Постанова
від 08.01.2025 по справі 280/3208/24
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

08 січня 2025 року м. Дніпросправа № 280/3208/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., при секретарі судового засіданні Беседа Г.Р, за участі представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» Кравченко С.І., представника відповідача Головного управління ДПС у Запорізькій області Шавло Р.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року в адміністративній справі №280/3208/24 (головуючий суддя І-ї інстанції Стрельнікова Н.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Запорізькій області, в якому просило:

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №372908010701 про донарахування ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2269662,00 в тому числі податок 1 986 717,00 грн., штрафу 282 945,00 грн.;

- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №373208010701 про застосування до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» штрафу в сумі 23460,00 грн., за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме зазначається про «не поставлення на облік у відповідних контролюючих органах за місцем обліку об`єкт оподаткування і об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням (основні засоби).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства, на підставі висновків Акту перевірки який не відповідає дійсності, а тому підлягають визнанню протиправними, необґрунтованими, безпідставними та винесеними всупереч нормам законодавства України, а отже підлягають скасуванню.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано прийняте Головним управлінням ДПС у Запорізькій області податкове повідомлення-рішення №372908010701 від 01.04.2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, оскільки застосовано до спірних правовідносин пункт 14 П(С)БО 15 та вважає, що сплата судового збору та відшкодування витрат на проведення експертизи є правом з надання послуг.

Вважає, що із змісту норм зазначеного законодавства визнання доходу та критеріїв оцінки результату, пов`язано з наданням послуг безпосередньо позивачем при веденні господарської діяльності та ніяким чином не пов`язано з відшкодуванням судового збору та витрат на експертизу.

Позивач надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник позивача просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» (далі ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ»), є суб`єктом господарювання (ЄДРПОУ №36065518), основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Відповідач Головне управління ДПС у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду у суді апеляційної інстанції, посадовими особами відповідача на підставі наказу Головного управління ДПС у Запорізькій області №100-п від 19.01.2024 року проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ», за період діяльності з 01.10.2017 року по 30.09.2023 року.

Наказом №230-п від 07.02.2024 року перевірка продовжена на 5 робочих днів починаючи з 13.02.2014 року, таким чином граничний термін закінчення проведення перевірки становим 19.02.2024 року.

Перевірка проводилась фахівцями Головного управління ДПС у Запорізькій області за місцезнаходженням позивача в період з 30.01.2024 року по 19.02.2024 року.

За результатами перевірки складено Акт №1672/08-01-07-01/36065518 від 26.02.2024 року про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ», який отримано позивачем 26.02.2024 року.

Відповідно до висновків вказаного акта перевіркою встановлено такі порушення:

- п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 , п.44.1, п. 44.2 ст.44 р. II, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп.140.5.4, пп. 140.5.5і п. 140.5 ст. 140 р. III Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 1 988 634 грн., у т.ч.:

за 1 квартал 2018 року у сумі 304 071 грн;

за півріччя 2018 рік у сумі 456 372 грн;

за ІІІ квартали 2018 року у сумі 547 924 грн;

за 2018 рік у сумі 748 805 грн;

за І квартал 2019 року у сумі 93 955 грн;

за півріччя 2019 року у сумі 140 701грн.;

за ІІІ квартали 2019 року у сумі 162 735 грн;

за 2019 рік у сумі 206 425 грн;

за 2020 рік у сумі 248 133 грн;

за І квартал 2021 року у сумі 954 грн;

за півріччя 2021 рік у сумі 1917 грн;

за ІІІ квартали 2021 року у сумі 1 917 грн;

за 2021 рік у сумі 510 149 грн;

за І квартал 2022 року у сумі 98 572 грн;

за півріччя 2022 рік у сумі 98 572 грн;

за III квартали 2022 року у сумі 109 011 грн.;

за 2022 рік у сумі 167 239 грн;

за І квартал 2023 року у сумі 32 170 грн;

за півріччя 2023 рік у сумі 63 490 грн;

за ІІІ квартали 2023 року у сумі 107 883 гривень.

- п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), 8.4 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2011 року №1588 не надані повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-01111.

11.03.2024 року позивач подав до ГУ ДПС у Запорізькій області заперечення на Акт перевірки.

За результатами розгляду заперечення позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 01.04.2024 року №372908010701 про донарахування ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2269662,00 грн., в тому числі податок 1 986 717,00 грн., штрафу 282 945,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №373208010701 про застосування до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» штрафу в сумі 23460,00 грн., за порушення пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, а саме зазначається про «не поставлення на облік у відповідних контролюючих органах за місцем обліку об`єкт оподаткування і об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням (основні засоби).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України (далі ПК України) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

При цьому, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункт 20.1 статті 20 ПК України).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до розділу ІІІ ПКУ.

Розділом ІІІ «Податок на прибуток підприємств» ПК України не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці по операціях з нарахування та визнання штрафних санкцій за судовими рішеннями.

Порядок формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи та відображення їх у фінансовій звітності визначений Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджене Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року (далі П(С)БО 15 «Дохід»).

Відповідно до пункту 5 П(С)БО 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу, за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Тобто, виходячи із П(С)БО 15 «Дохід», визнання у складі доходу сум за рішенням суду (штрафів, пені, неустойок) має здійснюватися за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, якщо є ймовірність отримання економічних вигід, пов`язаних з операцією.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Аналіз даних норм свідчить, що збільшення активу не відбувається автоматично, а залежить від різних критеріїв, які застосовуються для кожної операції.

Суд першої інстанції визначив, що П(С)БО 15 не містить прямої норми, яка б визначала критерії для порядку визнання доходу, для таких видів інших доходів як відшкодування судового збору (який по суті є платою державі за послугу подання позову та судовий розгляд), як відшкодування витрат на правову допомогу (які по суті є платою юридичні, експертні або інші послуги), відшкодування штрафів та збитків.

Також, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з поясненнями позивача, що прийняте судом рішення на користь підприємства не може в повній мірі гарантувати сплату відповідачем штрафів, пені та інших виплат, зазначених в цьому рішенні, зважаючи на те, що рішення суду може бути виконано добровільно або примусово в порядку виконавчого провадження.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у Законі України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон №1404), що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону №1404 та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до Закону №1404 підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець в процесі здійснення виконавчого провадження проводить всі заходи, передбачені законом, для виконання рішення суду в повному обсязі, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей, опечатувати, вилучати, передавати майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку, проте результат виконавчого провадження, в першу чергу, залежить від фінансового стану боржника та наявності інших боржників та відкритих виконавчих проваджень.

Так, Закон №1404 визначає черговість задоволення вимог стягувачів у разі недостатності стягнутої суми для задоволення всіх вимог стягувані (ст.44 Закону №1404), а також випадки, коли виконавче провадження в обов`язковому порядку зупиняється (ст.37 Закону №1404), а також закінчення виконавчого провадження, в тому числі і без стягнення присуджених коштів (ст.49 Закону №1404), зокрема у разі порушення щодо боржника справи про банкрутство.

Таким чином, Закон №1404 передбачає випадки, коли рішення суду може бути не виконано або виконано частково.

Враховуючи невизначеність законодавством критеріїв чи вимог до визначення такої ймовірності отримання доходу суд вважає, що підприємство має право визначати таку ймовірність самостійно виходячи з власних прогнозів та очікувань.

При цьому, якщо керуватись, положеннями за яким відшкодування судового збору, витрат на правову допомогу, збитків, відноситься більше до послуг, то в даному випадку застосовуються норми п.14 П(С)БО 15, а саме якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

Так, відповідно до природи виникнення зобов`язань за судовим рішенням, для того, щоб виник дохід, повинні, зокрема, збільшитись активи підприємства. У випадку з рішенням суду щодо компенсації суми судового збору таким активом буде виникнення дебіторської заборгованості особи, що має сплатити таку суму.

В свою чергу, відповідно до пункту 5 НП(С)БО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Як встановлено судом першої інстанції, керуючись даними нормами ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» при отриманні рішення на свою користь, яке передбачало стягнення з боржника активів та під час кожного складення декларації, проводило аналіз можливості його виконання щодо доцільності або недоцільності визнання доходу, або умови за яких виникнуть підстави вважати, що заборгованість все ж таки буде повернуто (наприклад при фактичній сплаті таких коштів). При цьому, при визначенні ймовірності враховуватись обставини спору, платоспроможність боржника та інші критерії, які впливали на можливість та строки виконання судового рішення.

