Рішення

від 03.02.2025 по справі 916/3601/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3601/24

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Пахомов К.Ю. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-карго», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, про стягнення 463 271,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Одеський морський торговельний порт» (далі по тексту ДП «ОМТП») звернулось до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-карго» (далі по тексту ТОВ «Транс-карго») про стягнення заборгованості у загальному розмірі 463 271,02 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 385 662,64 грн, пені у розмірі 70 066,18 грн, 3% річних у розмірі 7542,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди державного майна №ДФ-441 від 04.10.2019 в частині сплати на користь позивача орендної плати відповідно до визначеної договором пропорції розподілу, тобто у розмірі 30% від місячної суми платежу, за період з 01.02.2022 до 14.11.2023.

Ухвалою від 20.08.2024 дана справа була призначена за правилами загального позовного провадження із залученням до участі у дану справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі по тексту РВ ФДМ України).

ТОВ «Транс-карго», яким не було виконано обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», жодного разу в судові засідання по даній справі не з`явилось, про причини неявки суд не повідомляло. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на його адресу місцезнаходження, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65026, м. Одеса, Митна площа, буд. 1.

Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду не врученими. Суд зазначає, що правильні відмітки на поштових відправлень, які містили позначку «Судова повістка», були проставлені працівниками АТ «Укрпошта» лише після скерування на адресу останнього окремої ухвали від 14.01.2025.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, враховуючи вжиття судом всіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про проведення судових засідань, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ «Транс-карго» про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

РВ ФДМ України було належним чином повідомлено про розгляд судом даного спору шляхом доставлення ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд». Проте, третя особа не скористалася наданим законом правом на участь свого представника у даному судовому процесі, письмові пояснення на позовну заяву від РВ ФДМ України до суду також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

04.10.2019 між РВ ФДМ України (Орендодавець) та ТОВ «Транс-карго» (Орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ-441 (№209840911937), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: верхню складську площадку (інв. №060161), загальною площею 2 400,00 кв. м. за адресою: м. Одеса, Митна площа, що перебуває на балансі ДП «ОМТП», вартість якої визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31.05.2019 та становить 4 470 000,00 грн.

Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ-441 від 04.10.2019 також був підписаний ДП «ОМТП».

Згідно з п. 2.1 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання (сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна).

Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, який діє з моменту підписання його сторонами (п. 10.1 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019).

04.10.2019 між ДП «ОМТП», РВ ФДМ України та ТОВ «Транс-карго» було підписано акт приймання - передавання державного нерухомого майна до договору №ДФ-441 від 04.10.2019, згідно якого відповідачу було передано у користування верхню складську площадку (інв. № 060161), загальною площею 2 400,00 кв. м, за адресою: м. Одеса. Митна площа, 1/1.

17.12.2020 між РВ ФДМ України (Орендодавець) та ТОВ «Транс-карго» (Орендар) та за участю ДП «ОМТП» (Балансоутримувач) було укладено нотаріально посвідчений договір №1 про внесення змін до договору оренди №209840911937 від 04.10.2019, яким вирішено викласти договір оренди в новій редакції.

В розділі I (Умови) договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 передбачено, що об`єктом оренди за цим договором є верхня складська площадка (№060161), загальною площею 2 400,00 кв. м., за адресою: м Одеса, Митна площа, 1/1, та перебуває на балансі ДП «ОМТП»; місячна орендна плата визначена на підставі абзацу 4 ч. 7 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та становить 57 332,74 грн в місяць; строк дії договору 5 років до 03.10.2024; співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору - Балансоутримувачу 30% суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 орендна плата становить суму, визначену у пункті 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем та/або безпосередньо з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.5 цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 Умов (або в іншому співвідношенні, визначеному законодавством) щомісяця до 15 числа, що настає за поточним місяцем оренди.

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків Балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок Балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує Балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом з податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати (п. 3.3 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019).

За змістом п. п. 3.8, 3.10 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 на суму заборгованості Орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати. Припинення договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності).

17.12.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про реєстрацію права оренди ТОВ «Транс-карго» виробничими спорудами за адресою: м Одеса, Митна площа, 1/1, на підставі договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 та договору №1 від 17.12.2020 про внесення змін до договору оренди, що підтверджується витягом №237585583 від 17.12.2020.

На виконання зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019, ДП «ОМТП» виставляло відповідачу рахунки на оплату всієї суми орендної плати за період з 01.01.2022 до 14.11.2023, а саме: №250191 від 10.03.2022 на суму 27 252, 07 грн; № 250487 від 10.06.2022 на суму 592,08 грн; №250584 від 11.07.2022 на суму 18 923,60 грн; №250682 від 11.08.2022 на суму 19 056.07 грн; №250781 від 10.09.2022 на суму 19 265, 68 грн; №250877 від 10.10.2022 на суму 19 631,73 грн; №250973 від 11.11.2022 на суму 20 122,52 грн; №251069 від 12.12.2022 на суму 20 263,3 8 грн; №251164 від 11.01.2023 на суму 20 405,22 грн; №251284 від 10.02.2023 на суму 20 568,47 грн; №251377 від 10.03.2023 на суму 20 712,45 грн; №251466 від 11.04.2023 на суму 21 023,13 грн; №251554 від 11.05.2023 на суму 21 065,18 грн; №251641 від 10.06.2023 на суму 21 170,50 грн; №251728 від 10.07.2023 на суму 21 339,87 грн; №251815 від 09.08.2023 на суму 21 211,83 грн; №251900 від 08.09.2023 на суму 20 914,86 грн; №251985 від 09.10.2023 на суму 21 019.43 грн; №252078 від 09.11.2023 на суму 21 187,59 грн; №252161 від 08.12.2023 на суму 9936,98 грн.

При виставленні рахунків на сплату орендної плати ДП «ОМТП» було також повідомлено Орендарю розмір орендної плати, яку Орендар має сплатити до державного бюджету.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України) майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом заявлених ДП «ОМТП» позовних вимог є вимоги про стягнення з ТОВ «Транс-карго» заборгованості за орендною платою за період з 01.02.2022 до 14.11.2023 у загальному розмірі 385 662,64 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-IX від 03.10.2019 (зі змінами) орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно із ч. ч. 1, 3-4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що 04.10.2019 між РВ ФДМ України та ТОВ «Транс-карго» було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, №ДФ-441 (з урахуванням змін, внесених договором №1 від 17.12.2020), за умовами якого ТОВ «Транс-карго» зобов`язалося сплачувати 30% від місячної суми орендної плати на рахунок Балансоутримувача, тобто ДП «ОМТП».

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання ТОВ «Транс-карго» зобов`язань за договором оренди №ДФ-441 від 04.10.2019 в частині сплати орендної плати на користь ДП «ОМТП» протягом періоду з 01.02.2022 до 14.11.2023, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ДП «ОМТП» позовних вимог у названій частині шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Транс-карго» орендної плати у розмірі 385 662,64 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З посиланням на умови п. 3.8 договору оренди №ДФ-441 від 04.10.2019, а також приписи чинного законодавства ДП «ОМТП» заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 70 066,18 грн, нараховану за кожним рахунком окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а також 3% річних у розмірі 7 542,20 грн, нараховані за кожним рахунком окремо до 14.11.2023.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та 3% річних, господарський суд зазначає про його правильність, у зв`язку з чим, позовні вимоги ДП «ОМТП» в частині стягнення з ТОВ «Транс-карго» пені у розмірі 70 066,18 грн, 3% річних у розмірі 7 542,20 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку про правомірність задоволення заявлених державним підприємством «Одеський морський торговельний порт» позовних вимог шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-карго» суми основного боргу у розмірі 385 662,64 грн, пені у розмірі 70 066,18 грн, 3% річних у розмірі 7 542,20 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-карго» /65026, м. Одеса, Митна площа, 1; ідентифікаційний код 42813535/ на користь державного підприємства «Одеський морський торговельний порт» /65026, м. Одеса, Митна площа, 1; ідентифікаційний код 01125666/ суму основного боргу у розмірі 385 662,64 грн /триста вісімдесят п`ять тисяч шістсот шістдесят дві грн 64 коп./, пеню у розмірі 70 066,18 грн /сімдесят тисяч шістдесят шість грн 18 коп./, 3% річних у розмірі 7 542,20 грн /сім тисяч п`ятсот сорок дві грн 20 коп./, судовий збір у розмірі 7 062,20 грн /сім тисяч шістдесят дві грн 20 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 13 лютого 2025 р.

Суддя С.П. Желєзна