. Договору. Якщо ж причини відмови від Підписання акту приймання передачі виконаних робіт будуть визначені необґрунтованими акт приймання передачі виконаних робіт вважається підписаним, а роботи, відповідно, вважаються виконаними належним чином (пункт 5.5 договору підряду).

Додатком № 1 договору (кошторисом) сторони встановили перший етап робіт, який виконувався по Договору.

Звертаючись із цим позовом до суду, Підприємець зазначав, що у подальшому, керуючись нормою статті 2.4. договору, сторони узгоджували наступні роботи, етапи та матеріали, які виконувались Підрядником, будь яким зручним для них способом, оперативно при зустрічах, в телефонному режимі та через месенджери. При цьому сторонами не складались жодних додаткових угод та кошторисів. Така співпраця між сторонами склалась із самого початку дії договору (з 2021 року), що підтверджується рядом підписаних та оплачених Замовником актів виконаних робіт.

Позивач зазначав, що на прохання Замовника, кожного тижня - в неділю на 10:00 між сторонами договору відбувались робочі наради (зустрічі) на Об`єкті, де Замовник надавав завдання Підряднику на виконання фронту робіт. За твердженнями позивача сторонами договору в оперативному порядку погоджувались ціни та об`єм необхідних матеріалів через месенджер - Viber.

За погодженою сторонами схемою роботи, після виконання кожного окремого приміщення або масиву робіт, Підрядником складались Акти виконаних робіт, та підписувались сторонами.

Так, протягом 2021-2024 сторонами складені та підписані наступні Акти виконаних робіт: Акт № 1 від 17.08.2021 на суму 252 973,18 грн, Акт №2 за серпень 2021 року на суму 111 019,32 грн, Акт №3 за вересень 2021 року на суму 203 179,76 грн, Акт №4 за серпень 2021 року на суму 196 740,23 грн, Акт №5 за жовтень 2021 року на суму 164 737,76 грн, Акт №6 за листопад 2021 року на суму 164 165,65 грн, Акт №7 за грудень 2021 року на суму 290 787,68 грн, Акт №8 за грудень 2021 року на суму 325 560,92 грн, Акт №9 за грудень 2021 року на суму 54 369,70 грн, Акт №10 за грудень 2021 року на суму 114 426,00 грн, Акт №11 за січень 2022 року на суму 473 272,05 грн, Акт №12 за лютий 2022 року на суму 283 247,19 грн, Акт №13 за червень 2022 року на суму 485 632,06 грн, Акт №14 за червень 2022 року на суму 200 000,00 грн, Акт №15 за червень 2022 року на суму 395 334,70 грн, Акт №16 за липень 2022 року на суму 356 543,13 грн, Акт №17 за липень 2022 року на суму 170 833,65 грн, Акт №18 за липень 2022 року на суму 601 623,10 грн, Акт №19 за жовтень 2022 року на суму 201 818,10 грн, Акт №20 за листопад 2022 року на суму 233 266,00 грн, Акт №21 за листопад 2022 року на суму 200 812,54 грн, Акт №22 за листопад 2022 року на суму 136 541,46 грн, Акт № 23 за січень 2023 року на суму 672 280,92 грн, Акт №25 на суму 893 083,10 грн.

Крім того Підрядником були складені Акти, які не підписані з боку Замовника проте оплачені відповідачем, а саме Акт 19/1 за травень 2024 року на суму 182 300,80 грн, Акт № 23/1 за травень 2023 року на суму 154 190,00 грн, Акт №24 за травень на суму 587 838,14 грн, Акт №25/1 за травень 2024 року на суму 821 968,54 грн, Акт №26 за травень 146 045,00 грн.

Спір між сторонами, який переданий на вирішення суду, виник з підстав того, що Підрядником були виконані роботи, складені Акти виконаних робіт, не підписані з боку відповідача та не оплачені частково та повністю Товариством. Зокрема не підписаними та оплаченими в повному обсязі є Акти виконаних робіт: Акт №27 за травень 2024 року на суму 368 898,00 грн (365 509,58 грн оплачений, борг 3 388,42 грн), Акт №28 за травень 2024 року на суму 152 880,00 грн, Акт №29 за травень 2024 року на суму 944 035,00 грн, Акт №30 за травень 2024 року на суму 51 056,00 грн, Акт №31 за травень 2024 року на суму 339 145,00 грн. При цьому, з боку Замовника був підписаний Акт № 27/1 за травень 2024 року на суму 28 080,00 грн, проте не здійснено оплати виконаних робіт.

15.05.2024 супровідним листом № 1/15 Підприємцем на адресу відповідача були скеровані акти виконаних робіт №№ 23/1-32 для підписання.

20.05.2024 Товариством скеровано лист-відповідь № 43, в якому зазначено, що Замовник не буде підписувати та оплачувати скеровані акти, оскільки вважає, що заборгованість перед позивачем відсутня.

