Постанова

від 28.01.2025 по справі 814/467/17

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 814/467/17

Головуючий в 1 інстанції Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 06.10.2023р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

за участю секретаря Челак Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 р. у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Євродор" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У березні 2017 року приватне підприємство «Євродор» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 року №0000951401, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення податку на додану вартість на суму 321507,01 грн. та №0000961401, яким зменшено податковий кредит на суму 104226 грн. та податкові зобов`язання на суму 114082,14 грн.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.01.2021 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року, а справу повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року позов приватного підприємства «Євродор» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 15.02.2017 року № 0000961401 та № 0000951401.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проаналізував первинні документи за кількісним принципом, не дослідивши їхнього змісту та не співставивши з іншими доказами у справі, чим порушив вимоги ч.3 ст. 90 КАС України.

На думку апелянта, суд не мотивував відхилення доказів контролюючого органу (витяги з НАІС ДДАІ МВС України; відомості з Державного реєстру фізичних осіб тощо), та не надав оцінки відсутності економічної доцільності залучення посередника між СФГ «Артур» (код ЄДРПОУ 23084212) та ПП «Євродор» (код ЄДРПОУ 35685424). Апелянт зазначив, що відповідно до податкової накладної від 30.09.2015 року №9 позивач отримав послуги з перевезення будівельних матеріалів безпосередньо від СФГ «Артур» (код ЄДРПОУ 23084212), тоді як у той самий час, протягом вересня 2015 року ці суб`єкти господарювання залучають ТОВ «Екоенерджи» (код ЄДРПОУ 36692296) як проміжну ланку у взаємовідносинах з надання послуг з перевезення будівельних матеріалів, за рахунок якого позивачеві було сформовано спірний податковий кредит.

Контролюючий орган посилався на те, що перевіркою було встановлено неможливість ТОВ «Екоенерджи» надати автотранспортні послуги ПП «Євродор» у вересні 2015р. В силу відсутності транспортних засобів та кваліфікованого персоналу.

На думку апелянта оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та обґрунтованими, а тому Головне управління ДПС просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.10.2023 року у справі 814/467/17 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову ПП «Євродор».

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу Южноукраїнської ОДПІ Головного управління ДФС у Миколаївській області № 381 від 26.12.2016 року, направлення на проведення перевірки від 27.12.2016 року №42/10/14-18-18, посадовою особою контролюючого органу було проведено позапланову виїзну документальну перевірку приватного підприємства «Євродор», код ЄДРПОУ 35685424 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за вересень 2015 року та за серпень 2016 року по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ «Екоенерджи» (код ЄДРПОУ 36692296) у вересні 2015 року та ПП «Демаркет» (код за ЄДРПОУ 40559188) у серпні 2016 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.01.2017 року № 2/14-09-14/35685424, у якому зафіксовані наступні порушення ПП «Євродор»:

-п. 198.1, п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за серпень 2016 року на суму 104226 грн. та за вересень 2015 року завищено від`ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового кредиту) у сумі ПДВ 321507,01 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.02.2017 року:

№0000951401, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення податку на додану вартість на суму 321507,01 грн.;

№0000961401, яким зменшено позивачу податковий кредит на суму 104226 грн. та податкові зобов`язання на суму 114082,14 грн.

Так, в ході проведеної перевірки контролюючим органом було встановлено, що ПП «Євродор» у декларації за жовтень 2015 року № 9237532879 від 20.11.2015 року задекларувало отримання податкового кредиту від ТОВ «Екоенерджи» в сумі ПДВ 321507,01 грн. Також контролюючим органом встановлено, що ПП «Євродор у декларації за серпень 2016 року № 9173305554 від 20.09.2016 року задекларувало отримання податкового кредиту від ПП «Демаркет» в сумі ПДВ 104226 грн.

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів ТОВ «Екоенерджи» та ТОВ «Демаркет» податковим органом встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

На думку податкового органу ТОВ «Екоенерджи» ТОВ «Демаркет» та мають наступні ознаки нереальності здійснення господарських операцій: відсутній кваліфікований персонал, відсутні основні фонди в достатній кількості (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі транспортні засоби, які необхідні для переміщення товарів, приміщення для зберігання товарів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності; фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснення управління і обліку не встановлено; відсутність зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Екоенерджи» надавало позивачеві транспортні послуги з перевезення щебеневої продукції за маршрутом м. Южноукраїнськ-м. Чернівці АБЗ, сипучих матеріалів ж/д ст. Південна м. Чернівці-Дунаєвецький р-н с. Шатава, Дунаєвицький р-н с. Шатава м. Чернівці АБЗ.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки наступні документи: відомості складського обліку, інші документи, що підтверджують наявність в залишку матеріалів, а саме: щебня фракції 5/10, щебня фракції 10/20, відсіву у ПП «Євродор», а саме дані бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання матеріалів на виробничі потреби; документи, що підтверджують факт навантаження та розвантаження перевезених матеріалів: акти виконаних робіт, робочі наряди на виконання робіт, накази на відрядження працівників, відомості з нарахування заробітної плати працівникам.

Також в акті перевірки контролюючий орган посилався на те, що перевіркою встановлено дефектність товаротранспортних накладних на перевезення нафтопродуктів, а саме не значено дата та час виїзду з підприємства вантажовідправника та прибуття до вантажоодержувача, відсутній номер та дата подорожнього листа до ТТН, не вказано місце завантаження ТМЦ, а зазначено пункти навантаження м. Южноукраїнськ.

Наведені обставини, на думку контролюючого органу, свідчать, що за період з 01.09.2015 року по 30.09.2015 року відсутній факт реальності здійснення господарських операцій ТОВ «Екоенерджи», оскільки ТОВ «Екоенерджи» в силу відсуті транспортних засобів та кваліфікованого персоналу не мало можливості надати автотранспортні послуги ПП «Євродор» у вересні 2015р.

Що стосується взаємовідносин з ПП «Демаркет», контролюючий орган вважає, що даний контрагент не був в змозі здійснити реалізацію товарів (домішка адгезійна Ветфікс, бітумна емульсія, мінеральний порошок) на адресу ПП «Євродор», так як їх придбання (або виробництво) не підтверджується інформацією, наявною в ЄРПН.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не надано до перевірки відомості складського обліку, інші документи, що підтверджують отримання та використання на виробничі потреби матеріалів від ПП «Демаркет», а саме дані бухгалтерського обліку щодо оприбуткування та списання матеріалів на виробничі потреби; документи, що підтверджують використання отриманих матеріалів, робіт, послуг на виробничі потреби: акти виконаних робіт з залученням матеріалів отриманих від ПП «Демаркет», накази на відрядження працівників, відомості з нарахування заробітної плати працівникам.

На думку контролюючого органу у підприємства ПП «Демаркет» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, в розумінні п.п. 14.1.36 Податкового Кодексу України.

З огляду на викладене податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій між ПП «Євродор» та ТОВ «Екоенерджи» і ПП «Демаркет», і як наслідок неправомірного формування позивачем податкового кредиту по операціям з вказаними контрагентами.

При первинному розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, з огляду на те, що реальність здійснюваних позивачем з вказаними вище контрагентами господарських операцій підтверджена належними первинними документами (договорами, актами приймання, товарними та податковими накладними, платіжними документами), що підтверджують право позивача на податковий кредит, витрати і за відсутності доказів, які заперечують реальність господарських операцій, платник податків не може бути позбавлений права на цей податковий кредит та витрати.

Скасовуючи постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.08.2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2017 року, Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 року вказав на те, що при розгляді даної справи суди не перевірили, чи складені за результатом взаємовідносин позивача із Приватним підприємством «Демаркет» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи» документи підтверджують їх справжність та свідчать про участь саме працівників контрагентів чи залучених ними осіб при виконанні зобов`язань, чи відповідають такі документи вимогам законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, не встановили обставин використання позивачем результатів виконання укладених договорів у власній господарській діяльності тощо.

Також Верховний Суд вказав на те, що судами не досліджено конкретних умов передачі товарно-матеріальних цінностей, обставини їх переміщення і доставки, умови переходу права власності, передачі, за яких додані до матеріалів справи документи свідчать про фактичне виконання зобов`язань (справжність операцій) щодо поставки товарів та надання транспортних послуг. Не встановили суди коли і ким поставлявся товар і яким чином, а також здійснювалося перевезення сипучих матеріалів.

Крім того Суд зазначив, що залишились недослідженими і нез`ясованими обставини щодо наявності у Приватного підприємства «Демаркет» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоенерджи» управлінського та/або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, які зазвичай необхідні для виконання таких спірних операцій, враховуючи їх характер та обумовлені обсяги постачання. В матеріалах справи такі відомості відсутні.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції дійшов висновку, що не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, участь згаданих вище контрагентів у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірних операцій, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань Підприємства, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків.

