Рішення

від 03.02.2025 по справі 910/9162/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.02.2025Справа № 910/9162/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026; ідентифікаційний код 03528552) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008)

до 1) Одеської обласної (військової) державної адміністрації (пр.-т. Шевченко, буд. 4, м. Одеса, 65032; ідентифікаційний код 00022585)

2) Южненської міської ради Одеського району Одеської області (пр.-т. Григорівського Десанту, 18, м. Южне, Одеська обл., 65481; ідентифікаційний код 2101803)

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань» (вул. Фонтанська дорога, 11, каб. 321, м. Одеса, 65014; ідентифікаційний код 30495209)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (пр.-т. Берестейський, 14, м. Київ, 01135; ідентифікаційний код 38727770)

про усунення перешкод у розпорядженні акваторією морського порту та земельною ділянкою під нею, зобов`язання повернути земельну ділянку,

Представник сторін:

прокурор: Ханчич Галина

від позивача: Ткачук Яна

від відповідача-1: Кравцов Роман

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: Лавріненко Ігор

від третьої особи: Донченко Наталя

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Прокурора

До Господарського суду міста Києва звернувся заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі за текстом - Прокурор) в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі за текстом - КСУ, Позивач) з позовом до Одеської обласної (військової) державної адміністрації (далі за текстом - Одеська ОДА, Відповідач-1), Южненської міської ради Одеського району Одеської області (далі за текстом - Южненська міськрада, Відповідач - 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Хлібна гавань» (далі за текстом - ТОВ «ТД «Хлібна гавань», Відповідач-3, в якому Прокурор просить суд:

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 00022585) від 17.01.2014 № 31/А 2014 «Про надання земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНА ГАВАНЬ» у довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів)»;

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 21.01.2014, укладеного між Одеською обласною державною адміністрацією (код ЄДРПОУ: 00022585) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНА ГАВАНЬ» (код ЄДРПОУ: 30495209) щодо передачі в оренду земельної ділянки площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 (номер запису про речове право: 43776600 від 30.08.2021);

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний та земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Южненської міської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 21018103) на земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (РНОНМ: 281958151227; номер запису про речове право: 43776600 від 30.08.2021);

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні акваторією морського порту Південний разом із земельною ділянкою під нею шляхом скасування державної реєстрації права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНА ГАВАНЬ» (код ЄДРПОУ: 30495209) щодо земельної ділянки із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (РНОHM: 281958151227; номер запису про інше речове право: 4501464);

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ХЛІБНА ГАВАНЬ» (код ЄДРПОУ: 30495209) повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (РНОНМ: 281958151227);

- усунути перешкоди власнику - державі в особі Кабінету Міністрів України у користуванні та розпорядженні майном шляхом зобов`язання Южненської міської ради Одеського району Одеської області (код ЄДРПОУ: 21018103) повернути державі в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку із кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га (PHOHM: 281958151227).

В обґрунтування заявлених вимог Прокурор зазначає, що Відповідач - 1 без законних на те підстав прийняв розпорядження від 17.01.2014 № 31/А 2014, результатом чого стало відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га у користування Відповідачу - 3 всупереч тому, що така земельна ділянка входить до земель водного фонду, входить до акваторії морського порту Південний, а відтак є водним об`єктом загальнодержавного значення.

В силу зазначеного, право розпоряджатися земельною ділянкою 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га на підставі статті 14 Водного кодексу України та частини 8 статті 122 Земельного кодексу України має лише Кабінет Мінстрів України, яким і було передано у користування акваторію (в яку входить спірна земельна ділянка) третій особі з 30.08.2007.

Оскільки оскаржуване Прокурором розпорядження є незаконним, воно не може породжувати жодні юридичні наслідки такі як укладення між Відповідачем-1 та Відповідачем-3 договору довгострокої оренди, який Прокурор просить суд визнати недійсним на підставі частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України.

При цьому Прокурор зазначає про відсутність підстав у Відповідача - 1 для реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га в силу чого проведена реєстраційна дія (РНОHM: 281958151227; номер запису про інше речове право: 4501464) підлягає скасуванню, а земельна ділянка поверненню у розпорядження держави шляхом звернення до суду із негаторним позовом.

У поданій відповіді на відзив Прокурор зазначає, що підставою для втручання прокурора у спірні правовідносини є захист публічного інтересу, який полягає у задоволенні суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - доступу Держави до водного об`єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману.

2. Стислий виклад позиції Позивача

Із поданих пояснень вбачається, що Позивач підтримує правову позицію Прокурора та стверджує, що спірна земельна ділянка входить до акваторії морського порту, а відтак не може перебувати у комунальній чи приватній власності.

3. Стислий виклад позиції Відповідача -1

У поданому відзиві Відповідач-1 зазначає, що питання відведення земельних ділянок та компетенція державних органів з цього питання чітко урегульовано Земельним кодексом України. Так, статтею 122 цього Кодексу визначені повноваження органів влади по передачі земель у користування та власність відповідно до якої, Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач зазначає, що спірна земельна ділянка у даному випадку знаходилась за межами населеного пункту не перебувала у користуванні, що виключає застосування статті 149 Земельного кодексу України, не є дном територіального моря та не належить до зони відчуження.

Отже зазначене виключає компетенцію Кабінету Міністрів України щодо передачі цієї ділянки, а отже КМУ не уособлює розпорядника, відповідно і власника цієї земельної ділянки. Також відведення цієї ділянки для зазначених цілей не належить до повноважень районної державної адміністрації. Таким чином, єдиним державним органом наділеним повноваженнями по передачі цієї земельної ділянки в користування була Одеська обласна державна адміністрація.

Твердження прокурора, що ця земельна ділянка є дном територіального моря не відповідає дійсності, оскільки ця ділянка є дном Аджалицького лиману. Намагання ототожнити право КМУ на розпорядження земельною ділянкою дна Чорного моря з правом розпорядження земельною ділянкою, яка є дном Аджалицького лиману, безпідставне. Отже, даний випадок не є тим випадком, що наділяв би Кабінет Міністрів України правом застосовувати положення частини 8 статті 122 Земельного кодексу України. Ототожнення цих понять призвело до безпідставного посилання прокуратури на порушення облдержадміністрацією статті 116 Земельного кодексу України, оскільки у галузі водних відносин такого речового права як постійне користування, немає.

Враховуючи наведене, право та інтерес Кабінету Міністрів України не порушено, у зв`язку з цим Кабінет Міністрів України є неналежним позивачем.

Відповідач - 1 звертає увагу суду, що як Земельний так, і Водний кодекси України вказують, що до земель водного фонду належать землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Наведені положення законодавства чітко розмежовують поняття вод та землі і відповідно ці речі є різними об`єктами правового регулювання, при цьому очевидним та беззаперечним є пріоритет земельного законодавства при розгляді питань використання вод.

Враховуючи, що як землі, так воді присвячено різні кодекси, то і компетенція органів влади щодо прийняття рішень щодо цих об`єктів також різна, а тому Облдержадміністрація не приймала рішень, які б порушували компетенцію КМУ у сфері регулювання водних відносин.

З точки зору прокуратури, існує «недосконалість» законодавства щодо передачі земельних ділянок у морських портах, однак якщо і припустити наявність такої «недосконалості», то її усунення не може відбуватися шляхом вільного тлумачення законодавства та на основі такого тлумачення не може формуватися судова практика.

Щодо власника земельної ділянки, Відповідач-1 посилається на положення частини 4 статті 173 Земельного кодексу України та зазначає про відсутність необхідності прийняття рішення органом державної влади про передачу земельної ділянки у комунальну власність, а Законом № 1423-IX «Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» держава визнала за територіальними громадами право власності на земельні ділянки за межами населених пунктів. При цьому, законодавець не вказав за необхідне прийняття будь-яких додаткових рішень органами державної власності.

4. Стислий виклад позиції Відповідача -2

Заперечуючи щодо заявлених вимог та обґрунтовуючи правомірність реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га Відповідач - 1 посилається на те, що 28.05.2021 набув чинності Закон України від 28.04.2021 року №1423-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким доповнено пункт 24 розділ Х Земельного кодексу України.

Так, згідно листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру «Щодо окремих питань застосування Закону України від 28.04.2021 №1423-ІХ» від 27.09.2021 №22-28-0.214-11977/2-21: «Відповідно до пункту 24 розділу Х Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків.

Вказані винятки включають, зокрема, вказівку на землі, «що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій. Національної академії наук України, національних галузевих академій наук» (підпункт «а»)).

Також не передаються до комунальної власності землі водного фонду, які підпадають під інші винятки, встановлені пунктом 24 розділу Х, зокрема, якщо вони входять до меж об`єктів і територій об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення (підпункт «б»), перебувають під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності (підпункт «д»), визначені у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті (підпункт «е»). В інших випадках землі водного фонду, у тому числі з розташованими на них водними об`єктами, переходять у комунальну власність».

Посилаючи на статтю 51 Водного кодексу України, Відповідач-1 зазначає, що територіальні громади (в особі місцевих рад) можуть розпорядитися водними об`єктами, які знаходяться на землях комунальної власності, шляхом передачі відповідної земельної ділянки в оренду відповідно до законодавства.

У постановах, на які посилається Прокурор висновки Верховного суду збудовано на правовій конструкції, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід від них права володіння цими землями) є неприпустимим.

Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Разом з тим, статтею 59 Земельного кодексу України встановлено, що землі водного фонду можуть знаходиться як у державній, так і в комунальній власності.

Більш того, аналіз проваджень на які посилається Прокурор, вказує на те, що в абсолютної більшості позовні вимоги стосуються саме захисту права комунальної власності на землі водного фонду.

Тому застосовувати дану правову конструкцію до земель водного фонду комунальної власності не законно.

5. Стислий виклад позиції Відповідача -3

Із поданого відзиву вбачається, що Відповідач-3 зазначає, що Прокурором до позовної заяви не надано жодного доказу з якого підтверджується, що земельна ділянка площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 фактично розташована в акваторії Аджалицького лиману.

