Рішення

від 12.02.2025 по справі 922/101/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2025м. ХарківСправа № 922/101/25

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юпітер" (61003, м. Харків, пров. Університетський, буд. 1) до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, буд. 2) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юпітер" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", в якій просить суд Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (61202, місто Харків, вулиця Ахсарова, 2, ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (61003, місто Харків, провулок Університетський, 1, ЄДРПОУ 31343558) грошові кошти в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн. 00 коп. та вирішити питання про розподіл судових витрат Позивача.

Позов обгрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки (купівлі-продажу) товару №15ПЮП/10-24 від 15.10.2024.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/101/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "12" лютого 2025 р. о 11:00.

Від представника Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 21.01.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 21.01.2025, вх.№1669/25), в якому представник відповідача просить суд:

1. Прийняти відзив до розгляду та у разі прострочення строку на подачу відзиву у відповідності до ухвали суду про відкриття провадження у справі відновити його у зв`язку з тим, що для підготовки відзиву та додатків до нього потрібен був час, «Відповідач» у найкоротший термін підготував цей відзив та до першого слухання по даній справі направив його до суду.

2. Надати відстрочку виконання рішення суду по даній справі на строк один рік з моменту винесення рішення по даній справі або на інший строк, який суд визнає достатнім для вирішення питань, що не дають «Відповідачу» можливості розрахуватися з «Позивачем» за зобов`язаннями, що стали предметом позову по даній справі.

3. При розгляді питання щодо стягнення судових витрат з правничої допомоги значно зменшити їх розмір або повністю відхилити у їх задоволенні.

Обгрунтовуючи клопотання про відстрочку виконання рішення, відповідач посилається на те, що військовою агресією Російської Федерації проти України та, як наслідок. введенням воєнного стану, обумовлено те, що підприємство на даний час має значні фінансові труднощі та опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі. на підтвердження чого відповідач надав баланси, звіти про фінансові результати діяльності, звіти з праці, звіти про витрати на виробництво та фінансові показники діяльності підприємства від надання послуг теплопостачання.

Крім того, відповідач посилається на зростання дебіторської заборгованості замовників у особі держави та місцевого самоврядування - СЛУЖБИ ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНФРАСТРУКТУРИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ та Державного підприємства «ДОРОГИ ХАРКІВЩИНИ», пошкодження основних засобів на окупованих і деокупованих територіях, зменшення обсягів робіт у зв`язку з бойовими діями у Харківській області, виникнення боргів перед кредиторами та арешт рахунків.

Відповідач наголошує, що під час дії в Україні воєнного стану є підприємством, яке є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Харківської області в особливий період, тому що основною метою діяльності Відповідача є надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що підтверджує розпорядження Харківської обласної воєнної адміністрації № 315В від 03.07.2023 р.

Негайне виконання рішення може привести до збільшення суми боргу та утрудненню Відповідачу виплачувати заробітну плату, неможливості виконувати взяті на себе обов`язки з надання послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення у Харківській області, що у подальшому може привести до потреби у залученні додаткових значних грошових сум для відновлення наслідків від не своєчасного надання таких послуг, погіршить обороноздатність регіону, так як збільшиться час доставки та маневреність для забезпечення збройних сил України.

На переконання відповідача, надання відстрочки не заблокує роботу підприємства, дозволить підприємству отримати оплату заборгованості від замовників по договорах, що укладені між Відповідачем та іншими контрагентами, з Державного або місцевого бюджету, а також спрямувати його на погашення заборгованості перед Позивачем, що, в свою чергу, сприятиме настанню реальної можливості виконання рішення суду.

Суд, дослідивши матеріали відзиву на позовну заяву, встановив, що його подано у відповідності до положень ст. 165 ГПК України та в строк, встановлений судом, тому суд приймає відзив до розгляду та долучає до матеріалів справи.

29.01.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли пояснення (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.01.2025, вх.№ 2567/25), в яких позивач просить розглядати справу без участі представника Позивача за матеріалами, наявними у справі.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву про відстрочку виконання рішення позивач вказує, що передумовою для розгляду заяви сторони по справі про відстрочення виконання рішення суду є прийняття такого рішення та набуття рішення суду законної сили. Відповідно, неможливим є постановлення ухвали про відстрочення рішення суду за умови відсутності рішення суду по справі, що набуло законної сили.

Розгляд судом заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення по справі позивач вважає передчасним.

У судове засідання, призначене на 12.02.2025 об 11:00, представник позивача не з`явився.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити клопотання позивача, викладене у поясненнях, про розгляд справи без його участі, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання позивача судом не визнавалась.

Відповідач у судове засідання 12.02.2025 не з`явився.

Згідно з ч. 6ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач ухвалу від 16.01.2025 отримав 16.01.2025 шляхом доставки в його Електронний кабінет, що підтверджується довідкою, яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

У судовому засіданні 12.02.2025 судом підписано скорочене рішення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (Постачальник) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець) укладено Договір поставки (купівлі-продажу) товару №15ПЮП/10-24 (далі Договір), відповідно до якого ТОВ «Юпітер» зобов`язалося передати у власність Відповідача, а Відповідач - прийняти та оплатити товар, визначений Договором (пісок).

Відповідно до пунктів 1.2 Договору кількість товару, що підлягає відвантаженню згідно умов Договору, становить 10 000 м3.

Згідно з п. 3.1, 3.2 Договору ціна цього Договору становить 3 000 000,00 гривень (три мільйони грн 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 500 000,00 гривень (п`ятсот тисяч грн 00 коп.), що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару. Загальна вартість Товару за цим Договором складається із вартості кожної партії Товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.

Пунктами 4.1, 4.2, 4.3 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: оплати Покупцем рахунку Постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. Договору. Покупець перераховує Постачальнику суму без врахування суми ПДВ, різниця перераховується тільки після реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків реєстрації згідно п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України. Рахунок приймається до оплати при отриманні Товару та всіх документів, що підтверджують належну якість Товару (сертифікат/ паспорт якості тощо), видаткових накладних \ яких вказуються дані про виробничий підрозділ Покупця, який безпосередньо отримав партію Товару, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, передбачених для даного виду Товару. Постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки та надати Покупцю докази реєстрації. У разі ненадання зазначених цим пунктом Договору документів (у тому числі електронних) Постачальник зобов`язується відшкодувати спричинені Покупцю збитки (витрати), а Покупець не несе обов`язку оплати у разі прострочення кредитором взятих на себе зобов`язань. Сторони свідчать, що Покупець зобов`язується розрахуватися з Постачальником за отриманий Товар протягом 60 календарних днів з моменту отримання від Постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього Договору. У випадку затримки Постачальником передачі повного пакету документів, визначених Договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов`язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання Постачальником взятих на себе зобов`язань.

Згідно із пунктами 5.1, 5.4 Договору товар передається Покупцю за рахунок та автомобільним транспортом покупця на умовах EXW (самовивіз зі складу постачальника). Датою передачі Товару від Постачальника Покупцю вважається дата підписання видаткової накладної на Товар, що засвідчує реальне отримання товару.

Відповідно до п. 6.1.1, 6.1.3 Договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені Товари, належним чином виконувати умови Договору.

Пунктом 6.4.1 Договору закріплено право постачальника своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені Товари.

У пунктах 10.1, 10.2 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2024 року. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Позивач вказує, що на виконання умов Договору за період з 22.10.2024 по 07.11.2024 позивачем відвантажено 1 000 м3 піску загальною вартістю 300 00,00 грн, на підтвердження чого надає видаткові накладні №244 від 22.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №247 від 23.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №249 від 24.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №253 від 25.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №255 від 28.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №257 від 29.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №259 від 30.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №262 від 31.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №264 від 01.11.2024 на суму 31 200,00 грн, №271 від 06.11.2024 на суму 19 200,00 грн, а також рахунки на оплату №141 від 22.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №142 від 23.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №145 від 24.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №149 від 25.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №150 від 28.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №151 від 29.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №152 від 30.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №153 від 31.10.2024 на суму 31 200,00 грн, №154 від 01.11.2024 на суму 31 200,00 грн, №160 від 06.11.2024 на суму 19 200,00 грн

Крім того, до матеріалів справи надано товарно-транспортні накладні за період з 22.10.2024 по 06.11.2024.

Сторонами підписано та скріплено печатками Акт звірки взаєморозрахунків за період 15.10.2024 - 07.11.2024 за Договором № 15ПЮП-10-24 від 15.10.2024, згідно з відомостями якого станом на 07.11.2024 заборгованість Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юпітер" складає 300 000,00 грн.

Позивач зазначає, що на час звернення із позовом відповідач не розрахувався з позивачем за Договором, що призвело до наявності заборгованості за поставлений товар.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами, та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно з вимогами частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалами справи, позивачем належним чином виконано свої зобов`язання за Договором та у повному обсязі поставлено відповідачу товар на загальну суму 300 000,00 грн, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні.

При цьому матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано до суду доказів здійснення розрахунку із позивачем за поставлений товар на загальну суму 300 000,00 грн.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за поставлений відповідачу товар та встановлено, що сума боргу за вище значеними документами складає суму у розмірі 300 000,00 грн

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати поставленого товару на суму 300 000,00 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про надання відстрочки виконання рішення, суд зазначає наступне.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що знаходиться в тяжкому фінансову стані, що стало наслідком військової агресії Російської Федерації в результаті якої господарська діяльність відповідача зазнала значних фінансових труднощів та підприємство опинилося у скрутній фінансово-економічній кризі.

Згідно статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 року № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997 року, пункт 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно з частиною 1 статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Якщо судове рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, чи рішення, що підлягає виконанню, набрало законної сили, то відсутність матеріалів судової справи у зв`язку з їх витребуванням судом апеляційної чи касаційної інстанції не перешкоджає розгляду заяви, передбаченої абзацом першим цієї частини, крім випадку зупинення виконання судового рішення судом касаційної інстанції або зупинення виконавчого провадження. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Невиконання боржником судового рішення про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна стягувача або майна, присудженого на користь стягувача, протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за заявою стягувача є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з боржника суми вартості відповідного майна, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, вартість майна неможливо визначити або майно відповідно до закону не може оцінюватися. Вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналізуючи нормистатті 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зазначає, що відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається судом, розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Законодавець пов`язує відстрочення і розстрочення виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними (виключними) обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому,Господарським процесуальним кодексом Українине визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правиламистатті 86 вказаного Кодексуі за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити/розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Отже, вирішення питання щодо надання чи відмови в наданні відстрочки та/або розстрочки виконання рішення суду є суб`єктивним правом суду, яке останній приймає на власний розсуд шляхом оцінки наданих сторонами доказів.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує (може порушити) основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Аналогічна правова позиція викладене на у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19.

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора.

Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відповідно до положень статті 14 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Судом враховано, що позивач і відповідач є суб`єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики.

Суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 910/15484/17).

Складне фінансове становище Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання судового рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Посилання відповідача на скрутне становище, ускладнення підприємницької діяльності у зв`язку з початком бойових дій не можуть бути підставою для покладення фінансового тягаря на стягувача, оскільки останній знаходиться з боржником у рівних економічних умовах (правовий режим воєнного стану) і в одній державі.

Надані відповідачем документи, а саме: звіти з праві за 2023 рік, I-III квартал 2024 року, баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2023 року, звіт про фінансові результати за 2023 рік, звіт про рух грошових коштів за 2023 рік, звіт про власний капітал за 2023 рік, баланс (звіт про фінансовий стан) на березень 2024 року, звіт про фінансові результати за І квартал 2024 року, звіт про рух грошових коштів за І квартал 2024 року, звіт про власний капітал за І квартал 2024 року не є належними доказами підтвердження складного фінансового стану (відсутність коштів) станом на дату розгляду справи, оскільки такі документи були складені наприкінці 2023 та на початку 2024 років та не можуть підтвердити складний фінансовий стан станом на лютий 2025 року.

При цьому, заявником не надано й доказів, які б свідчили про майбутнє покращення скрутного матеріального становища Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України". Доказів часткового виконання зобов`язань за спірним договором відповідачем також не надано до суду.

Суд зазначає, що негативні наслідки, що викликані неспроможністю боржника до беззбиткового господарювання не можуть бути перекладені на стягувача, оскільки це суперечило б принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України).

Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами виняткових обставин, що можуть бути підставами для відстрочення виконання рішення суду, а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи те, що позов задоволено повністю, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (61202, місто Харків, вулиця Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (61003, місто Харків, провулок Університетський, 1, код ЄДРПОУ 31343558) грошові кошти за Договором поставки (купівлі-продажу) товару № 15ПЮП/10-24 від 15.10.2024 в розмірі 300 000,00 грн та судовий збір в розмірі 4500,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про надання відстрочки виконання рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юпітер» (61003, місто Харків, провулок Університетський, 1, код ЄДРПОУ 31343558).

Відповідач: Дочірнє підприємство «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (61202, місто Харків, вулиця Ахсарова, 2, код ЄДРПОУ 31941174).

Повне рішення складено "12" лютого 2025 р.

СуддяО.О. Присяжнюк