Рішення

від 03.02.2025 по справі 915/486/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Справа № 915/486/24

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Сулейманової С.М.,

представника позивача: Фішелєвої Г.В. (в режимі ВКЗ),

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт,

до відповідача-1: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради,

відповідача-2: Миколаївської міської ради,

про: стягнення 924210,0 грн,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт 839900,0 грн безпідставно збережених коштів та 84310,0 грн збитків.

В обгрунтування вимог позивач вказує наступне:

- сплачений позивачем на виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 адміністративно-господарський штраф у розмірі 839900,0 грн, після скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу утримується в місцевому бюджеті Миколаївської міської територіальної громади без достатньої правової підстави, а тому підлягає стягненню на користь позивача на підставі приписів ст.1212 ЦК України;

- 83990,0 грн виконавчого збору та 320,0 грн витрат виконавчого провадження №72501612 з примусового виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 підлягають стягненню з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади на користь позивача на підставі приписів ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України, як шкода, яка завдана йому неправомірними діями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

Ухвалою суду від 06.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 05.06.2024.

Відповідачі у відзивах заперечують проти задоволення вимог позивача посилаючись на наступне:

- порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, у редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду, регламентовано спеціальний спосіб захисту інтересів позивача - процедуру досудового повернення адміністративного штрафу, сплаченого згідно постанови, скасованої у встановленому порядку;

- матеріали позову не містять доказів звернення позивача із заявою про повернення коштів за процедурою, визначеною порядком №787, та доказів необґрунтованої відмови у задоволенні такої заяви, які зумовили підстави для судового захисту;

- з огляду на те, що витрати виконавчого провадження не є шкодою у розумінні норм чинного законодавства України та можуть бути оспорені виключно у порядку встановленому Законом України «Про виконавче провадження», позовні вимоги про стягнення коштів у сумі 84310,0 грн є безпідставними та не підлягають задоволенню.

05.06.2024 судом було відкладено підготовче засідання на 08.07.2024.

08.07.2024 розгляд справи не відбувся, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення судового засідання, у Миколаївській області та місті Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 08.07.2024 розгляд справи призначено на 05.08.2024.

У підготовчому засіданні 05.08.2024 судом оголошено перерву до 24.09.2024.

24.09.2024 судом відкладено підготовче засідання на 23.10.2024 за відповідними клопотаннями відповідачів.

Ухвалою суду від 23.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.11.2024.

У судових засіданнях 25.11.2024 та 04.12.2024 судом оголошувались перерви відповідно до 04.12.2024 та 24.12.2024.

24.12.2024 судом відкладено розгляд справи на 03.02.2025.

Відповідачі явку повноважних представників у судове засідання 03.02.2025 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у письмових заявах від 31.01.2025 просили розглянути дану справу без участі їх представників, проти задоволення позову заперечували з підстав наведених у відзивах.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі, зокрема повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників відповідачів.

У судовому засіданні 03.02.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради у період з 19.05.2021 по 01.06.2021 проведено перевірку дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: «Виконання будівельних робіт за адресою: м.Миколаїв, вул.Космонавтів 76/1».

За результатами перевірки Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради винесено постанову №12/247/22.02-13 від 10.06.2021, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» було визнано винним у вчиненні правопорушення, що передбачене абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у сумі 839900,0 грн, який перераховується до місцевого бюджету за відповідними реквізитами.

Постановою заступника начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 10.08.2023 відкрито виконавче провадження №72501612 з примусового виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» штрафу в розмірі 839900,0 грн.

До того ж, 10.08.2023 заступником начальника Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в рамках виконавчого провадження №72501612 винесено постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» виконавчого збору в сумі 83990,0 грн, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 320,0 грн та про арешт коштів боржника в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, - всього на загальну суму 924210,0 грн.

06.09.2023 за платіжною інструкцією №20230906047443 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт» сплачено грошові кошти в сумі 924210,0 грн на розрахунковий рахунок Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

07.09.2023 виконавче провадження №72501612 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з повним фактичним виконанням.

Миколаївська міська рада вказує, що за інформацією Департаменту фінансів Миколаївської міської ради до бюджету Миколаївської міської територіальної громади за кодом 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції» 07.09.2023 надійшли кошти від Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах м.Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в сумі 839900,0 грн з призначенням платежу «перерахування грошових коштів згідно постанови №12/247/22.02-13 від 02.08.2023 боржник ТОВ «РІАЛ ІСТЕЙТ» на користь держави ВП №72501612».

На підтвердження такої обставини Миколаївською міською радою надано суду копію виписки по рахунку в ГУ ДКСУ у Миколаївській області за 07.09.2023.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 у справі №400/4966/21, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 про накладення штрафу в сумі 839900,0 грн, яке залишено без змін в цій частині постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.03.2024.

Позивач вказує, що сплачений ним на виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 адміністративно-господарський штраф у розмірі 839900,0 грн, після скасування адміністративним судом постанови про застосування такого штрафу утримується в місцевому бюджеті Миколаївської міської територіальної громади без достатньої правової підстави, а тому підлягає стягненню на користь позивача на підставі приписів ст.1212 ЦК України.

Також позивач вважає, що 83990,0 грн виконавчого збору та 320,0 грн витрат виконавчого провадження №72501612 з примусового виконання постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 підлягають стягненню з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади на його користь на підставі приписів ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України, як шкода, яка завдана йому неправомірними діями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Щодо вимог про стягнення 839900,0 грн безпідставно збережених коштів, суд вказує наступне.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч.1, 2 ст.1212 ЦК України).

Судом приймається до уваги, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова відповідача-1 про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження. Тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. Так само з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. Надалі з огляду на набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду в частині визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Суд вважає, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі ст.1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави.

Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (п.39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (п.6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (п.35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (п.52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (п.109)).

Доказів повернення позивачу з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади грошових коштів в розмірі 839900,0 грн відповідачі суду не надали.

При цьому, заперечуючи проти задоволення вимог позивача в частині стягнення 839900,0 грн безпідставно збережених коштів відповідачі вказують, що Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, у редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду, регламентовано спеціальний спосіб захисту інтересів позивача - процедуру досудового повернення адміністративного штрафу, сплаченого згідно постанови, скасованої у встановленому порядку.

Згідно абз.13 п.5 розділу I Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013, в редакції чинній станом на дату звернення позивача до суду, у разі скасування у судовому порядку рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про накладання на платника грошового стягнення за адміністративні правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України (крім порушення податкових та митних правил), яке було перераховано до відповідного бюджету органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем у порядку виконавчого провадження за виконавчим документом, визначеним Законом України «Про виконавче провадження», такі кошти повертаються платнику за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, на підставі поданої ним заяви.

Судом прийнято до уваги, що 12.09.2024 позивач звертався до Миколаївської міської ради з письмовою заявою вхід.№17009/02.02.01-18/1/24, в якій просив підготувати подання до органу Державної казначейської служби про повернення з місцевого бюджету грошових коштів у сумі 839900,0 грн.

У відповідь на вказану заяву позивача Виконавчий комітет Миколаївської міської ради листом №16216/02.02.01-40/22/14/24 від 18.09.2024 повідомив позивачу, що контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 21081100, стягнутих у порядку виконавчого провадження, не належить до компетенції Миколаївської міської ради, у зв`язку з чим з метою складання вказаного подання пропонує позивачу звернутись до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), як органу, що контролює справляння за таким кодом надходжень бюджету.

19.09.2024 та 05.12.2024 позивач звертався до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) із заявами, в яких просив підготувати подання до органу Державної казначейської служби про повернення з місцевого бюджету грошових коштів у сумі 839900,0 грн, а також повернути на поточний рахунок 83990,0 грн виконавчого збору та 320,0 грн витрат виконавчого провадження.

У відповідь на заяву позивача від 19.09.2024, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом №52414/05.2-08 від 02.10.2024 повідомило позивачу, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення коштів штрафів, які перераховані на користь держави по закінченим виконавчим провадженням у зв`язку з фактичним виконанням, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано звернутись до суду за отриманням відповідного рішення.

У відповідь на заяву позивача від 05.12.2024, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) листом №349/05.2-08 від 03.01.2025 вдруге повідомило позивачу, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено повернення коштів штрафів, які перераховані на користь держави по закінченим виконавчим провадженням у зв`язку з фактичним виконанням, у зв`язку з чим позивачу було запропоновано звернутись до органу, який видав виконавчий документ, або до суду за отриманням відповідного рішення.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було вжито всіх можливих заходів щодо повернення адміністративного штрафу в досудовому порядку, сплаченого згідно постанови, яка скасована у судовому порядку, однак такі заходи виявились безрезультатними.

Судом також прийнято до уваги приписи Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини, з огляду на приписи ст.11 ГПК України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Крім того, варто зазначити, що захист права власності гарантовано Першим протоколом до Конвенції, відповідно до статті 1 якого кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Позбавлення права власності має бути здійснене відповідно до закону, необхідним у демократичному суспільстві і спрямованим на досягнення «справедливого балансу» між інтересами суспільства та інтересами заявника.

Перевіряючи дотримання «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав людини, ЄСПЛ у рішенні від 16.02.2017 у справі «Кривенький проти України» констатував порушення такого балансу у зв`язку з позбавленням заявника права на земельну ділянку без надання будь-якої компенсації або іншого відповідного відшкодування, тобто порушення Україною статті 1 Першого протоколу до Конвенції. ЄСПЛ зробив висновок, що мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Оскільки, ні Миколаївська міська рада, ні Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за неодноразовими зверненнями позивача не надали відповідне подання про повернення адміністративного штрафу у сумі 839900,0 грн, сплаченого згідно постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, скасованої у судовому порядку, то суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення на підставі приписів ст.1212 ЦК України з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади, до якого було перераховано державною виконавчою службою стягнуту суму штрафу, - є цілком правомірними та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення 84310,0 грн збитків, суд вказує наступне.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За приписами ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Суб`єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.

Шкода, завдана особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст.1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо заподіювач шкоди не був уповноважений на такі дії.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 04.03.2024 по справі №400/4966/21 залишаючи без змін рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 в частині визнання протиправною та скасування постанови Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради №12/247/22.02-13 від 10.06.2021 про накладення штрафу в сумі 839900,0 грн, вказував, що відповідач, застосовуючи штрафну санкцію до позивача, повинен був довести не тільки те, що дата офіційного виявлення спірної прибудови припадає на час, коли до позивача перейшло право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 76/1, але й встановити, що саме у цей проміжок часу було фактично зведено цю прибудову (п.84 постанови). Таким чином, у справі, що розглядається, відсутні достатні та обґрунтовані підстави вважати, що позивач є суб`єктом, якого може бути притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», оскільки УДАБК Миколаївської міськради не доведено, а судами не встановлено, що ТОВ «Ріал Істейт» є замовником будівництва або особою, яка здійснила самочинне будівництво (п.84 постанови).

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Витрати позивача зі сплати 83990,0 грн виконавчого збору та 320,0 грн витрат виконавчого провадження є такими, що стягнуті в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого документа, який в подальшому було скасовано в судовому порядку, і за своєю правовою природою є шкодою, яка завдана позивачу неправомірними діями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради.

Постанова Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради № 12/247/22.02-13 від 10.06.2021, скасована адміністративним судом як незаконна, є першопричиною та наслідком вимушених витрат позивача по сплаті виконавчого збору та витрати виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до приписів ст.ст.1166, 1173, 1174 ЦК України, скасування незаконного рішення дає право на відшкодування збитків незалежно від наявності вини органу, який виніс таке рішення.

Таким чином, оскільки судом встановлено всі елементи складу правопорушення: безпосереднього причинного зв`язку між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, а також виникнення шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради - прийняття протиправної постанови, яка в подальшому була скасована судом, і заподіяння ним шкоди, суд приходить до висновку, що позивач має право на відшкодування завданих йому збитків у розмірі 84310,0 грн за рахунок місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з місцевого бюджету Миколаївської міської територіальної громади в особі Миколаївської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ріал Істейт 839900,0 грн безпідставно збережених коштів, 84310,0 грн збитків та 10078,80 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 12.02.2025.

Суддя М.В.Мавродієва