Рішення

від 13.02.2025 по справі 910/28414/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2025Справа № 910/28414/15 (910/9850/22)Суддя Господарського суду міста Києва Яковенко А.В., розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" (04071, м.Київ, вул.Хорива, буд.36, код ЄДРПОУ 32557113)

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 715,26 грн.

в межах справи №910/28414/15

За заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" (код ЄДРПОУ 32557113)

про визнання банкрутом

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/28414/15 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про банкрутство Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" (код ЄДРПОУ 32557113).

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 715,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю перерахування коштів, проте відповідач, отримані кошти за послуги з утримання будинків та прибудинкової території повертати відмовляється.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, справу №910/28414/15 (910/9850/22) передано для розгляду судді Яковенко А.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 прийнято до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 715,26 грн. до розгляду в межах справи № 910/28414/15 про банкрутство; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Вказана ухвала суду від 13.09.2023 була надіслана відповідачу 09.11.2020, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження, вказану у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600051011703 була вручена Комунальному підприємству "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" 19.10.2023.

13.10.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

30.10.2023 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

08.11.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на заяву позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.8 статті 251 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами 1 та 2 статті 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами справи, а також доказами, що були надані сторонами протягом усього періоду розгляду справи в суді.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) сплатила за отримані послуги з утримання будинків та прибудинкової території у липні та вересні 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.08.2019 на суму 338,83 грн та від 17.10.2019 на суму 375,43 грн.

Як зазначає позивач в позовній заяві, отримувачем грошових коштів згідно даних платіжних доручень був КП «ГІОЦ», але зараховані вони були помилково на рахунок КП "Поділ-Житло Подільського району міста Києва".

Листами від 24.12.2019 №20.1.0.0.0/7-20191224/1814 від 24.12.2019 №20.1.0.0.0/7-20191224/1773 від 04.02.2021. №20.1.0.0.0/7-20210204/3436 та від 04.02.2021 №20.1.0.0.0/7-20210204/3389 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» зверталось до КП «ГІОЦ» з проханням повернути помилково перераховані кошти згідно платіжних доручені від 20.08.2019р. та від 17.10.2019р. на суму 338.83 грн. та 375.43 грн. відповідно.

Листом від 23.11.2020 № 02-605/з КП «ГІОЦ» повідомило Позивача, що грошові кошти було зараховано на рахунок Відповідача та було запропоновано звернутися до отримувача коштів - ліквідатора КП "Поділ-Житло Подільського району міста Києва".

Листом від 10.03.2021р. № 10663/У-303-765 КП Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м.Києва» направило на адресу Відповідача заяву Позивача щодо повернення грошових коштів.

Згідно листа від 30.03.2021. № 02-54/972 арбітражний керуючий Бандола О.О., повідомив ОСОБА_1 , що за особовим рахунком НОМЕР_2 є заборгованість перед Комунальним підприємством «Поділ-Житло Подільського району м.Києва» (код ЄДРПОУ: 32557113) у розмірі 5519,32 грн.

У відповідь на адвокатський запит від 25.06.2021 № 25/ 06 /21./ листом від 30.06.2021 № 02-54/1168 арбітражний керуючий Бандола О.О. повідомив, шо первинні бухгалтерські документи, які підтверджують виникнення грошової заборгованості ОСОБА_1 перед Комунальним підприємством «Поділ-Житло Подільського району м.Києва» у арбітражного керуючого - відсутні.

Листом від 18.08.2021 № 18/08/21 позивачем на адресу арбітражного керуючого було направлено вимогу щодо повернення помилково зарахованих на розрахунковий рахунок Комунального підприємства «Поділ-Житло Подільського району м. Києва» кошів у сумі 715,26 грн.

Листом від 20.09.2021 № 02-54/1245 з посиланням на лист КЦ «Центр комунального сервісу», ліквідатор Бандола О.О. повідомив, шо станом на 01.09.2021 року заборгованість за житлово-комунальні послуги по особовому рахунку НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2 , складає 5 519,32 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Отже, для виникнення зобов`язання, передбаченого ст.1212 Цивільного кодексу України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені Цивільного кодексу України відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Відповідно до ст.1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що є заборгованість відповідно до довідки про нарахування та сплату по особовому рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період з 01.08.2019 по 01.10.2021 у розмірі 5 519,32 грн.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що у період з листопада 2019 року по вересень 2021 року позивачем були сплачені послуги, проте в наданій відповідачем довідці таких даних не зазначено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що між сторонами існували договірні правовідносини, наявності між сторонами будь-яких окремих цивільних правовідносин (письмовий чи усний договір/угода чи інші обставини, передбачені ст.11 Цивільного кодексу України), інші докази існування господарських правовідносин або наявності попередніх домовленостей щодо надання будь-якої фінансової допомоги відповідачу, суд дійшов висновку, що дані обставини свідчать про наявність порушеного права позивача та правових підстав для звернення останнього до суду з цим позовом про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд здійснивши перерахунок згідно платіжного доручення № 0.0.1442633313.1 від 20.08.2019 та №0.0.1496424902.1 від 17.10.201, зауважує, що позивачем було не вірно вирахувано суму до стягнення - 715,26, дійсно перераховано відповідачу 714,26 грн з призначенням платежу "за утримання будинків та прибудинкових територій АДРЕСА_3, ОСОБА_1" та "за утримання будинків та прибудинкових територій 2 , 709015538 , Київ ,АДРЕСА_4, ОСОБА_1 ", однак матеріали справи такий договір не містять.

Відтак, оскільки між сторонами не виникло відповідних господарських зобов`язань, правові підстави для оплати позивачем грошових коштів у сумі 714,26 грн на користь відповідача були відсутні, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача зазначених коштів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з урахуванням положень ст.1212 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних в ОСОБА_1 частково, а саме стягнення грошових коштів розмірі 714,26 грн.

Щодо розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

30.10.2023 позивачем надана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, де викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 8 950,00 грн.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем було долучено докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу .

Представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалось адвокатом Удаловим Тимофієм Геннадійовичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2589 від 25.05.2006 р.) на підставі Договору про надання правової допомоги № 01/06 від 01.06.2021 року.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було подано до суду складений між позивачем та адвокатом Удаловим Тимофієм Геннадійовичем акт прийому-передачі виконаних робіт від 23.10.2022 року, у відповідності до якого адвокатом було надано, а ОСОБА_1 прийнято наступні послуги:

1) Досудове врегулювання спору (складання та направлення заяви, запитів, вимоги) - 4 години, що становить до оплати 4000,00 грн;

2) Підготовка позовної заяви - 3 години, що становить до оплати 3000,00 грн;

3) Опрацювання наданих на запити документів - 1 година, що становить до оплати 1000,00 грн;

4) Надання усних консультацій - 55 хвилин, що становить до оплати 950 грн.

Загальний розмір гонорару за надання клієнту правової допомоги складає 8 950,00 грн. В акті сторони погодилися, що послуги надані адвокатом повністю та відповідно до доручення клієнта. Претензій та зауважень у клієнта немає.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Тобто в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги, судом враховано, що, по-перше, дана справа є незначної складності, в ній невеликий та однозначний обсяг доказів, для її розгляду повинен був бути здійснений елементарний розрахунок суми боргу (повернення помилково перерахованих коштів за двома платіжними документами), що було відображено в ухвалі суду від 13.09.2023 та стало підставою для розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

По-друге, суд не вбачає обґрунтованою, необхідною та розумною витрату 4 годин часу суб`єктом професійної діяльності із понад 19-річним досвідом роботи в сфері надання юридичних послуг (професійним адвокатом) для досудового врегулювання спору.

По-третє, частиною 7 статті 42 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Таким чином, позивач вправі подавати до господарського суду позови до юридичних осіб (які зобов`язані зареєструвати електронний кабінет) з використанням електронного кабінету, що може скоротити вартість його витрат на професійну правничу допомогу у майбутньому.

Надавши оцінку дотриманню критеріїв формування розміру гонорару адвоката, суд прийшов до висновку про те, що у даному конкретному випадку наявні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн, оскільки цей розмір судових витрат є співмірним з обсягом наданих послуг та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

В іншій частині заявлений розмір витрат є необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства "Поділ-Житло Подільського району міста Києва" (04071, м.Київ, вул.Хорива, буд.36, код ЄДРПОУ 32557113) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти у розмірі 714 (сімсот чотирнадцять) грн 26 коп. , судовий збір у розмірі 2 597 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто сім) грн 36 коп. та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.02.2025

Суддя А.В. Яковенко