На переконання Відповідача, він не здійснював протиправних дій, оскільки станом на дату укладання договору оренди землі (21.01.2014) між Одеською обласною державною адміністрацією та ТОВ «ДТ «Хлібна гавань» згідно статті 4 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на 11.08.2013) визначено, що «Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування».

Зазначене також кореспондується з положеннями статті 59 Земельного кодексу України (у редакції на 05.12.2013).

Відповідач вважає, що Прокурором заявлено позовні вимоги без дотримання процедури, передбаченої статтями 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» та без відповідного узгодження з уповноваженим органом.

Окрім зазначеного, Відповідач-3 посилається на Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення, затвердженого наказом Держводгоспу України від 03.06.1997 № 41 (станом на момент виникнення спірних правовідносин), з якого вбачається, що Великий Аджалицький лиман (пункт 40) віднесено до водойм місцевого значення.

Зазначене підтверджує законність розпорядження спірною земельною ділянкою Відповідачем - 1.

Також сторона посилається на абзац 3 пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою КМУ від 13.05.1996 № 502 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин), яким закріплено право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду за оформленням договору між відповідною радою і юридичною чи фізичною особою.

Вказаний порядок, на переконання Позивача, підтверджує, що сам КМУ як розпорядник водних об`єктів державного значення делегував свої повноваження відповідним радам (державним адміністраціям).

6. Стислий виклад позиції третьої особи

У наданих до суду поясненнях ДП «АМПУ» підтримує позицію Прокурора та зазначає, що акваторія морського порту Південний, до якого включено водний об`єкт Аджалицький лиман є об`єктом загальнодержавного значення в силу статті 5 Водного кодексу України, а відтак розпоряджатися такими землями може виключно Кабінет Міністрів України.

На переконання третьої особи, відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 будь-яким суб`єктам господарювання, окрім ДП «АМПУ», йде всупереч з розробленою проектною документацією «Реконструкція водних підходів, маневрових зон та операційних акваторій біля причалів з урахуванням перспективного вантажообігу морського порту «Южний» в м. Южне Одеської області» - стадія ТЕО, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.09.16 № 657-р, що, у свою чергу, унеможливлює забезпечення створення рівних і конкурентних умов для розвитку та подальшого ведення господарської діяльності та отримання послуг у морському порту Південний усіх портових операторів та потенційних інвесторів, надання рівності прав усіх зацікавлених існуючих та майбутніх суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об`єктів портової інфраструктури загального користування.

Враховуючи положення статей 14, 17-2 Водного кодексу України, статті 79 Земельного кодексу України, надаючи у довгострокову оренду земельну ділянку ТОВ «Торговий дім «Хлібна гавань» Одеська ОДА діяла поза межами наданих їй повноважень, а отже розпорядження від 17.01.2014 № 31/А-2014 підлягає скасуванню, а укладений договір оренди від 21.01.2014 - визнанню недійсним.

В частині скасування державної реєстрації права комунальної власності спірна земельна ділянка саме в силу закону не перейшла і не могла перейти із державної у комунальну власність, оскільки остання фактично перебуває у постійному користуванні ДП «АМПУ», є частиною донної поверхні водного об`єкту загальнодержавного значення - Аджалицького лиману, та є акваторією морського порту Південний.

Зазначене закріплено пунктом 24 розділу Х та частиною 2 статті 117 Земельного кодексу України.

7. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 09.09.2024.

Також разом із позовною заявою Прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- накласти арешт на земельну ділянку площею 11,7394 га, що має кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 281958151227);

- заборонити товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Хлібна Гавань» (ЄДРПОУ - 30495209) проводити будь які будівельні роботи на земельній ділянці площею 11, 7394 га, що має кадастровий номер 5122755400:01:002:0109;

- заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним структурним підрозділам, на час розгляду та до набрання законної сили рішення у справі, здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості та введення їх в експлуатацію на земельній ділянці площею 11,7394 га, що має кадастровий номер 5122755400:01:002:0109;

- заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, проводити будь які реєстраційні дії щодо новостворених об`єктів нерухомого майна на земельній ділянці площею 11,7394 га, що має кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 281958151227).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2024 заяву заступника керівника Одеської обласної прокуратури про забезпечення позову у справі № 910/9162/24 задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 11,7394 га, що має кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 281958151227). У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

12.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-3.

14.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-1.

14.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-2.

26.08.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

02.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення Відповідача-2 на відповідь на відзив на позовну заяву.

03.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.

06.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення Позивача.

09.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача-3.

09.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Відповідача - 3 про залишення позовної заяви без руху.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 за наслідками розгляду судом клопотання Прокурора про витребування доказів, яке додано до позовної заяви, судом відмовлено у його задоволенні з підстав необґрунтованості. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання 09.09.2024.

