Рішення

від 11.02.2025 по справі 320/27685/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2025 року м.Київ №320/27685/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 , до Відділу соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 з позовом до Відділу соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Відділу соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області, оформленого у вигляді листа від 29.05.2023 № 223;

- зобов`язати Відділ соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області взяти на облік внутрішньо переміщену особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з 10 травня 2023 року у зв`язку із зміною фактичного місця проживання;

- зобов`язати Відділ соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , допомоги на проживання відповідно до пункту 3 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 № 332 починаючи з 10 травня 2023р.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані тим, що вона є матір`ю малолітнього сина ОСОБА_2 , зареєстрованим місцем проживання якого є - АДРЕСА_2 . Проте, фактично позивачка з сином проживала по АДРЕСА_3 . У березні 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації позивачка з сином вимушені були покинути своє місце проживання та переміститися у Львівську область, де вони були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи. 22.03.2022 буд.44 по вул.Київській у с.Осикове Фастівського району Київської області було знищено внаслідок ворожих обстрілів. Через деякий час позивачка з сином повернулися до Київської області та позивачці видано нову довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи через знищення житла. Проте, відповідач відмовив у взятті на облік малолітнього сина позивачки як внутрішньо переміщену особу через відсутність реєстрації за місцем значення житла. Позивачка стверджує, що її малолітній син фактично проживав разом з нею, а тому відповідач протиправно відмовив у взятті на облік її сина як внутрішньо переміщену особу та у призначенні відповідної допомоги на проживання.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами ОСОБА_1 , надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначив про те, що докази, надані позивачкою для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту.

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Власником вказаного будинку є позивачка.

28.12.2019 позивачка народила ОСОБА_2 та зареєструвала його за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що станом на березень 2022 року позивачка фактично проживала разом з малолітнім сином у буд. АДРЕСА_3 .

У березні 2022 року внаслідок збройної агресії російської федерації позивачка разом з малолітнім сином вимушені були переміститися на тимчасове проживання у Львівську область, де були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи.

Позивачка з сином була документована довідкою переселенця №1319-5002336043, виданою 20.04.2022 ОСОБА_1 , в якій зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 та довідка переселенця 1319-5002336181, виданою 20.04.2022 ОСОБА_2 , в якій зазначено фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 .

22 березня 2022 року будинок АДРЕСА_3 було знищено внаслідок ворожих обстрілів з боку російської федерації, що підтверджується Актом складеним за результатами проведеного обстеження об`єкту, пошкодженого або знищеного під час бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою збройною агресією російської федерації.

Через деякий час позивачка з сином повернулись зі Львівської області до Київської області.

Внаслідок чого ОСОБА_1 здійснено перереєстрацію внутрішньо переміщеної особи (змінено фактичне місце проживання) та видано нову довідку від 10 травня 2023 року №3223-7001781591 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, в якій вказано зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 та фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

У травні 2023 року позивачка звернулася до Відділу соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області у зв`язку з необхідністю зміни фактичного місця проживання своєї малолітньої дитини, враховуючи, що згідно вищевказаної довідки, у матері фактичне місце проживання значиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідач відмовив позивачці у взятті на облік як ВПО її малолітнього сина, оскільки документально не підтверджено місце проживання сина з матір`ю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Суд звертає увагу на те, що законодавство до обставин цієї справи підлягає застосування в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі Закон №1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст. 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Частинами 1, 3, 7, 9, 10 ст. 4 Закону №1706-VII встановлено, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Разом із заявою заявник подає документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі наявності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення, визначених статтею 1 цього Закону (військовий квиток з відомостями про проходження військової служби, трудова книжка із записами про здійснення трудової діяльності (за наявності), документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно, свідоцтво про базову загальну середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, документи про професійно-технічну освіту, документ про вищу освіту (науковий ступінь), довідку з місця навчання, рішення районної, районної у місті Києві чи Севастополі державної адміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування, медичні документи, фотографії, відеозаписи тощо).

У передбаченому абзацом третім цієї частини випадку уповноважений орган, визначений частиною третьою цієї статті, зобов`язаний розглянути заяву про отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи протягом 15 робочих днів та прийняти рішення про видачу заявнику довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстави відмови, яке підписується керівником цього органу.

Порядок збирання та оброблення даних, оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та форма її зразка затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

Відповідно до 12 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021 року №1871-IX (далі Закон №1871-IX) реєстрація місця проживання (перебування) особи - внесення за заявою про реєстрацію місця проживання (перебування), поданою особою в паперовій формі, до реєстру територіальної громади інформації про місце проживання (перебування) особи.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону №1871-IX декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою:

1) створення умов для реалізації прав особи, зокрема виборчих прав, права на участь у місцевому самоврядуванні, на отримання соціальних, публічних послуг, у випадках, передбачених законом;

2) ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою;

3) використання знеособлених даних реєстрів територіальних громад для обґрунтованого розроблення органами державної влади та органами місцевого самоврядування програм економічного і соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць, визначення правомочності зборів жителів територіальної громади, для статистичних, наукових та інших потреб у визначених законом та актами Кабінету Міністрів України випадках.

За ч. 1 ст. 5 Закону №1871-IX громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов`язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Іноземець чи особа без громадянства, які отримали довідку про звернення за захистом в Україні, можуть зареєструвати місце свого перебування в Україні.

Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 (далі - Порядок №509).

Пунктом 1 Порядку №509 встановлено, що довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з п. 2 Порядку №509 для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік за формою згідно додатком 1 до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи).

У період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 Про введення воєнного стану в Україні, внутрішньо переміщена особа для отримання довідки може звернутися до уповноваженої особи виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг).

Уповноважена особа територіальної громади / центру надання адміністративних послуг приймає рішення та видає довідку внутрішньо переміщеній особі і реєструє заяву з формуванням електронної справи з використанням інформаційних систем Мінсоцполітики для включення інформації про внутрішньо переміщену особу до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

На отримання довідки мають право особи, житлові приміщення яких знищені або пошкоджені (до ступеня непридатного для проживання) внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що підтверджується відповідним актом обстеження технічного стану житлового приміщення (будинку, квартири), та неповнолітні діти, які отримали паспорт громадянина України, незалежно від наявності (відсутності) реєстрації місця проживання, якщо інформацію про них внесено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Починаючи з 1 серпня 2023 р. на отримання довідки мають право особи, які залишили або покинули своє місце проживання у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, та перемістилися з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації Російською Федерацією, а також особи, у яких внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) житлове приміщення.

Згідно п. 3 Порядку №509 заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання.

Відповідно до п. 4 Порядку №509 під час подання заяви про взяття на облік заявник пред`являє документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документ, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, або свідоцтво про народження дитини.

У разі відсутності в документі, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, відмітки про реєстрацію/декларації місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, заявник надає докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, на день виникнення обставин, що спричинили внутрішнє переміщення (військовий квиток з відомостями щодо проходження військової служби; трудова книжка із записами про трудову діяльність; документ, що підтверджує право власності на рухоме або нерухоме майно; свідоцтво про базову загальну середню освіту; атестат про повну загальну середню освіту; документ про професійно-технічну освіту; документ про вищу освіту (науковий ступінь); довідка з місця навчання; рішення районної, районної у мм. Києві чи Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської чи районної у місті ради про влаштування дитини до дитячого закладу, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, встановлення опіки чи піклування; медичні документи; копії документів, до яких вносилися відомості про місце проживання, або витяг з реєстру територіальної громади, або е-паспорт/е-паспорт для виїзду за кордон, які містять відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (у тому числі виданих/сформованих на ім`я батьків (одного з батьків) або інших законних представників) або відомості щодо навчання на відповідних територіях; фотографії; відеозаписи тощо).

Пунктом 8 Порядку №509 встановлено, що заявнику може бути відмовлено у видачі довідки у разі, коли:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, зазначені у статті 1 Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують особу (до їх відновлення);

4) у документі заявника, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документі, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, зазначеними у статті 1 Закону, не підтверджують такого факту.

Рішення про відмову у видачі довідки з обов`язковим зазначенням підстав для відмови, підписане керівником уповноваженого органу, видається заявнику в день подання заяви про взяття на облік, а у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 4 цього Порядку, - не пізніше ніж через 15 робочих днів після її подання.

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Суд наголошує на тому, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Принцип законності в Україні належить до переліку конституційних. Частина друга ст. 6, частина друга ст. 19, пункт 12 частини першої ст. 92 Конституції України передбачають, що органи державної влади та місцевого самоврядування діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України. Це означає, що виключно законом визначаються повноваження, організація та порядок діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування. Ці органи діють у відповідності до режиму, за яким їм дозволено тільки те, що передбачено законом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2024 року у справі №340/4709/23.

Правомірність оскаржуваних дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд оцінює на момент їх вчинення.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.07.2021 року у справі №826/17810/18.

Окрім цього, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);

добросовісно (п. 5);

розсудливо (п. 6);

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).

Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.

Передусім суд констатує, що підстави для відмови у видачі довідки наявні у ч. 10 ст. ст. 4 Закону №1706-VII та п. 8 Порядку №509.

При цьому ч. 10 ст. ст. 4 Закону №1706-VII зобов`язує навести «обґрунтуванням такого рішення», а п. 8 Порядку №509 зобов`язує зазначити підстави для відмови.

Водночас, обґрунтування спірного рішення, як і підстави його прийняття в самому рішенні відсутні як такі. Відповідач лише навів дві норми права та перерахував подані документи, однак жодним чином не обґрунтував з яких саме підстав та чому приймає рішення відповідного змісту. Прикметно, що п. 8 Порядку №509 містить 5 підпунктів, однак відповідач не вказав конкретного підпункту у своєму рішенні.

Як наслідок, суд констатує цілковиту необґрунтованість спірного рішення, що є самодостатньою підставою для його прийняття.

Тим не менш, виходячи з завдання адміністративного судочинства та зважаючи на наявність в матеріалах справи формалізованої позиції відповідача, яка зумовила прийняття спірного рішення відповідного змісту, суд надає оцінку таким доводам.

Щодо викладеної підстави для відмови суд зауважує, що це питання врегульовано п. 4 Порядку №509. При цьому цей пункт не суперечить, а навпаки доповнює останній абзац п. 2 Порядку №509.

Так, в абзаці 18 п. 2 Порядку №509 осіб, які мають право на отримання довідки, вимоги щодо наявності зареєстрованого місця проживання на території, з якої відбулося переміщення, ця норма права не містить. Та обставина, що припинила існування норма права, яка прямо вказувала на можливість видачі довідки особам, в якої не співпадає зареєстроване місце проживання з місцем, з якого відбулося переміщення, за наявності відповідних умов, свідчить лише про те, що наявність таких умов більше не має спеціального значення, яке їм надавалося саме цією нормою права, яка припинила існування.

Проте, це жодним чином не врегульовує порядок поводження з особами, в яких наявна розбіжність адреси реєстрації місця проживання та адреси, з якої відбулося переміщення, такі обставини припинили бути врегульованими п. 2 Порядку №509. Проте, вони цілком врегульовані п. 4 Порядку №509.

Так, п. 4 та п. 8 Порядку №509 врегульовують спірні правовідносини наступним чином:

1) відсутність в документі, що посвідчує особу, відмітки про реєстрацію місця проживання на території, з якої відбулося переміщення, вимагає надання доказів на підтвердження певних обставин (абз. 2 п. 4 Порядку №509);

2) якщо відсутня і відмітка, і докази на підтвердження певних обставин, у видачі довідки належить відмовити (пп. 4 п. 8 Порядку №509);

3) якщо відсутня відмітка, однак докази на підтвердження певних обставин не підтверджують такі обставини, у видачі довідки належить відмовити (пп. 5 п. 8 Порядку №509).

Отже, вбачається цілком очевидне нормативно-правове врегулювання спірних правовідносин, за яких можливою є видача довідка ВПО особі, яка перемістилася з території, яка не є адресою державної реєстрації її місця проживання, що і мало місце в юридичній ситуації позивача.

Така розбіжність зумовлює потреби в дослідженні доказів на підтвердження факту проживання на території, з якої відбулося переміщення. Тобто, для цілей Порядку №509 адресу реєстрації місця проживання є спростовною презумпцією місця проживання особи.

Відповідач же фактично проігнорував зазначені нормативні положення законодавства.

Водночас, як вже зазначав суд, спірне рішення відповідача є повністю необґрунтованим.

При цьому визначальним є те, що відповідач фактично взагалі не досліджував надані позивачем докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені абзацом другим пункту 4 цього Порядку.

Між тим, судом встановлено, що первинно сина позивачки, ОСОБА_2 було документовано у Львівській області довідкою переселенця №1319-5002336181 від 20.04.2022, адресою реєстрації ОСОБА_2 у вказаній довідці зазначено АДРЕСА_3 .

Відповідно до довідки б/н від 20.07.2023, виданої Головою правління ОК "ЖБК Нафтохімік", син позивачки, ОСОБА_2 , за адресою реєстрації по АДРЕСА_2 , не проживав за відсутності умов для проживання.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 30.06.2023, малолітній син позивачки ОСОБА_2 перебував на грудному вигодуванні позивачки з моменту народження.

Наведене, на думку суду, підтверджує, фактичне проживання сина позивачки разом з матір`ю за спірною адресою.

При цьому, суд критично відноситься до твердження відповідача про те, що згідно з витягу з Реєстру територіальної громади та довідки старости Лишнянського старостинського округу Бишівської сільської ради від 08.06.2022 №132 син позивачки ОСОБА_2 не зареєстрований та не проживає за спірною адресою ( АДРЕСА_3 ), оскільки 22.03.2022 спірний будинок знищено внаслідок ворожого обстрілу, проживати у ньому неможливо та позивачкою не заперечується відсутність реєстрації її сина за спірною адресою, а стверджується, що фактичним проживанням є спірна адреса разом із нею.

Як наслідок, відповідач наразі не реалізував наявну у нього публічно-владну управлінську компетенцію, оскільки прийняте рішення є результатом нездійснення обов`язкових юридично-значущих дій (перевірка наданих доказів).

Відповідно, наразі відсутні підстави і у суду здійснювати оцінку таких доказів, адже фактично це було б втіленням здійснення судом повноважень відповідача замість нього. Така оцінка може бути надана судом в ході перевірки оцінки, наданої відповідачем, однак оцінка суду не може бути першою та заміняти компетенцію суб`єкта владних повноважень, тому що являтиме собою втручання в дискреційні повноваження відповідача. Однак, таке втручання допускається після реалізації суб`єктом владних повноважень наявних у нього повноважень, а не шляхом вступу суду у відповідні правовідносини, заміняючи суб`єкта владних повноважень, який відповідне питання змістовно не досліджував.

З цих підстав суд констатує, що правові підстави для зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту (видати довідку) наразі відсутні, а заявлені позовні вимоги в цій частині є передчасними, в зв`язку з чим у їх задоволенні належить відмовити.

Водночас, з метою виконання завдання адміністративного судочинства та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про видачі довідки ВПО з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє частково позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.

Щодо розподілу судових витрат.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Відділу соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області, оформленого у вигляді листа від 29.05.2023 № 223.

Зобов`язати Відділ соціального захисту населення Бишівської сільської ради Київської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про взяття на облік внутрішньо переміщену особу ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 з 10 травня 2023 року у зв`язку із зміною фактичного місця, з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині рішення та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.