Рішення

від 10.02.2025 по справі 916/3454/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3454/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Меленчук Т.М.

розглянувши справу №916/3454/24

За позовом: Комунального підприємства Міськзелентрест (65031, м. Одеса, вул. Хімічна, буд. 3; код ЄДРПОУ 31185820)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД (65031, м.Одеса, вул. Київське шосе, 19; код ЄДРПОУ 24532316)

За участю у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної аудиторської служби України (04070, м.Київ, вул. Петра Сагайдачного, 4; код ЄДРПОУ 40165856), Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691), Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради (65074, м.Одеса, вул. Косовська, 20Д; код ЄДРПОУ 25031496)

Про стягнення 1233043,35 грн.

Представники:

Від позивача: Беліков Д. Л. , самопредставництво

Від відповідача: не з`явився

Від Державної аудиторської служби: Грандовська Т. М., самопредставництво

Від Одеської міської ради: не з`явився

Від Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради: не з`явився

Встановив: Комунальне підприємство Міськзелентрест звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД про стягнення з відповідача до бюджету Одеської територіальної громади відновну вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493217грн. 34 коп. та штрафу у розмірі 739826 грн. 01 коп., а загалом 1233043,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.08.2024р. прийнято позовну заяву Комунального підприємства Міськзелентрест до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3454/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державну аудиторську службу України, Одеську міську раду, Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради . Підготовче засідання у справі призначено на "09" вересня 2024 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Запропоновано залученим третім особам, відповідно до ст. 168 ГПК України надати пояснення щодо позову протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 09.09.2024р. о 11:00.

20.08.2024р. до суду Державною аудиторською службою України надано пояснення.

21.08.2024р. до суду Департаменту екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради надано пояснення.

28.08.2024р. до суду відповідачем надано відзив.

09.09.2024р. до суду надійшла заява від представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.

На задоволення заяви представника відповідача, судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 07.10.2024р. об 11:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.09.2024р. повідомлено відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД та третіх осіб: Одеську міську раду та Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради по справі №916/3454/24 про підготовче засідання, яке відбудеться "07" жовтня 2024р. об 11:00.

19.09.2024р. до суду Одеської міською радою надано пояснення.

07.10.2024р. від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення підготовчого засідання.

На задоволення клопотання представника позивача та заяви представника відповідача, 07.10.2024р. судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 30.10.2024р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.10.2024р. повідомлено позивача: Комунальне підприємство Міськзелентрест, відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД та третіх осіб: Одеську міську раду, Департамент екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради по справі №916/3454/24 про підготовче засідання, яке відбудеться "30" жовтня 2024 р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.10.2024р. закрито підготовче провадження по справі №916/3454/24. Призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на "02" грудня 2024 р. о 12:40. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 02.12.2024р. о 12:40.

02.12.2024р. судом було оголошено перерву у розгляді справи по суті до 20.01.2025р. о 12:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. повідомлено ТОВ Астро Транс ЛТД, Одеську міську раду, Департамент екології та розвитку рекреаційних зон ОМР про судове засідання, яке відбудеться "20" січня 2025 р. о 12:00.

20.01.2025р. судове засідання не відбулося, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.01.2025р. судове засідання у справі №916/3454/24 призначено на "10" лютого 2025 р. о 12:00. Викликано представників учасників справи у засідання, призначене на 10.02.2025р. о 12:00.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Відповідач заперечував проти позову.

Треті особи підтримували позицію позивача.

У судовому засіданні 10.02.2025 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 12.02.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, суд встановив.

В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД уклало з Комунальним підприємством «Міськзелентрест» Охоронний договір на зелені насадження №МЗТ-охор-3/21 від 02.03.2021 (надалі Договір).

Відповідно п 1. та п. 2 Договору, відповідач бере на себе зобов`язання щодо зберігання та утримання в належному стані зелених насаджень, розташованих на земельній ділянці площею 1, 4531 га за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 19.

Пунктом 3 Договору визначаються обов`язки Утримувача, згідно яких, здійснення видалення зелених насаджень можливо лише на підставі ордера, виданого в установленому порядку, або одного з документів визначених ст. 34 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», з обов`язковим повідомленням Уповноваженої особи про намір видалення насаджень (пп. 3.9.Договору), а у разі будь - якого пошкодження зелених насаджень - необхідно негайно повідомляти Уповноваженого суб`єкта (пп. 3.10 Договору).