05.06.2024 Замовником скеровано відповідь № 53, в якій зазначено, що акти датовані 14.05.2025 у той час, як матеріали закуповувались та роботи виконувались у 2023 році, а тому є підстави не підписувати вказані акти. Крім того відповідач зазначав, що всі види робіт, калькуляція, ціни на роботи, графіки виконання робіт та усунення недоліків сторонами затверджувались в усній формі, не мають письмового підтвердження і оплачувались замовником у виді авансів та після їх виконання. Замовник вважає, що фінансові претензії Підрядника до Замовника необґрунтовані.

14.06.2024 Підприємцем на адресу відповідача скеровані акти № 19/1 та № 25/1 для підписання.

21.06.2024 позивачем на адресу Товариства скерована претензія, якій Підприємець вказав на відсутність обґрунтованої відмови від підписання скерованих актів виконаних робіт та вимагав сплати боргу в розмірі 992 349,42 грн.

31.07.2024 Підприємець скерував на адресу відповідача супровідний лист № 1/31, в якому зазначив, що після звірки взаємних розрахунків, яка мала місце 04.06.2024 сторонами виявлено відсутність підписаних актів на матеріали та роботи, які виконані підрядником та оплачені Замовником, а також що позивачем скориговано Акт №29 за рахунок робіт, вказаних в Акті №32 та скеровано на адресу Товариства для підписання скоригований Акт № 29.

На претензію від 21.06.2024 та лист від 31.07.2024 Товариством не було надано відповіді, грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за виконані підрядні роботи відповідачем не були сплачені, що зумовило звернення підприємця із цим позовом до суду.

Як вказано судом вище Товариство заперечує проти заявлених позовних вимог з огляду на те, що сторонами не було в письмовій формі складено та підписано додаткові угоди та кошторисів, якими був би погоджений обсяг підрядних робіт. Також відповідач зауважував, що представлені суду акти виконаних робіт, підписані в односторонньому випадку не підтверджують наявності заборгованості та правової підстави виникнення.

Нормами частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов`язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 173 ГК України господарським визначається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір підряду № 14/07/21-1 від 14.07.2021 за своє правовою природою є договором підряду, а тому правовідносини між сторонами регулюються Главою 61 Цивільного кодексу України.

Приписами статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна договору підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв`язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов`язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи. Підрядник, який своєчасно не попередив замовника про необхідність перевищення приблизного кошторису, зобов`язаний виконати договір підряду за ціною, встановленою договором. Підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник - його зменшення в разі, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати. У разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору (стаття 844 цього Кодексу).

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 14.07.2021 сторонами одночасно з договором підряду був складний та підписаний кошторис на суму 147 838,00 грн. Натомість у подальшому Підрядником протягом 2021-2024 років виконувались роботи, що значно і по обсягу, і по вартості перевищують роботи, вказані в кошторисі.

Натомість пунктом 2.4 договору підряду сторони погодили, що у разі виникнення необхідності виконання робіт, які не передбачені цим договором, Підрядник виконує їх після узгодження із Замовником будь-яким зручним для сторін способом, про що складається додаткова угода з обов`язковим складанням кошторису на виконання додаткових робіт, що є невід`ємною частиною договору. Термін оплати таких робіт регламентується додатково угодою до договору.

Факт відсутності документарного оформлення відповідних додаткових угод та кошторисів покладений відповідачем в основу заперечень проти позовних вимог.

Судом враховані зауваження Підприємця щодо погодження обсягу робіт та їх вартості сторонами шляхом листування у месенджері Viber, проте позивачем до суду не було представлено таких доказів.

Натомість на переконання суду твердження Товариства щодо кошторисів є помилковими з огляду на те, що погодження обсягу робіт та вартості таких робіт у розмірі більшому, ніж у кошторисі від 14.07.2021 було погоджено Замовником, про що свідчить прийняття таких робіт шляхом підписання та оплати актів виконаних робіт без зауважень за період 2021-2023 роки. Крім того у листі № 53 від 05.06.2024 Товариство зазначало, що види робіт, калькуляція, ціни на роботи, графіки виконання робіт та усунення недоліків сторонами затверджувались в усній формі.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що Замовник, посилаючись на факт відсутності документарного оформлення відповідних додаткових угод та кошторисів, припускається суперечливої поведінки, оскільки припускається вибіркового прийняття підрядних робіт без мотивованого обґрунтування за 2021-2023 роки та 2024 рік.

За змістом статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовано, що Акти виконаних робіт, не підписані з боку відповідача, а саме: Акт №27 за травень 2024 року на суму 368 898,00 грн (365 509,58 грн оплачений, борг 3 388,42 грн), Акт №28 за травень 2024 року на суму 152 880,00 грн, Акт №29 за травень 2024 року на суму 944 035,00 грн, Акт №30 за травень 2024 року на суму 51 056,00 грн, Акт №31 за травень 2024 року на суму 339 145,00 грн.

Передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе у разі реального виконання робіт за договором у випадку неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений у договорі. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОП КГС ВС від 06.12.2019 у справі № 910/7446/18.

У судовій практиці стосовно акту виконаних робіт, підписаного однією стороною, сталою є правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду України від 02.10.2012 у справі № 23/236, у пункті 6.3 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/7446/18, постановах Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, від 20.04.2021 у справі №905/411/17, від 17.03.2021 у справі №910/11592/19 та інших. Вона полягає в тому, що "передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором".

Статтю 882 ЦК України треба розглядати у системному зв`язку з іншими положеннями ЦК України, які регулюють правовідносини підряду, зокрема з положеннями частини 1 статті 853 ЦК України, яка визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 ЦК України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі №921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

Таким чином, для встановлення наявності підстав для оплати робіт за договором підряду, які оформлені актом прийняття - передачі робіт, підписаним однією стороною договору (підрядником), необхідним є встановлення та оцінка таких істотних обставин для цього, як обґрунтованість відмови замовника від підписання актів виконаних робіт та реального/фактичного виконання робіт за договором підряду. Отже, встановлення наведених обставин входить до предмету доказування у цій справі.

Суд зазначає, що акт виконаних підрядних робіт, підписаний однією стороною, не має доказової сили за умов встановлення обґрунтованості мотивів відмови замовника від підписання акту, і відповідно має доказову силу (є дійсним) у разі встановлення необґрунтованості відмови замовника від підписання акту та прийняття робіт.

Цивільний кодекс України не визначає критеріїв та умов щодо обґрунтованості відмови від підписання акту приймання - передачі робіт, а відтак обґрунтованість відмови замовника є оціночним поняттям та в кожному конкретному випадку повинна оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та спірних правовідносин сторін.

У матеріалах справи наявні листи № 43 від 20.05.2024 та № 53 від 05.06.2024, в яких Замовником вказано, що останній відмовляється від підписання скерованих Актів виконаних робіт, оскільки на його переконання всі роботи виконані в 2023 році та оплачені з боку відповідача. Проте вказана відмова не може вважатися обґрунтованою, оскільки Замовник, як у листах, у відзиві та у межах розгляду справи не вказує на невиконання підрядних робіт.

Крім того, доводи відповідача щодо виконання всього обсягу робіт у 2023 році спростовуються наявними в матеріалах справи документами, зокрема, видатковими накладними № 11230 від 28.12.2023, № 26 від 04.01.2024, № 564 від 15.01.2024, № 565 від 15.01.2024, № 573 від 15.01.2024 та відповідними товарно-транспортними накладними щодо придбання матеріалів, в яких покупцем та вантажоодержувачем значиться саме відповідач. Твердження відповідача щодо виконання завершуючих підрядних робіт сторонніми організаціями не знайшли свого підтвердження через відсутність відповідних доказів, які не були представлені суду Товариством.

Під час судового розгляду представник позивача надала пояснення, що представлені суду Акти виконаних робіт датовані 14.05.2024 через те, що вони сформовані для скерування відповідачу поштовим зв`язком. Щодо відмінності суми заборгованості, вказаної у претензії та заявленої до стягнення у межах даного позову, Підприємець в письмових поясненнях та неодноразово в судових засіданнях зауважував, що зміна суми мала місце після проведення звірки взаєморозрахунків та корегування Акту № 29 шляхом включення до переліку робіт, раніше вказаних в акті № 32.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Отже, з сукупного аналізу зазначених вище доказів, враховуючи відсутність заперечень з боку Товариства щодо обсягу виконаних робіт, факту їх виконання, відсутність вмотивованої відмови від підписання актів виконаних робіт, суд, керуючись стандартами балансу вірогідностей, погоджується з доводами позивача про те, що Підприємцем виконані спірні роботи, засвідчені Актом № 27 за травень 2024 року, Актом № 28 за травень 2024 року, Акт № 29 за травень 2024 року, Акт №30 за травень 2024 року, Акт №31 за травень 2024 року.

Крім того, за загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно надання послуг/виконання робіт, як зі сторони замовника, так і виконавця (підрядника), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані послуги (виконані роботи) з прив`язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє замовника від обов`язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то надання послуг чи виконання робіт, є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.

Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання замовником актів приймання робіт/послуг без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальне надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи. Аналогічна правова позиція міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що в межах даного господарського спору позивач просить стягнути вартість виконаних та неприйнятих робіт, суд дійшов висновку про застосування положень статті 530 ЦК України при визначенні строку, в який підрядні роботи за спірними актами є прийнятими та відповідно строк їх оплати є таким, що настав.

Враховуючи те, що загальна сума підрядних робіт у розмірі 1 444 665,42 грн, виконаних Підприємцем, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не спростував, встановлених судом обставин, не надав документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Підприємця до Товариства про стягнення вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина 1 статті 236 ГПК України).

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Згідно із статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Підприємця.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232-233, 236-241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний центр Нейрохірургії" (02232, Україна, м. Київ, вул. Закревського, 81/1; ідентифікаційний код 31519906) на користь Фізичної особи-підприємця Фукса Ойгена ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 444 665 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі шістсот шістдесят п`ять) грн 42 коп. заборгованості та 21 669 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят дев`ять) грн 98 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 12.02.2025.

Суддя Т.М. Ващенко