Як вказав Верховний Суд, перевірка та встановлення таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарських операцій та формування на їх підставі правомірної податкової вигоди.

Верховний Суд зазначив, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальною господарською діяльністю.

На виконання вказівок Верховного Суду судом першої інстанції були досліджені обставини реальності здійснення господарських операцій між ПП «Євродор» та ПП «Демаркет» і ТОВ «Екоенерджи», за наслідком чого суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також відвід того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 10.04.2020 у справі № 808/954/17, від 09.09.2021 у справі №460/2315/19, від 26.07.2023 у справі № 160/25972/21, від 19.10.2023 у справі №420/18874/22.

Згідно вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.

Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум, є підставою для одержання податкової вигоди у вигляді, зокрема, податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував показники податкової звітності містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судом встановлено, що приватне підприємство «Євродор» зареєстровано в якості юридичної особи Доманівською райдержадміністрацією 29.02.2008 року і основним видом діяльності підприємства є будівництво доріг, аеродромів та улаштування поверхні спортивних споруд.

30.07.2015 року приватне підприємство «Євродор» уклало з ТОВ «Екоенерджи» договір №30-07-2015 на надання транспортних послуг. За умовами вказаного договору ТОВ «Екоенерджи» (Перевізник) зобов`язувався надати Замовнику (ПП «Євродор» послуги автотранспортом на перевезення щебеневої продукції за заявкою Замовника (т. 1 а.с. 134-135).

На виконання вказаного договору ТОВ «Екоенерджи» у вересні 2015 року надало позивачу послуги з перевезення сипучих матеріалів на суму 1929042,07 гривень, в т.ч. ПДВ 321507,01 гривень.

У підтвердження реального здійснення вказаних господарських операцій позивач надав до суду акт надання послуг № ОУ-0000169 від 30.09.2015 року, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення на суму 1250000 грн. та на суму 679042,07 грн.

Як вказав позивач, протягом 2015-2016 років підприємство здійснювало діяльність з придбання, накопичення та логістики будівельних матеріалів, що використовувалися при поточному та капітальному ремонті доріг державного значення, що здійснює пов`язана фірма ТОВ Компанія Євродор.

Позивач вказав на те, що придбані послуги у ТОВ «Екоенерджи» згідно договору на надання транспортних послуг № 30-07-2015 від 30.07.2015 року були використані у господарській діяльності позивача, а саме: відповідно до акту здачі-прийняття наданих послуг від 30.09.2015 року до договору на надання транспортних послуг № 30-07-2015 від 30.07.2015 року замовником - ПП Євродор прийняті послуги по перевезенню щебеневої продукції загальною вартістю 1 929 042,07 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 321 507,01 грн., податкові накладні: від 30.09.2015 року на суму 1 929 042.07 грн. в т.ч. ПДВ 20 % - 321 507,01 грн.

Матеріали, які перевозились ТОВ «Екоенерджи» були придбані позивачем у наступних постачальників: ТОВ Славресурс, згідно договору № 39 від 17.08.2015, ПАТ Гайворонський спеціалізований кар`єр, згідно договору поставки № 69 від 10.08.2015.

У підтвердження факту придбання щебеневої продукції та відсіву у ТОВ Славресурс та у ПАТ Гайворонський спеціалізований кар`єр надав до суду видаткові накладні від 27.08.2015 року № 370 та від 30.09.2015 року № 441 (т. 2 а.с. 44-45); акти приймання-передачі щебеневої продукції № 4 від 04.09.2015 року, № 5 від 08.09.2015 року, № 6 від 10.09.2015 року, №7 від 14.09.2015 року, № 8 від 16.09.2015 року, № 9 від 17.09.2015 року, № 10 від 18.09.2015 року, № 11 від 21.09.2015 року, № 12 від 24.09.2015 року, складені з ТОВ «Славресурси» (т. 2 а.с. 46-54).

Згідно актів приймання-передачі щебеневої продукції станція призначення: Чернівці-Південна Львівська ЗД.

Поставка будівельних матеріалів здійснювалась згідно договорів залізничним транспортом, на підтвердження чого позивач надав до суду залізничні накладні № 40870370 від 26.08.2015 року, відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 343,9 т), № 40892077 від 27.08.2015 року відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 346,1 т), №33209230 від 03.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (щебінь 347,2 т), №33197484 від 03.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 417,8 т), № 33268467 від 07.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (щебінь 346,2 т), № 33302662 від 09.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 346,0 т), № 33356536 від 13.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (щебінь 346,0 т), № 33378209 від 15.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 345,0 т), №33382623 від 15.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 349,0 т), № 33397340 від 16.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 346,9 т), №41368721 від 17.09.2015 року відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 343,9 т), №41324195 від 15.09.2015 року відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 350,4 т), № 33426024 від 18.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 344,9 т), №33410861 від 17.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 344,8 т), №33487950 від 23.09.2015 року відправник ТОВ Славресурс (відсів 349,8 т), №41506874 від 23.09.2015 року відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 351,0 т), №41551706 25.09.2015 року відправник ПАТ Гайворонський спецкар`єр (щебінь 343,9 т).

Як підтверджується наданими товарно-транспортними накладними, ТОВ Екоенерджі здійснювало перевезення щебню та відсіву від з/д станції Південна (Чернівці) до місця зберігання (склад сипучих матеріалів - Дунаєвецький р-н с. Шатава), а також здійснювало перевезення з місця зберігання (Дунаєвецький р-н с. Шатава) до місця переробки - асфальтний завод в м. Чернівці. Також, як зазначив позивач, у зв`язку з недостатніми поставками здійснювалось переміщення сипучих матеріалів зі складу у м. Южноукраїнськ на переробку до асфальтного заводу в м. Чернівці.

При перевезенні щебеневої продукції з м. Южноукраїнськ у м. Чернівці Замовником виступало приватне підприємство «Євродор», Вантажоодержувачем - ТОВ Компанія Євродор, Перевізником ТОВ Екоенерджи.

У підтвердження наявності складу сипучих матеріалів в Дунаєвецькому районі с. Шатава позивач надав договір оренди від 30.03.2015 року, укладений з фермерським господарством Борщуна (т. 2 а.с. 75-78), згідно з яким Орендодавець (фермерське господарство Борщуна) зобов`язується передати, а Орендар (ПП «Євродор») прийняти в тимчасове платне користування нежитлове складське приміщення за адресою: с. Шатава, на умовах в строки та порядку, що визначаються цим договором.

Крім того позивач надав до суду договір відповідального зберігання № 10/1 від 01.10.2014 року, укладений з Селянським фермерським господарством «Артур», згідно якого Депонент (ПП «Євродор») передає, а Виконавець (Селянське фермерське господарство «Артур») приймає на відповідальне зберігання майно (матеріали згідно акті прийому-передачі) (т. 2 а.с. 72-73). Згідно наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі від 30.09.2015 року до договору № 10/1 від 01.10.2014 року, Селянське фермерське господарство «Артур» прийняло на відповідальне зберігання від ПП «Євродор» щебінь 10*20 у кількості 641,8 т. (т. 2 а.с. 74).

Таким чином ТОВ Екоенерджи здійснювало перевезення щебню та відсіву на переробку до асфальтного заводу в м. Чернівці з залізничної станції Південна м. Чернівці, зі складу у м. Южноукраїнськ (щебінь фр. 10*20 в кількості 641,8 т), а також з місця його зберігання у Дунаєвецькому р-ні с. Шатава.

З метою доведення факту можливості виконання ТОВ Екоенерджи зобов`язань з перевезення щебеневої продукції за укладеним договором ПП «Євродор» надало до суду докази залучення транспортних засобів, які належать СФГ «Артур».

Так згідно наданої Селянським фермерським господарством «Артур» інформації на адвокатський запит, ТОВ «Екоенерджи» у вересні 2015 року уклало з СФГ «Артур» договір щодо організації перевезення щебеневої продукції з з/с Південна м. Чернівці до Дунаєвецького р-н с. Шатава. Також СФГ «Артур» повідомило, що у серпні 2016 року з ПП «Євродор» був укладений договір щодо перевезення бітумної емульсії, домішки та мінерального порошку від ПП «Демаркет». Як зазначено у відповіді, весь вантаж за договорами перевезення направлявся на адресу ТОВ «Компанія «Євродор».