Проте, як вказує позивач, відповідачем допущено невиконання взятих на себе зобов`язань за укладеним Договором.

За поясненнями позивача, в ході проведення Державною аудиторською службою України ревізії фінансово-господарської діяльності КП «Міськзелентрест», у тому числі перевірки виконання умов охоронних договорів на зелені насадження, проведено обстеження зелених насаджень, що передані під охорону за укладеним Договором №МЗТ-охор-3/21 від 02.03.2021р., та за результатами проведеного обстеження складено Акт перевірки від 26.01.2024 про відсутність 123 дерев, 8 кущів та 150 кв. м газону. Відновна вартість знищених зелених насаджень склала 493217,34 грн.

У разі знищення зелених насаджень у зв`язку з невиконанням умов договору (пп. 5.1. п. 5 Договору), Утримувач сплачує відновну вартість у сумі, нарахованій на момент повідомлення про пошкодження зелених насаджень (або виявлення таких пошкоджень уповноваженим органом) та штраф у розмірі 150% відновної вартості зелених насаджень, який відповідно до Акту перевірки від 26.01.2024 склав 739826,01 грн.

З метою усунення виявленого порушення, позивач направив відповідачу лист від 02.04.2024 вих. № 751, з пропозицією добровільної сплати відновної вартості знищених зелених насаджень та штрафу.

Листом від 24.04.2024 Вих.№24/04-1 відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, він мав обмежений доступ до земельної ділянки, зазначеної в Договорі, а внаслідок консервації підприємства воно не мало змоги виконувати умови договору внаслідок дії непереборної сили, над якими не мало контролю.

Позивач листом від 07.05.2024 № 1189 повідомив відповідача про безпідставність його заперечень, викладених у листі від 24.04.2024 Вих.№24/04-1 та повторно запропонував відшкодувати завдану шкоду.

Пунктом 4.16.13. Правил благоустрою території міста Одеси встановлено, що відповідно до Охоронного договору на зелені насадження, власник чи користувач земельної ділянки бере на себе зобов`язання зберігати та утримувати в належному стані зелені насадження, які знаходяться в межах земельної ділянки. У випадку невиконання умов договору особа, яка взяла на себе зобов`язання, повинна сплатити відновну вартість зелених насаджень та штраф в розмірі 150 % відновної вартості (що є видом забезпечення виконання зобов`язань за договором). Контроль за станом виконання охоронного договору на зелені насадження здійснює КП «Міськзелентрест».

За посиланням позивача, відповідач не виконав взятих за Договором зобов`язань, не зберіг отримані зелені насадження, що призвело до втрати 123 дерев, 8 кущів та 150 кв.м газону, та укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у сторін договору господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст.11,202,509 ЦК України).

Таким чином, внаслідок порушення умов Договору, з відповідача підлягає стягненню до бюджету Одеської міської територіальної громади відновна вартість знищених зелених насаджень у розмірі 493217,34 грн., штраф 739826, 01 грн. Всього - 1233043, 35 грн.

Надаючи пояснення по справі, Державною аудиторською службою України було зазначено суду, що Держаудитслужбою було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Міськзелентрест, та за результатами ревізії складено Акт від 11.03.2024р. №20-24/3.

За посиланням третьої особи, невиконання відповідачем правил благоустрою та умов Договору, призвело до недотримання доходів бюджетом Одеської міської територіальної громади на суму 1233043,35 грн., у тому числі штрафні санкції 739826,01 грн.

Надаючи пояснення по справі, Департаментом екології та розвитку рекреаційних зон Одеської міської ради зазначено суду, що позивач звертався до третьої особи щодо проведення спільної перевірки.

Третьою особою було зазначено, що за результатами розгляду листа, Департаментом надіслано лист (від 10.05.2024 № 916/03-07/68) щодо надання відповідальної особи від Комунального підприємства «Міськзелентрест» для включення у склад комісії з проведення позапланової перевірки за додержанням умов укладання охоронних договорів на зелені насадження.

