Постанова

від 13.02.2025 по справі 440/14053/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 р. Справа № 440/14053/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/14053/24

за позовом ОСОБА_1

до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради , Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Полтавської області про:

- визнання протиправною бездіяльності КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку № 34 по вул. Івана Приходька, 37 у місті Кременчуці, зобов`язавши для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15 травня 2024 року № 01-12/161 і від 18 червня 2024 року № 01-12/201;

- зобов`язання Департаменту житлово-комунального господарства надати інформацію стосовно запитань / прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958, які досі залишаються без обґрунтованої відповіді.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що положення статтей 169 та 172 КАС України визначають певний алгоритм дій суду першої інстанції на стадії відкриття провадження по справі, якого він повинен чітко дотримуватися.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ані обставинами, ані доказами, у зв`язку з чим не підлягають об`єднанню в одному позові, підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено, а тому наявні підстави, передбачені п.6 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

За положеннями пункту 3 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Частиною 2 статті 172 КАС України визначено, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Згідно частин 4 та 5 статті 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відповідно до ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу (ч. 7 ст. 172 КАС України).

За положеннями п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Таким чином, у разі коли застосування положень статті 172 КАС України, зокрема, в частині роз`єднання позовних вимог, є неможливим, суд повертає позовну заяву на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Судовим розглядом встановлено, що пред`являючи до суду позов із заявленим змістом позовних вимог, позивач фактично оскаржує бездіяльність КП «Квартирне управління» щодо відмови у підготовці та оформленні документів про передачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку № 34 по вул. Івана Приходька, 37 у місті Кременчуці, зобов`язавши для вчинення передбачених Порядком приватизації дій повторно прийняти у ОСОБА_1 пакет документів, що був повернений листами від 15 травня 2024 року № 01-12/161 і від 18 червня 2024 року № 01-12/201, а також бездіяльність Департаменту житлово-комунального господарства щодо ненадання інформації стосовно запитань / прохань, наведених у листах від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958, які досі залишаються без обґрунтованої відповіді, прохаючи суд зобов`язати Департамент житлово-комунального господарства надати таку інформацію.

Суд першої інстанції зазначив, що вказані позовні вимоги стосуються різних предметів спорів та різних відповідачів, оскільки вимоги до КП «Квартирне управління» стосуються питання відмови у підготовці та оформленні документів про передачу позивачу у приватну власність кімнати 25 у гуртожитку № 34 по вул. Івана Приходька, 37 у місті Кременчуці, тоді як позовна вимога до Департаменту житлово-комунального господарства стосується неналежного розгляду листів позивача від 22 квітня 2024 року № 5.5-44/1891 і від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958. Крім того, лист позивача від 28 квітня 2024 року № 5.5-44/1958 взагалі не стосувався питання оформлення документів про передачу позивачу у приватну власність кімнати у гуртожитку, а стосувався питання проведення особистого прийому громадян.

Колегія суддів звертає увагу, що статтею 172 КАС України передбачені випадки, які унеможливлюють роз`єднання позовних вимог і до таких випадків віднесено: об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позовні вимоги не пов`язані між собою ані обставинами, ані доказами, у зв`язку з чим не підлягають об`єднанню в одному позові, підстав для застосування положень статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України судом не встановлено, а тому наявні підстави, передбачені п.6 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.

Втім, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту позовних вимог позивача не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України, які є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість застосування п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України та повернення позовної заяви з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог.

З урахуванням наведеного, враховуючи те, що в даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, які унеможливлювали застосування судом положень ст. 172 КАС України в частині роз`єднання позовних вимог, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві на підставі п.6 ч.4 ст.169 КАС України, є безпідставним.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 242 КАС України, оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі №440/14053/24 - скасувати.

Справу №440/14053/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Квартирне управління» Кременчуцької міської ради та Департаменту житлово-комунального господарства Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич