Рішення

від 12.02.2025 по справі 420/27223/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/27223/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського апеляційного суду про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до Луганського апеляційного суду про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі ОСОБА_1 довідки №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення працездатних осіб 3028 грн.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву.

Позов, відповідь на відзив обґрунтовані позивачем тим, що Луганським апеляційним судом видано довідку №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій зазначено розмір суддівської винагороди з розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Позивач вважає, що відповідачем протиправно при визначенні розміру суддівської винагороди застосовано прожитковий мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн., а не прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 грн., встановлений ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», оскільки такі дії суперечать приписам ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Позивач також зазначає про те, що відповідач залишив поза увагою правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 20 листопада 2023 року по справі №120/709/22-а із яких вбачається, що зміна Законом України №1082- IX «Про бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону №1402- VІІІ. Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає Закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Також, відповідачем залишені без уваги правові позиції Верховного Суду в постанові від 17 жовтня 2023 року по справі №280/117/22 в якій зазначено, що у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права. Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (Іех specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (Іех generalis). З урахуванням викладеного позивач вважає, що готуючи довідку №5-127-2024 від 21.08.2024 року відповідач безпідставно керувався лише Законом України «Про Державний бюджет України».

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, зазначає про те, що Закон України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачає визначення розміру суддівської винагороди у конкретно вираженому обчисленні, а лише встановлює алгоритм її розрахунку. Так, суддівська винагорода складається з 2 елементів - посадового окладу і 4 видів доплат. В свою чергу, посадовий оклад розраховується в кількості прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Конкретний розмір прожиткового мінімуму встановлюється на кожен рік законом про державний бюджет на відповідний рік, одночасно, цим же законом для суддів введено окремий прожитковий мінімум, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», який складає 2102 грн. Статтею 135 ч. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи вищенаведену норму, будь-які інші нормативні акти не можуть змінювати як сам алгоритм розрахунку суддівської винагороди, так і окремі складові елементи цього алгоритму, в тому числі передбачену законом розрахункову величину у виді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, підміняючи її будь-якою іншою розрахунковою величиною. Крім того, статус судді є конституційним і як Конституцією України, так і Законом України «Про судоустрій і статус суддів» запроваджена низка гарантій, які забезпечують незалежність судді, невід`ємною складовою частиною якої є належне матеріальне забезпечення як працюючих суддів, так і суддів у відставці. Наявність в Законі України «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначеного алгоритму розрахунку суддівської винагороди, елементом якого є така дефініція, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, є одною гарантій, яка унеможливлює хаотичну і ситуативну, в залежності від політичної та/або економічної чи іншої кон`юнктури або інших чинників зміну розміру суддівської винагороди, що може бути важелем впливу на судову владу. Підсумовуючи вищевикладене, слід дійти висновку про те, що для розрахунку розміру суддівської винагороди для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, слід брати до уваги виключно той показник, який передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів», як єдиним нормативним актом, який може визначати розмір суддівської винагороди, а саме прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Разом з тим, введення в Законах України «Про Державний бюджет» спеціальної категорії прожиткового мінімуму для суддів, а саме «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», тягне для відповідача обов`язок застосовувати дану норму, так як він не наділений правом на тлумачення закону та застосування його на власний розсуд за наявності суперечностей чи неузгодженості. Таким чином, в діях Луганського апеляційного суду відсутня протиправність, так як він діяв на виконання норми закону, яка є чинною і протиправність якої може констатувати виключно суд. З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що до моменту визнання неконституційною норми Законів України «Про Державний бюджет України» про встановлення «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», вона є чинною і саме вона є розрахунковою величиною для визначення розміру суддівської винагороди.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є суддею у відставці Апеляційного суду Луганської області, яка з вересня 2016 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Відповідно довідки Управління соціального захисту населення Одеської районної державної адміністрації від 24.01.2022 року №5125-5000424953 позивач є внутрішньо переміщеною особою.

21 серпня 2024 року Луганським апеляційним судом виготовлено та направлено позивачу довідку №5-127-2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року, в якій зазначено наступні складові: посадовий оклад - 115610 грн., доплата за вислугу - 80927 грн., всього - 196537 грн.

Сторонами не заперечується, що відповідачем розрахунок суддівської винагороди здійснювався виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2024 році у розмірі 2102 грн.

Позивач не погодився із правомірністю дій відповідача щодо видачі довідки про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та звернувся до суду із цим позовом.

Згідно із ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно із ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 2, 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді апеляційного суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 року - 2270 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 року у розмірі 2481 грн.

В статті 7 Закону України «Про Держаний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року установлено в розмірі 2684 грн.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року у розмірі 3028 грн.

Відповідно до ст. 1 Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Статею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

В Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», зокрема у статті 7, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки (абзац 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

Таким чином, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Натомість, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу судді застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено ст. 135 Закону №1402-VIII.

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч. 2 ст.130 Конституції України і ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Суд зазначає, що зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, зазначений у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, тож відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Таким чином, оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналогічна правова позиція щодо застосування ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладена у постановах Верховного Суду від 10.11.2021 року у справі №400/2031/21, від 30.11.2021 року у справі №360/503/21, від 22.06.2023 року у справі №400/4904/21, від 12.07.2023 року у справі №140/5481/22, від 24.07.2023 року у справі №280/9563/21, від 13.09.2023 року у справі №240/44080/21, від 21.03.2024 року у справі №620/4971/23.

Таким чином, будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у зв`язку з чим при складанні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2024 року відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прямо суперечить ст. 130 Конституції України.

Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо видачі ОСОБА_1 довідки №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Враховуючи протиправність дій відповідача щодо видачі ОСОБА_1 довідки №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Луганського апеляційного суду (місце реєстрації: бульв. Дружби Народів, 16, м. Сєвєродонецьк, 93404, місце перебування: вул. Молодіжна, 9/9, смт. Закупне, Хмельницька область, 31614, код ЄДРПОУ 42263208) про визнання протиправними дій відповідача щодо видачі ОСОБА_1 довідки №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 1 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та абз. 4 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», з урахуванням прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення працездатних осіб 3028 грн. задовольнити.

Визнати протиправними дії Луганського апеляційного суду щодо видачі ОСОБА_1 довідки №5-127-2024 від 21.08.2024 року про суддівську винагороду для перерахунку (обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням абзацу 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».

Зобов`язати Луганський апеляційний суд видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій нарахувати суддівську винагороду з розрахунку встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.

Стягнути з Луганського апеляційного суду (місце реєстрації: бульв. Дружби Народів, 16, м. Сєвєродонецьк, 93404, місце перебування: вул. Молодіжна, 9/9, смт. Закупне, Хмельницька область, 31614, код ЄДРПОУ 42263208) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяЛеонід СВИДА