Позивачем були надані до суду свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, які використовувались ТОВ «Екоенерджи» для перевезення щебеневої продукції, а також для перевезення товарів від ПП «Демаркет», які підтверджують належність таких транспортних засобів СФГ «Артур», а також копії податкових накладних, виписаних СФГ «Артур» на адресу ТОВ «Екоенерджи» у зв`язку з наданням послуг оренди вантажних транспортних засобів.

Вказані докази спростовують твердження контролюючого органу про неможливість ТОВ «Екоенерджи» здійснювати перевезення щебеневої продукції, з огляду на відсутність транспортних засобів, необхідних для надання таких послуг та кваліфікованого персоналу.

Щодо посилань відповідача на те, що транспортні засоби раніше належали ПП «Євродор», слід звернути увагу на те, що згідно наявної інформації з НАІС ДДАІ МВС України, з грудня 2014 року транспортні засоби, які були задіяні у перевезеннях, належать СФГ «Артур», тобто на момент здійснення спірних господарських операцій вересень 2015 року такі транспортні засоби належали саме СФГ «Артур», а позивачем були надані належні докази, які підтверджують факт отримання ТОВ «Екоенерджи» цих транспортних засобів в оренду від СФГ «Артур».

Також не заслуговують на увагу доводи податкового органу про відсутність ділової мети та необґрунтованості залучення посередника ТОВ «Екоенерджи» до здійснення операцій з перевезення товарів, з огляду на наявність безпосередніх господарських взаємовідносин позивача з СФГ «Артур». Так наданими позивачем доказами підтверджено факт передачі транспортних засобів в оренду від СФГ «Артур» до ТОВ «Екоенерджи». Наявність у власності транспортних засобів не позбавляло СФГ «Артур» права організовувати власну господарську діяльність таким чином, щоб здійснювати перевезення власними силами, а частину транспортних засобів передавати в оренду з метою отримання доходу.

При цьому предметом перевірки не були господарські операції позивача з СФГ «Артур», і контролюючим органом не досліджувалось питання обсягу наданих цим контрагентом позивачу послуг, умов надання таких послуг.

Що стосується взаємовідносин ПП «Євродор» з ПП «Демаркет», слід зазначити наступне:

29.07.2016 між ПП «Євродор» та ПП «Демаркет був укладений договір поставки продукції №29/07-2016, за умовами якого Постачальник (ПП «Демаркет») зобов`язувався передати у власність Покупцю «ПП «Євродор») продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Відповідно до п. 1.2 Договору, найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підягає поставці за цим Договором, її часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, до є Додатком № 1 до цього Договору (т. 1 а.с 112-115).

Згідно наявної в матеріалах справи Специфікації № 1 від 29.07.2016 року, приватне підприємство «Демаркет» на виконання умов укладеного 29.07.2016 року договору зобов`язувалось поставити приватному підприємству «Євродор» наступний товар: домішку адгезійну Ветфікс у кількості 0,4 т, бітумну емульсію у кількості 26,9 т, мінеральний порошок у кількості 368,9 т, на загальну суму 625356, в т.ч. ПДВ 104226 грн. (т. 1 а.с. 116).

Факт постачання товару підтверджується видатковою накладною № 45 від 31.08.2016 року.

31.08.2016 року ПП «Демаркет» виписало податкову накладну №45.

У підтвердження перевезення товару ПП «Євродор» надало товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 118-129), які оформлені у відповідності до діючого законодавства, мають необхідні відомості щодо учасників операцій з перевезення (автомобільного перевізника, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача), містять відомості щодо пунктів навантаження та розвантаження вантажу, відомості щодо автомобілів, якими здійснювалось перевезення товару, водіїв цих вантажних автомобілів, відомості та підписи осіб, які приймали участь у здачі та прийнятті товарів.

У підтвердження проведення розрахунків з ПП «Демаркет» за поставлений товар позивач надав платіжні доручення на суму 62 535,60 грн. та 562 820,40 грн.

У своїх поясненнях позивач вказував на те, що придбані у ПП «Демаркет» товари в подальшому реалізовувались ТОВ «Компанія «Євродор» згідно укладеного договору купівлі-продажу у підтвердження чого надав рахунок на оплату №18 від 31.08.2016 року, видаткову накладну №23 від 31.08.2016 р.

Позивач також зазначив, що придбаний товар використовувався ТОВ «Компанія «Євродор» при поточному та капітальному ремонті доріг державного значення.

Крім того в ході розгляду справи судом було встановлено, що контролюючим органом була проведена податкова перевірка ТОВ «Компанія «Євродор» за період діяльності з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., в тому числі з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2015р. по 30.09.2018р., правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 12.11.2013р. по 30.09.2018р.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом здійснено висновки про нереальність господарських операцій між ТОВ «Компанія «Євродор» та ПП «Євродор» щодо поставки будівельних матеріалів, а саме: адгезійної домішки Wetfix BE, домішку Licomont, домішки полімерної Elvalou, гранульованого целюлозного волокна, структуруючої енергозберігаючої добавки, асфальтобетонної крихти, бітуму дорожнього БНД 60/90, бітуму дорожнього БНД 70/100, бітумної емульсії, відсіву гранітного фр 0-0,5, відсіву гранітного фр 0-2,5, георешітки 50/50, мінерального порошку неактивованого, піщано-щебеневої суміші, піщано-гравійної суміші, цементу марки АШ500, шлакопортландцементу М400, щебня фр 5*10, щебня фр 5*20, щебня фр 10*20, щебня фр 20*40, щебня фр 40*70, стабілізуючої добавки, модифікатора бітуму, бітуму нафтового модифікованого, гравію, щебня з гравієм, емульгатора бітуму.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2020 року у справі № 400/927/19 були визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 20.03.2019 р. №00018381407, №00018391407 в частині збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що взаємовідносини між ТОВ «Компанія «Євродор» та ПП «Євродор» були реальними, оскільки господарські операції ТОВ «Компанія «Євродор», зокрема, з ПП «Євродор» підтверджуються наданими до суду, та наявними у матеріалах справи документами бухгалтерського обліку, які складено з дотриманням законодавчих вимог, та відповідають визначенню «первинні документи», наведеному у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд в межах розгляду справи № 400/927/19 дійшов висновку, що ТОВ «Компанія «Євродор» повністю доведено дотримання ним законодавчо передбачених умов щодо документального підтвердження реальності фінансово-господарських операцій, за участю його контрагентів, в тому числі і ПП «Євродор», та досягнення ТОВ «Компанія «Євродор» законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правової угоди товарів (робіт, послуг) - для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку.

Дослідивши надані позивачем документи у підтвердження реальності здійснюваних з ТОВ «Екоенерджи» та ПП «Демаркет» господарських операцій, колегія суддів зазначає наступне:

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При цьому, в першу чергу потрібно, щоб такі документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатись на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій, адже за відсутності таких документів (ненадання їх до перевірки) неможливо перевірити реальність таких операцій, правильність обчислення та сплати сум податкових (грошових) зобов`язань.

Верховний Суд висловлював правову позицію, згідно якої про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, недоліки в їх заповненні, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, та інші обставини, які в можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави.

Суд зазначив, що кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.

Слід звернути увагу на те, що відповідно до сталої та послідовної практики Верховного Суду, норми податкового законодавства не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат при визначенні оподатковуваного прибутку та на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Однак лише за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством і у разі якщо контролюючий орган не доведе зворотнє.

В даному випадку податковий орган заперечував правомірність формування позивачем показнику податкового кредиту за розглядуваними операціями, посилаючись на нереальність здійснюваних господарських операцій у зв`язку з відсутністю у контрагентів позивача необхідних матеріальних ресурсів, відсутністю належних доказів дійсного транспортування придбаного товару.

Колегія суддів вважає, що надані позивачем первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами у повній мірі відображають зміст господарських операцій, їх вартісні та кількісні показники. Позивачем були надані суду докази наявності у його контрагентів можливості здійснювати обумовлені укладеними договорами господарські операції, зокрема, докази наявності матеріально-технічної бази.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, в даному випадку відповідачем не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Відповідач також не довів, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення його контрагентів, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з цими підприємствами було одержання податкової вигоди, як то вказує відповідач.

Враховуючи все вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про документальне підтвердження позивачем реальності здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ «Екоенерджи» та ПП «Демаркет» і як наслідок, правомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами цих операцій по придбанню товарів та послуг.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2017 року №0000951401 та №0000961401.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Підстави для розподілу судових витрат згідно ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складно 12.02.2025 року у зв`язку з перебуванням судді Федусика А.Г. у відрядженні у період з 29.01.2025 року по 11.02.2025 року та перебуванням судді Шевчук О.А. у відпустці у період з 29.01.2025 року по 07.02.2025 року.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук