Рішення

від 13.02.2025 по справі 911/3119/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3119/24

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстенбуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе(з), вул. Київська, будинок 4, код: 43535018)

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДгруп» (08170, Київська обл., Фастівський р-н, село Віта-Поштова, вул. Набережна, будинок 33, код: 45184009)

про стягнення 30000,00 гривень,

Представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстенбуд» (далі по тексту позивач/ТОВ «Укрстенбуд») через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області 18.11.2024 сформовано позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДгруп» (далі по тексту відповідач/ТОВ «ВАДгруп») безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 30000 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, на підставі усних домовленостей між сторонами щодо укладення договору, перерахував на рахунок відповідача в якості авансу грошові кошти у розмірі 30000,00 гривень. Проте, в подальшому жодних правочинів з відповідачем укладено не було, внаслідок чого отримані відповідачем кошти підлягають поверненню позивачу на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно отримані.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2024 позовну заяву ТОВ «Укрстенбуд» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3119/24. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Цією ж ухвалою: встановлено відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та відзиву на позовну заяву із додержанням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали.

Матеріали справи свідчать, що копію ухвали від 05.12.2024 відповідач отримав 25.12.2024.

До суду 10.01.2025 від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Однак, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач скористався правом ознайомлення з матеріалами справи.

На адресу суду 05.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідачем заявлено клопотання про поновлення строку для його подання.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позов, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з статтею 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Приписами частин 1, 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження, про що також судом вказано в ухвалі від 05.12.2024.

Судом встановлено, що ухвалу суду від 05.12.2024 про відкриття провадження, згідно відомостей з офіційного сайту АТ «Укрпошта», отримано відповідачем 25.12.2024.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 09.01.2025 включно.

В свою чергу, відзив подано до суду 05.02.2025, тобто поза межами строку встановленого ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України для подання відзиву.

При цьому, будь-яких обґрунтувань щодо наявності поважних причин пропуску строку для подання відзиву відповідачем наведено не було.

Окрім того, суд звертає увагу відповідача, що за приписами частин 5, 6 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, копії відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи надсилаються (надаються) одночасно з надсиланням (наданням) відзиву до суду з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу. До відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надсилання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Натомість, відповідачем доказів надіслання відзиву на адресу позивача не надано, чим порушено приписи ст. 165 Господарського процесуального кодексу України та право позивача подати відповідь на відзив.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов та залишення його без розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Укрстенбуд» згідно платіжної інструкції від 23.05.2024 № 148 перерахувало на користь ТОВ «ВАДгруп» грошові кошти у розмірі 30000 гривень, із призначенням платежу: «аванс за виготовлення трубопроводів згідно договору від 22.05.2024 № 8».

Надалі, ТОВ «Укрстенбуд» звернулось до ТОВ «ВАДгруп» із листом від 11.07.2024 № 11/07-1, в якій просив останнього повернути помилково сплачені грошові кошти у сумі 30000 гривень.

Вказаний лист згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано відповідачем 19.07.2024

Проте, як вказує позивач, вказана вище вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення, доказів протилежного відповідачем в перебігу розгляду справи не надано.

Позивач зазначає, що на момент здійснення платежу, між ним та відповідачем за результатом усних перемовин жодних угод не укладалось та будь-яких грошових зобов`язань позивач перед відповідачем не мав, тож, як вказує позивач, у відповідача відсутні правові підстави для набуття грошових коштів, перерахованих позивачем, а тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом про стягнення з відповідача, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, помилково перерахованих грошових коштів в сумі 30000 гривень як такі, що набуті без достатньої правової підстави.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом ст. 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов`язань та виникає за таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18, від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них положень глави 83 Цивільного кодексу України.

У ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України встановлюється правило, відповідно до якого виникнення зобов`язань з безпідставного набуття майна не обмежується поведінкою тільки потерпілого або набувача майна. Дане зобов`язання може виникнути у результаті дій третіх осіб або бути наслідком події.

Для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

Зміст платіжної інструкції від 23.05.2024 № 148 свідчить про те, що грошові кошти в сумі 30000 гривень надійшли на рахунок відповідача з призначенням платежу в якості авансу за виготовлення трубопроводів згідно договору від 22.05.2024 № 8.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження виникнення між ТОВ «Укрстенбуд» та ТОВ «ВАДгруп» будь-яких договірних відносин, у тому числі договору від 22.05.2024 № 8.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 30000 гривень є правомірною та підлягає задоволенню повністю.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у розмірі 30000 гривень підлягають задоволенню.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень, суд у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відносить на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в розмірі 3000 гривень, суд дійшов наступних висновків.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін (ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок наведений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (пункт 21) та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (пункт 5.40).

Судом встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано до суду: договір про надання професійної правничої допомоги від 15.11.2024 № 11/24/43535018, укладеного позивачем з Адвокатським бюро «Олег Зудінов і партнери»; платіжну інструкцію від 15.11.2024 № 484, згідно якої позивачем на рахунок адвокатського бюро перераховано 3000 гривень.

Також, судом встановлено, що представництво позивача здійснювалось адвокатом Зудіновим Олегом Олексійовичем, повноваження якого підтверджуються ордером від 18.11.2024 серії АІ № 1712040.

Отже, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальний розмір фактично понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу пов`язаних із розглядом цієї справи в суді першої інстанції становить 3000 гривень.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Кодексу).

В перебігу розгляду справи від відповідача клопотання про зменшення судових витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку із розглядом цієї справи заявлено не було.

Здійснивши аналіз поданих позивачем доказів понесення судових витрат на оплату послуг адвоката, та враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та ціною позову, а відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстенбуд» задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАДгруп» (08170, Київська обл., Фастівський р-н, село Віта-Поштова, вул. Набережна, будинок 33, код: 45184009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстенбуд» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе(з), вул. Київська, будинок 4, код: 43535018) 30000,00 гривень безпідставно набутих коштів, 2422,40 гривень судового збору та 3000,00 гривень витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 13.02.2025.

Суддя Р.М. Колесник