Рішення

від 13.02.2025 по справі 120/9085/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 лютого 2025 р. Справа № 120/9085/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються протиправною бездіяльністю відповідача щодо невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року

Ухвалою від 15.07.2024 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому, заперечуючи щодо задоволення заявлених позовних вимог, останній, окрім іншого, зазначив, що позивач проходив службу у державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", правонаступником якої, внаслідок проведеної реорганізації, є державна установа "Замкова виправна колонія (№58)". Таким чином, на переконання відповідача, заявлені позовні вимоги позивач помилково скерував до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції.

Ухвалою від 02.12.2024 запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали висловити письмово свої доводи, міркування або заперечення щодо можливості заміни відповідача у цій справі. Крім того, вказаною ухвалою витребувано:

- в ОСОБА_1 документально підтверджену інформацію про те, в якій саме установі він проходив службу (працював) в спірний період (зокрема, належним чином засвідчену копію трудової книжки, тощо).

- в Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції документально підтверджену інформацію про реорганізацію державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", правонаступником якої, внаслідок проведеної реорганізації, є державна установа "Замкова виправна колонія (№58)".

05.12.2024 на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2024 представником відповідача надано докази проведення реорганізації державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)", а саме Наказ Міністерства юстиції України №1664/5 від 14.05.2020 "Про реорганізацію державної установи "Ізяславська виправна колонія (№31)" шляхом її приєднання до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)".

11.12.2024 від позивача надійшла заява від 06.12.2024, в якій останній, окрім іншого, повідомив суд, що не заперечує щодо заміни належного відповідача.

Ухвалою від 16.12.2024, за згодою позивача, замінено неналежного відповідача Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції на належного - Державну установу "Замкова виправна колонія (№58)". Встановлено Державній установі "Замкова виправна колонія (№58)" 15-денний строк для надання відзиву на позов із поясненнями по суті заявлених вимог та доданням підтверджуючих документів, у тому числі документів, що підтверджують надіслання копії відзиву та доданих до нього документів позивачу, а також витребувано додаткові докази (інформацію).

У встановлений судом строк ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" (далі - відповідач) подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивач проходив службу в Державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", яка згідно наказу Міністерства юстиції України №1664/5 від 14.05.2020 реорганізована шляхом її приєднання до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)". Проте, оскільки ДУ "Ізяславська виправна колонія (№31)" на час звернення позивача до суду не припинила свою діяльність (не ліквідована), то, на переконання представника відповідача, ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" в даній адміністративній справі не є належним відповідачем.

Втім, суд наведені у відзиві на позовну заяву доводи представника ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" щодо невірного визначення відповідача оцінює критично, з мотивів наведених в ухвалі від 16.12.2024.

Крім того, суд враховує, що саме на адресу ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" був переадресований Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції запит позивача щодо нарахування та виплати індексації за період проходження ним служби в ДУ "Ізяславська виправна колонія (№31)" з 01.01.2016 по 28.02.2018 та саме ДУ "Замкова виправна колонія (№58)" сформувало відповідь на відповідний запит з наданням інформації про нараховані ОСОБА_1 в зазначений період індексацію (а.с. 24-28).

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 проходив службу в державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", яка згідно наказу Міністерства юстиції України №1664/5 від 14.05.2020 реорганізована шляхом її приєднання до державної установи "Замкова виправна колонія (№58)".

Згідно Наказу Голови комісії з реорганізації ДУ "Ізяславська виправна колонія (№31)" від 16.09.2024 №2/ОД-24 до персонального складу комісії з реорганізації ДУ "Ізяславська виправна колонія (№31)" внесено зміни шляхом її приєднання до ДУ "Замкова виправна колонія (№58)".

Позивач вказує, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не отримав індексацію в належному розмірі, на яку має право під час проходження служби в відповідача, а саме не було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Вважаючи, що позивач має право на виплату сум індексації грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 року позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Відповідно до ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону №1282-XII визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону №1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078), згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Згідно пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Суд вважає безпідставними посилання на ст. 5 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв`язку з цим індексації з дати, з якої позивач просить нарахувати індексацію, вказана норма не містить.

Аналогічний висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 12.12.2018 по справі № 825/874/17.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду.

Так, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв`язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та ЗУ "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Суд встановив, що виплата індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року не виплачувалась, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками отриманого позивачем в спірний період грошового забезпечення та інформацією, відображеною Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції у поданому до суду відзиві.

Статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться лише в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Отже, у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу у місяці підвищення береться за 1 або 100 %, тобто місяць підвищення вважається базовим і індексація в цьому місяці не проводиться, якщо сума підвищення заробітної плати (у базовому місяці враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру) перевищить суму індексації. Починаючи з наступного за базовим місяця наростаючим підсумком розраховується індекс для проведення подальшої індексації.

Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з березня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачу протиправно не нараховувалась та не сплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця січень 2008 року.

Підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

На момент виникнення спірних правовідносин посадові оклади військовослужбовців встановлювались відповідно до постанови Кабміну Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 №1294 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 01.01.2008.

З набранням чинності Постановою №1294 з 01.01.2008 відбулось підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Тому, з урахуванням пункту 5 Порядку №1078, січень 2008 року є базовим для обчислення індексації грошового забезпечення позивача. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів військовослужбовців.

Постанова №1294 діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців з 01 березня 2018 року.

У період з 01 січня 2008 року по 01 березня 2018 року розміри посадових окладів військовослужбовців не змінювались.

З набранням чинності Постанови №704, відбулось збільшення посадових окладів військовослужбовців, яке, відповідно, призвело до зміни базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення позивача.

Отже, базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", як правонаступника державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно, враховуючи при цьому базовий місяць січень 2008 року.

Зобов`язати Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", як правонаступника державній установі "Ізяславська виправна колонія (№31)", нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)".

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Державна установа "Замкова виправна колонія (№58)" (вул. Патріотів, буд. 2, м. Ізяслав, Шепетівський р-н, Хмельницька обл., 30300, код ЄДРПОУ 08564771)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна