Ухвала

від 13.02.2025 по справі 921/70/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13 лютого 2025 року м. Тернопільсправа №921/70/25

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденко О.В., розглянувши позовну заяву №700 від 06.02.2025

за позовом Приватного підприємства "Патмос", вул. Тиха, буд. 1, с. Котів, Бережанський район, Тернопільська область, 47542 (поштова адреса: вул. Котляревського, 69/154, м. Тернопіль, 46003)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Гера", вул. Чайківського, буд. 56, смт. Безлюдівка, Харківський район, Харківська область, 62489

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 20700 грн, з яких: 17000 грн - штраф згідно п.5.10. договору та 3700 грн - неустойка згідно п.5.12. договору.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Тернопільської області надійшла позовна заява ПП "Патмос" до ТОВ "Фірма Гера" про стягнення штрафних санкцій .

Заявлені вимоги позивач мотивує порушенням відповідачем приписів Закону України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в Акті №АР106188 від 08.10.2024, а також недотримання Товариством підпунктів 3.4.121 і 3.4.25. публічного договору про перевезення вантажів автомобільним транспортом в редакції від 01.10.2024 (далі - Договір).

За умовами вищевказаного правочину, із реквізитів сторін, зазначених у позовній заяві, а також змісту останньої слідує, що позивачем у даній справі є Замовник по Договору, а відповідачем виступає Перевізник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Гера", що знаходиться у смт. Безлюдівка, Харківського району , Харківської області.

В свою чергу, вирішуючи питання про прийняття справи до розгляду, судом встановлено наявність обставин, які за приписами процесуального законодавства слугують підставою для її передачі за підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Адже, відповідно до статті 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

В свою чергу, частинами третьою, п`ятою статті 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обумовлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності. Юрисдикція місцевих судів щодо окремих категорій справ, а також порядок їх розгляду визначаються законом.

Натомість, при зверненні до Господарського суду Тернопільської області, позивачем враховані не законодавчі приписи, а домовленість про договірну підсудність, що викладена у пункті 7.6 Договору, відповідно до якого всі спори, що виникають між контрагентами розглядаються в загальному порядку за територіальною підсудністю по місцю укладення даного договору. Згідно із п.1.2.6, місцем укладення даного Договору вважається м. Тернопіль, Тернопільської області, Україна.

В той же час, правила щодо територіальної юрисдикції (підсудності) господарських справ закріплені у статтях 27-30 ГПК України. Правовий аналіз зазначених процесуальних норм дає суду підстави для висновку про те, останні не допускають договірної підсудності.

Так, загальне правило визначення територіальної юрисдикції викладене у частині першій статті 27 ГПК України. За її положеннями, позов має пред`являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу, законодавець у частині другій статті 27 ГПК України обумовив, що місцезнаходження юридичної особи визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. За даними останнього, місцезнаходженням відповідача є Харківська область.

Окрім цього, суд звертає увагу позивача на вказівки, що викладені у частині 1 статті 30 ГПК України. За її приписами, до спорів, що виникають з договору перевезення, у разі, коли одним з відповідачів є перевізник, застосовуються правила про виключну підсудність. Такі справи розглядаються лише господарським судом за місцезнаходженням перевізника.

З наведеного в сукупності та враховуючи, що параграфом 3 глави 2 розділу І ГПК України учасники справи не наділені повноваженнями визначати територіальну юрисдикцію (підсудність) самостійно на власний розсуд, тобто встановлювати договірну підсудність, суд дійшов висновку про те, що підсудність цієї справи має визначатися за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем знаходження перевізника-відповідача у даній справі.

Пунктом 1 частини першої статті 31 ГПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З огляду на зазначену процесуальну норму справу №921/70/25 слід передати за встановленою територіальною підсудністю до Господарського суду Харківської області.

Відповідно до частини третьої статті 31 ГПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 27, 31, 176, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Матеріали справи №921/70/25 надіслати за підсудністю до Господарського суду Харківської області (61022, м. Харків, пл. Свободи, 5, Держпром, 8-й під`їзд).

2. Відповідно до статті 6 ГПК України копію ухвали у даній справі направити сторонам на їх адресу виключно в електронній формі.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 254-259 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко