Рішення

від 13.02.2025 по справі 640/10245/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року м. Київ справа №640/10245/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

доКиївської митниці

провизнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, в якому просить суд скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 04.12.2018 №UA100110/2018/000034/1.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення автомобіля, марки BMW M4, номер кузову НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, відповідачу подано митну декларацію від 30.11.2018 №UA100110/2018/358641 та документи на підтвердження митної вартості вказаного автомобіля, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України. Проте відповідач протиправно не погодився із заявленою митною вартістю, витребував у позивача додаткові документи для її підтвердження та самостійно визначив її з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів на рівні 54 747,90 євро, прийнявши рішення про коригування митної вартості від 04.12.2018 № UA100110/2018/000034/1.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що за наслідками перевірки поданих позивачем документів відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Відповідач зазначає, що підставою для витребування у позивача додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товару стало виявлення ним у поданих документах розбіжностей.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справи у порядку спрощеного позовного провадження.

14.08.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

22.08.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

02.09.2019 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали даної адміністративної справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 справу прийнято до провадження судді та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Замінено відповідача на його правонаступника Київську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України (код ЄДРПОУ ВП 43997555).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

17.10.2018 між ОСОБА_1 та швейцарською компанією Shmohl AG укладено контракт б/н з додатковою угодою до нього від 17.10.2018 б/н, на підставі яких на його адресу надійшов власним ходом товар автомобіль, марки BMW M4, номер кузову НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення, що був у використанні (перша реєстрація 11.01.2017, пробіг 16900 км) у відремонтованому стані.

Згідно вказаного контракту та додатковї угоди до нього, ціна автомобіля встановлена в розмірі 35000,00 євро на умовах Інкотермс 2010 FCA та/або CIP, та/або CIF.

Фактична сплата 35000,00 євро (1 104 383,84 грн.) підтверджується банківськими документами (SWIFT підтвердженням банку та меморіальним ордером від 26.11.2018 № 2208823).

Судом встановлено, що експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) надано висновок експертного дослідження від 27.11.2018 № 25381/18-54, яким визначено вартість автомобіля марки BMW M4, номер кузову НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення на рівні 40 921,56 євро.

З метою митного оформлення автомобіль марки BMW M4, номер кузову НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення було заявлено позивачем до митного оформлення Київській міській митниці ДФС за митною декларацією від 30.11.2018 №UA100110/2018/358641 за митною вартістю, визначеною за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товарів на рівні, що вказаний експертом КНДІСЕ у висновку, а саме: 40 921,56 євро.

Для підтвердження митної вартості до митної декларації від 30.11.2018 №UA100110/2018/358641 позивачем додані наступні документи:

зовнішньоекономічний договір (контракт) від 17.10.2018 б/н;

свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 23.11.2018 № 00.031.767.865;

рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) від 17.10.2018 № 20181105DB;

банківський платіжний документ, що стосується товару від 26.11.2018 № 2208823;

митну декларацію країни відправлення від 22.11.2018 № 18CHEE000442726600.1;

внутрішній договір (контракт) доручення від 24.10.2018 № HHP865138;

декларація про походження товару (Declaration of origin) від 17.10.2018 № 20181105DB;

сертифікат відповідності (Certificate of conformity) від 23.02.2016;

сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 26.11.2018 № UA.46Е.7499-18.

Під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення відповідачем встановлено, що документи, подані для визначення митної вартості товару відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та зобов`язано декларанта надати додаткові документи:

транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

договір із третіми особами, пов`язаний з договором, про поставку товару;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; - висновок про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта).

04.12.2018 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA10011/2018/000034/1, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Митним органом зазначено, що визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, зазначеній у спеціалізованому Інтернет-виданні Schwacke.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100110/2018/00507.

Належний позивачу автомобіль був випущений у вільний обіг за митною декларацією від 05.12.2018 № UA100110/2018/359020.

19.02.2019 позивач на підставі частини восьмої статті 55 Митного кодексу України надав Київській митниці ДФС додаткові документи, а саме: SWIFT підтвердження банку, оригінал експертного висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.02.2019 № 296. копія листа від компанії Schmohl AG, Швейцарія стосовно відсутності страхування та вартості транспортування, копія додаткової угоди від 17.10.2018 до контракту з компанією Schmohl AG, Швейцарія від 17.10.2018 б/н. та просив скасування рішення про коригування митної вартості від 04.12.2018 № UA10011/2018/000034/1.

Листом від 26.02.2019 № 1892/10/26-70-19-01 митницею відмовлено позивачу у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні оскаржуваного рішення.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці ДФС, залишеним без змін листом цієї митниці від 26.02.2019 № 1892/10/26-70-19-01, позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.

Державна фіскальна служба України листом від 26.04.2019 № 3463/Г/99-99-99-02-01-14 відмовила у задоволенні зазначеної вище скарги.

Позивач вважаючи рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, звернувся з даним позовом до суду.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 49 МК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1 та 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено перелік документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення. До таких документів належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За нормами частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Пунктами 3.16, 6.2 Загального додатку до Конвенції визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Згідно з підпунктом 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі Порядок № 631), перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Крім того, частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як убачається з пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За положеннями частини 5 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Крім того, частиною 6 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Згідно із частиною 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частини 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Згідно із частиною 5 статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Крім того, частиною 10 статті 58 МК України, визначається, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У відповідності з частинами 710 статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом

Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Із аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Тобто приписи МК України зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у достовірності заявленої митної вартості товарів, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Така позиція викладена Верховним Судом і у постановах від 13.01.2023 року у справі №813/713/18, від 06.09.2022 у справі №826/2187/16, від 21.05.2021 у справі №820/307/17 та інших.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни), письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Досліджуючи спірні правовідносини суд вбачає, що оскаржуване рішення не містить інформації, яка дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами, а також яким чином витребувані відповідачем додаткові документи мали підтвердити числові значення відповідних складових.

За нормами статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Як вже судом встановлено, відповідно до контракту від 17.10.2018 ціна автомобіля встановлена в розмірі 35000,00 євро на умовах Інкотермс 2010 FCA та/або CIP, та/або CIF.

Також, в матеріалах справи наявна копія додаткової угоди від 17.10.2018 до контракту від 17.10.2018, згідно з якою сторони домовились викласти пункт 1.2 вказаного контракту у наступній редакції: « 1.2. Продавець постачає Автомобіль на умовах Incoterms 2010 (Інкотермс 2010) FCA та /або CIP та /або CIF; конкретні умови поставки Сторони погодять в інвойсі та/або ВМД».

Фактична сплата 35000,00 євро (1 104 383,84 грн) підтверджується банківськими документами (SWIFT підтвердженням банку та меморіальним ордером від 26.11.2018 № 2208823).

Висновком експертного дослідження КНДІСЕ від 27.11.2018 № 25381/18-54, проведеного із застосуванням Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159, визначено вартість автомобіля марки BMW M4, номер кузову НОМЕР_1 , 2016 року виготовлення на рівні 40 921,56 євро.

Згідно з висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.02.2019 № 296 рівень ціна на вживаний автомобіль BMW M4 Coupe MY2016, перша реєстрація 11.01.2017, що імпортується з Інвойсом № 20181105DB від 17.10.2018 до контракту б/н від 17.10.2018, а саме 35000,00 Євро/шт, на умовах поставки СА - Цюріх, Швейцарія, відповідає поточній кон`юнктурі ринку.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача про відсутність в експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 07.02.2019 № 296 аналізу кон`юнктури ринку та джерел використаної інформації оскільки як вбачається із зазначеного висновку, джерелами використаної інформації стали дані спеціалізованих торгівельних площадок, мережі Інтернет, цінова інформація відповідної продукції.

Щодо тверджень відповідача про невідповідність наданих банківських документів про здійснення платежу в іноземній валюті вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.2 постанови Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, на яку посилається відповідач, Інструкція встановлює загальні правила, види і стандарти розрахунків клієнтів банків та банків у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за участю банків.

Таким чином, положення вказаної постанови застосовуються лише у випадках розрахунків в національній валюті в межах України та не можуть бути застосовані до міжнародних розрахунків в іноземній валюті з використанням SWIFT

При цьому, відповідачем безпідставно залишено поза уваги меморіальний ордер від 26.11.2018 № 2208823, який містить необхідну інформацію для ідентифікації платежу.

Суд також відхиляє твердження відповідача, що позивачем не подані страхові документи чи документи, що містять відомості про вартість страхування або документальне підтвердження про відсутність страхування, так як до митного оформлення надано рахунок-фактура (інвойс) від 17.10.2018 № 20181105DB в якому зазначено умови поставки товару CIF суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рахунок-фактури (інвойс) від 17.10.2018 № 201811005DB не містить інформацію про умови поставки CIF.

Крім того, як стверджує позивач, автомобіль прибув в Україну своїм ходом, а копія листа від компанії Schmohl AG, Швейцарія стосовно відсутності страхування та вартості транспортування надавалась відповідачу.

У постанові від 20.08.2019 року по справі №826/12825/15 Верховний Суд зазначив, що не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Поряд з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи відповідачем зазначених вище принципів при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано не було.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 04.12.2018 № UA100110/2018/000034/1 не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

VІ. Судові витрати.

Згідно до частина 1 статті 139 адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 132 адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Таким чином, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 04.12.2018 № UA100110/2018/000034/1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м. Київ, бул. Гавела Вацлава, 8-А, код з ЄДРПОУ ВП 43997555).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.