Надані позивачем документи свідчать, що при визначенні ймовірності надходження коштів Позивачем враховувались внесені зміни до процесуальних кодексів, пов`язаних з карантинними обмеженнями «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, а також введеним військовим станом в період 2020 -2023 рік», які допускали поновлення строку на апеляційне оскарження після набрання чинності судового рішення, що фактично нівелює можливість своєчасного виконання судового рішення.

Також враховувались особливості визнання та виконання рішень судів України на території інших держав, без яких неможливо здійснити примусове стягнення з боржника, тобто відсутня ймовірність надходження коштів, а відповідно і визнання їх активом.

Дослідивши надані позивачем документи, суд першої інстанції встановив, що перевірка сум дебіторської заборгованості які виникли на підставі рішення суду, для можливості визнання їх активом в бухгалтерському обліку для визначення доходу, здійснювалось підприємством спеціально створеною комісією на підставі наказу по підприємству.

Відповідно до наданих наказів, під час своєї роботи комісія проводить аналіз (перевірку) господарських операцій ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» за відповідний квартал з виникнення дебіторської заборгованості на підставі судових рішень які набрали законної сили, з метою визначення ймовірності (реальності) отримання підприємством майбутньої економічної вигоди від дебіторської заборгованості, для визнання їх активом в період формування податкових зобов`язань.

Робота комісії та проведений аналіз оформлені довідками комісії, які затверджені керівником підприємства та є підставою для ведення бухгалтерського обліку.

Так, відповідно до довідки від 05.07.2022 року (до декларації за ІІ кв.2022 року) проведено аналіз рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.07.2021 року №280/2917/21, яким стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби код ЄДРПОУ 43350935 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.). Під час проведення перевірки Комісією встановлено, що Дніпровська митниця Держмитслужби з 02.11.2020 року знаходиться в стані припинення. Тому, Комісія дослідивши всі обставини виникнення заборгованості та враховуючи припинення Дніпровської митниці Держмитслужби, визнала відсутність існування ймовірності (реальності) отримання підприємством майбутніх економічних вигод від дебіторської заборгованості визнаною рішенням Запорізького окружного адміністративного суду № 280/2917/22 від 13.07.2021 року, для визнання їх активом в період формування податкових зобов`язань за ІІ квартал 2022 року, станом на дату даної перевірки.

Разом з тим, аналогічна перевірка зі складенням довідок проведена по всіх судових рішеннях, які відображенні Акті перевірки. Вказані пояснення та довідки надавались перевіряючим під час перевірки і додатково надані в якості копій до Заперечень які є невід`ємним додатком до Акту перевірки, що не заперечується відповідачем.

Надаючи оцінку можливості отримання позивачем активу за судовим рішенням за яким передбачено стягнення коштів на користь з нерезидента іншої країни, встановлено наступне.

Відповідно до довідки від 05.04.2022 року (до декларації за І кв.2022 року) проведено аналіз рішення Господарського суду Запорізької області №908/1450/20 від 07.12.2021 року, яким стягнуто з PartnershipInternational (306, Ratna Business Square, Ashram Road, Ahmedabad 380009, Gujarat, INDIA, IEC 0815901127, PAN AAOFK 000E) штраф за несвоєчасно відвантажений товар у сумі 15048,00 доларів США (п`ятнадцять тисяч сорок вісім доларів США 00 центів), збитки за очищення товару у сумі 4287,32 доларів США (чотири тисячі двісті вісімдесят сім доларів США 32 цента), витрати на експертизу Торгово-промислової палати України у сумі 132,38 доларів США (сто тридцять два долара США 38 центів), судовий збір у розмірі 7 764,70 грн. (сім тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 70 коп.), щодо можливого виконання судового рішення в частині стягнення коштів. Комісією встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень: розгляд справи та винесення судового рішення здійснено без участі представників сторін. Інформація щодо отримання судового рішення відповідачем відсутня. Відповідачем (боржником) за судовим рішенням є підприємство яке розташоване на території та діє по законам Республіки Індія

Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною та Республікою Індія складається з 21 чинної міжнародної угоди. У тому числі, 10.12.2012 року між Україною та Республікою Індія укладено договір про взаємну правову допомогу у цивільних і господарських справах, який ратифіковано 05.11.2013 року (далі Договір). Відповідно до даного міжнародного договору, рішення суду однієї договірної сторони, які за своїм характером потребують виконання, визнаються за рішенням суду запитуваної договірної сторони. Статтями 16, 17 Договору встановлено, умови визнання та виконання судових рішень визначаються законодавством запитуваної договірної сторони. Клопотання про визнання та виконання судового рішення розглядається судом належної юрисдикції запитуваної договірної сторони.

Набрання законної сили рішення Українського суду відносно підприємства, яке розташоване на території та діє по законам Республіки Індія, без проведення процедури визнання та отримання дозволу на виконання , не надає права на примусове стягнення коштів з іноземного підприємства, що визначає сумнівність їх отримання.

Комісія дослідивши вище зазначені обставини та враховуючи складність проведення процедури визнання та отримання дозволу на виконання судового рішення Українського суду на території Республіка Індія під час Війни з російською федерацією, а також значний відрізок часу який пройшов з моменту останніх господарських взаємовідносин з боржником, визнала відсутність існування ймовірності (реальності) отримання підприємством майбутніх економічних вигод від дебіторської заборгованості визнаною рішенням Господарського суду Запорізької області №908/1450/20 від 07.12.2021 року, для визнання їх активом в період формування податкових зобов`язань за І квартал 2022 року, станом на дату даної перевірки.

Аналогічна процедура виконання судових рішень іноземних судів на території України встановлена діючим законодавством України. Зокрема статтями 462-470 Цивільно-процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з висновками комісії позивача, викладеними в довідці від 05.04.2022 року (до декларації за І кв. 2022 року), щодо неможливості виконання рішення Господарського суду Запорізькій області №908/1450/20 від 07.12.2021 року на території Республіка Індія та визнання його активом без проведення процедури визнання та отримання дозволу на виконання. Що визначає невідповідності дебіторської заборгованості нарахованої за даним судовим рішенням визначенню активу в період формування податкових зобов`язань за І квартал 2022 року.

Згідно з висновками Акту перевірки про заниження позивачем показників у рядку 01 Декларацій «Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку» за період з 01.10.2017 року по 30.09.2023 року на загальну суму 635 620 грн., внаслідок не нарахування в бухгалтерському обліку інші операційні доходи визнані на підставі судових рішень не знайшли свого підтвердження та суперечать фактичним обставинам.

Щодо заниження позивачем фінансового результату до оподаткування на загальну суму 754 000 грн., внаслідок віднесених витрат з придбання юридичних послуг, які сформовано без мети реального настання правових наслідків. В Акті перевірки на сторінках 15-21 зазначено, що позивач згідно договору про надання послуг від 31.08.2022 року № 31/08, актів надання послуг, звітів про виконану роботу та обороту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» за 2022 рік, за три квартали 2023 року мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з придбання (замовлення) та надання юридичних послуг на загальну суму 754 000,00 грн., які відображено у вересні-грудні 2022 року та у січні-вересні 2023 року по рядку 2180 «Інші операційні витрати» звіту про фінансові результати за три квартали 2022 року, 2022 рік, І квартал 2023 року, півріччя 2023 року, три квартали 2023 року (форма № 2-м).

За змістом Акту перевірки, віднесення юридичних витрат здійснено в порушення вимог статті 1 та статті 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року за № 88, підпункт 14.1.36 пункт 14.1 статті 14 , пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункт 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) до складу рядка 2180 «Інші операційні витрати» віднесено витрати з придбання юридичних послуг, які сформовано без мети реального настання правових наслідків. Такий висновок обґрунтовується з посиланням на те, що акти виконаних робіт та звіти про виконану роботу не містять конкретний перелік здійснених ним юридичних послуг, а містять лише узагальнюючу інформацію.

Так, на статтю 18 Акту перевірки контролюючий орган зазначив, що надані позивачем документи не містять яку кількість запитів отримано підприємством від державних органів за період дії виконання договору та на яку кількість запитів підготовлено особисто інформації, чи здійснювалось ФОП ОСОБА_1 написання заяв, скарг, представництво інтересів підприємства при розгляді заяв та скарг, оскарження податкових повідомлень-рішень в судах, представництво в державних органах (їх назва) інтересів підприємства, досудовий аналіз справ (у разі якщо так, то яких та у яких судових інстанціях), написання позовних заяв (їх кількість та яким судовим інстанціям), написання заперечень на позови або відзиву позивів, яка кількість представництв інтересів підприємства в судах загальної юрисдикції, яка кількість здійснених представництв інтересів підприємства в господарських судах, адміністративних судах, яка кількість написаних апеляційних скарг (у разі таких), кількість письмових консультацій або юридичних висновків, кількість підготовлених письмових роз`яснень, які потрібно було вирішити, кількість юридичних аудит документів, перелік договорів, які укладались за участю ФОП ОСОБА_1 по яким саме внутрішнім документам проводилась перевірка на відповідність вимогам чинного законодавства

Також, контролюючий орган вказав, що у штаті позивача в період надання юридичних послуг є штатний юрисконсульт. Також у штаті наявні менеджери (управитель) із збуту 7 одиниць, менеджери (управителі) в оптовій торгівлі, менеджери (управителі) з постачання, фахівець із якості, менеджер (управитель) із ЗЕД, товарознавці у кількості 4 одиниці.

Суд першої інстанції належно визначив, що інших підстав та обґрунтувань порушення Акт перевірки не містить, оскільки на статтях 19-20 та до абз. 2 статті 21 міститься лише цитування витягів з нормативних документів, які регулюють порядок формування витрат платника податків. Таким чином, оскільки підставою нарахування податкових зобов`язань є саме твердження податкового органу відсутності реальності господарської операції з надання юридичних послуг, дана підстава і є предметом дослідження для встановлення правомірності нарахування податкових зобов`язань.

При цьому, у періоді, який перевірявся, позивач здійснював діяльність з оптової та дрібно оптової торгівлі продуктами харчування. Поставка товарів здійснюється по укладеним договорам відповідно до отриманих заявок від різних контрагентів України та експортно-імпортні операції з придбання та реалізації продуктів харчування. Пояснення позивача та надані документи, зокрема і ті які є предметом розгляду в даній справі по інших порушеннях свідчать, що зазначена діяльність позивача потребувала постійних юридичних консультацій, складення перевірки договорів документів, супроводження укладення договорів, супроводження операцій з розмитнення товарів, написання претензій листів.

У зазначений перевіркою період підприємство мало значну кількість судових процесів, для представництва в яких отримувало юридичні послуги від сторонніх осіб, на підставі укладених договорів про надання юридичних послуг. Судом першої інстанції встановлено, що з жовтня 2017 року до грудня 2021 року позивач мав в штаті власного юриста та додатково отримував юридичні послуги у стороннього юриста ФОП ОСОБА_2 .. Існування даних юридичних послуг в період 2017-2021 роки та пов`язаність з господарською діяльністю не заперечується відповідачем та визнана правомірною, щодо віднесення до витрат. Контролюючим органом не заперечувалось необхідність отримання додаткових юридичних послуг позивачем в період 2017-2021 роки, навіть при наявності штатного юриста.

Також встановлено, що з 01.09.2022 року звільнився штатний юрист підприємства, оскільки у зв`язку військовою агресією російської федерації до України підприємство вимушено було змінити свою адресу та розташування на місто Львів. З вказаного періоду підприємство не мало працівників з юридичною освітою та досвідом. З 01.09.2022 року на підприємстві затверджено інший штатний розпис, в якому відсутня посада юрисконсульта.

Окрім того, з лютого 2022 року по вересень 2023 року позивач не міг отримувати юридичні послуги від ФОП ОСОБА_2 , оскільки той перебував в лавах Збройних сил України, що підтверджується наданими до справи документами та поясненнями самого представника ОСОБА_2 . За таких обставин судом першої інстанції встановлено, що з 01.09.2022 року позивач не мав в штаті власного юриста та не отримував юридичних послуг від інших осіб ніж ФОП ОСОБА_1 .

Відповідно до матеріалів справи, 31.08.2022 року між позивачем (Замовник) та ФОП ОСОБА_1 (Виконавець) було укладено Договір на надання послуг №21/08 від 31.08.2022 року, який фактично передбачає абонентське юридичне обслуговування, що включає в себе комплексний юридичний супровід поточної господарської діяльності підприємства за фіксовану плату на регулярній основі, обсяг яких визначений розділом 2.1. даного договору. А саме, пункт 2.1. укладеного договору сторони узгодили, що Виконавець приймає на себе завдання, утому числі з залученням своїх співробітників, виконання наступних послуг та правової роботи: 1) перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішні документи Замовника, надає допомогу Замовнику з підготовки та правильного оформлення визначених документів; 2) бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються Замовником з іншими підприємствами та громадянами, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов`язань; 3) організує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими Замовником; 4) бере участь у розгляді питань про дебіторську та кредиторську заборгованість, що є на балансі у Замовника, та вживає спільно з іншими співробітниками Замовника заходів щодо ліквідації цієї заборгованості; 5) надає допомогу з організації та здійснення контролю за дотриманням Замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції і товарів за кількістю та якістю; 6) готує необхідні документи та представляє у встановленому порядку інтереси Замовника в суді, а також в інших органах та установах при розгляді правових питань; 7) узагальнює та аналізує розгляд судових справ та спільно з іншими співробітниками Замовника результати розгляду претензій, практику укладання та виконання договорів - надає Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків; 8) дає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності Замовника; 9) за дорученням Замовника бере участь у засіданні балансової комісії та розробці пропозицій за підсумками фінансово - господарської діяльності; 10) готує за дорученням Замовника матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної і нестандартної продукції та про інші правопорушення для передачі слідчим, судовим органам, а також вживає заходів щодо відшкодування збитків, завданих Замовника та консультує їх з правових питань; 12) організовує роботу по підготовці пропозицій для керівника Замовника по - визначенню облікової політики підприємства, внесення змін до неї; - розробки системи і форм внутрішньогосподарського (управлінського) обліку і правил документообігу; - визначення прав працівників на підписання первинних і зведення облікових документів; 13) замовник має право в будь - який час в рамках дії Договору, звертатися до Виконавця з усними та письмовими запитами.

Також суд першої інстанції визначив, що укладений договір містить конкретизований перелік питань та видів робіт які виконує Виконавець в рамках договору. Сторони пункту 4.1 Договору узгодили вартість надання послуг, яка встановлена у фіксованій щомісячні винагороді в розмірі 58000,00 грн.

При цьому, враховуючи обсяги покладених на позивача за договором обов`язків та за відсутності штатного юриста на підприємстві, вартість послуг не є надмірною та відповідає ринковим цінам. При цьому суд першої інстанції враховував, що в листопаді 2022 року підприємство вимушено було змінити юридичну та фактичну адресу діяльності. Дані дії також потребували додаткових обсягів роботи юриста (дані юридичні послуги здійснені саме ФОП ОСОБА_1 та його працівниками) та збільшення вартості юридичних послуг в м.Львів в порівнянні ринковими цінам на юридичні послуги в м.Запоріжжі. Досліджуючи звіти та Акти виконаних робіт судом встановлено, що вони містять посилання на види робіт (юридичних послуг), які передбачені даним договором та містять всі реквізити передбачені статтею 9 ЗУ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні. В тому числі щодо обсягу наданих послуг, періоду, назв сторін, дати, осіб які їх підписали тощо. Оплата юридичних послуг здійснена в безготівковому порядну на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 .

Положеннями частини другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено обов`язкові реквізити для первинного документа, який повинен містити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Всі вище назначені реквізити наявні в звітах та Актах наданих послуг, зміст яких наведено в Акті перевірки. Також, суд першої інстанції правильно визначив, що в Акті перевірки крім цитування нормативних документів, не наводиться жодних зауважень щодо форми оформлення договору, звітів та Актів наданих послуг. Досліджені документи спростовують додаткові твердження відповідача наведене у відзиві, що акти та звіти про надання послуг не містять всіх обов`язкових реквізитів.

При цьому, суд першої інстанції належно враховував, що дані обґрунтування не відображались в Акті перевірки та не були підставою невизнання нереальності операцій з отримання юридичних послуг, а тому не може бути підставою такого нарахування. Єдиною підставою невідповідності звітів та Актів наданих послуг, контролюючий орган зазначає недостатню деталізацію юридичних послуг. Таке твердження суд першої інстанції визначив суб`єктивним, яке в свою чергу не регулюється діючим Законодавством України та є надмірною формалізацію до змісту документу, що перетворює його в «документ для документів», а не для обліку господарської операції.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Крім того, позивачем разом із запереченнями надані Акти звірки про надані юридичні послуги за відповідні періоди, які містять деталізований перелік наданих та отриманих сторонами юридичних послуг.

Судом першої інстанції критично сприйнято твердження відповідача на неможливість їх прийняття та врахування, так як вони не надавались під час перевірки, оскільки відповідно до пункту 86.1., пункту 86.6 статті 86 ПК України матеріали перевірки - це: акт (довідка) перевірки з інформативними додатками, які є його невід`ємною частиною; заперечення, надані платником податків до акта (довідки) перевірки (у разі їх наявності на час розгляду); пояснення та їх документальне підтвердження, які надані платником податків відповідно до підпункту 16.1.15 пункту 16.1 статті 16 та відповідно до абзацу другого підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 розділу I цього Кодексу. У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

11.03.2024 року позивач подав до Головного управління ДПС у Запорізькій області заперечення на Акт перевірки. Пунктом 3 Додатку до заперечень зазначені копії звірок про надані юридичні послуги по Договору на надання послуг № 31/08 від 31 серпня 2022 року за період з вересня 2022 року по вересень 2023 року 7 шт. на 19-ти аркушах. Тобто надання таких документів із запереченнями на акт перевірки та в строки передбачені ПК України відповідає порядку та умовам підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Суд першої інстанції належно визначив, що відповідач не навів жодних заперечень, що конкретизовані послуги, які розшифровані в Актах звірки не надавались ФОП ОСОБА_1 та не відноситься до господарської діяльності позивача. Відповідно надані позивачем Акти звірки є належними документами, які надані під час перевірки та підлягають врахуванні.

Складення та надання на перевірку позивачем Актів звірки з виконавцем юридичних послуг було пов`язано виключно з необхідністю надання додаткових пояснень на письмову вимогу Головного управління ДПС у Запорізькій області отриману під час перевірки, щодо переліку та обсягу наданих та отриманих сторонами юридичних послуг.

При цьому, зміст наданих Актів звірки свідчить, що перелік послуг зазначений в них не є вичерпним та не змінює обсяги виконаних робіт згідно звітів про виконані роботи та Актів виконаних робіт за відповідних період, а лише є деталізованим додатком тих послуг, які зазначені на думку контролюючого органу не в повному обсязі.

Щодо фактичної можливості надання ФОП ОСОБА_1 юридичних послуг, у судовому засіданні встановлено наступне.

До матеріалів справи позивачем надано лист ФОП ОСОБА_1 №10/05 від 10.05.2024 року та копії документів, за змістом яких, він зареєстрований приватний підприємець 29.09.2008 року та має значний досвід з ведення господарської діяльності, в тому числі на керівних посадах підприємств, за сферою діяльності яку здійснює ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ БІМАРКЕТ».

Відповідно до зареєстрованих ФОП ОСОБА_1 видів діяльності за якою він здійснюю господарську діяльність, також є: КВЕД 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності та керування; КВЕД 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; КВЕД 69.10 Діяльність у сфері права; КВЕД 69.20 Консультування з питань оподаткування. Отже, ФОП ОСОБА_1 має найнятий штат кваліфікованих працівників, які мають вищу юридичну освіту та підтверджену кваліфікацію, в тому числі на право зайняття адвокатської діяльності.

Дослідивши вище зазначені докази, суд вважає, що наявність та фактична пов`язаність отриманих юридичних послуг від ФОП ОСОБА_1 повністю підтверджується наданими до перевірки документами, фактичними обставинами та наслідками від отримання таких послуг, зокрема. Укладеними договорами, отриманими судовими рішеннями на користь ТОВ «Торговий дім БІМАРКЕТ» та іншими послугами. За таких обставин суд зазначає, що висновки Акту перевірки про заниження Позивачем фінансового результату до оподаткування (прибуток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, за період з 01.10.2017 року по 30.09.2023 року на загальну суму 754 000 грн., внаслідок віднесено витрати з придбання юридичних послуг, які сформовано без мети реального настання правових наслідків, не знайшли свого підтвердження та суперечать фактичним обставинам.

Щодо заниження позивачем задекларованих показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до ПК України» за період з 01.10.2017 року по 30.09.2023 року на загальну суму 9 658 349 грн., внаслідок не включення до Додатку РІ «Різниці, на які збільшується фінансовий результат» (Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів та реалізованих нерезидентам, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І).

За змістом Акту перевірки, підставою донарахування частини податку на прибуток згідно ППР №372908010701 є заниження ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» задекларованих показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.10.2017 року по 30.09.2023 року на загальну суму 9 658 349 грн., внаслідок не включення до Додатку РІ «Різниці, на які збільшується фінансовий результат» (Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів та реалізованих нерезидентам, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І).

Отже, в період 2017-2022 роки ТОВ «ТД «БІМАРКЕТ» здійснювало операції, однією із сторін яких є нерезиденти, які відповідають критеріям підпунктів 39.2.1.1, 39.2.1.2, 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 Податкового кодексу України. А саме, позивачем, у вказаний період здійснено операції з придбання (імпорт) та продажу(експорт) товарів згідно наступного переліку: операції Позивача з придбання товарів, які відповідають критеріям підпунктів 39.2.1.1, 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 ПК України: в 2018 році 1) MULTI-ACHIEVER LP Великобританія зг.К. . №1 від 28.07.15 ( відправник BAFNA CORPORATION) на поставку винограду сушеного 18.5 тн. по ціні 775.0 евро на суму 14337.50 евро (ВМД 003605 від 18.02.18) 2) MULTI-ACHIEVER LP Великобританія зг.К. . №1 від 28.07.15 ( відправник СENTURY PACIFIC) на поставку мякоті кокосового горіха подрібненого 25 тн по ціні 1120 евро на суму 28000 евро (ВМД 002529 від 07.02.18); 3)MULTI-ACHIEVER LP Великобританія зг.К. . №1 від 28.07.15 ( відправник Rahul agro) на поставку кунжуту 44 тн по ціні 935 евро на суму 41140 евро та 18,5 тн по 960 евро на суму 17765 евро (ВМД 002440 від 06.02.18, ВМД 003620 від 19.02.18, ВМД 004987 від 05.03.18); 4) НORAN FOOD TRADE PC, Королевство Великої Британії, Контракт №70 від 11.01.2018 р. Специфікація №1 від 11.01.2018р. на поставку кунжута світлого очищеного 25,0 т. - по ціні 935,0 евро. На суму 23375,0 ЕВРО., відправник Rahul agro industries, ВМД 006139 від 19.03.2018 року; 5) НORAN FOOD TRADE PC, Королевство Великої Британії, Контракт №70 від 11.01.2018 року Специфікація №2 від 28.03.2018р. на поставку кунжута світлого очищеного 50,0 т. - по ціні 935,0 евро.. На суму 46750,0 ЕВРО., відправник Rahul agro industries, ВМД 014430 від 15.06.2018; 6) НORAN FOOD TRADE PC, Королевство Великої Британії, Контракт №70 від 11.01.2018 р. Специфікація №3 від 25.04.2018р. на поставку кунжута світлого очищеного 25,0 т. - по ціні 935,0 евро. На суму 23375,0 ЕВРО., відправник Rahul agro industries, ВМД 016097 від 03.07.2018; 7) НORAN FOOD TRADE PC, Королевство Великої Британії, Контракт №70 від 11.01.2018 р. Специфікація 4 від 27.04.2018р. на поставку кунжута світлого очищеного 19,0 т. - по ціні 935,0 евро. На суму 17765,0 ЕВРО., відправник Rahul agro industries, ВМД 006139 від 19.03.2018; 8) НORAN FOOD TRADE PC, Королевство Великої Британії, Контракт №70 від 11.01.2018 р. Специфікація №5 від 02.05.2018р на поставку виногаду сушеного 54,0 тн по ціні 831,67 евро на суму 44910 евро, відправник RAJ FOODS INTERNATIONAL, ВМД 015304 від 25.06.2018.

У 2020 році: 1) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан Контракт СНТX-10/01 від 10.01.19. Імпорт винограду сушеного 131,013 т по ціні 800.00 дол за 1 т на суму 104810,40 дол.(ВМД 002438 від 03.02.20., ВМД 003895 від 19.02.20, ВМД 005651 від 11.03.20.,ВМД 007467 від 30.03.20., ВМД 008522 від 13.04.20., ВМД 008587 від 13.04.20, ВМД 025462 від 19.11.20.); 2) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан Контракт СНТX-10/01 від 10.01.19 Імпорт сливи сушеної 10,0 т по ціні 900 дол за 1 т на суму 9000,00 дол.( ВМД 007467 від 30.03.20., ВМД 008587 від 13.04.20.); 3) SAMRIN TRADE LLC Контракт UZ06/19 від 04.06.2019 Імпорт сливи сушеної 25,0 т по ціні 1050 дол за 1 т на суму 26250,00 дол.( ВМД 022695 від 15.10.20., ВМД 025366 від 18.11.20.); 4) SAMRIN TRADE LLC Контракт UZ06/19 від 04.06.2019 Імпорт абрикоса сушеного промислового типу 15,0 т по ціні 1000 дол за 1 т на суму 15000,00 дол.( ВМД 025366 від 18.11.20.)

У 2021 році: 1) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан Контракт СНТX-10/01 від 10.01.2019. Імпорт винограду сушеного 2 сорту -42,0 т по ціні 800.00 дол за 1 т на суму 33600,00 дол.(ВМД 000401 від 13.01.21., ВМД 002318 від 10.02.21), Імпорт винограду сушеного 2 сорту -168,0 т по ціні 843.00 дол за 1 т на суму 141624,00 дол.(ВМД 006068 від 29.03.21.,ВМД 006878 від 07.04.21., ВМД 007879 від 20.04.21., ВМД 002452 від 29.07.21, ВМД 007799 від 30.09.21, ВМД 007799 від 30.09.21, ВМД 010312 від 28.10.21,. ВМД 014147 від 08.12.21., ВМД 014907 від 17.12.21.) Імпорт винограду сушеного - 42,13 т по ціні 682.00 дол за 1 т на суму 28732,66 дол.(ВМД 002833 від 16.02.21., ВМД 007622 від 16.04.21.); 2) SAMRIN TRADE LLC Узбекістан Контракт UZ06/19 від 04.06.2019, імпорт винограду сушеного 2 сорту -32,0 т по ціні 843.00 дол за 1 т на суму 26976,00 дол.(ВМД 012058 від 12.11.21., ВМД 013778 від 03.12.21), імпорт винограду сушеного 2 сорту -21,0 т по ціні 857.00 дол за 1 т на суму 17997,00 дол.(ВМД 000402 від 13.01.21., ВМД 001463 від 28.01.21), імпорт винограду сушеного -10,01 т по ціні 700.00 дол за 1 т на суму 7007,00 дол.(ВМД 005794 від 09.09.21), імпорт сливи сушеної 10,0 т по ціні 1800,00 дол за 1 т на суму 18000,00 дол.(ВМД 005794 від 09.09.21), імпорт сливи сушеної 10,0 т по ціні 1845,00 дол за 1 т на суму 18450,00 дол.( ВМД 012058 від 12.11.21), імпорт абрикоса сушеного промислового типу 42,0 т по ціні 1057 дол за 1 т на суму 44394,00 дол.( ВМД 000402 від 13.01.2021., ВМД 001463 від 28.01.21, ВМД 003290 від 22.02.2021).

У 2022 році: 1) NEXT AGRO IMPERATOR Узбекістан Контракт 14/12 від 14.12.2021, імпорт винограду сушеного 2 сорту -20,66 т по ціні 850.00 дол за 1 т на суму 17561,00 дол.(ВМД 001263 від 25.01.22),

Операції позивача з придбання товарів, які відповідають критеріям пп. 39.2.1.2 пп.39.2.1. п.39.2. ст.39 Податкового кодексу України: в 2018 році 1.) SOTIVA SEED ltd Угорщина Поставка маку 22т по ціні 1800 евро на суму 39600 евро зг. К. 69 от16.02.18 (ВМД 004305 від 26.02.18); 2) Chelak Tomorga X Узбекістан К. СНТX-21/09 від 21.09.18 Поставка кунжуту 22,1т по ціні 1100 дол на суму 24310 дол. (ВМД 028625 від 22.11.18., ВМД 029597 від 03.12.18, ВМД 031182 від 17.12.18); 3) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан К. СНТX-21/09 від 21.09.18 Поставка винограду сушеного 111,712т по ціні 750 дол на суму 83784 дол. та 7,3 тн по 800 дол.(ВМД 025138 від 12.10.18., ВМД 027016 від 05.11.18, ВМД 031182 від 17.12.18 ., ВМД 028625 від 22.11.18 ., ВМД 028920 від 26.11.18, ВМД 029597 від 03.12.18 , ВМД 031182 від 17.12.18, ВМД 032317 від 27.12.18, ВМД 028498 від 21.11.18; 4) SAMRIN TRADE Узбекістан К. 06/09 від 06.09.18.Поставка винограду сушеного 18т по ціні 750 дол на суму 13500 дол.( ВМД 022989 від 20.09.18); 5.) Chelak Tomorga X Узбекістан К. СНТX-21/09 від 21.09.18 Поставка сливи сушеной 5т по ціні 850 дол. на суму 4250,00 дол.,8т по 950 дол. на суму 7600,00 дол. (ВМД 028498 від 21.11.18.) , 8т по 900 дол. на суму 7200,00 дол. (ВМД 032317 від 27.12.18.; 6.) SAMRIN TRADE Узбекістан К. 06/09 від 06.09.18.Поставка сливи сушеной 2т по ціні 900 дол на суму 1800 дол.( ВМД 022989 від 20.09.18)

У 2019 році: 1) Chelak Tomorga Xizmati, Узбекістан Контракт СНТX-21/09 від 21.09.18 Поставка винограду сушеного 20,3 т по ціні 750.00 дол на суму 15225,00 дол. (ВМД 000094 від 03.01.19.); 2) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан Контракт СНТX-10/01 від 10.01.19 Поставка винограду сушеного 145,233т по ціні 800.00 дол на суму 116186,40 дол.(ВМД 005770 від 15.02.19., ВМД 008579 від 11.03.19, ВМД 009125 від 15.03.19 ., ВМД 014509 від 16.05.19 ., ВМД 018924 від 01.07.19, ВМД 026240 від 18.09.19 , ВМД 031486 від 12.11.19, ВМД 034034 від 09.12.19); 3) Chelak Tomorga Xizmati Узбекістан Контракт СНТX-10/01 від 10.01.19 Поставка сливи сушеної 16,0 т по ціні 900 дол на суму 14400,00 дол.( ВМД 018924 від 01.07.19, ВМД 026240 від 18.09.19, ВМД 031486 від 12.11.19, ВМД 034034 від 09.)

Операції позивача з продажу товарів, які відповідають критеріям пп. 39.2.1.1 пп.39.2.1. п.39.2. ст.39 Податкового кодексу України в 2020 році: -BROMEX POLAND Sp.zo.o., Sp.k , Польща по Контракту № EX08/09/20 від 08.09.2020р. Експорт насіння коріандру не для сівби, країна походження Україна 21т по ціні 630 евро за 1 т на суму 13230,00 евро (ВМД 021623 від 01.10.20.)

У 2021 році: 1) Societatea Comerciala "Neutron Plus" SRL, Молдова Контракт № EX1512 від 15.12.2020 експорт насіння льону не для сівби, країна походження Україна, врожай 2020р. в кількості 3 тн по ціні 1150 дол. США на суму 3450,00 дол. США Контракт № EX2601 від 26.01.2021р. Експорт Арахіс сирий в ядрах сорт болд фракція 50/60 походження Індія, врожай 2020р. в кількості 2 тн по ціні 1550 дол. США на суму 3100,00 дол. США

Підпунктом 140.5.4. пунктом 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується:

- на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у: (абз.1);

- нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; (абз.3);

- нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. (абз. 4).

Одночасно абзацами 6 та 7 підпункту 140.5.4. пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України встановлено, що вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки". (абз.7)

Аналогічні норми містить і підпункт 140.5.5-1. пункту 140.5 статті 140 ПК України та стосується операцій платника податків з реалізації товарів нерезидентам.

Принцип «витягнутої руки», засади визначення операцій контрольованими, методи встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", складання та подання звітності та Податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу "витягнутої руки" визначений ст.39 Податкового кодексу України.

Так, підпунктом 39.2.1.7., підпункту 39.2.1 пункту 39.2. статті 39 ПК України встановлено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 і 39.2.1.5 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень ( за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.

Підпунктом 39.1.2. пункту 39.1 статті 39 ПК України встановлено, що обсяг оподатковуваного прибутку (об`єкта оподаткування), отриманого платником податку, який бере участь в одній чи більше контрольованих операціях, вважається таким, що відповідає принципу «витягнутої руки», якщо умови зазначених операцій не відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами у співставних неконтрольованих операціях.

Також, підпунктом 39.4.3 пункту 39.4 статті 39 ПК України встановлено, що Платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період

Перелік інформації, яку повинна містити документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі), визначений підпунктом 39.4.6 пунктом 39.4 статті 39 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що господарські операції позивача, однією із сторін яких є нерезиденти, що відповідають критеріям підпункту 39.2.1.1, підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 ПК України не є контрольованими оскільки не виконуються умови визначені підпунктом 39.2.1.7, підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, оскільки річний дохід ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» та операції з окремими контрагентами не перевищують визначених Податковим кодексом показників. Дані обставини не заперечувались відповідачем та підтверджуються Актом перевірки та поясненнями відповідача викладеними у відзиві.

Також встановлено, що позивач надавав документи (трансферну документацію) на підтвердження цін, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

Досліджені документи свідчать, що позивач, перед формуванням податкової декларації щорічно проводив самостійну перевірку своїх господарських операцій з придбанню товарів, робіт, послуг у суб`єктів зазначених в підпунктах 140.5.4, 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України, для визначення оподатковуваного доходу за відповідний рік.

На підтвердження позивачем надані: накази по підприємству про проведення перевірки операцій для визначення обсягу оподатковуваного прибутку відповідного періоду за 2018-2022 рік; протоколи аналізу зовнішньоекономічних операції з кожним контрагентом на відповідність критеріям визначеним для «контрольованих операцій» та цінам що відповідають принципами «витягнутої руки» в порядку передбаченому підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України за період 2018- 2022 роки; зведені Акти про проведення перевірки операцій для визначення обсягу оподатковуваного прибутку за кожен рік за період 2018-2022 роки. Надані позивачем документи свідчать, що при проведенні аналізу операції на відповідність їх принципам «витягнутої руки» позивачем враховувалась інформація отримана з джерел: 1) Укладені Договори та здійснені операції по неконтрольованим операціям ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» з непов`язаними особами за поточний рік; 2) ціни спеціалізованих бірж з торгівлі окремими видами продукції; 3) Держзовнішінформ: бюлетень: "Огляд цін українського та світового товарних ринків"; 4) Рахунки, прайси, пропозиції отримані від контрагентів, операції по яким не відносяться до «контрольованих операцій»; 6) інтернет-сайти постачальників, операції по яким не відносяться до «контрольованих операцій»; 7) Експертні висновки Запорізької Торгово-промислової палати про визначення діапазону цін відповідного товару.

Надані позивачем документи свідчать, що ціни по неконтрольованим операціям з нерезидентами які відповідають критеріям підпункту 39.2.1.1, підпункту 39.2.1.2, підпункту 39.2.1. пункту 39.2. статті 39 ПК України, відповідають рівню звичайних цін визначених за принципом «витягнутої руки», тому підпунктом 140.5.4, підпунктом 140,5.5-1, пункту 140.5 статті 140 ПК України не застосовується.

Інформацію щодо підтвердження ціни за принципом «витягнутої руки», незастосування вимог підпункту 140.5.4, підпункту 140,5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України та копії документів щорічно надавались Головному управлінню ДПС у Запорізькій області, що не заперечувалось відповідачем.

Не погоджуючись з наданими позивачем документами, відповідач в Акті перевірки зазначив, що проведеним аналізом наданих до перевірки документів платником податків не виконано всі умови надання інформації для підтвердження витрат за принципом «витягнутої руки».

Відповідач в Акті перевірки вказує, що в наданих підприємством документах відсутня в повному обсязі інформація передбачена підпунктом 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а також платником податків не обґрунтовано вибір методу, за який застосовано для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки»., в Актах «Про проведення перевірки операцій для визначення обсягу оподаткування прибутку» та містить лише числове значення мінімального та максимального діапазону цін без наведеного розрахунку та не відповідає вимогам статті 39 Податкового кодексу України. Також, контролюючий орган зазначив, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» для визначення ціни використано дані Міжнародного торгового центру ЮНКТА/СОТ, ДП «Держзовнішінформ», інтернет- сайти постачальників (підприємством не зазначено конкретні назви), спеціалізованих бірж (підприємством не зазначено конкретні назви). Однак, у даному переліку джерел рекомендованою є тільки інформація ДП «Держзовнішінформ». Аналізом інформації ДП «Держзовнішінформ» встановлено, що зазначене джерело не містить в повному обсязі цінових показників по вказаним підприємством видам товарів. Аналогічні заперечення наведені у відзиві на позовну заяву.

Надаючи правову оцінку вказаному порушенню суд першої інстанції належно визначив, що перелік інформації, яку повинна містити документація з трансфертного ціноутворення (сукупність документів або єдиний документ, складений у довільній формі), визначений у підпункті 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України.

Досліджуючи надану платником податків документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період, а саме Акти «Про проведення перевірки операцій для визначення обсягу оподаткування прибутку» та протоколів аналізу зовнішньоекономічної операції, судом встановлено, що вони складені в повній відповідності до вимог підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, в тому числі містять інформацію, яка за змістом Акта перевірки нібито відсутня в трансферній документації позивача.

Зокрема судом встановлено, що надана документація у відповідності з вимогами підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України містить: - дані про пов`язаних осіб платника податків (у звітному періоді, в якому здійснювалася контрольована операція, та на момент подання документації), відсутня інформація фізичних осіб, які є кінцевими бенефіціарними власниками (контролерами) платника податків, осіб, які безпосередньо (опосередковано) володіють корпоративними правами платника податків у розмірі 25 і більше відсотків; (пункт 1 протоколу); опис структури управління платника податків, схема його організаційної структури із зазначенням загальної кількості працюючих осіб та в розрізі окремих підрозділів платника податків станом на дату операції або на кінець звітного періоду; (пункт 3 Протоколу); опис діяльності та стратегії ділової активності, що провадиться платником податків, зокрема, економічні умови діяльності, аналіз відповідних ринків товарів (робіт, послуг), на яких проводить свою діяльність платник податків, основні конкуренти; (пункти 2, 4 Протоколу); функціональний аналіз контрольованої операції: відомості про функції осіб, що є сторонами (беруть участь) у контрольованій операції, про використані ними активи, пов`язані з такою контрольованою операцією, та економічні (комерційні) ризики, які такі особи враховували під час здійснення контрольованої операції; (п.6, 9 Протоколу);суму отриманих доходів (прибутку) та/або суму понесених витрат (збитку) внаслідок здійснення контрольованої операції, рівень рентабельності; (п.8 Протоколу); обґрунтування вибору методу, який застосовано для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", фінансового показника згідно з підпунктом 39.3.2.5 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті та сторони, що досліджувалася згідно з підпунктом 39.3.2.7 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті; (п.10 Протоколу); обґрунтування використання під час визначення діапазону рентабельності відповідно до підпункту 39.3.2.8 підпункту 39.3.2 пункту 39.3 цієї статті інформації за декілька податкових періодів (років) та розрахунок середньозваженого значення показника рентабельності; (п.10 протоколу).

Таким чином, твердження відповідача про відсутність інформації та невідповідність документації з трансферного ціноутворення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» повністю спростовується наданою позивачем документацією. відповідач не заперечував наявності під час перевірки та автентичності наданих позивачем до суду документів. Копії яких в свою чергу були надані позивачем до Головного управління ДПС у Запорізькій області із запереченнями до Акту перевірки, які в силу положень статті 86 ПК України є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, про використання позивачем неналежних джерел інформації для визначення ціни. Так, джерела інформації, що використовуються для встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» та порядок їх використання встановлений підпунктом 39.5.3. пункту 3.5 статті 39 ПК України. Відповідно до якого платник податків та контролюючий орган використовують джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість зіставити комерційні та фінансові умови операцій згідно з підпунктом 39.2.2 пункту 39.2 цієї статті, зокрема: а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента - сторони контрольованої операції з непов`язаними особами; б) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб; в) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб, за умови що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу; г) інформацію, отриману контролюючим органом у рамках укладених Україною міжнародних угод.

Якщо платник податків з метою встановлення відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки» за методами, визначеними пунктом 39.3 цієї статті, використав джерела інформації, передбачені підпунктом 39.5.3.1 підпункту 39.5.3 цього пункту, контролюючий орган використовує ті самі джерела інформації, якщо не доведено, що інші джерела інформації дають можливість отримати вищий рівень зіставності комерційних та фінансових умов операцій.

Надані позивачем документи, свідчать, що для визначення ціни ним використані джерела визначені підпунктом 39.5.3. пункту 3.5 статті 39 ПК України, в тому числі договори та здійснені операції по неконтрольованим операціям позивача з непов`язаними особами, інтернет-сайти постачальників та спеціалізованих бірж, операції по яким не відносяться до «контрольованих операцій», інформація ДП «Дерзовнішінформ», рахунки, прайси, пропозиції отримані від контрагентів, операції по яким не відносяться до «контрольованих операцій», Експертні висновки Запорізької Торгово-промислової палати. Таким чином, твердження відповідача про відсутність інформації та невідповідність документації з трансферного ціноутворення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» повністю спростовується наданою позивачем документацією.