За поясненнями третьої особи, беручи до уваги великий обсяг роботи та стислі терміни, провести позапланову перевірку дотримання вимог Охоронного договору №МЗТ-охор.-3/21 на зелені насадження від 02.03.2021 за адресою: м. Одеса, Київське шосе, 19, у весняний період не виявилось за можливе.

Відповідно до наданого відзиву, відповідачем було зазначено суду, що планову перевірку, за результатом якої складено Акт перевірки від 26.01.2024р., позивачем проведено із порушеннями, відповідача не було повідомлено про таку перевірку, та ним не було отримано акт.

За поясненнями відповідача, є безпідставними, не підтверджені доказами доводи позивача, викладені в позові, а проведена перевірка та складений акт - оформлені з порушеннями.

Надаючи пояснення, Одеської міською радою було зазначено, що враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним Договором, третя особа вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи за час її розгляду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовні вимоги позивача направлено на стягнення з відповідача до бюджету Одеської територіальної громади відновної вартості знищених зелених насаджень у сумі 493217грн. 34коп. та штрафу у розмірі 739826 грн. 01 коп., а загалом 1233043,35 грн. В обґрунтування поданого позову, позивач посилався на допущення відповідачем невиконання взятих на себе зобов`язань за Договором, укладеним між ними, та зазначав, що особа, якій завдано збитків, має право на їх відшкодування.

Надаючи оцінку доводам позивача, доказам, наданим до позову та обґрунтуванням позовних вимог, покладеним в підставу позовної заяви, суд зазначає таке.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При цьому, стандарт доказування обставин понесення збитків має особливий зміст, з огляду на правову природу збитків та упущеної вигоди, як їх форми, а також правові висновки Верховного Суду з приводу вирішення цього питання.

Як з`ясовано судом, 02.03.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД та Комунальним підприємством «Міськзелентрест» було укладено Охоронний договір на зелені насадження №МЗТ-охор-3/21 та підписано Акт приймання-передачі зелених насаджень за цим Договором.

Згідно із статтями 509, 526 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків (частини 4 статті 611 Цивільного кодексу України).Відповідно до положень частин першої - третьої статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Частиною третьою статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини першої статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.

У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).

Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини третьої статті 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

За приписами ст. 623 Циільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. ч. 2, 3, 4 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 17.02.2021 у справі №916/450/20, від 03.11.2020 у справі №916/3563/19, від 20.10.2020 у справі №910/17533/19, від 26.02.2020 у справі №914/263/19, від 21.04.2021 року у справі №913/335/20.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Матеріали справи містять Акт перевірки від 26.01.2024р. Комунального підприємства «Міськзелентрест» за яким вказано, зокрема, що відповідно до Наказів Комунального підприємства «Міськзелентрест» від 12.12.2023р. №248, від 16.01.2024р. №11 комісією у складі: головного інженера Хрома В.А., членів комісії: агронома із захисту рослин відділу контролю за зеленими насадженнями Голощак, інженера-технолога 1 категорії відділу контролю за зеленими насадженнями ОСОБА_1 , проведено перевірки наявності та стану зелених насаджень, зазначених в Охоронному договорі на зелені насадження № МЗТ-охор-3/21 від 02.03.2021р. При обстеженні встановлено, що на земельній ділянці відсутні 123 дерева, 8 кущів, 150 кв.м газону.

Також у Акті зазначено, що перевірку проведено у присутності головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України.

Відповідно до Акту перевірки від 26.01.2024р. Комунального підприємства «Міськзелентрест» вказано, що за розрахунком відновної вартості видалених земельних насаджень та штрафу Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД сума складає 1233043,35 грн. (відновна вартість зелених насаджень 493217,34 грн., штраф 739826,01 грн.).

Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, положеннями ст. 79 ГПК України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи докази у сукупності, які надано позивачем на обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням заявленого предмету спору суд критично оцінює наданий з боку позивача та поеладений в основу заявлених вимог доказ - Акт перевірки від 26.01.2024р. Комунального підприємства «Міськзелентрест», за яким розрахунок відновної вартості видалених земельних насаджень та штрафу Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД становить 1233043,35 грн., з огляду на таке.

По-перше, за текстом вказаного Акту міститься посилання на Накази Комунального підприємства «Міськзелентрест» від 12.12.2023р. №248, від 16.01.2024р. №11, поряд з цим, матеріали справи вказаних документів не містять.

Крім того, як з`ясовано судом, Акт перевірки від 26.01.2024р. Комунального підприємства «Міськзелентрест» містить посилання, що перевірку проведено у присутності головного державного фінансового інспектора Державної аудиторської служби України Дощінського І.М., проте, вказаний Акт не містить підпису зазначеної особи.

Слід також зазначити, що умовами п. 6.1. Договору, укладеного між позивачем та відповідачем, визначено, зокрема, що періодичні перевірки проводяться не частіше ніж один раз на рік (навесні та восени), про що повідомляється утримувач не пізніше ніж за 10 днів до дати проведення такої перевірки.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів повідомлення відповідача про перевірку, як то визначено умовами укладеного Договору, та зворотного позивачем не доведено, посилання відповідача в цій частині щодо необізнаності його про проведення перевірки, не спростовано.

Матеріали справи також не містять скерування на адресу відповідача самого Акту перевірки від 26.01.2024р. Комунального підприємства «Міськзелентрест», ані поштовим відправленням, ані будь-яким іншим способом.

Також судом прийнято до уваги, що Акт перевірки Комунального підприємства «Міськзелентрест» складено 26.01.2024р., поряд з цим, умовами Договору, а саме п. 6.1. визначено, що перевірки проводяться не частіше ніж один раз на рік: навесні та восени. Будь-яких пояснень, з приводу необхідності та підстав проведення перевірки позивачем в період, не визначений умовами договору, ним суду не надано.

Суд зазначає, що позивач, подаючи позов, самостійно визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи, покладений на господарський суд.

При цьому, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

З урахуванням фактичних обставин справи та належності і допустимості доказів через призму рішення Європейського суду з прав людини, суд вважає, що надані позивачем докази, на підтвердження обставин та ґрунтувань, що були визначені ним у поданому позові, не містять достатньої доказової цінності факту порушення відповідачем визначених ним законодавчих правил, оскільки, за переконанням суду, наявні докази у справі, засвідчують та надають суду можливість встановити відсутності факту порушення з боку відповідача, у зв`язку з не доведенням з боку позивача обставин, на які він посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29). У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Також, слід окремо звернути увагу та надати оцінку такому доказу, залученому до позову, як Акт від 11.03.2024р. №20-24/3 ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Міськзелентрест» за період з 01.04.2021р. по 30.09.2023р. Державної аудиторської служби, з якого вбачається, зокрема, що по охоронному договору на зелені насадження, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД, недоотримано доходів на суму 1233043,35 грн., в т.ч. 150% штрафу 739826,01 грн.

Аналізуючи зазначений доказ, суд зазначає, що Акт від 11.03.2024р. №20-24/3 Державної аудиторської служби вбачається - не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в акті висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності з відшкодування збитків, і с посиланням на Акт від 11.03.2024р. №20-24/3 Державної аудиторської служби.

Суд констатує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного доказу, який дозволив би безпосередньо пов`язати заявлені до стягнення позивачем суми збитків із протиправними діями відповідача у даній справі, встановити обставини, на які позивач посилався, ґрунтуючи заявлені позовні вимоги та підстави поданого позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем не доведений факт протиправної поведінки відповідача, завдання ним збитків позивачу.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд враховує, що причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (п. 23 Постанови ВС КГС від 21.04.2021 року у справі №913/335/20).

Оскільки, позивачем не наведено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відсутнє документальне підтвердження підстав поданого позову, позовні вимоги Комунального підприємства Міськзелентрест до Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД про стягнення з відповідача до бюджету Одеської територіальної громади відновної вартості знищених зелених насаджень у розмірі 493217 грн. 34 коп. та штрафу у розмірі 739826 грн. 01 коп., а загалом 1233043,35 грн. - не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 14796,52 грн. покладаються на позивача.

Суд роз`яснює позивачу, що питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 3699,48 грн. буде вирішено судом після подання відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Міськзелентрест до Товариства з обмеженою відповідальністю Астро Транс ЛТД про стягнення 1233043,35грн відмовити.

2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 14796,52 грн. покладаються на позивача.

Повне рішення складено 12 лютого 2025 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Суддя Т.Г. Д`яченко