Ухвала

від 12.02.2025 по справі 922/4095/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

"12" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4095/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши заяву представника АТ "Райффайзен Банк" про відвід судді Лавренюк Т.А. по справі за заявою : Сокуренко Валерій Павлович

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Артес-М"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області (суддя Лавренюк Т.А.) перебуває справа № 922/4095/23 про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Артес-М" банкрутом.

Ухвалою Господарського суду Харківської області 23.10.2023р. (суддя Яризько В.О.) відкрито провадження у справі № 922/4095/23 про банкрутство ТОВ "Артес-М", розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Паркулаба Володимира Григоровича (свідоцтво № 983 від 23.05.2013 року адреса: вул. Потебні, 6 м. Харків, 61002).

Ухвалою суду від 11.12.2023 за результатом проведення попереднього засідання визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, зобов`язано розпорядника майна вчинити певні дії.

Після повернення справи до господарського суду після оскарженнґ, суд ухвалою від 19.03.2024 призначив справу до розгляду в підсумковому засіданні на 18.04.2024.

В зв`язку зі звільненням з посади судді Яризька В.О. розпорядженням № 48/2024 від 01.04.2024р. керівника апарату Господарського суду Харківської області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 922/4095/23, за результатами якого призначено суддю Лавренюк Т.А.

В судовому засіданні 18.04.2024 суд (суддя Лавренюк Т.А.) постановив протокольну ухвалу про призначення справи № 922/4095/23 до розгляду в підсумковому засіданні на 24.05.2024.

Проте, розгляд справи не відбувся з причин направлення матеріалів справи №922/4095/23 до Верховного суду у зв`язку з оскарженням АТ "Райффайзен Банк" ухвал господарського суду Харківської області від 11.12.2023 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024.

Ухвалою суду від 03.07.2024 призначено підсумкове засідання на 01.08.2024.

До суду від представника Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява (вх. № 18061 від 13.07.2024), в якій банк просить суд відсторонити арбітражного керуючого Паркулаб В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Артес-М" та зобов`язати АТ "Райффайзен Банк" надати до суду кандидатуру арбітаржного керуючого для виконаня повноважень розпорядника майна.

Ухвалою від 10.10.2024 суд відмовив АТ "Райффайзен Банк" в задоволенні заяви (вх.№ 18061 від 13.07.2024) про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Артес-М".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2024 апеляційну скаргу АТ "Райффайзен Банк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2024 по справі № 922/4095/23 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.10.2024 у справі № 922/4095/23 залишено без змін.

До суду від представника АТ "Райффайзен Банк" надійшла заява (вх. № 1557 від 20.01.2025), в якій банк просив суд відсторонити арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Артес-М" та зобов`язати АТ "Райффайзен Банк" надати до суду кандидатуру арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна.

Ухвалою суду від 22.01.2025 призначено заяву АТ "Райффайзен Банк" (вх. № 1557 від 20.01.2025) про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна "Артес-М" до розгляду в судовому засіданні на 06.02.2025.

В судовому засіданні 06.02.2025 суд відмовив АТ "Райффайзен Банк" в задоволенні заяви (вх. № 1557 від 20.01.2025) про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна ТОВ "Артес-М", припинив процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Артес-М", припинив повноваження розпорядника майна боржника - арбітражного керуючого Паркулаба В.Г., визнав ТОВ "Артес-М" банкрутом, відкрив ліквідаційну процедуру, призначив ліквідатором ТОВ "Артес-М" арбітражного керуючого Паркулаба В.Г., про що постановлено постанову.

11.02.2025 до суду від представника АТ "Райффайзен Банк" надійшла заява про відвід судді Лавренюк Т.А.

В обґрунтування заяви представником банку зазначено, що, по-перше, під час розгляду клопотання банку про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання покладених на нього обов`язків розпорядника майна ТОВ "Артес-М", представником кредитора звернуто увагу судді Лавренюк Т.А. на документи у матеріалах справи, які, на думку банку є підробленими та заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи для подання до суду від кредитора клопотання про постановлення окремої ухвали, а також необхідності здійснення перевірки поданих арбітражним керуючим Паркулабом В.Г., за день до судового засідання, документів, як заперечення на клопотання банку щодо підстав для його відсторонення. Представником кредитора наголошувалось, що директор боржника ТОВ "Артес-М" Ярмоленко Олександр не міг підписувати відповіді на претензії ФОП Сокуренко В.П. від 17.08.2023, ФОП Трубач В.І. від 31.05.2022 та ФОП Волошко Д.В. від 25.10.2022, оскільки він був увільнений від роботи у зв`язку з його мобілізацією, та відповідно арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. було безпідставно визнано грошові вимоги ФОП Сокуренко В.П., ФОП Трубач В.І. та ФОП Волошко Д.В.

Також представником кредитора наголошено, що арбітражним керуючим Паркулабом В.Г. не виконано вимоги ухвал суду щодо надання звіту про інвентаризацію боржника і належного його оформлення, не надано виправленого звіту про фінансово-господарську діяльність ТОВ "Артес-М" та жодного документу на підставі яких він проводив відповідний аналіз, а також не надав інші документи на спростування доводів викладених у клопотанні АТ "Райффайзен Банк".

Натомість, суддя Лавренюк Т.А., повністю проігнорувавши заявлене клопотання представника АТ "Райффайзен Банк" щодо відкладення судового засідання, після виходу з нарадчої кімнати оголосила рішення про відмову у задоволенні клопотання банку та про задоволення клопотання арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. про відкриття ліквідаційної процедури ТОВ "Артес-М" і призначення ліквідатором цього ж арбітражного керуючого.

На думку заявника суддею Лавренюк Т.А., щоб не допустити встановлення факту підробки документів, вирішено приховати ймовірний злочин, до якого може бути причетний і арбітражний керуючий Паркулаб В.Г., так як він мав аналізувати усі документи ТОВ "Артес-М", не відклавши судове засідання та не надав можливості заявити АТ "Райффайзен Банк" клопотання про постановлення окремої ухвали та подати додаткові обґрунтування щодо поданих арбітражним керуючим документів.

Наведене, на думку заявника, дає підстави для висновку про те, що суддею Лавренюк Т.А. порушено принцип безсторонності і наведені дії судді викликають сумнів у неупередженості і об`єктивності судді і схиляє до висновку про те, що суддя прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи шляхом "швидкої ліквідації" боржника.

По-друге, заявник зазначає про те, що під час підготовки даної заяви ним виявлено і додаткову підставу щодо відводу судді Лавренюк Т.А. у зв`язку з порушенням визначення судді для розгляду справи відповідно до п.4 ч.1 ст.35 ГПК України. Заявник вважає, що автоматичний розподіл справи проведено через 3 місяці після того, як справу № 922/4095/23 уже було передано судді Лавренюк Т.А.

На думку представника банка, вказані обставини є недопустимими та свідчить про наявність підстав для задоволення даної заяви щодо відсторонення судді Лавренюк Т.А. від участі у даній справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.02.2025 суддя Лавренюк Т.А. дійшла висновку про необґрунтованість відводу, заявленого представником АТ "Райффайзен Банк".

Згідно з приписами ч. 3 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (заяви) між суддями від 12.02.2025 року для розгляду заяви представника АТ "Райффайзен Банк" (вх. №3706 від 11.02.2025) про відвід судді Лавренюк Т.А. було призначено суддю Господарського суду Харківської області Міньковського С.В.

Розглянувши заяву представника АТ "Райффайзен Банк" про відвід судді Господарського суду Харківської області Лавренюк Т.А. у справі №922/4095/23, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.

Матеріали справи дозволяють вирішити питання про відвід судді без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За змістом статей 38, 42 Господарського процесуального кодексу України право на відвід судді є одним із процесуальних прав учасника справи.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті викладеного важливим є прецедентна практика Європейського суду з прав людини, зокрема рішення Суду у справі Білуха проти України (п. 49), який вказав на те, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися не лише за суб`єктивним, а й за об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38).

Отже, у цьому відношенні неупередженість повинна бути очевидною в межах справи, що розглядається.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" від 03 травня 2007 року суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Підстави для відводу (самовідводу) визначені статтями 35, 36 цього Кодексу, серед яких інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч. 1 ст. 35 ГПК України).

Згідно ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Правовою підставою подання заяви про відвід судді заявник визначає ст.35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У відповідності до ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Відповідно до частин 4 ст. 15 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному процесуальним законом.

Відповідно до ст. 15-1 зазначеного Закону несанкціоноване втручання в роботу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та в автоматизований розподіл справ у суді, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Вищій раді правосуддя, її органах тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Згідно ч. 3 ст. 6 ГПК України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, всі заяви та клопотання стосовно справи передаються судді, в провадженні якого знаходиться справа.

Як встановлено судом, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 для розгляду даної справи визначено суддю Лавренюк Т.А.

При цьому, заявник зазначає, що згідно із інформацією із сайту Судова влада України в розділі "Звіт про автоматизований розподіл" у графі "Дата та час початку автоматизованого розподілу:" зазначено дату та час: "16.07.2024 16:42:59", що на його думку свідчить про те, що автоматичний розподіл справи проведено через 3 місяці після того, як справу № 922/4095/23 уже було передано судді Лавренюк Т.А.

Разом з тим, судом встановлено, що 16.07.2024 від Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" надійшла заява (вх. № 18061) про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. від виконання повноважень розпорядника майна.

Як вже зазначалось судом вище. відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, всі заяви та клопотання стосовно справи передаються судді, в провадженні якого знаходиться справа, в зв`язку з чим заява АТ "Райффайзен Банк" за вх. № 18061 про відсторонення арбітражного керуючого Паркулаба В.Г. була передана раніше визначеному складу суду (тобто, судді Лавренюк Т.А.), що і підтверджено наданим заявником звітом із сайту Судова влада України від 16.07.2024.

Таким чином, наведені заявником припущення щодо неправильного авторозподілу справи спростовується наведеним вище.

Отже, враховуючи вищевказані норми, судді не мають жодного впливу на формування складу суду для розгляду конкретної справи, що спрямовано на забезпечення реалізації учасниками справи права на судовий захист незалежним та безстороннім судом, встановленим законом, як складової права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до Основних принципів незалежності судових органів, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї від 29 листопада та 13 грудня 1985 року, щодо незалежності судових органів судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.

Незалежність суддів, не є прерогативою чи привілеєм і надається їм не для захисту власних інтересів, а в інтересах принципу верховенства права й усіх, хто прагне та очікує справедливості (пункт 10 Висновку № 18 (2015) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи про місце судової влади та її відносини з іншими гілками влади в сучасних демократіях).

Тобто, наведені представником банку доводи про відвід судді по даній справі свідчать про відсутність підстав для відводу. Із вимог процесуального законодавства випливає, що відвід повинен бути мотивований та обгрунтований. Це, зокрема, означає, що відвід повинен бути підтверджений фактичними обставинами та грунтуватися на певних конкретних доказах.

Згідно ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Інші доводи представника АТ "Райффайзен Банк" для відводу судді Лавренюк Т.А, зокрема, про очевидність підроблення боржником документів, на яких ґрунтувалися грошові вимоги кредиторів ФОП Сокуренко В.П., ФОП Трубач В.І. та ФОП Волошко Д.В., ненадання розпорядником майна звіту про інвентаризацію, виправленого звіту про фінансову господарську діяльність та документів, на підставі яких він робився, тощо, зводиться до суто незгоди банку з процесуальними рішеннями суду.

При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що грошові вимоги розглядались попереднім суддею Яризько В.О. і за наслідком апеляційного та касаційного оскарження ухвали суду були залишені без змін.

Суд зауважує, що результат вирішення вказаних питань не може свідчити про упереджене ставлення судді відповідно учасників судового процесу, оскільки наявність чи відсутність підстав для відводу судді не може ставиться в залежність від результату застосування судом норм чинного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового процесу, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

При цьому втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється законом. У разі ж незгоди з винесеним по справі рішенням чи ухвалою, сторона по справі не позбавлена можливості оскаржити постановлене по справі рішення чи ухвалу в порядку і строки, визначені чинним процесуальним законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлений представником АТ "Райффайзен Банк" відвід судді Лавренюк Т.А. є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 11, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику АТ "Райффайзен Банк" у задоволенні заяви про відвід судді Лавренюк Т.А. (вх.№ 3706 від 11.02.2025) у справі № 922/4095/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Ухвала підписана 12.02.2025.

Суддя Міньковський С.В.