При цьому, відповідач не довів, що позивач всупереч визначеного постановою КМУ №1221 від 09.12.2020 року Переліку рекомендованих джерел інформації для отримання котирувальних цін згідно з підпунктом 39.3.3.4 ПК України використав неналежні джерела.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1221 «Про затвердження переліку сировинних товарів» втратила чинність, постанова Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2016 року № 616 не містить переліку джерел інформації, а містить виключно перелік сировинних товарів при операціями з якими для визначення принципу «витягнутої руки» застосовуються положення підпункту 39.3.3.4 ПК України.

Разом з тим, перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1221 не містить переліку товарів, за якими здійснював операції позивач, зокрема: виноград сушений, арахіс сирий, насіння льону, виноград сушений, слива сушена, абрикос сушений, кунжут, мак, а тому не може застосовуватись до операцій які є предметом дослідження.

Також, норми статті 39 ПК України не містять положення за яким документація з трансферного ціноутворення може не прийматись або відхилятись контролюючим органом без проведення її перевірки та аналізу та з порушенням процедури платником податків пояснені і підтверджень. Підпунктом 39.4.3 пунктом 39.4 статті 39 Кодексу платники податків, що здійснюють контрольовані операції, повинні складати та зберігати документацію з трансфертного ціноутворення за кожний звітний період. На запит центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, платники податків протягом 30 календарних днів з дня отримання запиту подають документацію з трансфертного ціноутворення щодо контрольованих операцій, зазначених у запиті (пп. 39.4.4 п. 39.4 ст. 39 Кодексу).

Відповідно до підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, у випадку коли подана платником податків документація з трансфертного ціноутворення не містить інформації в обсязі, зазначеному в підпункті 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу, та/або не містить належного обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, має право надіслати платнику податків запит з вимогою додатково подати протягом 30 календарних днів з дати його отримання інформацію відповідно до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки».

Таким чином, Податковий кодекс встановлює процедуру, за якою у випадку недостатності інформації або неповноти документів, контролюючий орган отримує інформацію, необхідно для проведення перевірки. Як було вище зазначено, судом першої інстанції встановлено, що позивач надав до перевірки документацію з трансферного ціноутворення в повному обсязі. Натомість податковий орган відповідно до підпункту 39.4.9 пункту 39.4 статті 39 ПК України не звертався з вимогою про надання додаткової інформації відповідно до підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 Кодексу та/або обґрунтування відповідності умов контрольованої операції принципу «витягнутої руки». Суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що не звернення контролюючого органу із-з запитом про невідповідність документів та надання додаткової інформації та наявна у позивача трансферна документація, яка відповідає вимогам підпункту 39.4.6 ПК України, нівелює твердження відповідача про невідповідність документації з трансферного ціноутворення позивача вимогам підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39 ПК України, а відповідно і наявність податкового порушення на підставі якого нараховані податкові зобов`язання.

Суд першої інстанції правильно вважав, що вище викладені обставини є достатніми та безсумнівними підставами для визнання незаконним висновку Акту перевірки про заниження позивачем показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.10.2017 р. по 30.09.2023 р. на загальну суму 9 658 349 грн., внаслідок не включення до Додатку РІ «Різниці, на які збільшується фінансовий результат» (Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів та реалізованих нерезидентам, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І)

Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки та незаконність нарахування податкових зобов`язань з посилання на підпункт 140.5.4, підпункт 140.5.5-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України.

Обґрунтовуючи правомірність проведення перевірки на відповідність рівню звичайних цін визначених за принципом «витягнутої руки» операцій здійснених позивачем контролюючий орган посилався на положення абз 4 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, якою встановлено, що не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки», крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1,140.5.6 пункту 140.5 статті 140 ПК України.

Підпункти 140.5.4, 140.5.5--1, пункту 140.5 статті 140 ПК України, на які здійснено посилання в Акті перевірки складаються з окремих підпунктів, які визначають порядок та підставу їх застосування, а також містять відсилочні норми, за якими вимоги даних підпунктів не застосовуються.

Згідно підпункту 140.5.4. пункту 140.5 статті 140 ПК України, фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується: - на суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 та підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у: (абз.1); - неприбуткових організацій, внесених до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого придбання, крім випадків, коли сума вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг, придбаних у таких організацій, сукупно протягом звітного (податкового) року не перевищує 25 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та крім бюджетних установ, Накопичувального фонду, недержавних пенсійних фондів і неприбуткової організації, яка є об`єднанням страховиків, якщо участь страховика у такому об`єднанні є умовою проведення діяльності такого страховика відповідно до закону; (абз.2).; - нерезидентів (у тому числі пов`язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу; (абз.3); - нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту "г" підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи. (абз. 4); - Фінансовий результат до оподаткування збільшується на всю суму вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у пункті 140.2 і підпункті 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до статті 39 цього Кодексу), придбаних у нерезидентів, визначених абзацами третім і четвертим цього підпункту, якщо такі операції не мають ділової мети. Обов`язок доведення обставин, передбачених цим абзацом, покладається на контролюючий орган із застосуванням відповідних положень статті 39 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом першим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції. (абз.5). Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту. (абз.6). При цьому, якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом "витягнутої руки". (абз.7). У випадку незастосування вимог цього підпункту на підставі абзацу шостого цього підпункту, якщо контролюючий орган не враховує (не визнає) таку операцію за результатами аналізу відповідно до статті 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. При цьому інші коригування, передбачені цим підпунктом, не застосовуються, а сума цього коригування щодо такої операції зменшується на суму коригування, передбаченого абзацом сьомим цього підпункту, якщо платник податку самостійно вже застосував це коригування щодо такої операції. (абз.8). Норми цього підпункту застосовуються за результатами податкового (звітного) року. (абз.9)

Аналогічні норми містить і підпункт 140.5.5-1. пункту 140.5 статті 140 ПК України та стосується операцій платника податків з реалізації товарів нерезидентам. Аналіз змісту підпункту 140.5.4, підпункту 140.5.5-1. пункту 140.5 статті 140 ПК України свідчить, що вони містять норми, за якими визначення фінансових зобов`язань платника податків по операціям з нерезидентами, здійснюється у випадку коли платником податків не застосовується його право на підтвердження ціни операції відповідно до принципу «витягнутої руки» згідно статті 39 ПК України. Адже, вказані пункти містять прямі норми, абз. 6-8 підпункту 140.5.4, абз.5-7 підпункту 140.5.5--1, пункту 140.5 статті 140 ПК України, які встановлюють, що вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту. При цьому, якщо ціна придбання (реалізації) товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг є нижчою за ціну, визначену відповідно до принципу "витягнутої руки", встановленого статтею 39 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування збільшується у порядку, передбаченому абзацом першим підпункту 140.5.2-1 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

В свою чергу, підпунктом 140.5.2-1, пункту 140.5 статті 140 ПК України встановлено, що фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму операції, яку контролюючий орган не враховує (не визнає) внаслідок застосування підпункту 39.2.2.12 підпункту 39.2.2 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу. Підпунктом 39.2.2.12. ПК України встановлено, що у випадку коли комерційні та/або фінансові характеристики контрольованої операції для цілей трансфертного ціноутворення, визначені згідно з фактичними діями сторін операції та фактичними умовами її проведення, відрізняються від умов, що застосовуються між непов`язаними особами з урахуванням наявності розумної економічної причини (ділової мети) у зіставних обставинах, та буде встановлено, що непов`язані особи, які діють у зіставних умовах та ведуть себе комерційно раціонально з урахуванням альтернативних варіантів, реально доступних для кожної із сторін угоди, не вступали б у таку контрольовану операцію, контролюючий орган має право при розрахунку фінансового результату платника податку до оподаткування не враховувати (не визнавати) таку контрольовану операцію або операція може бути замінена альтернативним варіантом з метою визначення умов договору (контракту), які були б узгоджені непов`язаними особами, що діють комерційно раціонально у зіставних умовах.

Обов`язок доведення обставин, передбачених цим підпунктом, покладається на контролюючий орган. Порядок здійснення Податкового контролю за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» встановлено пунктом 39.5 статті 39 ПК України. Так, даною нормою передбачено, що податковий контроль за встановленням відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» здійснюється шляхом моніторингу контрольованих операцій, опитування з питань трансфертного ціноутворення та проведення перевірок з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» (п. 39.5.1). Перевірка з питань дотримання платником податків принципу «витягнутої руки» проводиться відповідно до положень глави 8 розділу II цього Кодексу з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (п.39.5.2.). Даною нормою, також встановлено окремі строки проведення перевірки, надання документів, порядок складення та форма акту перевірки та інші особливості перевірки питання дотримання платником податку принципу «витягнутої руки». Таким чином, проведення перевірки принципу «витягнутої руки» є окремою перевіркою, яка проводиться контролюючим органом виключно за наявності Наказу на проведення такої перевірки, який виноситься за визначеною процедурою.

При цьому, відповідно до вище наведених норм визначення податкових зобов`язань та їх перевірка за підпунктом 140.5.4, підпунктом 140.5.5-1. пункту 140.5 статті 140 ПК України не передбачає проведення аналізу та перевірки ціни за процедурою та в порядку передбаченому статтею 39 ПК України, оскільки така перевірка проводиться в іншому порядку, строки та інших підстав. Також, у випадку коли платник податків скористався своїм правом на підтвердження цін, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але таке підтвердження не відповідає вимогам ПК України, податкові зобов`язання визначаються відповідно до положень підпункту 140.5.2-1, пункту 140.5 статті 140 ПК України, а не підпункту 140.5.4, підпункту 140.5.5-1. пункту 140.5 статті 140 ПК України.

З врахуванням даних обставин суд зазначає, що абз 4 підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України, не передбачено можливість під час планової документальної перевірки проведення перевірки вимог підпункту 39.2.2.12, підпункту 39.2.2 пункту 39.2, підпункту 39.4.6 пункту 39.4 статті 39, підпункту 140.5.2-1, пункту 140.5 статті 140 ПК України, оскільки така перевірка з таких питань проводиться виключно в порядку та на підставах передбачених пунктом 39.5 статті 39 ПК України.

Відповідно перевірка даних питань в рамках здійсненої планової документальної перевірки позивача є незаконною оскільки здійснена за відсутності підстав і повноважень у контролюючого органу на проведення такого виду перевірки.

Також, вищезазначене порушення контролюючого органу призвело до порушення встановленого ПК України порядку для такого типу перевірок, що є незаконним та додатково призвело до внесення до Акту перевірки невірної інформації, яка стала підставою незаконного донарахування податкових зобов`язань. А саме, як вже встановлено судом першої інстанції, операції які здійснював позивач не є контрольованими і позивач надавав документи (трансферну документацію) на підтвердження цін, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої статтею 39 цього Кодексу, але без подання звіту. Тобто, позивач відповідно до встановленого законом права не застосовував вимоги підпунктів 140.5.4, 140.5.5.-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України про, що повідомив контролюючий орган по закінченню звітного податкового року відповідними листами, з доданими до них документацією з трансферного ціноутворення на підтвердження відповідності ціни принципу «витягнутої руки» згідно статті 39 ПК України та під час перевірки. Надання позивачем повідомлення про не застосування підпунктів 140.5.4, 140.5.5.-1 пункту 140.5 статті 140 ПК України та на документальне підтвердження рівня звичайних цін (трансферна документація) підтверджується листами №27 від 05.08.2019 року, №53 від 07.12.2020 року, №7 від 30.04.2021 року, які подані до податкового органу до перевірки, листом №06/02-2024 від 06.02.2024 року та запереченнями на Акт перевірки.

За таких обставин, неможливо застосувати положення підпункту 140.5.4, підпункту 140.5.5--1, пункту 140.5 статті 140 ПК України до операцій здійснених позивачем, відповідно дані норми не можуть перевірятись в рамках здійсненої документальної перевірки та не можуть бути підставою нарахованих податкових зобов`язань позивачу. Суд зазначає, що висновки Акту перевірки про заниження Позивачем показників у рядку 03 Декларації «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України» за період з 01.10.2017 р. по 30.09.2023 р. на загальну суму 9 658 349 грн., внаслідок не включення до Додатку РІ «Різниці, на які збільшується фінансовий результат» (Сума 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг, придбаних у нерезидентів та реалізованих нерезидентам, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту «г» підпункту 39.2.1.1 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І), не знайшли свого підтвердження та суперечать фактичним обставинам.

Вищевикладені обставини є достатніми та безсумнівними підставами для визнання незаконним для визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №373508010709, яким ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» донараховано податок на прибуток приватних підприємств в сумі 2269662,00 в тому числі податок 1 986 717,00 грн., штрафу 282 945,00 грн., в повному обсязі.

Щодо незаконності податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №373208010701 про застосування до ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» штрафу в сумі 23460,00 грн., за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме зазначається про «не поставлення на облік у відповідних контролюючих органах за місцем обліку об`єкт оподаткування і об`єкти, пов`язанні з оподаткуванням (основні засоби).

Відповідно до змісту статей 92-96 Акта перевірки штрафна санкція в сумі 23460,0 грн., за порушення пункту 63.3 статті 63 ПК України, а саме: не надані повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводяться діяльність, за формою №20-ОПП (перелік об`єктів зазначено в Розрахунку штрафних санкцій, 23 об`єкта з граничним терміном подання форми 20-ОПП в період з 31.05.2018 року по 15.08.2023 року). Даний перелік включає в себе: орендовані автотранспортні засоби в кількості 9 шт.; орендоване нерухоме майно, складські та офісні приміщення в кількості 11 шт.; технологічне обладнання в кількості 3 шт. На підставі цих висновків контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01 квітня 2024 року №373208010701, яким застосовано штрафні санкції у сумі 23460,00 грн. за платежем адміністративні штрафи та інші санкції згідно пункту 117.1 статті 117 ПК України. Застосована сума штрафу становить 23460,00 грн. з розрахунку 1020,00 грн. за один об`єкт.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Висновки податкового органу, яким ТОВ нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23460,00 грн. у зв`язку з неподанням до органів ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП по 23 об`єктах рухомого та нерухомого майна ґрунтуються на тому перераховані в акті об`єкти рухомого та нерухомого майна відносяться до об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, тому ТОВ зобов`язане подати до контролюючого органу повідомлення 20-ОПП.

Як встановлено податковим органом та не заперечується позивачем протягом періоду 31.05.2018 року по 15.08.2023 року ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІМАРКЕТ» набуло та мало право користування об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, згідно договорів оренди рухомого та нерухомого майна та мало право власності на обладнання, які рахувалися на балансі підприємства у складі основних засобів та придбані протягом перевіряємого періоду.

По вказаним об`єктам, пов`язаним з оподаткуванням, позивачем не подано до контролюючого органу повідомлення за ф. № 20-ОПП. Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Так, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об`єктом оподаткування, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України, можуть бути майно, товари, доход (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, із наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, - це будь-яке майно та дії платника податку, у зв`язку з якими в нього виникає обов`язок зі сплати податків

Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).

Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.

Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.

Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку №1588) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.

Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).

Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

Тобто, повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 року у справі №560/3008/19.

Пунктом 117.1 статті 117 ПК України передбачено, що не подання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.

При цьому, в обґрунтування заявленої позиції, представник позивача вказує, що зазначені в акті перевірки об`єкти рухомого та нерухомого майна не об`єктами пов`язаними з оподаткуванням розмінні ПК України, і як наслідок їх наявність не призводить до обов`язку зі сплати податків щодо таких об`єктів, а також стверджує, що неподання заяви за формою №20-ОПП не охоплюється диспозицією статті 117 ПК України, відтак застосування штрафної санкції за неподання такого повідомлення є безпідставним.

Разом з тим, суд відхиляє вказані аргументи представника позивача, за умови недоведеності останнім власної позиції щодо того, що встановлені під час перевірки 23 об`єкта рухомого та нерухомого майна не є об`єктами оподаткування або об`єктами пов`язаними з оподаткуванням в розумінні ПК України. При цьому суд звертає увагу позивача, що саме для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 9 грудня 2011 року №1588, який розроблений відповідно до ПК України з метою використання єдиної раціональної методики обліку платників податків і зборів у контролюючих органах та деталізує і визначає строки для подання відповідного повідомлення за формою 20-ОПП.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 23460,00 грн., а тому підстави для скасування повідомлення-рішення від 01.04.2024 №373208010701 відсутні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом приписів частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі №280/3208/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2024 року в адміністративній справі №280/3208/24 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена та проголошена в судовому засіданні 08.01.2025 року, в повному обсязі постанова складена 11 лютого 2025 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дати проголошення.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення08.01.2025
Оприлюднено17.02.2025
Номер документу125143689
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Судовий реєстр по справі —280/3208/24

Постанова від 08.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Постанова від 08.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 07.01.2025

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 25.12.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Ухвала від 26.11.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Білак С.В.

Рішення від 21.10.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Стрельнікова Наталя Вікторівна

Рішення від 21.10.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Стрельнікова Наталя Вікторівна

Ухвала від 17.07.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Стрельнікова Наталя Вікторівна

Ухвала від 07.06.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Стрельнікова Наталя Вікторівна

Ухвала від 15.05.2024

Адміністративне

Запорізький окружний адміністративний суд

Стрельнікова Наталя Вікторівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні