Ухвала

від 13.02.2025 по справі 380/23801/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

13 лютого 2025 року справа №380/23801/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовом Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС», про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся Заклад вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» (далі позивач) з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі відповідач 1), Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» (далі відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про усунення недоліків від 06.12.2024 просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 30.09.2024 №584-Л «Про результати позапланової перевірки Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права»;

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 12.11.2024 №661-л «Про результати позапланової перевірки Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права»;

- визнати дії Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» щодо обмеження можливості внесення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2024 роках та обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 - протиправними;

- зобов`язати Міністерство освіти вчинити дії щодо відновлення надання Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» можливості внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2024 роках та можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560;

- зобов`язати Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» вчинити дії щодо відновлення надання Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» можливості внесення до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2024 роках та можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Ухвалою суду від 29.11.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. У встановлений строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суду від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Ухвалою суду від 03.02.2025 вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію наказу Міністерства освіти і науки України від 12.11.2024 №661-л «Про результати позапланової перевірки Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Міністерства освіти та науки України Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправним та скасування наказу, а також про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

- заборонити Міністерству освіти і науки України та Державному підприємству «ІНФОРЕСУРС» вчиняти дії щодо обмеження (блокування, призупинення, унеможливлення, заборона будь - яким шляхом тощо) можливості внесення до ЄДЕБО інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2025 роках та створення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» замовлення на формування інформації та/або завантаження з ЄДЕБО інформації, в тому числі, але не виключно, можливості формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024, до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Міністерства освіти та науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправним та скасування наказу, а також про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив про існування очевидної небезпеки того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити поновлення прав позивача та здобувачів вищої освіти, що не відповідає принципу ефективності судового захисту. Адже з прийняттям оскарженого наказу Міністерства освіти і науки України від 12.11.2024 №661-л здобувачі третього (освітньо-наукового) рівня позбавлені можливості продовжувати навчання у зв`язку з анулюванням ліцензій, не мають можливості бути допущеними до публічного захисту своїх дисертацій для здобуття ними ступеня доктора філософії, а також, позбавлені можливості перевестися до інших навчальних закладів на денну форму навчання за кошти фізичних та юридичних осіб для продовження навчання та/або публічного захисту дисертацій здобувачів. Окрім цього, невжиття судом за даною заявою заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду, оскільки неможливо буде відновити порушене право здобувачів освіти, які через дане анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти наразі позбавлені можливості скористатися правом на отримання відстрочки, встановленого пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з метою реалізації свого права на освіту, гарантованого статтею 53 Конституції України та статтею 3 Закону України «Про освіту», оскільки станом на дату подання позову Міністерством освіти і науки України частково заблоковано доступ до Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти та обмежено можливість повноцінного використання всього функціоналу та ресурсів ЄДЕБО.

На думку заявника, ефективним заходом забезпечення позову в даному випадку є саме зупинення дії оскарженого наказу. У такому контексті захід відповідає принципу адекватності із заявленими вимогами.

При цьому, представник позивача вказав, що забезпечення шляхом заборони Міністерству освіти і науки України вчиняти дії щодо обмеження (блокування, призупинення, унеможливлення, заборона будь-яким шляхом тощо) можливості створення позивачем замовлення на формування інформації та/або завантаження з ЄДЕБО інформації, в тому числі, але не виключно, можливості формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО з формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2024, спрямовано виключно на збереження існуючого становища та захисту здобувачів освіти на третьому (освітньо науковому) рівні вищої освіти до розгляду справи по суті.

Крім того, представник позивача подав до суду додаткові пояснення щодо заяви про забезпечення позову, в яких додатково виклав обґрунтування заяви про забезпечення позову, а також, уточнив 2 пункт прохальної частини заяви про забезпечення позову, виклавши його в такій редакції:

- заборонити Міністерству освіти і науки України та Державному підприємству «ІНФОРЕСУРС» вчиняти дії щодо обмеження (блокування, призупинення, унеможливлення, заборона будь-яким шляхом тощо) можливості внесення до ЄДЕБО інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2025 роках та створення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» замовлення на формування інформації та/або завантаження з ЄДЕБО інформації, в тому числі, але не виключно, можливості формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, до моменту набрання законної сили рішенням по справі за позовом Закладу вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Міністерства освіти та науки України, Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» про визнання протиправним та скасування наказу, а також про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

чи зобов`язати Державне підприємство «ІНФОРЕСУРС» здійснити технічні заходи щодо відновлення можливості створення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» карток здобувачів освіти зі статусом «Зараховано» з роком дати початку навчання меншим або рівним поточному року та створення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» замовлення на формування інформації та/або завантаження з ЄДЕБО інформації, в тому числі, але не виключно, можливості формувати в ЄДЕБО довідки про здобувачів освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, до моменту набрання законної сили рішенням по справі.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд керується таким.

Відповідно до частин 1, 2 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

При цьому, частиною 2 статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову заявник має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.

Тобто, обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Таким чином, забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. Водночас обов`язок доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989 рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Слід зазначити, що представник позивача до заяви про забезпечення позову не долучив жодного доказу на обґрунтування викладених фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову.

Також суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Викладені висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22.

На цьому етапі обмеженими є можливості суду встановити наявність ознак протиправності оскаржених дій та рішення суб`єкта владних повноважень. Крім того, встановлення ознак їх протиправності є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, що є необгрунтовано (передчасно) на цій стадії судового процесу.

Водночас з заяви суд не може дійти висновку про очевидну протиправність спірних рішення та дій, як передбаченої законом підстави для забезпечення адміністративного позову, яка може полягати, наприклад, у прийнятті рішення не уповноваженим суб`єктом владних повноважень, тобто таким, який немає права на ухвалення подібних рішень відповідно до закону.

Також, окремо слід звернути увагу, що предметом спору у цій справі, зокрема, є визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «ІНФОРЕСУРС» щодо обмеження можливості внесення Закладом вищої освіти «Львівський університет бізнесу та права» до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2024 роках та обмеження можливості формування в Єдиній державній електронній базі з питань освіти довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти за формою, визначеною додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560.

Однак представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони вчиняти дії щодо обмеження можливості внесення до ЄДЕБО інформації щодо (зарахування) здобувачів вищої освіти з датою початку навчання у 2021-2025 роках, виходячи в заяві про забезпечення позову за межі періоду визначеного в позовній заяві.

Тобто, обраний представником позивача захід забезпечення позову в цій частині виходить за межі заявлених позовних вимог, а отже, є неспівмірним.

Також, слід зауважити, що обраний спосіб захисту представником позивача в частині зобов`язання відповідачів вчинити дії є тотожним до позовних вимог. Проте вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними заявленим позовним вимогам, якщо при цьому спір не вирішується по суті, не допускається.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №826/16911/18, від 30.09.2019 у справі №420/5553/18, від 29.01.2020 у справі №640/9167/19.

З огляду на викладене суд висновує, що представник позивача не надав доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, не обґрунтував причин неможливості захисту (поновлення) прав, свобод та інтересів після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів, не розкрив у чому полягає необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, а також очевидність ознак протиправності рішень чи дій відповідача. Обрані представником позивача заходи забезпечення позову в одній частині є неспівмірним до заявлених позовних вимог, в іншій тотожними позовним вимогам.

При цьому, суд зазначає, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень мають певний вплив на фізичних чи юридичних осіб. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.

Однак відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 10.04.2019 у справі №826/16509/18, від 26.12.2019 у справі №640/13245/19 та від 29.01.2020 у справі №280/4367/19, від 07.09.2022 у справі №160/15421/21.

Згідно з частиною 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу (частина 5 статті 154 КАС України).

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 77, 90, 150-154, 241-243, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

1. У задоволенні заяви представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Відповідно до частини 8 статті 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кравців О.Р.