У підготовчому засіданні 09.09.2024 судом задоволено клопотання Відповідача - 3 на продовження процесуального строку та відповідно продовжено строк на подання відзиву на 15 днів. Дана інформація занесена до протоколу судового засідання 09.09.2024.

Підготовче засідання 09.09.2024 відкладено на 23.09.2024.

18.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву від Відповідача-3.

23.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення, письмові заперечення та додаткові пояснення Прокурора.

Підготовче засідання 23.09.2024 відкладено на 14.10.2024.

24.09.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Прокурора та додаткові докази по справі.

04.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Прокурора про витребування доказів.

08.10.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Прокурора.

Підготовче засідання 14.10.2024 не відбулося у зв`язку із замінуванням будівлі суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 підготовче засідання призначено на 04.11.2024.

21.10.2021 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові докази до клопотання Прокурора про витребування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2024 клопотання заступника керівника Одеської обласної прокуратури про витребування доказів задоволено, витребувано у ТОВ «Торговий Дім «Хлібна гавань» належним чином засвідчену копію проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «Торговий Дім «Хлібна гавань» земельної ділянки площею 11,7394 га з кадастровим № 5122755400:01:002:0109 у довгострокову оренду строком на 49 років, із земель водного фонду, що перебувають у запасі, для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно - транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). Підготовче засідання відкладено на 18.11.2024.

11.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Позивача.

13.11.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення Відповідача-3.

У підготовчому засідання 18.11.2024 судом закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 09.12.2024.

05.12.2024 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення третьої особи.

У судовому засіданні 09.12.2024 судом оголошено перерву до 27.01.2025.

27.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Відповідача-2 про розгляд справи без участі Відповідача -3.

У судовому засіданні 27.01.2025 судом оголошено перерву до 03.02.2025.

У судовому засіданні 03.02.2025 Прокурор підтримав заявлені вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник Позивача підтримав позицію Прокурора.

Представники Відповідача-1 та Відповідача-3 заперечували щодо задоволення позову.

Представник Відповідача-2 у дане засідання не з`явився, належним чином повідомлявся про місце, дату та час судового засідання.

Заслухавши вступні слова Прокурора та представників сторін, враховуючи належне повідомлення Відповідача про відкриття провадження у справі, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 03.02.2025 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 «Про надання акваторії у користування Державному підприємству «Морський торговий порт «Южний» надано акваторію в межах згідно з додатком за умови недопущення в подальшому передачі зазначеної акваторії або її частини іншим суб`єктам господарювання.

Додатком до вказаної постанови визначено у системі координат WGS-84 межі акваторії порту Южний, до якої включено акваторію Аджалицького лиману; водний простір, обмежений дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46 град. 36' 03,3" північної широти, 31 град. 01' 19,4" східної довготи; акваторію якірної стоянки N 356, обмежену лініями, що з`єднують точки з визначеними координатами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.10.2009 № 1356-р «Про надання державному підприємству «Морський торговельний порт «Южний» у постійне користування земельної ділянки» було надано ДП МТП «Южний» земельну ділянку, розташовану в межах наданої йому акваторії Аджалицького лиману.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 № 133-р «Про погодження пропозиції щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту» (із змінами, внесеними розпорядженням КМУ № 990-р від 12.12.2018) погоджена пропозиція Міністерства інфраструктури щодо реорганізації підприємств морського транспорту за переліком шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них відповідно до розподільних балансів та зобов`язано Міністерство інфраструктури: здійснити заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту; після державної реєстрації ДП АМПУ підготувати пропозиції про внесення змін, зокрема, у додаток до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації»; до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою КМУ № 1734 від 23.12.2004 тощо.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 19.03.2013 № 163 «Про заходи щодо реорганізації державних підприємств морського транспорту та утворення державного підприємства «Адміністрація морських портів України» здійснена реорганізація державних підприємств морського транспорту шляхом виділу стратегічних об`єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов`язків стосовно них, відповідно до розподільчих балансів та утворено державне підприємство «Адміністрація морських портів України» установлено, що Адміністрація морських портів є правонаступником реорганізованих державних підприємств морського транспорту у частині майна, прав та обов`язків відповідно до розподільчих балансів та утворена комісія з реорганізації державних підприємств морського транспорту, зазначених у додатку до цього наказу, тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 03.06.2013 внесено зміни до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 та визначено у якості постійного користувача акваторії морських портів, зокрема порту Южний, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» за умови недопущення передачі їх або їх частин іншим суб`єктам господарювання.

Постановою Кабінету Міністрів України № 341 від 17.04.2019 постановлено перейменувати морський порт Южний на морський порт Південний.

Постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 20.01.2021 внесено зміни у додаток до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 «Про межі акваторії морського порту Південний» виклавши його в редакції, що додається, згідно якого акваторія морського порту (у системі координат WGS-84) включає: водний об`єкт Аджалицький лиман (до урізу води); частину водного об`єкта Чорного моря, обмежену дугою кола радіусом 2 милі від будинку берегової радіолокаційної станції з координатами 46°36' 03,3" північної широти, 31°01' 19,4" східної довготи; частину водного об`єкта Чорного моря (якірна стоянка № 356), обмежену лініями, що з`єднують точки з визначеними координатами.

Так, судом встановлено, що акваторія морського порту Південний, до якого включено акваторію Аджалицького лиману з 30.08.2007 перебуває у користуванні третьої особи.

З 20.01.2021 та станом на час розгляду даної справи, акваторію Аджалицького лиману, яку включено до акваторію морського порту Південний включено як: «водний об`єкт Аджалицький лиман (до урізу води)».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД «Хлібна гавань» 25.12.2013 скеровано на адресу голови Одеської обласної державної адміністрації клопотання стосовно затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,7394 га в довгострокову оренду на 49 років для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Розглянувши клопотання ТОВ «ТД «Хлібна гавань», 17.01.2014 Одеською обласною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 31/А 2014, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років, із земель водного фонду, що перебувають у запасі, для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Пунктом 2 вказаного розпорядження вирішено надати ТОВ «ТД «Хлібна гавань» у довгострокову оренду на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер: 5122755400:01:002:0109) площею 11,7394 га, в тому числі 11,7394 га для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури морського транспорту на території Новобілярської селищної ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населених пунктів).

На підставі вказаного розпорядження 21.01.2014 між Одеською обласною державною адміністрацією і ТОВ «ТД «Хлібна гавань» укладено договір оренди земельної ділянки (далі за текстом - Договір), згідно з яким вказане товариство приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 11,7394 га, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту).

Право оренди земельної ділянки площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 30.01.2014 (номер запису про інше речове право: 4501464).

На виконання умов договору, сторонами складено акт приймання передачі земельної ділянки, за яким орендодавець Одеська обласна державна адміністрація передала, а орендар ТОВ «ТД «Хлібна гавань» прийняв земельну ділянку загальною площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 в строкове платне користування та володіння.

Пунктом 11 Договору визначено, що його укладено на 49 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

Відповідно до пункту 21 Договору земельна ділянка надається в оренду для будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів інженерно транспортної інфраструктури морського транспорту.

Згідно з пунктом 22 Договору категорія земель, до якої за основним цільовим призначенням належить земельна ділянка «землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики», оборони та іншого призначення».

Цільове призначення земельної ділянки згідно з КВЦПЗ «для розміщення та експлуатації будівель та споруд морського транспорту», код 12.02.

Надалі, між ТОВ «ТД «Хлібна гавань» та ТОВ «Хлібна гавань-термінал» 03.02.2014 укладено договір суборенди частини земельної ділянки, згідно з яким ТОВ «ТД «Хлібна гавань» надало, а ТОВ «Хлібна гавань-термінал» прийняло в строкове, платне володіння і користування (суборенду) земельну ділянку площею 1,1879 га, яка є частиною земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109, яка знаходиться за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, територія Новобілярської селищної ради (за межами населеного пункту).

Згідно пункту 11 договору суборенди, останній укладено строком на 3 роки, який обчислюється з моменту державної реєстрації права суборенди частини земельної ділянки.

Відповідно до пункту 12 договору суборенди, після закінчення строку дії договору суборендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому випадку суборендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово суборендодавця про намір продовжити його дію на новий строк. Окрім того, до листа повідомлення про поновлення договору суборенди землі суборендар додає проєкт додаткової угоди.

З аналізу вказаних пунктів договору суборенди частини земельної ділянки від 03.02.2014 можна зробити висновок, що останній не пролонговано сторонами договору та останній припинив свою дію.

Вказане не заперечується сторонами, а також підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно де вказано, що договір суборенди частини земельної ділянки від 03.02.2014 діє до 08.02.2017 (номер запису про інше речове право 4607686).

Згодом, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» та витягу з Державного земельного кадастру від 26.07.2021 № HB - 007242192021 державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Дорофєєвою А.А. 03.09.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 за Южненською міською радою Одеського району Одеської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 281958151227).

Однак, Прокурор зазначає, що вищезазначена земельна ділянка фактично розташована в акваторії Аджалицького лиману та являє собою частину водного об`єкту та в силу положень пункту 1 частини 1 статті 5 Водного кодексу України (далі за текстом - ВК України) відноситься до водних об`єктів загальнодержавного значення, якими розпоряджатися може Кабінет Міністрів України відповідно до статті 14 ВК України та частини 8 статті 122 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України).

Прокурор звертає увагу суду на те, що земельна ділянка площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 є донною поверхнею Аджалицького лиману, яка входить до меж морського порту Південний та в силу зазначених вище постанов Кабінету Міністрів України з 30.08.2007 перебуває у постійному користуванні ДП «АМПУ» (правонаступник ДП «Южний морський торговельний порт»), що унеможливлює її передання у користування будь-яким іншим суб`єктам господарювання.

При цьому, розпорядження щодо припинення права постійного користування ДП «АМПУ» акваторією морського порту Південний та вилучення цих земель з користування уповноваженими органам не приймалося.

На підтвердження вказаного Прокурором надано лист ДП «АМПУ» від 17.07.2024 № 2213/10-01-01Вих.

Так, Прокурор стверджує, що розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 17.01.2014 № 31/А 2014, яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки Відповідачу-3 у довгострокову оренду є таким, що суперечить актам цивільного законодавства та відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

З огляду на те, що Договір між Одеською обласної державної адміністрації та ТОВ «ТД «Хлібна гавань» укладено за результатами незаконного волевиявлення Одеської обласної державної адміністрації, такий Договір в силу положень частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 ЦК України є недійсним правочином, зміст якого суперечить актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Прокурор вказує на незаконність рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку, яка в силу положень статті 14 ВК України є внутрішнім морським морем, належить до Аджалицького лиману та акваторією морського порту Південний, є об`єктом загальнодержавного значення та може перебувати виключно у державній власності, законним розпорядником якої визначено Кабінет Міністрів України.

В силу того, що рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га органами виконавчої влади у відповідності до пункту а) частини 5 статті 83, статті 117 ЗК України не приймалось, з наданих Відповідачем - 2 документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, не вбачається право комунальної власності, означене виключає законність такої реєстрації.

Прокурор вважає, що державним реєстратором виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області Дорофєєвою А.А. при реєстрації не дотримано вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 812 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127 в силу чого проведена державна реєстрації підлягає скасуванню, а земельна ділянка кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га - поверненню у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

При обґрунтуванні повернення спірної земельної ділянки у розпорядження держави Прокурор у позові звертає увагу суду на те, що належним способом захисту та відновлення інтересів держави буде подання негаторного позову оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га відноситься до земель водного фонду, що вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 ЗК України.

Посилаючи на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, Прокурор стверджує, що ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводить до заволодіння порушником такою ділянкою, що свідчить про не позбавлення права власності держави та є підставою для звернення до суду із негаторним позовом.

Прокурор звертає увагу суду на відсутність у нього, ГУ Держгеокадастру в Одеській області, Южненської міської ради та Одеської обласної державної адміністрації проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «ТД «Хлібна гавань» земельної ділянки ділянку площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109, на підтвердження чого Прокурором надано листи від вказаних органів.

Крім того, Прокурором надано до справи схему межі акваторії морського порту Південний, дослідивши яку судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га знаходиться в межах Аджалицького лиману, а відтак відноситься до його акваторії.

При досліджені спірних правовідносин, судом враховано зазначення Відповідачем-2 у запереченнях на відповідь на відзив, що 28.08.2018 Одеська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням № 1001/А-2018 від 28.08.2018 року надала дозвіл ДП «АМПУ» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під акваторією морського порту «Южний» у постійне користування орієнтовною площею 540,0 га із земель водного фонду, що не надані у власність або користування, для забезпечення безпеки мореплавства та утримання стратегічних об`єктів портової інфраструктури, яка розташована в межах акваторії Аджалицького лиману.

ДП «АМПУ» в особі Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося до Южненської міської ради з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ДП «АМПУ» в липні 2023.

Даний проект розроблений на земельну ділянку під акваторією морського порту «Південний», яка розташована в межах Аджалицького лиману за адресою: Одеська область, Одеський район, на території Южненської міської територіальної громади (за межами населених пунктів), загальною площею 535,0988 га, кадастровий номер: 5122755400:01:002:0375, однак до даної земельної ділянки не відноситься земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 площею 11,7394 га.

Відповідач-2 зазначає про колізію норм Водного кодексу України та Земельного кодексу України зі спірного питання, а з наданих листів від Міністерства юстиції України від 28.09.2023 року №127964/115-4-23/8.2.1, від Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 23.08.2023 року №5-28-0.134-8923/2-23та від Одеської обласної військової адміністрації від 11.10.2023 року №8532/4/01/-13/10979/2-23 не містять чіткої відповіді на питання відносно правомірності затвердження Южненською міською радою проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування ДП «АМПУ».

Відповідач-2 звертає увагу суду на те, що 28.08.2018 Одеська обласна державна адміністрація своїм розпорядженням № 1001/А-2018 від 28.08.2018 року надала дозвіл ДП «АМПУ» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під акваторією морського порту «Южний» у постійне користування орієнтовною площею 540,0 га із земель водного фонду, що не надані у власність або користування, для забезпечення безпеки мореплавства та утримання стратегічних об`єктів портової інфраструктури, яка розташована в межах акваторії Аджалицького лиману.

Згідно пояснень третьої особи , станом на 2015 рік проект землеустрою погоджений усіма наявними суміжними землевласниками та землекористувачами та поданий до відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області на погодження.

Однак, згодом адміністрації морського порту Південний стало відомо, що Одеською облдержадміністрацією та Новобілярською селищною радою (правонаступником якої є Южненська міська рада Одеського району Одеської області) прийнято ряд розпоряджень, які унеможливили подальше відведення земельної ділянки під акваторією морського порту Південний у постійне користування ДП «АМПУ». Зазначене призвело до виникнення ряду судових спорів, в тому числі і даного.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

За змістом частини 1 статті 58 ЗК України, статті 4 ВК України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 ВК України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів.

Частинами 1, 2 статті 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Редакція зазначених вище норм кореспондується з редакцією ЗК України та ВК України станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 141 ВК України (в редакції від 27.07.2013) до відання КМУ у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить: розпорядження внутрішніми морськими водами, територіальним морем, а також акваторією морських портів; відведення акваторій морських портів.

Частиною 4 статті 51 ВК України (в редакції від 27.07.2013) водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Статтею 13 ЗК України (в редакції від 05.12.2013) закріплено повноваження КМУ в галузі земельних відносин, серед яких, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно частиною 8 статті 122 ЗК України (в редакції від 05.12.2013) КМУ передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до частини 1, 9 та статті 149 ЗК України (в редакції від 05.12.2013) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Пунктом 2 частини 1 статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції від 23.10.2013 закріплено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 17 ЗК України (в редакції від 05.12.2013) закріплено, що до повноваження місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин в тому числі належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України (в редакції від 05.12.2013) обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Згідно пункту 5 Порядку користування землями водного фонду, затвердженого постановою КМУ від 13.05.1996 № 502 право тимчасового користування земельними ділянками на землях водного фонду оформляється договором, який укладається між відповідною Радою і юридичною або фізичною особою.

За змістом пунктів 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» (в редакції від 11.08.2013):

- акваторія морського порту (портова акваторія) - визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден;

- морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до частин 1-3 статті 8 зазначеного Закону межами морського порту є межі його території та акваторії. Межі території морського порту визначаються і змінюються КМУ, виходячи з положень ЗК України. Межі акваторій морських портів визначаються і змінюються КМУ без порушення меж акваторій суміжних морських рибних портів та річкових портів. Відведення акваторії морського порту (надання в користування) адміністрації морських портів України здійснюється на підставі рішення КМУ відповідно до закону.

Як встановлено судом вище, з 30.08.2007 акваторію Аджалицького лиману надано у користування третій особі згідно постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 № 1073 «Про надання акваторії у користування Державному підприємству «Морський торговий порт «Южний».

Суд зазначає, що згідно статті 125 та 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Натомість судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів реєстрації за третьою особою права користування спірної земельної ділянки, яка розташована в межах акваторії Аджалицького лиману, що в свою чергу виключає і наявність такого права користування у третьої особи станом на дату прийняття розпорядження Одеською обласною державної від 17.01.2014 № 31/А 2014.

Виникнення права користування лише в силу припису постанови Кабінету Міністрів України не відповідає вимогам статті 125 та 126 ЗК України.

При цьому суд зазначає, що станом на дату прийняття Відповідачем - 1 розпорядження від 17.01.2014 № 31/А 2014 за третьою особою закріплювалась акваторія Аджалицького лиману без визначення «до урізу води», яке введено постановою КМУ від 20.01.2021 № 44.

Так, враховуючи відсутність словосполучення «до урізу води» станом на дату прийняття оскаржуваного розпорядження Відповідача-1, закріплені пунктами 2, 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про морські порти України» (в редакції від 11.08.2013) термінів «акваторія морського порту» та «морський порт», суд дійшов висновку, що доводи Прокурора про перебування всієї акваторії Аджалицького лиману у користуванні третьої особи станом на 17.01.2014 є необґрунтованими з огляду на те, що ні Прокурором, ні Позивачем, ні третьою особою зазначеного не доведено.

Суд зазначає, що термін «акваторія морського порту» взагалі передбачає виділення частини водного об`єкту задля забезпечення діяльності порту, обладнання для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності, а не повністю водного об`єкту як такого.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка кадастровий номер 5122755400:01:002:0109 щодо якої виник даний спір розташована - Одеська область, Лиманський район, Новобілярська селищна рада (за межами населених пунктів) та знаходиться на значній відстані від морського порту Південний, що також викликає у суду сумніви в частині обґрунтованості доводів Прокурора щодо необхідності такої ділянки в діяльності порту та дійсної мети такого позову.

Додатково судом враховано посилання Відповідача - 3 на наказ Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997 р. № 41, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.01.1998 р. за № 2/2442, яким затверджено Перелік річок та водойм України, що віднесені до водних об`єктів місцевого значення, згідно з яким водні об`єкти місцевого значення знаходяться на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької, Донецької областей та Автономної Республіки Крим, пунктом 40 якого закріплено Великий Аджалицький лиман.

Станом на час прийняття оскаржуваного розпорядження Відповідача - 1 вказаний наказ був чинним, а саме до 20.01.2015.

Також, судом враховано суперечливу поведінку ДП «АМПУ» в частині вчинення дій на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під акваторією морського порту «Южний» у постійне користування шляхом звернення до Одеської обласної державної адміністрація, а в подальшому і до Южненської міської ради.

Зазначене фактично дублює дії Відповідача - 3 задля отримання земельної ділянки у користування, які презюмуються стороною (третьою особою) як неправомірні та незаконні.

Крім того, суд зауважує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою третій особі не є доказом належного користування, а відсутність в матеріалах справи проекту землеустрою щодо відведення ТОВ «ТД «Хлібна гавань» земельної ділянки площею 11,7394 га з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 не може бути підставою встановлення його невідповідності, а відтак і незаконного відведення такої земельної ділянки у користування Відповідачу - 3 з даної підстави.

Що стосується обраного Прокурором способу захисту, судом враховано, що Прокурор звернувся до суду з позовом, який ним визначено як негаторний із одночасним посланням на пункти 51-52 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц якими закріплено наступне: «заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95 с18); від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18, пункт 70); від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18, пункт 80); від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 96); від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 45) та інших. Тому протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду виходячи з того, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не приводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452 цс 18, пункт 71), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473 цс 18, пункт 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 97), від 15.09.2020 у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19, пункт 46) та інші).

Проте, суд вважає такі посилання у даному випадку неналежними та такими, що не підтверджують обрання Прокурором належного способу захисту шляхом звернення до суду з даним позовом як негаторним оскільки у спірних правовідносинах земельна ділянка площею 11,7394 га, кадастровий номер 5122755400:01:002:0109, яка відноситься до земель водного фонду, не перейшла у приватну власність фізичної чи юридичної особи, ТОВ «ТД «Хлібна гавань» не могла проявити розумну обачність, не могла достовірно знати про те, що ділянка належать до земель загальнодержавного значення.

В спірних правовідносинах, зазначена земельна ділянка належить Відповідачу - 2, тобто територіальній громаді на праві комунальної власності, що не є тотожнім, аналогічним чи схожим до правовідносин, які розглядалися у справі № 653/1096/16-ц, а тому нівелює обов`язковість такого висновку суду касаційної інстанції при вирішенні даного спору.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц та від 04.06.2019 у справі №916/3156/17.

З цих висновків випливає, що суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).

Частиною 1 статті 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.

Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.

Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до не власника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.

Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.

Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав. Державна реєстрація речових прав виконує важливу функцію інформування третіх осіб про права та обтяження на майно, а у випадках, встановлених законом, з такою реєстрацією пов`язується виникнення прав на нерухоме майно (абзац третій частини другої статті 331 ЦК України). Хоча державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі N 48/340 (провадження N 12-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі N 911/3594/17 (провадження N 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі N 916/1415/19 (провадження N 12-80гс20, пункт 6.13)).

Тому загальна спрямованість Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» полягає у забезпеченні достовірності та несуперечливості відомостей Державного реєстру прав. Механізм реалізації цього фундаментального підходу закріплений, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 24 вказаного закону, яким встановлено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Отже, інші положення цього Закону повинні застосовуватись у сукупності з нормою цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на дату виникнення спірних правовідносин земельна ділянка з кадастровим номером 5122755400:01:002:0109 перебувала у державній власності до моменту державної реєстрації права комунальної власності за Відповідачем - 2 03.09.2021 з огляду на набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Так, станом на дату звернення до суду з позовом Позивач не є власником спірного нерухомого майна, яке унеможливлює звернення до суду з негаторним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач, який є власником майна, вважає, що його право порушене тим, що право власності на таке майно зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18, у пункті 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Суд звертає увагу прокурора на викладення ним прохальної частини позову, що зазначення ним словосполучення «Усунення перешкод» на початку кожної вимоги не робить з такого позову негаторний та водночас призводить до втрати основної мети негаторного позову в надій Прокурором редакції.

Крім того, аналогічну позицію викладено в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.05.2023 у справі «№ 916/876/20 за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» до Новобілярської селищної ради Лиманського району, Товариства з обмеженою Компанія «Техагро» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Кабінету міністрів України та Міністерства розвитку громад територій та інфраструктури України, за участю Одеської прокуратури про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним договору, а саме в пункті 4.66 встановлено, що відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач, який є власником майна, вважає, що його право порушене тим, що право власності на таке майно зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав.

Задоволення позову про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі N 183/1617/16 (провадження N 14-208цс18), у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі N 488/5027/14-ц (провадження N 14-256цс18, у пункті 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.

Даної позиції притримується Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 24.05.2023 у справі «№ 916/875/20.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду не необґрунтованість доводів Прокурора та обрання ним неефективного способу захисту без урахування зареєстрованого права володіння спірним майном.

Водночас, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що пункт 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України набрав чинності 27.05.2021, а з ним вступило в дію відповідне розмежування земель державної та комунальної власності пов`язане саме з датою набрання ним законної сили.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Враховуючи доводи Відповідачів, судом встановлення дотримання Прокурором порядку звернення до суду згідно статті 23 Закону України «Про прокуратуру», що тим самим спростовує аргументи сторін в цій частині.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище та враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що поданий позов не підлягає задоволенню з підстав обрання Прокурором неефективного способу захисту прав та інтересів держави.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Одеську обласну прокуратуру.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України - відмовити.

2. Судові витрати Одеської обласної прокуратури не відшкодовуються.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 13.02.2025

Суддя Антон ПУКАС