Рішення

від 13.02.2025 по справі 440/7271/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7271/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Петрової Л.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Гадяцької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Гадяцької міська рада про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення 49 сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 25 квітня 2024 року №2181 «Про відмову громадянам в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області,

- зобов`язати Гадяцьку міську раду (код ЄДРПОУ 21050924) затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303, розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач в порядку частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України виготовив проект землеустрою. Позивач звертався до відповідача із заявами про затвердження проекту землеустрою, проте отримав відмову, що слугувало підставою для звернення до суду із відповідним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28.03.2024 до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує на те, що рішення про відмову прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства України..

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 отримав Рішення Сарівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області 23 сесії 7 скликання від 07.06.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,64 га для ведення особистого селянського господарства в межах села Сари Гадяцького району Полтавської області.

В дотримання вимог Земельного кодексу України щодо оформлення документів, Позивачем було замовлено проект землеустрою щодо відведення вищезазначеної земельної ділянки. У відповідності до статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою погоджений Висновком про розгляд документації із землеустрою №6864/82-21 від 15.03.2021 року.

В подальшому, здійснено реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 5320486901:01:002:0303 Відділом у Гадяцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Позивачем було подано до Гадяцької міської ради 08 грудня 2021 року заяву про затвердження даного проекту землеустрою та передачі земельної ділянки із кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 у власність.

Листом Виконавчого комітету Гадяцької міської ради Полтавської області від 10 грудня 2021 року №03-58/6594 повідомлено, що відділення поліції №1 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області з 30.04.2021 року проводиться досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, з попередньою кваліфікацією ст..356 КК України, щодо законності надання дозволів фізичним особам колишньою Сарівською сільською радою на розробку проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які на даний час, розташовані на території Гадяцької міської територіальної громади. Після проведення відповідного розслідування, Ваша заява буде розглянута.

Повторно Позивачем було подано до Гадяцької міської ради 11 квітня 2024 року заяву про затвердження даного проекту землеустрою на земельну ділянку із кадастровим номером 5320486901:01:002:0303.

Рішенням 49 сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 25 квітня 2024 року №2181 «Про відмову громадянам в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, у зв 'язку із забороною щодо безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність, встановленою підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою - восьмою, десятою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Умови погодження і затвердження документації із землеустрою визначені статтею 186 Земельного кодексу України.

Відповідно до положень пункту 6 частини третьої статті 186 Земельного кодексу України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 186 ЗК України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Водночас, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише невідповідність положень документації із землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

З матеріалів справи вбачається, що Рішенням 49 сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 25 квітня 2024 року №2181 «Про відмову громадянам в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, у зв 'язку із забороною щодо безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність, встановленою підпунктом 5 пункту 27 розділу X Земельного кодексу України.

Між тим у спірному рішенні жодним чином не обґрунтовано в чому полягає невідповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що відповідач повинен діяти відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом". Застосування такого принципу забезпечує введення владних функцій у законні рамки і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, за загальним правилом, не можна визнати неправомірними, якщо вони ґрунтуються на законі, чинному на момент прийняття відповідного рішення таким суб`єктом.

При цьому, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Нормами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, у таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, оскаржуване рішення прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, зазначене рішення є протиправним та підлягає скасуванню, з урахування чого позов у цій частині належить задовольнити.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303, розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №823/59/17 виклав правовий висновок, відповідно до якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Повноваження щодо затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою регламентовано статтею 118 Земельного кодексу України.

Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, якщо для цього є законні підстави. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішення не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 28.05.2020 у справі №819/654/17 Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Водночас, суд враховує, що відповідач у спірних правовідносинах не здійснив належну перевірку наданої позивачем заяви та доданих до неї документів на відповідність вимогам чинного законодавства, та, як наслідок, не прийняв обґрунтоване рішення, з урахуванням усіх обставин та наявних матеріалів.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати Рішення 49 сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 25 квітня 2024 року №2181 «Про відмову громадянам в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду з урахуванням висновків суду.

Такий спосіб захисту суд вважає належним, достатнім та ефективним для відновлення порушеного права позивача.

Водночас, відповідно до ч.6 ст.246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.

Суд зазначає, що у зв`язку із розпочатою військовою агресією Російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 р. строком на 30 діб, затвердженого Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-ІХ.

У подальшому, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України, дія воєнного часу в Україні продовжувалась.

Отже, на дату ухвалення рішення у цій справі в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України передбачено, що під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 23 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях особливості регулювання земельних відносин, передбачені цим пунктом, діють відповідно в межах України або окремої її місцевості, у якій введено воєнний стан.

Положення цього пункту, які передбачають особливості правового регулювання земельних відносин щодо укладення договорів оренди земельної ділянки, передачі прав землекористування, встановлення і зміни цільового призначення земельних ділянок у період, коли функціонування Державного земельного кадастру призупинено на всій території України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, застосовуються через 30 робочих днів з дня прийняття такого рішення і діють до дня прийняття зазначеним органом рішення про відновлення функціонування Державного земельного кадастру.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на вказані вище дії, прийняття відповідних рішень.

В той же час питання затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність є виключною компетенцією сільської ради, яке реалізується шляхом прийняття рішення на засіданні сільської ради, прийняття якого заборонено на час дії воєнного стану.

Суд вважає, що вказані обставини унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду щодо розгляду клопотання про затвердження проекту землеустрою стосовно відведення у власність земельної ділянки, що може мати наслідком передачу у власність земельної ділянки, а тому відповідно до ч.3 ст.378 КАС України наявні підстави для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до припинення (скасування) в Україні воєнного стану.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243-246, 250, 255, 262, 263, 295, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Гадяцької міської ради (вул. Лесі України, буд.3, Гадяч, Полтавська область, 37300, код ЄДРПОУ 21050924) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення 49 сесії восьмого скликання Гадяцької міської ради від 25 квітня 2024 року №2181 «Про відмову громадянам в затвердженні проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині відмови ОСОБА_2 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області.

Зобов`язати Гадяцьку міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,6030 га з кадастровим номером 5320486901:01:002:0303 (землі сільськогосподарського призначення, угіддя-рілля), розташованої на території Сарівського старостинського округу Гадяцької міської територіальної громади Миргородського району Полтавської області та прийняти відповідне рішення за результатом її розгляду з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відстрочити виконання рішення суду в частині зобов`язання до припинення (скасування) воєнного стану в Україні або внесення змін до законодавства України щодо зняття заборони безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, встановленої підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Л.М.Петрова