Постанова

від 13.02.2025 по справі 400/1330/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/1330/24Перша інстанція: суддя Біоносенко В. В.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого:Градовського Ю.М.

суддів:Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області щодо невиплати ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексації грошового забезпечення відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, в рахуванням місяця підвищення окладів - січень 2008;

- зобов`язати 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. індексацію грошового забезпечення відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів», Порядку проведення індексації грошових доходів населення №1078, в рахуванням місяця підвищення окладів - січень 2008;

- визнати протиправною бездіяльність 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 1.03.2018р. по 31.10.2018р. індексації грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до абз.4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 у фіксованій величині 4 426,48грн в місяць;

- зобов`язати 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 1.03.2018р. по 31.10.2018р. індексацію грошового забезпечення в повному розмірі відповідно до абз.4, 5, 6 п. 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 у фіксованій величині 4 426,48грн. в місяць, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

При цьому, після звільнення зі служби позивачу не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 27.08.2019р..

15.12.2023р. ОСОБА_1 звернувся до 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області із запитом щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

Однак, листом від 25.12.2023р. відповідач відмовив у задоволенні вказаного запиту.

Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення в період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р..

Зобов`язано 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р., враховуючи базовий місяць - січень 2008 року, з урахуванням виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.03.2018р. до 31.10.2018р. із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

Зобов`язано 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 3 949,27грн. за період з 1.03.2018р. до 31.10.2018р. відповідно до абзаців 4,6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 090,08грн..

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. позивачу взагалі не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, а тому наявні підстави для її виплати визначивши січень 2008 року базовим місяцем для обчислення індексації споживчих цін для індексації грошових доходів позивачки за вказаний період.

Що стосується виплати індексації за період з 1.03.2018р. по 31.10.2018р., то суд вказав, що сума індексації з урахуванням абз.3, 4, пункту 5 Порядку №1078 підлягала виплаті позивачу у фіксованій величині, яка розраховується як різниця між сумою індексації 4 463,15грн. і розміром підвищення доходу та становить 3 949,27грн..

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходив службу у 23 державній пожежно-рятувальній частині ГУ ДСНС України у Миколаївській області, яка була перетворена у 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області.

Згідно із наказом ГУ ДСНС у Миколаївській області від 27.08.2019р. №182 позивача звільнено зі служби.

Позивач вважав, що при звільненні йому не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 31.10.2018р., в зв`язку з чим 15.12.2023р. він звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування індексації грошового забезпечення за вказаний період.

Однак, листом від 25.12.2023р. №32.12-2023 відповідач повідомив, що індексація за період з грудня 2015 по липень 2019 року не виплачувалась, оскільки, фінансування на виплату індексації не здійснювалось. Механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком №1078, не передбачений.

Перевіряючи правомірність та законність дій 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Положеннями ч.3 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» від 3.07.1991р. №1282-ХІІ (далі по тексту Закон №1282-ХІІ, зі змінами та доповненнями).

Згідно зі ст.1 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами ст.2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно із ст.3 Закону №1282-XII індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до абз.3 ст.1 Закону №1282-XII індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Згідно зі ст.4 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Згідно із ст.6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078 (далі по тексту - Порядок №1078).

Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пп.2 п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців, що також має значення для розрахунку їх пенсії за вислугу років, оскільки забезпечує дотримання прав осіб, які проходили військову службу, як складової конституційного права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку пенсії за вислугу років призвело б до застосування для визначення розміру пенсії знеціненого грошового забезпечення.

Отже, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020р. у справі №240/10130/19, від 16.09.2020п. у справі №815/2590/18.

Відповідно до абз.1-2 п.5 та п.10-2 Порядку №1078 місяць, у якому підвищилося грошове забезпечення з урахуванням виплат, що входять до його складу (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення), є базовим. У разі підвищення військовослужбовцю грошового забезпечення, для визначення базового місяця при проведенні індексації здійснюється порівняння суми підвищення грошового забезпечення та суми індексації, що нараховується в місяці збільшення грошового доходу. При проведенні такого порівняння береться грошове забезпечення до підвищення у розрахунку за повний відпрацьований місяць та величина приросту індексу споживчих цін, на який нараховується індексація. Якщо відбувається підвищення грошового забезпечення на суму меншу, ніж сума індексації, має бути здійснено підвищення грошового забезпечення та додано суму індексації, визначену з урахуванням суми підвищення грошового забезпечення.

Згідно з п.1 Постанови КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7.11.2007р. №1294 (далі по тексту - Постанова КМУ №1294) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Так, схема посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України затверджена Постановою КМУ №1294, яка набрала чинності з 1.01.2008р., у зв`язку з чим відбулись зміни розміру тарифних ставок (посадових окладів) відповідних категорій військовослужбовців.

Відповідно до п.14 Порядку №1078 роз`яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики, зокрема, роз`яснення від 8.08.2017р. №48/о/66-17 на запит ДФ Міноборони від 18.07.2017р. №248/3/9/1/863 зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексації, якщо не підвищується посадовий оклад.

У роз`ясненні Мінсоцполітики від 18.04.2018р. №28/о/66-18 зазначено, що у разі зростання грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без підвищення посадового окладу, сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового забезпечення.

Зі змісту роз`яснення Мінсоцполітики від 9.02.2005р. №024-106 вбачається, що зміна розміру премії за рахунок фінансових можливостей підприємства не є підставою вважати місяць базовим, при розрахунку індексу для проведення індексації.

Отже, визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу), яка вперше відбулась у січні 2008 на підставі Постанови КМУ №1294, яка набрала чинності 1.01.2008р. та втратила чинність 1.03.2018р. у зв`язку з прийняттям наказу Міністерства оборони України «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України» від 1.03.2018р. №90.

Відтак, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.

Підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців не відбувалося за період з 1.01.2008 по 1.03.2018р., що є підставою для встановлення іншого базового місяця для проведення індексації.

Відтак, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 1.01.2016р. по 28.02.2018р. включно.

Що стосується протиправної бездіяльності 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Миколаївській області щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.03.2018р. по 31.10.2018р., то апеляційний суд зазначає наступне.

Постанова КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.07.2017р. №704 (далі по тексту - Порядок №704) вступила у дію 1.03.2018р., якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців.

Відповідно до абз.1, 2 п.5 Порядку №1078 значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з наступного місяця.

Тобто, базовим місяцем індексації у період з 1.03.2018р. є березень 2018 року, що не є спірним у межах цієї справи.

Також не є спірним між сторонами та обставина, що відповідно до офіційних даних, які містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року до жовтня 2018 року індекс споживчих цін, який обчислюється наростаючим підсумком не перевищував поріг індексації 103%.

У даний період спірним між сторонами є виплата суми індексації у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Відповідно до абз.3,4,5 п.5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

З системного аналізу вказаних норм права можна дійти висновку, що не нараховується індексація у місяці підвищення посадового окладу (тарифної ставки), якщо розмір такого підвищення (з урахуванням всіх складових, що не мають разового характеру) перевищує суму можливої індексації у відповідному місяці. Якщо ж сума підвищення не перекриває суму можливої індексації, визначається різниця між нею та сумою підвищення.

Отже, для з`ясування питання чи має позивач право на застосування при нарахуванні його індексації грошового забезпечення починаючи з березня 2018 року згідно приписів абзацу 3,4, 5 пункту 5 Порядку №1078, необхідно з`ясувати розмір грошового забезпечення позивача за попередній місяць (лютий 2018 року), розмір індексації, що мав бути нарахований в цьому місяці, а також суму нарахованого грошового забезпечення без урахування складових, що мають разовий характер, за місяць, в якому відбулося підвищення посадових окладів (березень 2018 року).

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно Довідки про нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по серпень 2019р. (а.с.12, 14-15) грошове забезпечення позивача у лютому 2018р становило 7 887,45грн. (оклад за військове звання - 65грн., посадовий оклад 645грн., надбавка за вислугу років 284грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 497грн., надбавка за особливе проходження служби 177,5грн., щомісячна премія 6 321грн., доплата за роботу в нічний час 28,22грн.).

При цьому, грошове забезпечення позивача у березні 2018 року становило 8 401,33грн. (оклад за військове звання 1 020грн., посадовий оклад 3 080грн., надбавка за вислугу років 2 050грн., надбавка за виконання особливо важливих завдань 497грн., надбавка за особливе проходження служби 1 230грн., щомісячна премія 522,45грн., доплата за роботу в нічний час 39,51грн.).

Відтак, грошовий дохід позивача збільшився на 513,88грн. (8 401,33грн. - 7 887,45грн.).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1 762грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30% .

Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1.03.2018р. помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100.

1 762грн. * 253,30% / 100 = 4 463,15грн..

Відповідно до абз.4 п.5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме:

4 463,15грн. - 513,88грн. = 3 949,27грн..

Отже, починаючи з березня 2018 року сума індексації з урахуванням абзацу 3,4, пункту 5 Порядку №1078 має виплачуватися у розмірі 3 949,27грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Що стосується доводів апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду, то судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

Частиною 5 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.

В судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тобто до змін, внесених згідно із Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 1.07.2022р. №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022р., частини 1 і 2 ст.233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отже, до 19.07.2022р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (ч.1 ст.233 КЗпП України).

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що на правовідносини що виникли до 19.07.2022р. поширюється дія норм законодавства, що не обмежували право позивача на звернення до суду із відповідним позовом будь-яким строком, а тому відповідні доводи апелянта є необґрунтованими та безпідставними.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу 5 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий:Ю.М. Градовський

Судді:І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко